Знову – на ті ж самі граблі
04/11/2006 | Володимир Ляшенко
Те, що в 2004 році український народ у переважній своїй більшості підтримав Помаранчеву революцію та Віктора Ющенка, що свідчило про його (тобто народу) бажання жити у демократичній справедливій державі та нарешті скинути зі своєї шиї клани олігархів-експлуататорів (хай пробачать мені цей суто комуністичний епітет, але тут він більш ніж доречний), мало би відобразитися і на волевиявленні громадян на виборах у році 2006-му. На початку 2005-го про нову, зрослу і зрілу свідомість українського виборця не говорив хіба що ледачий та безнадійний песиміст. Говорив про це і Віктор Ющенко – добре пам’ятаю його слова: “Завдяки вашому вибору ми живемо в іншій країні!” Отже, за такою логікою, наші громадяни на цих виборх мали би ще масовіше підтримати демократичні, народні проукраїнські сили, ніж на президентських виборах (а про минулі парламентські і говорити нічого!)
Однак цього, на превеликий жаль, не сталося. Швидше навпаки – українці проголосували чи не гірше, ніж за часів кучмівського режиму.Попередні дані ЦВК свідчать: Партія Регіонів, яка набрала більше 32% голосів виборців, матиме у новій Верховній Раді 181 депутатський мандат (зараз – 53 мандати), у Блоку Юлії Тимошенко - відповідно 22,3% та 129 мандатів, у блоку “Наша Україна” – близько 14% та лише 81 мандат, в СПУ – близько 5,6% та 33 мандати, у Компартії – 3,6% голосів та всього 21 мандат.
Найгірше, що серед інших до парламенту не потрапили дві доволі поважні українські національно-патріотичні, дійсно народні сили – блок Пора-ПРП та Блок Костенка-Плюща. Хоча, як на мене, саме вони своєю послідовною патріотичною позицією та кропіткою, хоч не завжди помітною, але самовідданою роботою на благо України заслуговували чи не найбільшого представництва у нашому парламенті. Щоправда, частково вони самі винні у невдачі – адже їх партійні лідери, хай навіть підсвідомо, однак розуміли, що їхні шанси пройти до парламенту в умовах величезної партійної роздрібненості – мінімальні, а тому треба об’єднуватись із собі подібними. І якби ці два блоки ще перед виборами об’єднались в один, скажімо, під умовною назвою “Український вибір”, то цей блок набирав би більше 4% голосів. А якби у це об’єднання влився б ще і блок Ю. Кармазіна, то подолання 6% бар’єра було б гарантовано. Бо, як відомо, об’єднання в один великий блок кількох політичних сил дає не лише просте арифметичне додавання їх індивідуальних рейтингів, а й так званий ефект примноження – коли певна додаткова кількість виборців, знаючи, що блок гарантовано потрапляє до парламенту, голосує за нього. До того ж, у деяких населених пунктах чи відособлених групах виборців створюється так звана “критична маса підтримки” – коли активна більшість “підкорює” пасивну меншість виборців, і та голосує за принципом: “за що люди – за те й я”.
Але підхід “що було б, якби” у політиці не проходить, тому доводиться констатувати: вищезгадані політичні сили програли, бо чи то не змогли переступити через власні вузькопартійні амбіції, чи то явно переоцінили свої можливості. Але наслідки для нас, свідомих українських виборців, невтішні: у новому парламенті істотно поменшає депутатів-патріотів України. Може, хоч ця поразка стане поштовхом до такого довгоочікуваного і жаданого для кожного українського патріота об’єднання багатьох національно-демократичних партій в одну потужну. Принаймні я б на місці керівників відповідних партій серйозно розглянув варіант злиття Української народної партії, ПРП, партії “Пора” та декількох дрібніших партійних утворень в одну.
Прискіпливого розгляду заслугоговує і факт безсумнівної поразки головної пропрезидентської сили – блоку “Наша Україна”. Її результат – менше 14% голосів виборців – свідчить багато про що. Найперше – про істотне зменшення підтримки нової влади з боку свого ж, “помаранчевого” електорату – адже “Наша Україна” асоціюється передусім з Президентом Ющенком і його урядом. Згадайте – всього 15 місяців тому в третьому, несфальшованому, турі президентських виборів за Ющенка проголосувало майже 53% виборців, а нині за НУ, БЮТ (хоча щодо цього блоку є серйозні сумніви у його “помаранчевості”, про що я скажу пізніше), соціалістів, Пору-ПРП та блок Костенка-Плюща разом – трохи більше 45%. Де інші 7-8 відсотків? Сумніваюся, що вони пішли “регіоналам” чи “нетаківцям”. За моїми спостереженнями ( під час цих виборів я об’їхав чи не всі села Глобинського Подніпров’я), ці 7-8 відсотків просто не з’явилися на вибори, про що свідчить і суттєво нижчий порівняно з минулими президентськими виборами відсоток явки. Не з’явилися не тому, що, як репетує нинішня “опозиція”, життя погіршилось і стало нестерпним, а саме тому, що воно не покращилось в порівнянні з останніми роками режиму Кучми-Януковича. Як не змінились і несправедливі, часто на рівні кримінальних схем, принципи розподілу національного доходу між “маленькими українцями” і тими українцями, що “побільше”. Тому, що “бандити”, особливо обласного та районного калібру, не сидять у тюрмах, а переважно керують нами і нині. Тому, що багаті олігархи не “поділилися” з бідними, а переважно зберегли і владу, і власність, а деякі особливо “конкретні” проводять із самим Президентом круглі столи, “відстьобують” йому на благодійні заходи і проекти кругленькі суми, словом, користуються його прихильністю і ласкою. От і дали виборці на всі ці питання красномовну відповідь у вигляді результату “Нашої України”.
Але це наслідок, а які ж причини цього? На мій погляд, основна – після Помаранчевої революції влада, особливо на місцях (що, мабуть, найсуттєвіше), помінялася лише формально (або косметично). Реальна ж Влада (пишу з великої літери невипадково!) і за обличчями, і за суттю залишилась тією самою, що і за кучмівщини. Вона, ця Реальна Влада, легко “проковтнула” мізерно малу кількість нових посадовців, підкорила іх своїй волі і змусила їх грати за власними правилами. До того ж, ці правила такі спокусливі! Надто багато нових посадовців – міністрів, голів обл-, та рай-адміністрацій та ін. – вважали, що коли вони отримали дані посади, то це і є вже нова влада, забувши, що по-справжньому новою є та влада, яка якнайповніше реалізовує в управлінні нові, чесні, на користь простого трудового люду (а не номенклатурного чиновництва чи багатіїв-олігархів) принципи. Якщо попередня влада була такою злочинною, то чому абсолютну більшість її посадовців не замінили і не покарали? Особисто мені гидко слухати просторікування деяких високих посадовців України (в тім числі і самого Президента!), що ми, мовляв, “перегнули палицю”, замінивши після Помаранчевої революції аж 18 тисяч держслужбовців. Брехня! Бо загальна кількість держчиновників в Україні (без урахування працівників правоохоронних органів) більше 250-ти тисяч, і щоб створити у владних структурах хоча б мінімальну “критичну масу” нових людей, треба було змінити не менше 50% їх складу. А скільки змінено реально? Аж 7 відсотків! А те, що до влади не було допущено десятки тисяч чесних і порядних фахівців-патріотів, які, власне, й підтримали Помаранчеву революцію та Ющенка через те, що не мали доступу до роботи в органах державної влади за кучмівського режиму, через те, що не були злодіями, шахраями і підлабузниками-пристосуванцями – хіба це краще для України? Хіба це державницький підхід?
