05/25/2006 | Віктор Ющенко

Пані та панове!

Я прийшов до новообраного парламенту, щоб засвідчити свою глибоку повагу до вибору, який осмислено зробив наш народ. Я з шаною вітаю всіх законодавців – у новому складі і в новій якості.

Переконаний, шановні колеги й друзі, що ви відкриєте нову сторінку в історії українського суспільного поступу і парламентаризму.

Верховна Рада п’ятого скликання розпочинає свою діяльність у час віхових річниць. 15 років тому, саме у цій залі була проголошена тисячоліттям очікувана і виборювана Незалежність України. 10 років тому Український народ, врешті-решт, витворив у цьому залі свою Конституцію. Приймімо символ цих двох річниць як печать обов’язку.

Згадаймо історичну фразу: «…Усвідомлюючи відповідальність перед Богом, власною совістю, попередніми, нинішнім та прийдешніми поколіннями…» Ці слова, записані в преамбулі Конституції України, варто викарбувати над входом до зали українського парламенту.

Ви увійшли до неї, отримавши від народу право представляти його інтереси. На цих виборах влада склала іспит справедливості перед власним народом. Вибори були чесними і прозорими, а отже – демократичними. Їх легітимність сьогодні не потребує підтвердження. Позитивна міжнародна оцінка теж є очевидною для всіх. Наші вибори визнані гідними наслідування у всьому регіоні. Виборчою кампанією 2006 року Україна підтвердила свою органічну європейську сутність.

Те, що я обіцяв як Президент – я це виконав.

Тепер уже Україна не має гріха неправди за собою. Народ своє слово сказав, і тим дав шанс Україні стати могутньою. Чи буде так – залежить від нас – усіх тих, хто є українською владою.

Я висловлюю своє глибоке переконання в тому, що сьогодні, як ніколи досі, історія дає нам шанс як нації – виняткову, я сказав би монументальну основу для досягнення національних амбіцій.

Незаперечною реальністю стала свобода вираження поглядів і переконань, що є основою формування загальних українських устремлінь.

Ми маємо вільну пресу. Триває детінізація національної економіки. По суті, за останні півтора року вдвічі виріс національний бюджет. Збільшилися пенсії, суттєво скоротилось безробіття, яке є сьогодні найнижчим за роки української незалежності. За минулі чотири місяці на 24 відсотки зросла реальна заробітна плата. Ми наблизились до того, щоб медик повернувся в село. Уперше національна охорона здоров’я стала розглядатися як провідний чинник національної безпеки, завдяки чому маємо перші здобутки: видатки на медичну допомогу склали сьогодні понад 3 відсотки ВВП.

За результатами першого кварталу цього року на 6 відсотків зросли абсолютні показники народжуваності – розпочався процес відтворення нації.

За перший квартал року в чотири рази збільшилося надходження в Україну прямих іноземних інвестицій. Українська економіка одержала ринковий статус на всіх ринках.

І це лише початки. І це на тлі викликів, з якими зіштовхнулася Україна, – від подолання наслідків автократичної системи правління до стрімкого зростання цін на енергоносії.

Завдяки дійовій зовнішній політиці, наша держава відкрила нову перспективу відносин з Європейським Союзом, запропонувала – по суті і за вимогами часу – формулу рівноправних і взаємовигідних відносин з Російською Федерацією, відновила стратегічне партнерство зі Сполученими Штатами Америки.

Київ постав як новий центр геополітичної думки, переконання і регіонального лідерства. Україна нарешті розправила плечі.

Шановні народні депутати!

Маємо завдання забезпечити незворотність, послідовність і завершальність розпочатої роботи. Ми всі – єдиний Український народ. Саме такий, який є. Саме такий, який обрав вас.

2006 рік ознаменував нову політичну добу в житті нашої країни. Розпочаті конституційні зміни визначають особливий характер ролі і місця новообраного парламенту. Уперше парламент обрано на пропорційній основі. Уперше ключовим інструментом роботи Верховної Ради стає механізм формування коаліції депутатських фракцій.

