Spasimo Ukrainu!
07/11/2006 | Oles
Захистiмо Україну!
З огляду на нинiшню полiтичну ситуацiю, спробую тезисно сформулювату свої думки на ваш розсуд i обговорення.
Ситуацiя:
1. Уряд на базi КПРС - такої загрози Україна не знала з часiв становлення.
2. Пряма i реальна загроза демократiї i суверинiтету України.
3. Пряма i реальна ОСОБИСТА загроза для кожного, хто сповiдує iдеали свободи i хто пiдтримує Українську державнiсть.
4. По-сутi, мова йде про стан жовтня 2004 року.
Пропозицiї:
1. Згуртуватись навколо Президента України як єдиного представника наших поглядiв з владними повноваженнями. Припинити нападки на нього - вiн те, що у нас реально залишилось i iншого не дано!
2. Припинити критику головних демсил у Верховнiй Радi - БЮТ i Нашої України а також її лiдерiв. На вiйнi, як на вiйнi i ми всi в однiй лодцi!
3. Фокусуватись на позитивi i на спiльному для всiх людей, якi прагнуть свободи i демократiї. Незалежно вiд нюансiв переконань, мови, релiгiї i т.п. Майдан нас з`єднав один раз - давайте згадаємо i вiдновимо той дух!
4. Роздiлити `Нашу Україну` на двi частини - одна повинна вiдiйти до БЮТ i пiти в жорстку опозицiю, а iнша повинна ЛЕГАЛЬНО увiйти в `Коалiцiю`. Таким чином Президент матиме якийсь вплив на виконавчу владу. На мiй погляд - це необхiдно. Крiм того, краще за `колаборацiю` одержати щось, нiж просто дати цю частину НУ перекупити. Не таврувати надмiрно `колаборацiонiстiв`.
5. Створити суспiльну мережу активiстiв, якi допомагають захищати iдеали свободи. Кожен з нас може i має чимось допомогти справi. Хтось часом, хтось iдеями, хтось фiнансами. Громадянська компанiя `Пора` може бути взата за основу, але мережа МАЄ БУТИ РОЗШИРЕНА! Така мережа повинна бути максимально публiчною i прозорою, мирною i в рамках законодавства!
6. Ми прагнемо швидкого реагування i повернення iнiцiативи. Проте ми маємо бути готовi до затяжної боротьби. Суперник безжальний, системний i фiнансово забезпечений! До нього треба ставитись серйозно, хоча й не без гумору
7. Ми повиннi готовi в критичнi хвилини масово вийти на вулицi i не допустити переходу за граничну межу втрати свободи i суверинiтету! Київ - наша територiя i ми маємо цим скористатись! Разом з тим, я сумнiваюсь, що часте апелювання до виходу на мiтинги буде ефективним! Цю `зброю` треба готувати, гартувати (тренувати) i використовувати лише у вийняткових випадках!
8. Ми повиннi вiдмовитись вiд `образу ворога` по вiдношенню до наших спiввiтчизникiв. Толерантнiсть i доброзичливiсть наш ЄДИНИЙ шанс! Ми повиннi `заражати` нашими iдеями (i досвiд цього у нас є!).
9. Водночас, ми повиннi мислити стратегiчно i виробити бачення внутрiшньополiтичної карти України на наступнi 10 рокiв. Потрiбнi настунi речi: (1) Загальносуспiльна iдеологiя i `нацiональна мрiя`, яка буде резонувати на Заходi, Пiдвнi, Сходi та у Центрi - це надзавдання, але над ним треба думати; (2) Iдея i iдеологiя партiї (партiй), якi структурують суспiльство; (3) На мою думку, варто створити нову партiю, яка буде повнiстю вiдокремленою вiд УСЬОГО нинiшнього полiтикуму, який себе вичерпав (дискредитував). Це треба готувату до наступних парламентських виборiв.