До речі, про підходи. В цьому контексті згадується мені процес висування і подання на затвердження до Полтавської облдержадміністрації кандидатур на посаду голови Глобинської райдержадміністрації в лютому 2005-го. Чомусь кандидатами на цю посаду пропонувались винятково місцеві “божки”: керівники сільгосппідприємств (так звані голови колгоспів) та колишні і нинішні керівники РДА. І саме один з таких “божків” (до речі, з числа райрадівської кучмівсько-янучарської більшості – жодного ющенківця місцева Реальна Влада не допустила!) і був потім призначений керівником нашого району. А я запитував себе – а може, кандидатура молодого фахівця (економіста, юриста, менеджера, агронома – та, в принципі, професія не так важлива), який після закінчення ВУЗу залишився без роботи чи змушений працювати не за спеціальністю ( бо не має “блату”!), була б у стократ кращою? Не має досвіду керівної роботи? Якого досвіду – “кришувати” тіньові схеми в економіці району, прикривати високопосадових злочинців, за хабарі “не помічати” кричущі порушення чинного законодавства та розпоряджатись районним начальницьким “общаком”? Так не потрібно нам такого досвіду! А все інше залежить від інтелекту та моральних якостей людини, і саме на ці якості треба було звертати увагу в першу чергу.
Як наслідок цього підходу – нібито нова влада залишила (і не просто залишила, а своїми розпорядженнями перепризначила!) на усіх чиновницьких посадах “вчорашніх”. Тих, хто 14 років років поспіль розвалював, “законно” грабував і прихватизовував господарський комплекс району чи своєю злочинною бездіяльністю сприяв цьому та закривав на все те очі. Тих, хто на президентських виборах на всю “катушку” застосовував адмінресурс, брудні технології та фальсифікації на користь “двічі несудимого”. А про те, як брутально відкидалися усі кадрові пропозиції коаліції демократичних сил Глобинщини ( куди, до речі, увійшли всі без винятку районні організації партій-учасниць коаліції “Сила народу”), можна писати політично-детективну повість. Тому й не дивно, що значна кількість простих виборців Глобинського краю (75% яких голосували за Ющенка в надії більше не бачити на чолі району набридлу і корумповану стару кучмівську владу) зробили з усього цього логічний висновок: чиновники нової влади не тільки на рівні Полтави, а й Києва елементарно взяли кругленькі суми “відкупних” від нашого районного “кодла” за те, що вони залишать тут все на своїх місцях. А раз так, то і нова влада така ж злодійська і корумпована, як і стара, і на виборах за її представникв голосувати ні в якому разі не можна. Чи можна тут щось заперечити, тим більше проти громадської думки? Відповідь очевидна: ні.
Така ж, чи майже така сама ситуація і в цілому на Полтавщині, зокрема на обласному владному Олімпі. А якби в області і районах прийшли до реальної влади не одиниці, а тисячі нових людей – з когорти “старих” (до грудня 2004 р.) членів партій-учасниць коаліції “Сила народу” та їх прихильників, тобто з числа демократичних, патріотичних та опозиційно налаштованих до режиму Кучми-Януковича сил – то я на сто відсотків упевнений, що на сьогодні і загальний моральний клімат, і рівень законності та правової захищеності людей, і результати соціально-економічного розвитку, і як наслідок, результати виборів на Полтавщині були б принципово іншими.
Інший бік медалі – яке обличчя перед виборцями мали під час нинішньої виборчої кампанії основні пропрезидентські партії, насамперед Народний Союз Наша Україна та Соціалістична. Хто очолювава їх місцеві організації і хто був у їх передвиборних списках до тих же місцевих рад?
І, щоб відповісти на це питання, поставлю інше: а хіба після перемоги в 2004 році ці політичні сили не знали-не здогадувались, що в умовах впровадження пропорційної системи виборів до рад усіх рівнів та введення в дію політичної реформи, до них(тобто в провладні партії), як голодні таргани, полізе незліченна кількість представників старої чиновницької братії, бізнесмени-торгаші, олігархи і олігархики та інші пристосуванці різних мастей? Певно, що знали і передбачали! То чому не увели ефективні методи протидії цьому? Пам’ятаю, коли нашоукраїнці ще тільки планували створити партію Народний Союз Наша Україна, то передбачалося, що до неї увійдуть лише члени НРУ, УНП, “Солідарності”, Молодіжної та інших проющенківських партій і громадських організацій, а самі ці організації самоліквідуються. Зі сторонніх осіб в НСНУ прийматимуть лише активістів Помаранчевої революції та Майдану, а також тих, кому не менше двох вищеназваних активістів дадуть письмову рекомендацію та характеристику.
Приймати до партії таких членів мали в Києві, і то лише після ретельної перевірки іх морально-політичних якостей. Всі ж інші, кому закортіло вступити в НСНУ, не мали би такої можливості аж до 27 березня 2006 року, тобто могли стати членами партії лише після парламентських виборів. До того часу вони мали б статус кандидатів у члени НСНУ, і повинні були довести свою вірність ідеалам партії самовідданою роботою, скажімо, на виборах: агітаторами, членами комісій чи спостерігачами. При цьому партія не мала би права висувати таких осіб кандидатами до рад будь-якого рівня. Дуже правильний і принциповий підхід, чи не так? Але чомусь він не був реалізований – швидше реалізований з точністю до навпаки. Зокрема, до лав НСНУ вступило надто багато як представників старої кучмівської влади (і отримали індульгенцію за минулі гріхи), так і бізнесменів. Майже всі вони були помічені у прохідних частинах списків до рад різних рівнів, що абсолютно протирічить задекларованому “Нашою Україною” принципу відділення бізнесу від влади. Наведу такий приклад: на осінь 2005-го у Луганській облраді було сформовано депутатську фракцію “Нашої України” у кількості 45 депутатів. Загальна ж кількість депутатів цієї облради становить близько 110. Цікаво, де взялося стільки “свідомих нашоукраїнців” у вотчині Партії Регіонів? А свою “свідомість” та “відданість ідеалам Майдану” ці перевертні і пристосуванці показали, коли в облраді голосувалося питання про надання згоди на притягнення до кримінальної відповідальності сепаратиста Тихонова. В таємному режимі “за” проголосувало аж... два депутати! І що ви думаєте, “Наша Україна” відкликала цих людей із свого партсписку до облради, чи бодай виключила їх із партії? Аякже, куди там! Що це, як не дискредитація ідей Помаранчевої революції, причому в найгіршому, найпотворнішому варіанті?
