05/16/2006 | Майдан-ІНФОРМ

Про ситуацію в Криму овідомляє Іван Прадун:
На першій сесії Верховної Ради Криму спікером кримського парламенту 71 голосом із 98 був обраний Анатолій Гриценко, один із лідерів партії Регіонів в Автономії.

Почалась робота кримської Ради - знов бардак та клоунада.

Скільки було поломано дров навколо виборів та післявиборчої кампаніїї в Криму. Про це не раз писав «Майдан-інформ». І ось настав час « Ч». 12 травня рівно о 10 годині голова місцевої виборчої комісії О.Кондратенко відкрив першу сесію. Згідно регламенту він її вів до обрання Голови Верховної Ради Криму. Але все було б нічого, якби не скандал під час її відкриття. Частина депутатів, а це 68 голосів, проголосували за закритий її режим проведення (партія Регіонів, Союз, комуністи, нетаківці та вітренківці). В парламент Криму пройшли вісім політичних партій та блоків. Крім названих, це ще Блок Куніцина (колищнього прем’єра Криму, а нині нештатного радника Президента), депутати від БЮТу та Руху-курултаю. Ніхто не сумнівається, що «регіонали» були ініціаторами проведення сесії в режимі терра-інкогніто. І що цікаво серед тих хто підтримав рішення про видалення журналістів були і депутати –журналісти (Це батько та син Бахарєви - «Кримська правда», Г.Йоффе-«Республіка Крим»). Цим вони викликали супротив не тільки частини своїх колег-депутатів, які заблокували трибуну, а і журналістів ,які відмовилися категорично покинути сесійний зал. В цьому журналістів підтримав і прокурор Автономії. А голова Секретаріату Президента О.Рибачук навіть сказав, що якщо журналісти будуть видалені із зали, то і він піде в знак солідарності з ними і не зачитає привітання Президента України до першої сесіїї Верховної Ради Криму. До речі, це привітання так і не було озвучене Олегом Борисовичем. Мабуть сказалися переживання за журналістів? Але все ж таки мабуть розум у «януковичів» взяв гору. І журналісти залишилися в залі.

Порядок денний сесії був присвячений виключно організаційним питанням. Були сформовані комісії: по контролю за електронною системою голосування, по контролю за дотриманням регламенту Верховної Ради та секретаріат першої сесії. Також була сформована лічильна комісія для виборів Голови Верховної Ради Криму.

Потім депутати приступили до висування кандидатур на посаду спікера кримського парламенту. Були висунуті А.Гриценко від фракції «Блок «За Януковича», С.Куніцин та С.Цеков. Два останніх претендента зняли свої кандидатури з голосування. Тому на посаду Голови Верховної Ради була внесена тільки одна кандидатура – А.Гриценка. В результаті таємного голосування він отримав 71 голос. За кандидатуру А.Гриценка не голосували депутати від Блоку Куніцина, БЮТу та РУХу-курултаю.

Who is you, mister Гриценко?

Анатолій Гриценко народився в Керчі,має вищу сільськогосподарську освіту, заслужений працівник місцевого самоврядування в АРК. Член Партії Регіонів. В 1987-1995 році –голова Чистопольської сільради, з 1995 по 1996 рік очолював Постійну комісію Верховної Ради Криму, з 1997 по 1998 рік був Головою Верховної Ради Криму. В 2001 році був призначений головою Ленінської районної державної адміністрації. З вересня 2005 року –перший заступник Голови Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Був депутатом Верховної Ради Криму трьох каденцій. Має державні нагороди .Але це відкрита сторона його автобіографії.А що ж криється за її темною стороною?

Ряд кримських та українських інтернет –видань пишуть про А.Гриценка , як протеже ОЗУ «Сейлем». Це злочинне угрупування діяло на території Криму з кінця 80-х років минулого сторіччя до кінця 90-х років. На рахунку цього ОЗУ десятки невинних жертв, сотні відібраних підприємств у бізнесменів та інших злочинів. Його політичними покровителями були –В.Шевйов (нині знаходиться в Арменії), А.Данелян (нині прем’єр невизнаного Нагорного Карабаху), Є.Супрунюк (колишній спікер кримського парламенту, був звинувачений в замовленні вбиства, розкраданні бюджетних коштів. Потім був реабілітований). Всі ці особи були політичним дахом ОЗУ «Сейлем». А бойовим дахом був С.Воронков, лідер ОЗУ «Сейлем». До речі, Гриценка при його першому спікерстві неодноразово бачили в кампанії цих самих «друзів». І до цього часу його можна було побачити в компанії О.Мельника, нині депутата парламенту Криму від партії Регіонів, про якого говорив міністр внутрішніх справ Ю. Луценко, як праву руку лідера ОЗУ «Сейлем» С.Воронкова.