10. Ми повиннi понести iдеї свободи i суверинiтету на Схiд i на Пiвдень України. Водночас ми повиннi навчитись ЧУТИ наших спiвгромадян i (навiть якщо це нам некомфортно) iнтегрувати їх побажання в нашi пропозицiї. Зрештою, краще мати двомовну, але єдину Україну, нiж розколотись i втратити суверинiтет взагалi!
11. Вiрьмо в нашi сили! Вiрьмо в український народ! Вiрьмо в Україну! Борiтеся - поборете! Нам Бог помагає!
Варiант перший - робочий...
Ще думки вголос:
1. Не бачу сенсу поки у додаткових виборах хоча все ще думаю над цим. Ризик здається завеликий - може загроза комуно-януковича виступить каталiзатором, а можна мати 40-50% ПР + Вiтренко i тих же комi з (псевдо) социками.
2. Ще раз щодо Сходу. Бiльшiсть з нас неадекватно пiдходить до цього питання. Там живуть такi ж громадяни України (за виборчим правом), що i ми. Те ж право голосу, те ж право на свою думку. Хоча iдейнiсть це наша сила - не треба вдавати з себе великих месiй. Треба навчтись слухати i людей на мiсцях i їхню елiту (яка вже є - iншої немає!). Назувати їх огульно `бандюками`, на моє переконання шлях в нiкуди. Хто такий Томенко для Краматорська порiвняно зi Скударем? Щоб бути там своїм, треба шукати ключi, наприклад до того ж Скударя. У нього можуть бути кардинально iншi переконання, але вiн не `бандюк` апрiорi. Це так, для прикладу. Вiдсутнiсть уваги до Сходу - одна з головних пост-революцiйних помилок.
Треба слухати людей там, намагатись зрозумiти, спробувати переконати, пропонувати компромiси.
А взагалi - для максималiстiв - не можна бути посерединi - або ми з ПР працюемо i намагаємось навернути до демократiї (кажучи спрощено), або вiйна на знищення `до переможного кiнця` (позабирати всi заводи, позбавити активiв i впливу). Не впевнений, що другий варiант реальний i може привести до сталої перемоги...
З огляду на нинiшню полiтичну ситуацiю, спробую тезисно сформулювату свої думки на ваш розсуд i обговорення.
Ситуацiя:
1. Уряд на базi КПРС - такої загрози Україна не знала з часiв становлення.
2. Пряма i реальна загроза демократiї i суверинiтету України.
3. Пряма i реальна ОСОБИСТА загроза для кожного, хто сповiдує iдеали свободи i хто пiдтримує Українську державнiсть.
4. По-сутi, мова йде про стан жовтня 2004 року.
Пропозицiї:
1. Згуртуватись навколо Президента України як єдиного представника наших поглядiв з владними повноваженнями. Припинити нападки на нього - вiн те, що у нас реально залишилось i iншого не дано!
2. Припинити критику головних демсил у Верховнiй Радi - БЮТ i Нашої України а також її лiдерiв. На вiйнi, як на вiйнi i ми всi в однiй лодцi!
3. Фокусуватись на позитивi i на спiльному для всiх людей, якi прагнуть свободи i демократiї. Незалежно вiд нюансiв переконань, мови, релiгiї i т.п. Майдан нас з`єднав один раз - давайте згадаємо i вiдновимо той дух!
4. Роздiлити `Нашу Україну` на двi частини - одна повинна вiдiйти до БЮТ i пiти в жорстку опозицiю, а iнша повинна ЛЕГАЛЬНО увiйти в `Коалiцiю`. Таким чином Президент матиме якийсь вплив на виконавчу владу. На мiй погляд - це необхiдно. Крiм того, краще за `колаборацiю` одержати щось, нiж просто дати цю частину НУ перекупити. Не таврувати надмiрно `колаборацiонiстiв`.