На жаль, подібні випадки характерні не лише для Сходу, а й для моєї рідної Полтавщини. Я був сам свідком того, як представники старої кучмівської влади, явно керовані і координовані кимось (бо забезпечили явку псевдоделегатів з усіх районів і міст області), намагалися захопити і поставити під свій контроль Полтавську обласну організацію НСНУ, причому робилося це на її установчій конференції 15.05.2005 р. А коли їм це не вдалося (слава богу, більшість делегатів конференції не були “підставними”), то вони спробували розколоти обласну організацію, “затягати” її керівництво по судах. Хоч вони і в цьому зазнали невдачі, однак де гарантії, що окремі районні чи міські організації не захоплені “штірліцами” від колишньої влади?Навпаки – надто багато ознак вказують на це. І найперше – хто балотується в прохідних частинах партсписків цих організацій до районних і міських рад – активісти Майдану і виборчих кампаній Ющенка 2002 та 2004 років, а чи місцеві “божки”, покірні і вигідні місцевій владі “нині діючі” та бізнесмени-товстосуми?
Все вищесказане тією ж, якщо не більшою мірою, стосується і Соцпартії, яка за п’ять останніх виборчих кампаній отримала рекордно низький показник підтримки виборців – лише 5,6%. Це навіть менше, ніж було віддано в 2004-му за завідомо непрохідного кандидата від СПУ О. Мороза. І це при тому, що з грудня 2004-го по січень цього року кількість членів СПУ зросла більш ніж утричі – з 70-ти до 250 тисяч чоловік! Так кого ж ви приймали в свої лави, товариші-соціалісти? Виходить, не тих людей? Чому ефект від додаткових 180 000 членів від’ємний? Чи не краще було б вам провести цю виборчу кампанію тим же особовим складом, що і в 2004 році?
Пояснення цьому ”феномену” теж дуже просте: засилля кучмістів і бізнесменів у місцевих виборчих списках Соцпартії. Особисто мені соціалісти передплатили на півріччя перед виборами свою газету “Товариш”, і я дуже вдячний їм за це, бо побачив, що у списках СПУ до обласних рад стільки бізнесменів, чиновників та директорів заводів, що я мимоволі запитував себе – це Соцпартія чи, може, СДПУ(о) а чи кучмівська “ЗаЄдУ!”? А де ж кращі представники робітництва, селянства та інтелігенції? Де вчителі, лікарі, культпрацівники, вчені, активісти недержавних громадських організацій? Адже Соцпартія є членом Соцінтерну і за всіма європейськими політичними канонами має бути лейбористською партією, тобто відстоювати інтереси та просувати у владу найкращих, найосвідченіших представників робітничо-селянського класу та трудової інтелігенції, тобто класу найманих робітників, але аж ніяк не роботодавців, тим більше крупних! От і оцінили люди “належним чином” ті списки, бо мали змогу ознайомитися з ними через місцеву пресу та на виборчих дільницях!
У багатьох районах і містах “глибинки” місцеві владні угрупування просто-напросто “зробили під себе” вибори до місцевих рад, бо визначили (надиктували, чи то довели за рознарядкою), кого саме місцеві осередки партій і блоків мають включити до прохідних частин своїх списків на виборах до відповідних рад. Кого – здогадатися неважко, тим більше я про це вже казав. Хочу тільки наголосити, що мандати депутатів місцевих рад є такими привабливими для місцевих князьків і їхніх служак не тільки і не стільки через депутатську недоторканність, а через цілком реальні і вагомі повноваження тих рад, виписані в Законі України “Про місцеве самоврядування в Україні”. Найважливіші з них два: 1) депутати можуть відібрати в місцевої держадміністрації чи виконкому право формувати місцевий бюджет, і сформувати його по видатках на різні цілі на свій розсуд, урізавши, приміром, асигнування на утримання місцевих чиновників; 2) депутати мають право прискіпливо контролювати роботу місцевих органів влади (самоврядування), іх посадових осіб, мають право вимагати від перших осіб міста, району чи області звільняти місцевих корумпованих чиновників, а якщо ті не виконують законні вимоги депутатів або самі виявляться корумпованими – відправляти їх у відставку і рекомендувати Президенту чи Кабміну призначити іншу особу. Значні повноваження, чи не так? Але скористатися ними місцева рада може тільки тоді, коли її депутатський корпус не “під п’ятою” у місцевого начальства. В противному разі ні про який громадський контроль, прозорість і роботу місцевих органів влади в інтересах простого люду не може бути й мови.
На жаль, новій владі так і не вдалося розірвати ці закриті владно-корумповані, часто криміналізовані, товариства на місцях. Навпаки – ці угрупування відомими методами батога і пряника майже повсюдно поставили під свій контроль найрейтинговіші партійні організації, в тому числі й “помаранчеві”. Тому-то й далеко ще нам до справжньої демократії, бо прості виборці фактично опинилися в умовах вибору без вибору: за яку місцеву партію чи блок не голосуй, все одно депутатами від них стануть провідники однієї й тієї ж політики – політики обслуговування інтересів місцевого начальства. Саме ця ситуація викликала у найсвідомішої частини виборців чи не найбільше незадоволення і розчарування у можливостях нової влади побудувати справжню демократію не лише в столиці, а й у найвіддаленішому селі.
І насамкінець – а хто ж виграв ці вибори в Україні? Переможці відомі: це Партія Регіонів та Блок Юлії Тимошенко – дві найбільші кланово-олігархічні псевдопартійні структури. В обох абсолютно відсутня чітко визначена ідеологія. Навпаки: “Регіони” безсоромно експлуатують соціально-популістські гасла, розігрують проросійську карту та ідею “твердої руки” в управлінні державою. Якщо й можна якось охарактеризувати те, що регіонали видають за свою ідеологію, то це є антиукраїнська пострадянська совкова ідеологія. Що ж до блоку Тимошенко, то він так само безсоромно експлуатує певні привабливі для широкого загалу ідеї, але це вже ідеї Майдану та Помаранчевої революції. Справжня ж ціль цих двох сил – “дерибан” України, або, якщо зрозуміліше висловитись,- прихватизувати все те, що ще неприхватизоване, “задавити” і відібрати владу і власність у всіх своїх конкурентів по “дерибану”, і в підсумку поставити всю державу під свій фінансово-економічний контроль. При цьому владні повноваження розглядаються ними як основний важіль для втілення в життя означеної мети. Хтось скаже, що я неправий? Тоді хай цей “хтось” уважно ознайомиться зі списком Партії Регіонів до ВР на нинішніх виборах, а саме з першого по 181 місце (бо ці люди вже пройшли до парламенту і будуть творити закони, формувати виконавчий апарат та ще різними способами впливатимуть на політику цілої держави). І хай також ознайомиться зі списком БЮТ, з першого по 130 місце, та порахує, скільки олігархів, бізнесменів, рафінованих кучмістів та осіб із кримінальним минулим ( і не тільки минулим) у кожному з них. Особисто я в першій стотридцятці списку БЮТ нарахував аж 48 бізнесменів та олігархів (у тому числі і з мандатами нардепів), півтора десятки ревних служак старої кучмівської влади, та ще близько трьох десятків абсолютно невідомих українському політикуму людей (в основному це позапартійні помічники-консультанти народних депутатів). І ніхто, абсолютно ніхто не переконає мене в тому, що ця зграя бариг, глитаїв-товстосумів, торгашів народною власністю, банкірів, фінансових спекулянтів та їхньої прислуги із “нафтогазовою принцесою”-міль’ярдершою на чолі прийшла в парламент захищати національні інтереси України та інтереси її трудового люду.