Досі Президент не був безпосереднім учасником формування коаліції, як того вимагає Закон. Але я уважно спостерігаю за цим процесом. Щойно ви склали присягу, внаслідок чого парламент набув повноважень. З цього моменту Президент, несучи відповідальність за країну, бере на себе активну функцію в процесі формування Уряду і, передовсім, призначення Прем’єр-міністра.

У зв’язку з цим на мені лежить обов’язок виголосити засади, за яких я дам згоду на запропоновану коаліцією кандидатуру на посаду Прем’єр-міністра, а отже, і всього складу уряду.

Але перед тим, як це зробити, я хочу оголосити свою беззастережну передумову, яка стосується усього складу парламенту. Потрібно невідкладно забезпечити функціонування Конституційного Суду України. В іншому випадку – це неповага до країни і до громадянина.

А тепер по суті сказаного.

Уряд має складатися з тих, хто як єдина команда забезпечить поступальний розвиток України на основі європейських цінностей, хто здатен згуртувати націю, надати поштовху економічним реформам і забезпечити безумовне дотримання прав та свобод людини.

Саме ці вимоги визначають декілька магістральних напрямків нашої роботи.

Перший напрям. Удосконалення системи інститутів влади.

Цивілізоване визначення правил гри має передбачати раціоналізацію системи управління, унормування ефективної взаємодії між гілками влади і розвиток політичної реформи, яка, серед іншого, включатиме посилення автономності та відповідальності органів самоврядування.

Окремим завданням є проведення адміністративно-територіальної реформи.

Я був і залишаюся прихильником розвитку українського суспільства на кращих традиціях європейського парламентаризму. Вірю, що подальша адекватна і реалістична політична реформа, яка враховуватиме і українську політичну традицію, лише посилить цей стратегічний рух.

Другий напрям, який логічно випливає з першого.

Він вимагає від нас завершити становлення всієї системи юридичних інститутів, які не тільки гарантуватимуть, а й на практиці забезпечать права і свободи людини.

Адже український громадянин і досі залишається незахищеним від беззаконня і свавілля на всіх мислимих і немислимих рівнях.

Глибока корумпованість судів і правоохоронних органів, на мій погляд, є критичною, глибинною загрозою національній безпеці країни. Саме тому суспільство очікує, в першу чергу від парламенту, нових законів, які забезпечать радикальну судову реформу та реформу органів, покликаних підтримувати правопорядок.

Усі ми разом відповідальні за те, щоб зупинити процес, коли викривлене сприйняття судової незалежності переростає в суддівське свавілля, почасти перетворюючись у явище судового деспотизму.

Що ж стосується правоохоронних органів, то раз і назавжди повинні відійти у минуле як карально-репресивні традиції радянської системи, так і новонабуті ними ознаки акціонерних товариств по задоволенню інтересів політичних чи політико-економічних груп.

Як наслідок, ні часу, ні ресурсів, ні зрештою бажання на протидію корупції не залишається. Тому корупцію як явище можна сміливо назвати в Україні тотальною. Саме так, до речі, вважають 86 відсотків громадян України.

Від парламенту і майбутнього уряду я очікую дієвої підтримки моїх законодавчих ініціатив щодо створення національного бюро розслідувань, впровадження судової реформи, реформи органів правопорядку та протидії корупції.

Третій напрям. Створення умов для економічного прориву.

Нам потрібна нова філософія економічної політики. Я бачу декілька основних «пружин», приведення в дію яких може забезпечити нам економічний прорив – нова фіскальна політика, детінізація національної економіки, бездефіцитність державних видатків, обмеження адміністративного втручання в економіку, опора на нові технології, ощадність в ресурсах і, особливо, енергетичних, лібералізація базових ціноутворюючих процесів і продовження соціальних реформ.

