05/26/2006 | Микола

ВЕРХОВНУ РАДУ УКРАЇНИ

КОПІЯ: ПРЕЗИДЕНТУ УКРАЇНИ

Заявник: Дмитренко Микола Олександрович
03061,м.Київ. пр.Відрадний,55, к.97
8 050 445 26 26


станом на 25.05.06р


ПОВІДОМЛЕННЯ
ПРО ГЕНОЦИД УКРАЇНЦІВ

З відому Секретаріату Президента України, Генеральної прокуратури України, Верховного суду України, Уповноваженої з прав людини ВР України, Служби безпеки України, Міністерства юстиції України, МВС, Керівництва партії „Народний Союз „Наша Україна” та інш
Листом від 5.12.05р я офіційно, як член партії «Наша Україна» (квиток №001770 від 22.03.05р), звернувся до голови Партії Р.Безсмертного з проханням дати власну оцінку розробленої мною української програми розвитку „Спільна дія” та наведених мною висновків по фактам злочинів, корупції, тотальної безвідповідальної брехні державних службовців та керівника юридичного управління Р.Зварича(виконавця „об”єдання” демократичних сил) на посаді Міністра юстиції України на захист свого попередника Міністра О.Лавриновича, а в прошлому керівника секретаріату РУХУ(виконавця розколів руху) Висновки я наводив наступні:
В Україні відсутня державна Програма розвитку та державницька патріотична ідеологія. В той же час планомірно, системно руйнується українська культура та економіка. Як наслідок:
а) Системно та планомірно знищуються незалежні громадські організації національно-патріотичного спрямування - основи державності;
б) Президент позбавлений можливостей гаранта Конституції України, моє мотивоване чергове звернення від 06.03.06р та повідомлення до нього не доходять і блокуються від розгляду секретаріатом Президента;
в) В Україні відсутня справжня система захисту прав громадян;
г) Прокуратура і суди поставлені на захист інтересів олігархів та антинародних сил;
д) Відсутність впливових, незалежних, економічно самостійних національно- патріотичних сил державницького спрямування.
В Україні існують всі причини і умови для існування системи корупції державних службовців, як наслідок системних порушень владою законів та Конституції України, міжнародних законів з прав людини та геноциду титульної нації на життєвому прикладі братів Дмитренків..
На сьогодняшній день творці, виконавці та захисники ГЕНОЦИДУ проти титульної нації продовжують займати державні пости і творити безкарно свою чорну справу в Україні.
На протязі майже 3-х років наші „незалежні „ суди відмовляють мені в праві на судовий розгляд моїх заяв, посилаючись на безвідповідальну норму - „…недоліки при подачі заяв…” , відкриту брехню та спотворення фактів.
Н а сьогодняшній день я вичерпав майже всі можлмвості захисту порушених прав в Україні. Це явний , спланований, неприкритий геноцид українців.
Справа Спілки «Світоч» - це копія справи Еліта - центру, яку очевидно кришує Генеральна прокуратура України , секретаріат президента України, уповноважений з прав людини ВР України та керівництво партії. „Народний союз Наша Україна”
Справа Спілки «Світоч» - це лакмусовий папір, на якому проявилась антиукраїнська,антидержавна сутність Партії „Народний союз Наша Україна” , яка професійно, таємно і лукаво робить все можливе для дискредитації нашого Президента. Ефективність такої діяльності показали вибори до Верховної Ради. України і сьогоднішня ситуація в Україні..
НА 20.05.06р ніякої відповіді від партії я не отримав. Це явна зневага до мене, як члена партії та послідовного прихильника програми змін нашого Президента В.А.Ющенка. Про яку коаліцію і з ким вони можуть говорити??7…
В підтвердження вищенаведеного приводжу деякі факти геноциду українців , які не були ніким спростовані:
1. Порушення порядку судочинства та нехтування неодноразови звернень, заяв та скарг Громадської організації КМСС”Світоч” Вищим господарськім судом України з відому Верховного суду України, починаючи з січня місяця 2004 року.
2. Чинення перешкод державними чиновниками діяльності громадської організації Київської міської Спілки споживачів „Світоч”, починаючи з моменту її реєстрації в 1995році.
3. В порушення ст.60 Конституції України реквізиція майна 30.03.04 року державною виконавчою службою Міністерства юстиції України за правління О.В.Лавриновича в приміщенні ГО КМСС „Світоч” за санкцією Генеральної прокуратури України (без рішення суду) без пояснення суспільної необхідності цих дій .
4. Здійснення покарання (без рішення суду) Генеральною прокуратурою України за мірками кримінального кодексу. Позбавленням мене засобів для існування, зруйнуванням нормальних життєвих зв”язків, приниження моєї честі, гідності, ділової репутації та інш.