Незважаючи на те, що насьогодні ця “солодка парочка” зібрала щедрий урожай із 54% голосів обдуреного народу, дуже скоро цей народ роздивиться, хто є хто. І переконається, що знову наступив на ті ж самі граблі. А можливість змінити владу в нас буде аж через п’ять років – у досить далекому 2011-му. Хоча... Можливість-то, може, й буде, та чи буде альтернатива у вигляді чесної, некорумпованої і не купленої задля обслуговування антинародних інтересів, морально чистої політичної сили з проукраїнською, зрозумілою і сприйнятою переважною більшістю виборців ідеологією? І до того ж такою, що не словом (як нинішня “нова” влада), а ділом, навіть не будучи при владі, безкомпромісно захищатиме права простих людей, “маленьких українців”. Створити таку альтернативу протягом наступних п’яти років – першочергове завдання для нас, українських патріотів, усіх тих, хто по-спражньому вболіває за долю України.
Стаття надійшла на адресу Майдану Date: Thu, April 6, 2006 2:39 pm
Відповіді
2006.04.11 | Олег
Re: Знову – на ті ж самі граблі
Знову стон і посипання попілом голови:де були головні представники старого режиму до вересня 2005 року?
Як вош в кожусі сиділи тихо і по світу відсуджувались.
Які старі граблі: Юлі хоч дали ними попрацювати чи лише за держак потриматись?
Набридло слухати таких плакальщиків у всьому єдино вірних патріотів.
2006.04.11 | Роман ShaRP
Не нада нам сонця - нам тризуб посвітить
, не тре нам мандатів - в нас є шаровари.Ще один націонал-лузер гірко плачеться як усім буде погано, що не проголосували за націонал-лузерів. Такі плачі - одна з основних причин неголосування за націонал-лузерів. За тих, хто плаче, не голосують.
Сам опус практично повторює аналогічний за змістом опус Червака з аналогічного приводу, на який я коментар вже давав:
"Наше дело правое, мы победим". Сколько раз я это слышал.
http://www2.maidan.org.ua/n/free/1144012352
2006.04.11 | eume
уся огидність юлєфанства пізнається в його ейфорії
Прямо захлинаєтесь. Від жовчі. Здавалося б, на що здалися якісь "лузери"? Ні, сичить. Щось тут не теє... Чує, мабуть, що недовго радіти, що не втримати успіху. Справді бо одні ті самі технології двічі не спрацьовують, у чому нещасні "несуни" мали чудову нагоду переконатися 2 тижні тому.
До речі, є ідея агітаційного передвиборчого туру - польового дослідження: посадити зграю юлєфанів на воза, і з тими гаслами, що вони виголошують тут (на 90% мовою своєї улюблениці Коробової) довго возити наприклад по волинських містечках і селах, де між іншим був вражаючий відсоток за БЮТ на останніх виборах. Так, щоби ВСІ побачили. А потім порахувати голоси. Гарантую, буде дуже цікаво.
Не кажіть "гоп", юлєфани.
2006.04.11 | Предсказамус
А почему так агрессивно?
Национал-демократы действительно проиграли по заслугам. Если внимательно посмотреть на персоналии, которые их представляли в версии автора (БКП, ПРП-Пора и Кармазин), то видим:Костенко - конформист, готовый дружить хоть с чертом;
Плющ - открыто призывал к объединению с Регионами;
Пинзеннык - сторонник монетаризма в экономике, включая фискальный пресс;
Каськив - вор бренда;
Кармазин - защитник прав Пинчука.
Придумайте причину, по которой за них должен был проголосовать оранжевый электорат, а уже потом поборемся с юлефанами.
2006.04.11 | Роман ShaRP
Обидно ему.
Вопреки распространенной гипотезе "юляфанства", на самом деле "фанства" (где искреннего, где наигранногоПосему на противоположной стороне ээээ .... как бы это сказать помягче ... больше людей, склоных на реакции низкого уровня, подобных реакциям быка при виде красной тряпки.
Красными тряпками служат темы назюзюнализма, лузерства назюзюнализма, лузерства наиболее популярных назюзюнал-демократов (реальных или декларативных), лузерства конкретно НУ и критика преза.
Готов поспорить - если на следующих *честных* выборах, независимо от того, срочные они или досрочные, БЮТ проиграет, то вряд ли Роман ShaRP®, Предсказамус®, damoradan®, Faargenwelsh®, Мінор®, Albes®, Englishman®, ІІ Михайло Волошин®, Нестор®, magda®, и другие-извините-кого-забыл будут писать, что "они считали народ Украины умнее".
2006.04.12 | damoradan
еще в тему
Роман ShaRP пише:> Готов поспорить - если на следующих *честных* выборах, независимо от того, срочные они или досрочные, БЮТ проиграет, то вряд ли Роман ShaRP®, Предсказамус®, damoradan®, Faargenwelsh®, Мінор®, Albes®, Englishman®, ІІ Михайло Волошин®, Нестор®, magda®, и другие-извините-кого-забыл будут писать, что "они считали народ Украины умнее".
Я могу думать о народе и его выборе что угодно, но использовать такую аргументацию в качестве обоснования того, что "на самом деле" премьером должен быть не тот, кто победил, а тот кто: более предсказуемый, больше заботится об интересах народа, больше объединяет страну, больше нравится Ахметову, менее сука и стерва, более мужчина, больше носит брючные костюмы, и т.д., и т.п. - это уровень аргументации махровых лузеров, которые просто не знают что сказать, и поэтому говорят глупости. Надо уметь проигрывать с достоинством.
2006.04.12 | eume
симетрична відповідь на агресію
> Национал-демократы действительно проиграли по заслугам.Погоджуюся з тим, що програли заслужено, але бачу інші причини. Це передусім розібраність. Вони не створили потужнішого блоку, а шанси УНБ чи Пори-ПРП від самого початку не виглядали певними. Надто дрібні. А люди, небезпідставно, боялися втрати голос. Зверніть увагу, що на цих виборах ЖОДНА з малих партій не пройшла. Інша річ, кого зрештою привели до ВР: переважно великий бізнес, а найбільше - в складі БЮТ.
> Если внимательно посмотреть на персоналии, которые их представляли в версии автора (БКП, ПРП-Пора и Кармазин), то видим:
> Костенко - конформист, готовый дружить хоть с чертом;
З оцінкою Костенка не погодуюсь. Здібний, чесний і порядний, наскільки може бути чесним і порядним політик. Але лідер з нього неособливий, крім того, не зумів зважити власні сили.
> Плющ - открыто призывал к объединению с Регионами;
Плющ - цікава постать. Його слова було вирвано з контексту, й перекручено як колись Тягнибока, але річ не в тім. Суто електорально - він нуль, чи майже нуль, а на цих виборах спрацював радше як мінус. Це ще одна помилка УНБ, що не зважено електорального впливу Плюща.
> Пинзеннык - сторонник монетаризма в экономике, включая фискальный пресс;
Він є неолібералом (як і Ющенко). Це світогляд, а монетаризм - економічна теорія, яка є його складовою. В економіці є й інші теорії, а котра з них краща чи успішніша, можна сперечатися.
Економічний лібералізм передбачає податки з приватної власності, бо з цього жиє держава. Натомість соціалізм вважає, що держава житиме переважно з рахунок прибутків з державної власності. За великим рахунком це стосується й солідаризму, який начебто взяла на озброєння Тимошенко. Кажу "начебто", тому що справжні погляди ЮВТ знає тільки ЮВТ. Солідаризм - це мабуть чергова її маска, профанація ідеї...