5. Створити суспiльну мережу активiстiв, якi допомагають захищати iдеали свободи. Кожен з нас може i має чимось допомогти справi. Хтось часом, хтось iдеями, хтось фiнансами. Громадянська компанiя `Пора` може бути взата за основу, але мережа МАЄ БУТИ РОЗШИРЕНА! Така мережа повинна бути максимально публiчною i прозорою, мирною i в рамках законодавства!
6. Ми прагнемо швидкого реагування i повернення iнiцiативи. Проте ми маємо бути готовi до затяжної боротьби. Суперник безжальний, системний i фiнансово забезпечений! До нього треба ставитись серйозно, хоча й не без гумору
7. Ми повиннi готовi в критичнi хвилини масово вийти на вулицi i не допустити переходу за граничну межу втрати свободи i суверинiтету! Київ - наша територiя i ми маємо цим скористатись! Разом з тим, я сумнiваюсь, що часте апелювання до виходу на мiтинги буде ефективним! Цю `зброю` треба готувати, гартувати (тренувати) i використовувати лише у вийняткових випадках!
8. Ми повиннi вiдмовитись вiд `образу ворога` по вiдношенню до наших спiввiтчизникiв. Толерантнiсть i доброзичливiсть наш ЄДИНИЙ шанс! Ми повиннi `заражати` нашими iдеями (i досвiд цього у нас є!).
9. Водночас, ми повиннi мислити стратегiчно i виробити бачення внутрiшньополiтичної карти України на наступнi 10 рокiв. Потрiбнi настунi речi: (1) Загальносуспiльна iдеологiя i `нацiональна мрiя`, яка буде резонувати на Заходi, Пiдвнi, Сходi та у Центрi - це надзавдання, але над ним треба думати; (2) Iдея i iдеологiя партiї (партiй), якi структурують суспiльство; (3) На мою думку, варто створити нову партiю, яка буде повнiстю вiдокремленою вiд УСЬОГО нинiшнього полiтикуму, який себе вичерпав (дискредитував). Це треба готувату до наступних парламентських виборiв.
10. Ми повиннi понести iдеї свободи i суверинiтету на Схiд i на Пiвдень України. Водночас ми повиннi навчитись ЧУТИ наших спiвгромадян i (навiть якщо це нам некомфортно) iнтегрувати їх побажання в нашi пропозицiї. Зрештою, краще мати двомовну, але єдину Україну, нiж розколотись i втратити суверинiтет взагалi!
11. Вiрьмо в нашi сили! Вiрьмо в український народ! Вiрьмо в Україну! Борiтеся - поборете! Нам Бог помагає!
Варiант перший - робочий...
Ще думки вголос:
1. Не бачу сенсу поки у додаткових виборах хоча все ще думаю над цим. Ризик здається завеликий - може загроза комуно-януковича виступить каталiзатором, а можна мати 40-50% ПР + Вiтренко i тих же комi з (псевдо) социками.
2. Ще раз щодо Сходу. Бiльшiсть з нас неадекватно пiдходить до цього питання. Там живуть такi ж громадяни України (за виборчим правом), що i ми. Те ж право голосу, те ж право на свою думку. Хоча iдейнiсть це наша сила - не треба вдавати з себе великих месiй. Треба навчтись слухати i людей на мiсцях i їхню елiту (яка вже є - iншої немає!). Назувати їх огульно `бандюками`, на моє переконання шлях в нiкуди. Хто такий Томенко для Краматорська порiвняно зi Скударем? Щоб бути там своїм, треба шукати ключi, наприклад до того ж Скударя. У нього можуть бути кардинально iншi переконання, але вiн не `бандюк` апрiорi. Це так, для прикладу. Вiдсутнiсть уваги до Сходу - одна з головних пост-революцiйних помилок.
Треба слухати людей там, намагатись зрозумiти, спробувати переконати, пропонувати компромiси.