5. Позбавлення Верховним судом України (шляхом бездіяльності) права користування своєю приватною власністю, починаючи з 30.03.04року.
6 Позбавлення права на судовий розгляд по суті моїх заяв, звернень та скарг на захист порушених прав Солом”янським, Печерським, Оболонським, Шевченківським, Апеляційним судами м.Києва та Вищим адміністративним судом України..
7. Позбавлення права волевиявлення та участі в виборах за рішеннями Солом”янського суду, Апеляційного суду м.Києва та Верховного суду України в 2004 році. В 2006 році під час виборів до Верховної Ради ЦВК України офіційно відмовила мені в черговий раз в праві на участь в виборах.
8. Позбавлення Секретаріатом Президента України мене права на особисте звернення до Президента України В.А.Ющенка.
9. Позбавлення мене судами та прокурорами прав(статусу) потерпілого від злочинів державних службовців.
10. Зникнення більше 1-го року назад при таємничих обставинах мого основного свідка і потерпілого в тій же мірі як і я від геноциду державних службовців мого рідного брата Дмитренка Григорія Олександровича, 1952 року народження..
11. Винесення суддею Печерського суду Гуль В.В. кримінального рішення від 11 жовтня 2004р про стягнення з мене 1696 грн за спробу повернути через суд пограбоване майно.
12. Позбавлення мене шляхом кримінально-корупційних схем в 1997 році квартири. та інше
Такі дії(бездіяльність) працівників МВС ,суддів та прокурорів підпадають під ст. 442 КК України - Геноцид
Тобто „… діяння, умисно вчинене з метою повного або часткового знищення будь-якої національної, етнічної, расової чи релігійної групи шляхом позбавлення життя членів такої групи чи заподіяння їм тяжких тілесних ушкоджень, створення для групи життєвих умов, розрахованих на повне чи часткове її фізичне знищення
9 грудня 1948 р. Генеральна Асамблея ООН прийняла ухвалу "Про запобігання злочину геноциду та покарання за нього", що увійшла в силу 1950 р. Ось деякі витяги з неї:
"Стаття 11. За даною резолюцією геноцид означає будь-який з нижчеподаних актів, учинених з наміром знищити повністю або частково національну, етнічну, расову чи релігійну групу, а саме:
— вбивство членів групи (1); (де мій рідний брат ??7 Григорій)
— заподіяння серйозного фізичного чи психічного пошкодження членам групи (2); (де мій рідний брат ??7 Григорій)
— зумисне створення для членів групи умов життя, розрахованих на проведення її фізичного знищення повністю або частково (3);
— застосування заходів з наміром перешкодити народженню дітей серед членів групи (4);
За ознаками (1) — (3) цієї ухвали в Україні очевидно має місце геноцид українців.
Парламентські слухання, присвяченні Голодомору 1932-1933 років, вкотре засвідчили: тема продовжує бути таємницею за сімома печатками. Очікувати на правду з високих трибун не варто, - ми її і так знаємо. А тому, особливо не напружуючи пам’ять, пригадаємо моменти, які дозволяють констатувати ритуальний характер геноциду української нації в часі, який закономірно продовжується до цього часу. .
Відсутність кари. Жодного з організаторів та виконавців Голодомору не покарано. Чому? Духовна близькість, родинна солідарність, матеріально-політична спадкоємність, - що саме визначає привілейоване становище творців геноциду?
До тих пір, поки кровожерних ізвергів не буде однозначно і прямим текстом ідентифіковано, поки поза законом не опиняться теоретики і практики масового знищення українського слов’янського етносу, доти Україна не матиме право вважати себе державним утворенням. Про надто серйозні речі йдеться. Нехай тавро неспроможності стає атрибутом цієї республіки.
Правда про Голодомор домокловим мечем невідворотності звисає над головами антиукраїнського кагалу гешефтярів від історії.
Повторююсь, найголовнішими лишаються все ті ж питання: хто і чому? Хто конкретно планував, віддавав накази та вбивав?
Жодного з організаторів та виконавців Голодомору досі не покарано! Хто наважується мати таку звірячу ненависть до українців?
Так хто ж конкретно творить сьогодні геноцид українців в Україні?
Що такого поганого могли зробити ми, етнічні українці предкам маніакальних вбивць-комісарів щоб отак по садистські глумитись над нами і нашим родом?

Геноцид не має строку давности й за нього треба відповідати. Геноцид чинить не одна особа, не група осіб, не організація, а один народ по відношенню до іншого.

Всі можливості національного захисту порушених прав в Україні вичерпані.


Потерпілі від геноциду Микола Дмитренко 8 050 445 26 26
Григорій Дмитренко