Це тим більше мене засмучує, що свого часу я певною мірою доулчився до популяризації солідаризму, а до Тимошенко ця ідея, за моєю інформацією, приблукала через кол. голову фракції колишнього БЮТ Олега Білоруса.
Кажу "Колишнього", адже БЮТ зразка 2006 відрізняється від БЮТ зразка 2002 чи не більше, ніж НУ-2002 відрізняється від НУ-2006. В обох блоках місце демократів, що на своїх плечах винесли революцію, заступили переважно кучмівські бізнесмени та інші підозрілі типи.
> Каськив - вор бренда;
На мій погляд, це спірне питання, не варте спору
> Кармазин - защитник прав Пинчука.
Постать Кармазіна в мене не викликає жодних почуттів.
Взагалі питання не в лідерах, питання у відсутності політичної сили. Можна багато цікавого, і навіть набагто цікавішого сказати й про лідерів БЮТ.
Наприклад, Турчинов уславився як брехун, який до того ж відверто зловживав своєю кол. посадою у особистих політичних інтересах.
Томенко на посаді віце-прем'єра не запам'ятався нічим, окрім того, що виставив Україну на посміховисько, пролобіювавши гурт Ґринджоли на Євробачення. Пікантності додає той факт, що з піснею про Ющенка, якого він разом з БЮТ паплюжитиме лише за кілька місяців. Отакий принциповий чоловік, що не спромігшися скинути більш заслуженого Пинзеника, вкинув власну партію заради кар'єри при ЮВТ.
Бродський - скандаліст і "бузотёр".
Губський - олігарх-кучміст.
Гадаю, достатньо.
2006.04.11 | Роман ShaRP
НУ, знаєте...
це така реакція на пихату бундючну зазрозумілість НУдацтва, просто назюзюналізма, і назюзюнал-димократизма. Пнулося-пнулося, - і ось має. Програш по усім статтям.eume пише:
> Справді бо одні ті самі технології двічі не спрацьовують, у чому нещасні "несуни" мали чудову нагоду переконатися 2 тижні тому.
Велика помилка місцевих назюзюнал-димократів в тому, що він вважає, що за БЮТ проголосували якісь "юляфани", та "задурені". А це не так.
Друга велика помилка - в тому, що назюзюнал-димократи вважають себе "потрібними", і що "ще повернуться". Можливо й повернуться. Але в країні йде повним ходом формування "прагматичного" прошарку виборців, для яких назюзюнал цінності не відіграють суттєвої ролі. В прагматичному ж плані назюзюнал-димократи ніколи не були привабливішими за своїх суперників. І не будуть.
Ні, буде ще колись певно і "правиця", і назюзюналісти у ВР, - але я радикально сумніваюся, що в "переможному" форматі. Натомість скоріше, НМД, патріотизм в україні стане прагматичним.
> До речі, є ідея агітаційного передвиборчого туру - польового дослідження: посадити зграю юлєфанів
"Ющефанів" набагато більше, ніж "юляфанів". Але їм від того не легше.
> на воза, і з тими гаслами, що вони виголошують тут (на 90% мовою своєї улюблениці Коробової) довго возити наприклад по волинських містечках і селах, де між іншим був вражаючий відсоток за БЮТ на останніх виборах. Так, щоби ВСІ побачили. А потім порахувати голоси. Гарантую, буде дуже цікаво.
Буде дуже цікаво. По-перше, ви побачите, що люди з цього форуму, які голосували за БЮТ, вміють розмовляти інакше. По-друге, ви побачите, що і теми для розмов у них кращі
2006.04.12 | eume
НУ - менше зло
> Програш по усім статтям.Ще раз: не кажи "гоп"! Зиску з вашої начебто перемоги вам буде не більше, ніж Януковичу, який, до речі, отримав аж на 10% більше.
> Велика помилка місцевих назюзюнал-димократів в тому, що він вважає, що за БЮТ проголосували якісь "юляфани", та "задурені". А це не так.
Це дійсно не так, і можу це підтвердити на власному досвіді, бо розглядав таку можливість голосувати за БЮТ. Адже національні сили не сформували нічого гідного уваги. Такого, за що можна було голосувати впевнено без загрози втрати голосу що спрацювало б на перемогу янучарів.
Отже, голосування було вимушеним, зумовленим багатьма чинниками: "помаранчевою" інерцією, пост-революційним протистоянням, бездарністю чинної влади, яку уособлювала НУ - голосувати за них, хоч і називалися блок Ющенка, з усіма його негідниками, з Єхануровим і Кінахом - вибачте... Втім, список БЮТ був не кращий, навіть гірший, тільки лідерка видатна + ще кілька гідних постатей.
Це ж подумати, короткий час по виборах шкодував, що не проголосував за ваших!.. Про що тепер згадую з соромом. Дякую вам особисто, допомогли зрозуміти, що й до чого, допомогли зрозуміти, що не варто шкодувати про свій вибір. Дякую також всім тутешнім юлєфанам за те, що дали зрозуміти, що це взагалі таке є ваша сила. Ніщо інше, як тоталітарна секта, чиї провідники прагнуть тільки безконтрольної влади а-ля Лукашенко. З дуже потворним справжнім обличчям і маскою, яку показувалося на виборах.
Зате тепер дуже розумію Президента і представників НУ, чому вони так опираються поверненню ЮВТ до влади. Не відмовляючись від критики на адресу НСНУ, розглядаю НУ з усіма її вадами як менше зло.
> Друга велика помилка - в тому, що назюзюнал-димократи вважають себе "потрібними", і що "ще повернуться".
Попит є, а немає гідної пропозиції.
> По-перше, ви побачите, що люди з цього форуму, які голосували за БЮТ, вміють розмовляти інакше.
Це маска. А справжнє обличчя ви демонструєте тут. Треба тільки побачити це обличчя (я так щойно 10 днів тому побачив) та викрити його.
> По-друге, ви побачите, що і теми для розмов у них кращі
І ваш хвалений БЮТівський прагматизм - це теж популістична маска, брехня, така ж брехня й облуда як "транзитний сервер" імені Турчинова
2006.04.12 | Роман ShaRP
Монитор не забывайте протирать после таких постов, главное
eume пише:> Ще раз: не кажи "гоп"! Зиску з вашої начебто перемоги вам буде не більше, ніж Януковичу, який, до речі, отримав аж на 10% більше.
Поживем-увидим.
> Це ж подумати, короткий час по виборах шкодував, що не проголосував за ваших!.. Про що тепер згадую з соромом.
А вот я вариант голосования за блок Костенко рассматривал до заявочек Плюща. Но не стыжусь.
> Ніщо інше, як тоталітарна секта, чиї провідники прагнуть тільки безконтрольної влади а-ля Лукашенко. З дуже потворним справжнім обличчям і маскою, яку показувалося на виборах.
Красносердечное братство! С утра бьем патриотов, в обед травим, потом до вечера стреляем, вечером, когда сил не остается даже жать на спусковой крючок, поражаем патриотов пси-лучами.
> Зате тепер дуже розумію Президента і представників НУ, чому вони так опираються поверненню ЮВТ до влади.
Я их тоже понимаю. Такая дружная лавочка накрывается
> Не відмовляючись від критики на адресу НСНУ, розглядаю НУ з усіма її вадами як менше зло.
Да на здоровье.
