06/21/2006 | Майдан-ІНФОРМ

20 червня 2006 р. Заява для ЗМI

До Мiжнародного дня захисту бiженцiв Мiжнародна Амнiстiя в Українi розпочинає акцiю громадського тиску: «Нагадай Президенту України, що Нелегальних людей не БУВАЄ!!!». Сьогоднi, коли в усьому свiтi вiдзначається День захисту бiженцiв, Мiжнародна Амнiстiя в Українi публiчно звинувачує украiнську владу в брутальному порушеннi Україною її мiжнародних зобов’язань i нацiонального законодавства, в приховуваннi вiд вiдповiдальностi винних у цих порушеннях посадових осiб.

Мiжнародна Амнiстiя неодноразово заявляла, що примусове повернення з України до Республiки Узбекистан 11 шукачiв притулку – є злочином проти прав людини. Мiжнародна Амнiстiя рiшуче засуджує уряд України за порушення зобов’язань щодо мiжнародного права та Закону України „Про бiженцiв”, дотримуватися принципу не висилання, закладеного в Конвенцiї про Бiженцiв 1951 року, Мiжнародному Пактi про громадянськi та полiтичнi права та Конвенцii проти Катувань, якi забороняють повернення людини в країну чи територiю, де вона може потрапити у небезпеку переслiдувань, тортур, жорстокого поводження чи смертної кари.

За чотири мiсяцi, що минули з часу екстрадицii Украiна не зробила жодного кроку для визнання порушень i покарання винних. Не було також надано публiчних гарантiй того, що подiбнi ситуацii не повторяться у майбутньому.

Розпочинаючи акцiю громадського тиску, Мiжнародна Амнiстiя в Українi звертається до громадян Украiнi, громадян iнших країн особисто звернутися з листом до Президента України Вiктора Ющенко, як до Гаранта Конституцii та мiжнародних зобов’язань Украiни, з конкретними запитаннями стосовно пiдстав для екстрадицiї, притягнення винних до вiдповiдальностi та надання мiжнароднiй спiльнотi гарантiй неповторення таких ситуацiй у майбутньому.

Разом з листом-запитом Президенту України будуть направлятися паперовi силуети 11 шукачiв притулку з прiзвищами осiб, примусово висланих виконавчою владою вiд iменi України. Цi силуети мають нагадувати Президенту Украiни, що до того часу, доки не буде проведене ретельне розслiдування iз залученням незалежних мiжнародних органiзацiй та виннi не будуть покараннi, Президент Украiни Вiктор Андрiйович Ющенко несе особисту вiдповiдальнiсть за долю кожного екстрадованого шукача притулку.

Детальна iнформацiя: Тел. 044 561-77-04 e-mail: press@amnesty.org.ua

Пропонований текст інформаційного запиту (Майдан нагадує, що найкраще висилати такі запити рекомендованим листом з повідомленням - у такому випадку, ненадання відповіді на ваш запит протягом встановленого терміну може розглядатися як аргумент в суді.)

Інформаційний запит
Секретаріат Президента України
Президенту України
Ющенко В.А.

Громадянина/ки України
____________________ (П.І.Б.)
______________________(адреса)
«___» ______________ 2006 р.

Шановний пане Президенте!

Вже четвертий місяць триває скандал довкола депортації до Узбекистану одинадцятьох біженців-узбеків, які насмілилися просити політичного притулку в Україні.

03 травня в листі до координатора громадської ініціативи «Без кордонів» заступник міністра юстиції України Дмитро Котляр визнав, що так звана «депортація» 11 шукачів притулку до Узбекистану відбулася з грубими порушеннями прав людини і міжнародних зобов’язань України. В процесі прийняття рішення міграційною службою щодо відмови в продовженні процедури надання статусу біженця (цитата): «не було враховано загальновідомий характер подій 12-13 травня 2005 року у м. Андижан (Узбекистан), що мали наслідком загибель людей через застосування сили військовими та спецслужбами Узбекистану. Зазначені події міжнародна спільнота визнала як грубе порушення прав людини».

На підставі статей 34, 40 Конституції України, статей 32, 33 Закону України «Про інформацію» з метою належного забезпечення мого конституційного права на інформацію, оскільки за Конституцією України саме Президент є гарантом дотримання Основного Закону, прав і свобод людини та має дбати про міжнародний імідж України, прошу Вас надати наступну інформацію:

1). Чи визнає Україна свою провину у депортації 11 шукачів притулку та чи можна очікувати публічних гарантій від Президента України того, що подібна ситуація не повториться у майбутньому?

2) На підставі багатьох заяв Служби безпеки України, Голови Секретаріату Президента України О.Рибачука та представників Державного Комітету з питань національностей та міграції про належність вищезазначених шукачів притулку до терористичних організацій та протиправні дії, начебто скоєні ними на територій України, прошу повідомити які є переконливі докази того, що згадані шукачі притулку справді належали до терористичних угрупувань - яких, чим це підтверджується, чи було проведено розслідування і яким вповноваженим державним органом України?

3) У вищезгаданій правовій оцінці подій, яку надало Міністерство юстиції України визнано, що (цитата): «Зазначеним особам не було надано правової допомоги, тобто вони не мали можливості отримати кваліфіковану допомогу адвоката, до них не було допущено представників Управління Верховного комісара ООН у справах біженців, або правозахисних організацій. Згідно з частиною другою статті 55 Конституції України. Кожному гарантується право на оскарження у суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади. Відповідно до статті 3 Цивільного Процесуального кодексу України, відмова від права на звернення до суду за захистом є недійсною», хто тепер повинен проводити розслідування стосовно незаконного вимагання підписати «добровільну» відмову від судового оскарження та недопущення представників правозахисних організацій та ненадання правової допомоги затриманим? Чому винні не несуть відповідальності?

4) Представники українських та міжнародних організацій неодноразово вимагали створити незалежну комісію для розслідування цього випадку, покарання винних у організації та проведенні депортації, коли буде створена така комісія?

З повагою,