А взагалi - для максималiстiв - не можна бути посерединi - або ми з ПР працюемо i намагаємось навернути до демократiї (кажучи спрощено), або вiйна на знищення `до переможного кiнця` (позабирати всi заводи, позбавити активiв i впливу). Не впевнений, що другий варiант реальний i може привести до сталої перемоги...
Відповіді
2006.07.11 | Адвокат ...
Re: Spasimo Ukrainu!
Oles пише:> Захистiмо Україну!
>
> З огляду на нинiшню полiтичну ситуацiю, спробую тезисно сформулювату свої думки на ваш розсуд i обговорення.
>
> Ситуацiя:
>
> 1. Уряд на базi КПРС - такої загрози Україна не знала з часiв становлення.
> 2. Пряма i реальна загроза демократiї i суверинiтету України.
> 3. Пряма i реальна ОСОБИСТА загроза для кожного, хто сповiдує iдеали свободи i хто пiдтримує Українську державнiсть.
> 4. По-сутi, мова йде про стан жовтня 2004 року.
>
> Пропозицiї:
>
> 1. Згуртуватись навколо Президента України як єдиного представника наших поглядiв з владними повноваженнями. Припинити нападки на нього - вiн те, що у нас реально залишилось i iншого не дано!
Мова не йде про "нападкі". Мова йде про спонукання громади, аби пан Ющенко виконував обов'язки Президента України.
> 2. Припинити критику головних демсил у Верховнiй Радi - БЮТ i Нашої України а також її лiдерiв. На вiйнi, як на вiйнi i ми всi в однiй лодцi!
Критика,-- річ позитивна, навіть на війні. А от що до "гівнометання",-- повна згода.
> 3. Фокусуватись на позитивi i на спiльному для всiх людей, якi прагнуть свободи i демократiї. Незалежно вiд нюансiв переконань, мови, релiгiї i т.п. Майдан нас з`єднав один раз - давайте згадаємо i вiдновимо той дух!
Повна згода.
> 4. Роздiлити `Нашу Україну` на двi частини - одна повинна вiдiйти до БЮТ i пiти в жорстку опозицiю, а iнша повинна ЛЕГАЛЬНО увiйти в `Коалiцiю`. Таким чином Президент матиме якийсь вплив на виконавчу владу. На мiй погляд - це необхiдно. Крiм того, краще за `колаборацiю` одержати щось, нiж просто дати цю частину НУ перекупити. Не таврувати надмiрно `колаборацiонiстiв`.
А оце,-- справа членів партії НСНУ.
> 5. Створити суспiльну мережу активiстiв, якi допомагають захищати iдеали свободи. Кожен з нас може i має чимось допомогти справi. Хтось часом, хтось iдеями, хтось фiнансами. Громадянська компанiя `Пора` може бути взата за основу, але мережа МАЄ БУТИ РОЗШИРЕНА! Така мережа повинна бути максимально публiчною i прозорою, мирною i в рамках законодавства!
Вона і так се творить. Тут і зараз.
> 6. Ми прагнемо швидкого реагування i повернення iнiцiативи. Проте ми маємо бути готовi до затяжної боротьби. Суперник безжальний, системний i фiнансово забезпечений! До нього треба ставитись серйозно, хоча й не без гумору
Абсолютели!
> 7. Ми повиннi готовi в критичнi хвилини масово вийти на вулицi i не допустити переходу за граничну межу втрати свободи i суверинiтету! Київ - наша територiя i ми маємо цим скористатись! Разом з тим, я сумнiваюсь, що часте апелювання до виходу на мiтинги буде ефективним! Цю `зброю` треба готувати, гартувати (тренувати) i використовувати лише у вийняткових випадках!
Вірно.
> 8. Ми повиннi вiдмовитись вiд `образу ворога` по вiдношенню до наших спiввiтчизникiв. Толерантнiсть i доброзичливiсть наш ЄДИНИЙ шанс! Ми повиннi `заражати` нашими iдеями (i досвiд цього у нас є!).