> > Друга велика помилка - в тому, що назюзюнал-димократи вважають себе "потрібними", і що "ще повернуться".
> Попит є, а немає гідної пропозиції.
Этого спроса гораздо меньше, чем они думают.
> Це маска. А справжнє обличчя ви демонструєте тут. Треба тільки побачити це обличчя (я так щойно 10 днів тому побачив) та викрити його.
У-ху-ху-ху-ху-ху... вы меня еще с битой не видели
Знаете, я вот тоже читаю тут тех, кто голосовал за НУ, и убеждаюсь в правильности своего выбора. Не знаю, кто и что будет на следующих выборах, только почему-то не сомневаюсь, что наш выбор опять будет разным.
Ну а там посмотрим, кого больше. Сочтемся голосами.
Главное, повторяюсь - после таких постов не забывайте монитор протирать.
2006.04.12 | eume
за будь-якої погоди....
> Поживем-увидим.Так, час покаже.
> А вот я вариант голосования за блок Костенко рассматривал
Чому саме його?
> Красносердечное братство! С утра бьем патриотов
Дотепно
> > Зате тепер дуже розумію Президента і представників НУ, чому вони так опираються поверненню ЮВТ до влади.
>
> Я их тоже понимаю. Такая дружная лавочка накрывается
Лавочка Порошенка-Мартиненка-Третьякова-Жванії закриється, натомість відкриється лавочка Губського-Єдіна-Баграєва-Фельдмана. Вам який з того інтерес?
> > > Друга велика помилка - в тому, що назюзюнал-димократи вважають себе "потрібними", і що "ще повернуться".
> > Попит є, а немає гідної пропозиції.
>
> Этого спроса гораздо меньше, чем они думают.
Попит не достатній для перемоги на виборах і призначення свого прем'єра, але достатній для впливу на події і підтримки Президента.
> Знаете, я вот тоже читаю тут тех, кто голосовал за НУ, и убеждаюсь в правильности своего выбора. Не знаю, кто и что будет на следующих выборах, только почему-то не сомневаюсь, что наш выбор опять будет разным.
Сподіваюся на скору можливість для вас в цьому переконатися
> Ну а там посмотрим, кого больше. Сочтемся голосами.
Точно. Зміряємо кільканадцять на кожного: хто отримає найбільше, оголосить себе переможцем з невід'ємним правом до прем'єрства
2006.04.12 | Роман ShaRP
Re: за будь-якої погоди....
eume пише:> > А вот я вариант голосования за блок Костенко рассматривал
> Чому саме його?
Повелся на рассказы некоторых, что там, мол, честные, принципиальные люди...
> > Красносердечное братство! С утра бьем патриотов
> Дотепно
Нет, я свободный человек. Кого хочу, того и бью.
> Лавочка Порошенка-Мартиненка-Третьякова-Жванії закриється, натомість відкриється лавочка Губського-Єдіна-Баграєва-Фельдмана. Вам який з того інтерес?
Сомневаюсь, что ваши "пророчества" сбудутся.
2006.04.11 | Гюльчатай
Это партийные, огосударствленные грабли
Это партийные, огосударствленные грабли.Вопрос не в том, почему ошиблись в своих механических функциях те или иные партии.
А в самом механицизме этих (да и всех вообще) партий.
Значение распределения процентов между БЮТ, НСНУ, ПРУ и т.д. носят среднесрочный характер. Но по большому счету - фигня все эти проценты. Так же, как и все эти партии.
Партийные нацдемы проиграли выборы не потому, что не объединились, а потому, что ничего, кроме умопостроений у них не было.
НСНУ проиграла не потому, что "Третьяков" (или называйте кого-то на своеу усмотрение), и не потому, что "Юля".
А потому, что ничего, кроме ленточек на столбы - грубо говоря - НСНУ не вязала.
Проблемы вообще не в партийном строительстве, и не в формально строгой идеологии.
Проблема в политическом действии.
Действий не было.
Нет и результата.
2006.04.11 | eume
дякую авторові за статтю
Цілком поділяю основні тези.Маю одне тільки зауваження: не треба числити на 5 років, бо за тієї конфігурації, що склалася, вибори скорше за все будуть достроковими. Та навіть якщо не брати уваги конфігурацію, система парламентсько-урядової коаліції нова для України, відтак скидається радше на тестову, ніж на працюючу модель. А якщо звернутися до досвіду інших країн, де ця модель вже начебто відпрацьована, то й там далеко не кожна коаліція живе до передбаченого законом часу виборів, натомість дострокові вибори є звичацйною практикою.
Тож працю зі створення нової сили треба починати вже тепер, щоби знову вибори не заскочили.
2006.04.12 | Faultfinder
Re: Знову – на ті ж самі граблі
Дякуючому "авторові за статтю":Ваша позиція - це стискання кулаків навіженого гравця, що спустив усі гроші, його відганяють від рулетки, а він намагається будь-що відігратись, закладаючі не своє майно. Розпуск парламенту - це певне руйнування держави, може й не кінечне, але й не дріб'язкове, бо в нас ЩЕ НЕ ДЕМОКРАТИЧНЕ СУСПІЛЬСТВО, а електорат Януковича та Вітренко - це потенційний електорат своїх "лукашенків" і "путіних".
То ж "патріотизм" Ваш специфічний - "якщо не ми, то хай все гине". Це не патріотизм, це єгоїзм, межуючий із зрадництвом!
2006.04.12 | eume
таки на граблі: БЮТ vs. НУ. deja vu?
Шановний пане. Ви хибно розумієте мою позицію. Я буду щасливий, якщо сформується дієздатна коаліція демократичних сил у складі трійки на повний термін, якщо вони усі між собою порозуміються і працюватимкуть для добра народу. Нехай прем'єром була би Тимошенко - я особисто більше волів би бачити її, а не Єханурова на цій посаді, хоч і маю багато претензій до її політичної сили.Але є об'єктивні факти, які не дозволяють дивитися в майбутнє так оптимістично. Між НУ і БЮТ існує велике тертя, і причини цього тертя насправді не мають нічого спільного з інтересами простого народу, як вдає БЮТ. НУ просто не вміє вдавати, бо вони є бездарні в публічному аспекті, а після виборів, які стали для них шоком, ще й дезорганізовані. Таким чином БЮТ має велику психологічну перевагу, і дозволяє собі мову ультиматумів. Це не найкращий спосіб домовитися, якщо ви бажаєте домовитися, а не просто з'їсти партнера.
Отже, якщо навіть коаліція сформується, основні її складові перманентно поборюватимуть одне одного. Це все вже було, і знаємо, чим закінчилося. Це старі граблі. Це шлях, який веде до дострокових виборів.
"Партнери" це усідомлюють, просто кожний сподівається здобути домінантну позицію, втопивши другого в багні. Те, що така коаліція довго не протриває (три місяці, півроку, рік, півтора?) є настільки ж очевидним, як тимчасовість горезвісних "газових угод", які між іншим було підписано на 5 років.
Запитайте самого себе: чи ви вірите у щире порозуміння НУ з БЮТ та працездатність й довготривалість їхньої коаліції?
А що стосується національних сил, то вони програли заслужено. І програють ще раз, якщо не зроблять висновків, причому найскоріше. Я закликаю лише готуватися до "зими" ВЖЕ, бо вона може прийти несподівано.