А результатом економічної та організаційної діяльності А .Гриценка на посаді Голови державної райдержадміністрації можна рахувати славнозвісне не тільки в Криму а і на Україні Щолкине. Це – кримський «Алчевськ». В це місто було вкладено десятки мільйонів бюджетних коштів. Вірніше, не вкладено, а розкрадено. І результату не було майже ніякого.

Мешканці цього містечка і по цей час виживають без роботи і з жахом чекають зими.

Зв’язують А.Гриценка з батьком та сином Анатолієм та Ігорем Франчуками. .Це колишній сват та зять Л.Кучми. Вони і сьогодні фактично тримають нафтогазовий комплекс Криму під своїм контролем. Є відеозйомки, де Ігор Франчук вітає лідера ОЗУ «Сейлем» С.Воронкова з днем народження.А ось що казав журналістам один із бувших колищніх кримської міліції в приватній розмові: « Я чекав десь біля години прийому у прем’єра Криму А.Франчука .А з його кабінету вийшов один із знаних міліцією «авторитетних» людей .Це був С.Воронков». Так ось кажуть, що після перемоги партії Регіонів в Криму на парламентських виборах, А.Гриценко мав телефонний звіт перед А.Франчуком. Не відомо чи звітувався він перед своїм партійним шефом В.Януковичем? Про те, як вів себе А.Гриценко на різних державних посадах ,охочі можуть почитати на сайті www.partinform.com.

А король то голий!
С.Куніцин ще один із кримських політиків ,який навчився блефувати та видиме видавати за дійсне. Блок його імені в кількості 11 чоловік буде предствляти виборців в парламенті Криму. І зрозуміло , що це недостатньо, щоб претендувати на посаду прем’єра Криму. Хоч Сергій Володимирович і запевняв Президента України на зустрічі 5 травня, що в його активі більшість парламенту. І що головою кримського парламенту при підтримці В.Ющенка може стати І.Бурей, начальник Контрольно–ревізійного управління в АРК, який був обраний в Верховну Раду Криму від Блоку Януковича. Але ці запевнення носили ні чим не підкріплену основу. Тількі усні домовленності з деякими депутатами-регіоналами: БЮТом, РУХівцями, комуністами, партією «Союз». Але вже напередодні сесії стало зрозуміло, що комуністи не стануть підтримувати Куніцина, Бурея, а підтримають Гриценка. Кримські політики знають, що С.Куніцина підтримує А.Матвієнко, колишній прем’єр Криму, а нинішній заступник О.Рибачука. Обидва вони - і Куніцин, і Матвієнко - стали жертвами в боротьбі різних кримських фінансово –кримінальних кланів. До того ж Куніцин фактично був одним із головних діючих облич кучмівського режиму в Криму. І багато зробив ,щоб президентські вибори на півострові були зфальсифіковані. Також багато ві н зробив, щоб і президентські сили на останніх виборах не попали в кримський парламент. До того ж за ним тягнеться шлейф карних, земельних та бюджетних справ. То чи треба Президенту наступати на ті самі граблі?

Що Робити? Одвічне питання.
Віктор Андрійович по відношенню до Криму веде себе як слон в посудній лавці. Згода на призначення А.Матвієнка прем’єром Криму не внесла стабільність в кримський політикум. В 2005 році затягування з призначенням Постійного Представника Президента в Криму. Та і призначення на цю посаду В.Куліша, колишнього міністра економіки Криму, не було на думку політичних експертів вдалим. В.Куліш може і непоганий міністр та фаховий економіст. А ось як політичний стратег та тактик майже ніякий .Про це говорить і повний провал на виборах пропрезидентських сил в Криму, нинішня поразка при виборах спікера парламенту автономії. Зрозуміло, що однією тільки комісією Рибачук –Кінах проблем півострова не віришіти.Тут повинна працювати постійно команда фахівців, які знають Крим, які мають уявлення про соціально-економічне становище півострова. Повинна така команда бути і в секретаріаті Президента. Але не з людей зі сторони, на яких в минулому році робив ставку Президент (маємо на увазі лідера півострівної організаціїї НСНУ В.Шкляра). А людей, які виросли в Криму та відбулися як кримські політики. І такі люди є. Треба тільки краще дивитися, а не слухати «видатних кримознавців».