Реалізація такої філософії дозволить забезпечити щорічне зростання валового продукту на рівні не нижче 5–7 відсотків. А це той мінімум, який необхідний для продовження тих соціальних реформ, які започатковані.

Четвертий напрям. Зміцнення української нації. Забезпечення цілісності країни – як наше спільне завдання.

Важливою тут має бути насамперед розбудова єдиного національного гуманітарного простору, який би увібрав у себе мовно-культурне та духовно-ментальне розмаїття всієї нашої країни.

У цій справі, в першу чергу, потрібно дбати про формування власне української автентичної системи цінностей, яка базувалась би на українській національній спадщині та зберігалася і розвивалася за європейськими традиціями.

Поділ України за мовною, релігійною чи територіальною ознакою є недопустимим і злочинним по своїй суті.

Регіоналізм слід сприймати як невід’ємний елемент становлення нової української політичної нації. Кожен український край самобутній по-своєму. Але не слід лукаво, прикриваючись гаслами федералізму, використовувати ідею українського регіону для тих цілей, що розколюють наш єдиний народ, і тим самим послаблюють його силу. Регіональну багатоманітність слід розглядати як основу української національної ідентичності. В цьому, власне, є наша сила.

Що ж до політично загостреного останнім часом мовного питання, скажу одне: ми не відступимо від нашої Конституції та європейських стандартів.

Хочу особливо підкреслити: ми забезпечимо державність української мови.

Ми забезпечимо мовні права національних меншин. Ми забезпечимо за державний кошт захист тих мов, які перебувають на межі зникнення.

Україні нарешті необхідно навчитися жити за формулою і мисленням успіху. Упродовж віків ми звикли святкувати поразки і забувати про перемоги.

Але українці – це насамперед життєствердний і мудрий народ!

Альтернативи немає – у ХХІ столітті Український народ продемонструє мудрість та успіх у політиці національного утвердження, міжрегіонального єднання і суспільної злагоди.

Пані і панове!

Я хочу зачитати зараз одну тезу. «Усякий ідеал — се синтез бажань, потреб і змагань близьких і бажань та змагань далеких, таких, що на око лежать поза межами можливого».

«Поза межами можливого» – так казав Іван Франко, чию 150-у річницю вшановує наша нація цього року.

З-поза меж можливого постає сучасна Україна. Сучасна, нова Україна сповнена надії. Суспільство очікує від влади не ситуативної, а сталої, багаторічної гармонійної взаємодії, а по суті – результату, який додасть державі і її громадянам упевненості і захищеності.

У цьому контексті ставлю фінальний наголос. Президент упевнить злагоду в державі. Президент гарантує державний суверенітет і територіальну цілісність країни. Президент і надалі дбатиме про здійснення активної і послідовної зовнішньої політики та гарантування безпеки держави.

Хочу окремо наголосити: зовнішньополітичний курс України залишається не лише незмінним, але й незворотнім.

Широка міжнародна підтримка ініціативи зі створення Спільноти Демократичного Вибору, відродження та організаційне утвердження ГУАМ, прогрес у реалізації плану Придністровського врегулювання поруч із комплексом інших зрушень свідчать про зміцнення статусу України як держави, яка втілює ініціативну, зважену і результативну зовнішню політику.

І нині принципово важливо, щоб українська дипломатія отримала, шановні народні депутати, особливо від вас, додатковий ресурс національної підтримки, який вимірюється, в першу чергу, успішністю внутрішніх реформ, економічним ростом, суспільною злагодою і, безперечно, повноцінною адаптацією законодавства України до європейських стандартів.

Такого ж ресурсу потребує подальша робота з реформування Збройних Сил України, продовження цілісної програми перетворень у сфері оборони та національної безпеки.

Шановні представники народу!

Пам’ятаймо про те, що Президента та склад Верховної Ради України народ обирає на визначений Конституцією термін.

Влада є тимчасовою. Нація і країна – вічні.

Хай Бог нам у всьому допомагає!

Дякую за увагу.