P.S. Основний електорат Януковича й Вітренко нікуди не дінеться до наступних виборів, навіть якщо вони відбудуться за 5 років. Не варто сподіватися на диво, що він розсіється. Треба просто зважати на факт життя.
2006.04.12 | Нестор
Вітаю автора з новою гулею
Володимир Ляшенко пише:> Те, що в 2004 році український народ у переважній своїй більшості підтримав Помаранчеву революцію та Віктора Ющенка,
Помилка. Народ не підтримав Помаранчеву революцію, а зробив її щоб там не казав Ромцьо Безсмертний про свою видатну роль. І вже точно народ не підтримав Ющенка. Він підтримав свої права, справедливість та демократію.
> що свідчило про його (тобто народу) бажання жити у демократичній справедливій державі та нарешті скинути зі своєї шиї клани олігархів-експлуататорів (хай пробачать мені цей суто комуністичний епітет, але тут він більш ніж доречний), мало би відобразитися і на волевиявленні громадян на виборах у році 2006-му.
А воно і відобразилося. Коли народ побачив, що старі олігархи Пінчук і Ахмєтов з шиї не злізли, а натомість набігло багато інших, то народ відповідним чином і прореагував.
> Отже, за такою логікою, наші громадяни на цих виборх мали би ще масовіше підтримати демократичні, народні проукраїнські сили, ніж на президентських виборах (а про минулі парламентські і говорити нічого!) Однак цього, на превеликий жаль, не сталося.
Сталося. За злодіїв проголосувало явно менше людей.
> Найгірше, що серед інших до парламенту не потрапили дві доволі поважні українські національно-патріотичні, дійсно народні сили – блок Пора-ПРП та Блок Костенка-Плюща.
Дуже чудово, що не потрапили. Я на сьомому небі від щастя
> І якби ці два блоки ще перед виборами об’єднались в один, скажімо, під умовною назвою “Український вибір”, то цей блок набирав би більше 4% голосів.
Ніколи би вони не об"єднались, бо в такому разі ПРП-ПОРА відкусувало б шмат електорату від НСНУ, а не від БЮТ, а така задача на Банковій не ставилася. Тому всі ці мрії про об"єднання є просто фантазіями автора.
> А якби у це об’єднання влився б ще і блок Ю. Кармазіна, то подолання 6% бар’єра було б гарантовано.
Окрема подяка народу України за те, що прокатав цю пінчуківську шестірку. Одним маразматиком в парламенті менше стане.
> Принаймні я б на місці керівників відповідних партій серйозно розглянув варіант злиття Української народної партії, ПРП, партії “Пора” та декількох дрібніших партійних утворень в одну.
Не буде цього ніколи. Ці панове розшматувавши колись єдиний національно-демократичний рух до тепер не можуть зупинитися.
> Прискіпливого розгляду заслугоговує і факт безсумнівної поразки головної пропрезидентської сили – блоку “Наша Україна”. Її результат – менше 14% голосів виборців – свідчить багато про що. Найперше – про істотне зменшення підтримки нової влади з боку свого ж, “помаранчевого” електорату – адже “Наша Україна” асоціюється передусім з Президентом Ющенком і його урядом.
Красти менше треба.
Як не змінились і несправедливі, часто на рівні кримінальних схем, принципи розподілу національного доходу між “маленькими українцями” і тими українцями, що “побільше”. Тому, що “бандити”, особливо обласного та районного калібру, не сидять у тюрмах, а переважно керують нами і нині. Тому, що багаті олігархи не “поділилися” з бідними, а переважно зберегли і владу, і власність, а деякі особливо “конкретні” проводять із самим Президентом круглі столи, “відстьобують” йому на благодійні заходи і проекти кругленькі суми, словом, користуються його прихильністю і ласкою. От і дали виборці на всі ці питання красномовну відповідь у вигляді результату “Нашої України”.
Єдине з чим можна погодитися. Не згадано тільки, що старі корупційні схеми не просто "збереглися" (вони що у повітрі зависли
> Але це наслідок, а які ж причини цього? На мій погляд, основна – після Помаранчевої революції влада, особливо на місцях (що, мабуть, найсуттєвіше), помінялася лише формально (або косметично).
Ага. Згадується совок. Атдєльниє нєдастаткі на мєстах.
> Вона, ця Реальна Влада, легко “проковтнула” мізерно малу кількість нових посадовців, підкорила іх своїй волі і змусила їх грати за власними правилами.
Нічого собі 18 000 посадовців це мізерно мало? І хто напридлад у Львові підкорював Олійника своїй волі? Що за маразм? Цей самодур сам кого хочеш підкорить.
> Брехня! Бо загальна кількість держчиновників в Україні (без урахування працівників правоохоронних органів) більше 250-ти тисяч, і щоб створити у владних структурах хоча б мінімальну “критичну масу” нових людей, треба було змінити не менше 50% їх складу. А скільки змінено реально? Аж 7 відсотків!
Та ні бреше сам автор. Міняти всіх начальників жеків безглуздо. Якщо так міркувати то можна додуматися поміняти повний склад вчителів в школах і вузах, щоб там викорінити корупцію. Ні. Треба просто створити правила гри, за яких всі розуміють, що як вкрадеш, то сядеш. І ніякий кум Пєтя тобі не допоможе.
> А те, що до влади не було допущено десятки тисяч чесних і порядних фахівців-патріотів, які, власне, й підтримали Помаранчеву революцію та Ющенка через те, що не мали доступу до роботи в органах державної влади за кучмівського режиму, через те, що не були злодіями, шахраями і підлабузниками-пристосуванцями – хіба це краще для України? Хіба це державницький підхід?
Поставити начальником жеку пацана, що стояв на Майдані звісно можна, але це нічогісінько не змінит якщо наверху кум Пєтя всі корупційні схеми експлуатує і далі. Звісно той пацан наслухавшись проповідей месії може бляху красти не буде, але і фінансування комунальної сфери не збільшить. Бо звідки ж взятися тому фінансуванню, якщо кишеня Пєті нічим не вужча за кишеню Ринітіка.
> Як наслідок цього підходу – нібито нова влада залишила (і не просто залишила, а своїми розпорядженнями перепризначила!) на усіх чиновницьких посадах “вчорашніх”. Тих, хто 14 років років поспіль розвалював, “законно” грабував і прихватизовував господарський комплекс району чи своєю злочинною бездіяльністю сприяв цьому та закривав на все те очі. Тих, хто на президентських виборах на всю “катушку” застосовував адмінресурс, брудні технології та фальсифікації на користь “двічі несудимого”.
Нічого дивного. Якщо хочеш якнайшвидше перебрати на себе всі корупційні схеми, то треба залишити і виконавців, бо свої "кадри" треба виховувати занадто довго
> виборці зробили з усього цього логічний висновок: чиновники нової влади не тільки на рівні Полтави, а й Києва елементарно взяли кругленькі суми “відкупних” від нашого районного “кодла” за те, що вони залишать тут все на своїх місцях. А раз так, то і нова влада така ж злодійська і корумпована, як і стара, і на виборах за її представникв голосувати ні в якому разі не можна. Чи можна тут щось заперечити, тим більше проти громадської думки? Відповідь очевидна: ні.
Ну то чого автор так посипає собі голову попелом про результати виборів, якщо сам тільки но дійшов висновку, що Ющенко нічим не відрізняється від Кучми?