Радо з Вами б си погодив. Але от такі "пів вітчизніки", як от Вітрянка , Кушнарь-ов, то що, не викликають у мене бажання їх толєрувати. Адже доброзичливе ставлення до людей, що прагнуть так, чи інакше зруйнувати Україну, яко сь схоже на солідарність з їхніми устремліннями.
> 9. Водночас, ми повиннi мислити стратегiчно i виробити бачення внутрiшньополiтичної карти України на наступнi 10 рокiв. Потрiбнi настунi речi: (1) Загальносуспiльна iдеологiя i `нацiональна мрiя`, яка буде резонувати на Заходi, Пiдвнi, Сходi та у Центрi - це надзавдання, але над ним треба думати; (2) Iдея i iдеологiя партiї (партiй), якi структурують суспiльство; (3) На мою думку, варто створити нову партiю, яка буде повнiстю вiдокремленою вiд УСЬОГО нинiшнього полiтикуму, який себе вичерпав (дискредитував). Це треба готувату до наступних парламентських виборiв.
Давайте почнемо з громадянського руху. Є спільні для всієї України суспільні інтереси. Вони і мають стати предметом опіки того руху.
> 10. Ми повиннi понести iдеї свободи i суверинiтету на Схiд i на Пiвдень України. Водночас ми повиннi навчитись ЧУТИ наших спiвгромадян i (навiть якщо це нам некомфортно) iнтегрувати їх побажання в нашi пропозицiї. Зрештою, краще мати двомовну, але єдину Україну, нiж розколотись i втратити суверинiтет взагалi!
З першими двома тезами си погоджую. Що до останньої, то вона містить, як на мене, контраверісю.
> 11. Вiрьмо в нашi сили! Вiрьмо в український народ! Вiрьмо в Україну! Борiтеся - поборете! Нам Бог помагає!
Слава Україні! Героям слава!
> Варiант перший - робочий...
>
> Ще думки вголос:
>
> 1. Не бачу сенсу поки у додаткових виборах хоча все ще думаю над цим. Ризик здається завеликий - може загроза комуно-януковича виступить каталiзатором, а можна мати 40-50% ПР + Вiтренко i тих же комi з (псевдо) социками.
Вибори завжди,-- трохи лотерея.
> 2. Ще раз щодо Сходу. Бiльшiсть з нас неадекватно пiдходить до цього питання. Там живуть такi ж громадяни України (за виборчим правом), що i ми. Те ж право голосу, те ж право на свою думку. Хоча iдейнiсть це наша сила - не треба вдавати з себе великих месiй. Треба навчтись слухати i людей на мiсцях i їхню елiту (яка вже є - iншої немає!). Назувати їх огульно `бандюками`, на моє переконання шлях в нiкуди. Хто такий Томенко для Краматорська порiвняно зi Скударем? Щоб бути там своїм, треба шукати ключi, наприклад до того ж Скударя. У нього можуть бути кардинально iншi переконання, але вiн не `бандюк` апрiорi. Це так, для прикладу. Вiдсутнiсть уваги до Сходу - одна з головних пост-революцiйних помилок.
Слушно.
> Треба слухати людей там, намагатись зрозумiти, спробувати переконати, пропонувати компромiси.
Тако ж, слушно.
> А взагалi - для максималiстiв - не можна бути посерединi - або ми з ПР працюемо i намагаємось навернути до демократiї (кажучи спрощено), або вiйна на знищення `до переможного кiнця` (позабирати всi заводи, позбавити активiв i впливу). Не впевнений, що другий варiант реальний i може привести до сталої перемоги...
Самий кращій спосіб навернути прусаків до демократії,-- потримати їх подалі від влади ще роки три, як мінімум. Звичайно, не утискаючи їхніх бізнесів, не вчиняючи персональних репресій без законних на те причин. Опісля того, ІМНО, вони будуть готові до навернення до демократії. Поки ж що в їхніх очах є тіко одне,-- реванш і тотальні репресії проти "аранжевих крис".