> Пам’ятаю, коли нашоукраїнці ще тільки планували створити партію Народний Союз Наша Україна, то передбачалося, що до неї увійдуть лише члени НРУ, УНП, “Солідарності”, Молодіжної та інших проющенківських партій і громадських організацій, а самі ці організації самоліквідуються. Зі сторонніх осіб в НСНУ прийматимуть лише активістів Помаранчевої революції та Майдану, а також тих, кому не менше двох вищеназваних активістів дадуть письмову рекомендацію та характеристику.
Так все так і було. Колишній кучмівський друг і губернатор дніпропетровщини один з найвизначніших бандюків України Швець якраз і отримав рекомендацію від Пєті Порошенка і Юри Єханурова. Так само і інші.
За Деркача сам Луценко зуб давав
> Дуже правильний і принциповий підхід, чи не так? Але чомусь він не був реалізований – швидше реалізований з точністю до навпаки. Зокрема, до лав НСНУ вступило надто багато як представників старої кучмівської влади (і отримали індульгенцію за минулі гріхи), так і бізнесменів.
Автор дивує своєю наївністю. А бабки на вибори де брати? Катерина Чумаченко з Америки мала привести? Не біда, коли бізнес використовують для фінансування своєї виборчої програми. Не біда коли потім цей бізнес отримує важелі для лобіювання законів потрібних йому бізнесу. Біда, коли заплачені гроші або кумівство дають індульгенцію на грабунок країни. Так що сам факт наявності бізнесменів в списку і їх фінансування ще нічого не говорить, а от наскільки це впливає на подальші дії політичної сили - це важливе питання і по цьому виборці роблять висновки про своє голосування.
> І насамкінець – а хто ж виграв ці вибори в Україні? Переможці відомі: це Партія Регіонів та Блок Юлії Тимошенко – дві найбільші кланово-олігархічні псевдопартійні структури.
Ото загнув. Автор здається не розуміє простих речей, а в своїй пісянині використовує звичайні агітаційні штампи. Одже, перш за все треба розібратися в поняттях.
По-перше, Клан. Це угруповання людей за територіальною, релігійною чи родовою ознакою. Наприклад, ПР (Данбасс паражняк нє гоніт) або партія пенсіонерів. Якщо автор зможе довести, що в БЮТ домінують представники одного регіону або іншої групи, то я виднаю, що він не бовдур, який не розуміє значення слів.
По-друге. Олігарх. Це людина, яка використовує владу для збагачення і багатсво для збереження влади. Невід"ємними рисами олігарха є:
1) перебування при владі
2) великий капітал
3) власні масмедія для формування громадської думки
А от людина нехай навіть і дуже багата, яка не перебуває при владі за визначенням олігархом бути не може, навіть якщо їй цього дуже хочеться
> В обох абсолютно відсутня чітко визначена ідеологія.
Хай той, в кого вона присутня першим кине в мене камінь
> Якщо й можна якось охарактеризувати те, що регіонали видають за свою ідеологію, то це є антиукраїнська пострадянська совкова ідеологія.
Нічого вони не експлуатують, а просто кажуть те, що хочуть чути їх виборці. Якби Бог створив значні запаси вугілля на львівщині, то Партія регіонів зараз би дерла горлянку за УПА і українську мову
> Що ж до блоку Тимошенко, то він так само безсоромно експлуатує певні привабливі для широкого загалу ідеї, але це вже ідеї Майдану та Помаранчевої революції.
Чого гріха таїти - експлуатує
> Справжня ж ціль цих двох сил – “дерибан” України, або, якщо зрозуміліше висловитись,- прихватизувати все те, що ще неприхватизоване, “задавити” і відібрати владу і власність у всіх своїх конкурентів по “дерибану”, і в підсумку поставити всю державу під свій фінансово-економічний контроль.
Та невже? І збільшення доходів бюджету прем"єром Тимошенко на 70 % за 7 місяців мабуть і свідчить на думку автора про дерибан? Цікаво як він тоді назве дії сучасного уряду, який не те що 70 % додасткових зібрати не може, але і запланованих 100 % не виконує.
> Хтось скаже, що я неправий? Тоді хай цей “хтось” уважно ознайомиться зі списком Партії Регіонів до ВР на нинішніх виборах, а саме з першого по 181 місце (бо ці люди вже пройшли до парламенту і будуть творити закони, формувати виконавчий апарат та ще різними способами впливатимуть на політику цілої держави).
Ознайомлюватися треба не зі списком, а з ДЯМИ політичної сили, коли та перебувала при владі. Так 5 мільярдів фіктивного ПДВ говорить краще за всі списки.
> І хай також ознайомиться зі списком БЮТ, з першого по 130 місце, та порахує, скільки олігархів, бізнесменів, рафінованих кучмістів та осіб із кримінальним минулим (і не тільки минулим) у кожному з них.
Давайте порахуємо. Тільки не бізнесменів, які були є і будуть у всіх списках всіх держав, а олігархів, рафінованих кучмістів і осіб з кримінальним минулим. Але перед тим як разувати кожна нормальна людина визначиться з поняттям того, що рахує. З поняттям олігарх ми вже визначилися. Тепер мені цікаво визначення "рафінованого кучміста". Тут я пас. Визначення точним бути не може. Я для себе умовно межу провів. Коли моєму земляку журналісту Кучма відрізав голову люди почали ділитися на кучмістів і некучмістів.
Отож як духовного і політичного синочка Кучми до рафінованих кучмістів зачисляти будемо? Чи як?
Ну тоді кучміст № 1 Ющенко Віктор Андрійович, Президент України.
> Особисто я в першій стотридцятці списку БЮТ нарахував аж 48 бізнесменів та олігархів (у тому числі і з мандатами нардепів), півтора десятки ревних служак старої кучмівської влади
Автор - прикольний мужик
> І ніхто, абсолютно ніхто не переконає мене в тому, що ця зграя бариг, глитаїв-товстосумів, торгашів народною власністю, банкірів, фінансових спекулянтів та їхньої прислуги із “нафтогазовою принцесою”-міль’ярдершою на чолі прийшла в парламент захищати національні інтереси України та інтереси її трудового люду.
А ніхто і не збирається переконувати автора. На щастя маргіналів, які вміють мислити виключно штампами почутими на "правдивому" і "неолігархічному" 5 каналі вже є в Україні дуже не багато. Переважна частина виборців бачить реальні справи політичних сил і ними керується.
> Незважаючи на те, що насьогодні ця “солодка парочка” зібрала щедрий урожай із 54% голосів обдуреного народу, дуже скоро цей народ роздивиться, хто є хто.
На нині солодкою парочкою є швидше Ющенко з Януковичем. Просьба автора відверто не брехати. Я розумію, що Тимошенко не подобається, але як показала виборча компанія, брехнею нікого не переконаєш.
> А можливість змінити владу в нас буде аж через п’ять років – у досить далекому 2011-му.
Поміняємо владу значно раніше: в 2009 році.
> Створити таку альтернативу протягом наступних п’яти років – першочергове завдання для нас, українських патріотів, усіх тих, хто по-спражньому вболіває за долю України.
Прапор вам в руки і успіхів в нелегкій роботі. Хоча судячи з цієї мішанини брехні та політичних штампів, а автора та йому подібних навряд чи щось вийде.