07/20/2006 | Tatarchuk

Був собі такий гарний острів Сицілія.
Негарним в ньому були: важка історія, важке життя простих сіціланців, а також звірства місцевої мафії.
Гарним в ньому були: романтичний образ "бандіто знамєніто" та красива музика.
Сіціліанці вважали себе не-італійцями, а кимось особливим. Справді, в їхніх коріннях брали участь не тільки і не стільки італійці, як іспанці, маври, французи. Але сіціліанцям більш за все подобоалося саме їхнє "іспанське" коріння, бо тоді це на їню думку вигідно відрізняло їх від цієї "напівнації" макаронників.

Щоби вижити під тягарем різних імперій (які на диво всі вважали Сіцілію саме своєю), сіціліанці видумали собі МАФІЮ. Ну таке конкретне спітовариство справді мужніх та хоробрих хлопців, які вміють стріляти та гідно захіщати свою честь та цноти своєї сім'ї.

Ані габсбурги, ані сардинські князі, ані бурбони ніяк не могли приборкати "мафіозного острова". Тому, коли остров - уперше від античних часів - повернувся до Італії, всі їм тільки співчували: ох і подрунок ви отримали.

Дійсно, сіціліанці якось відразу та надовго невзлюбили Італію. Ще б пак, коли в них асоціація з макарониками відбувалася виключно через образ Великого Дуче, Генія Апенін, славетного фашиста Беніто Мусоліні. Цей дядечко був єдиним, хто на час зумів перебороти та загнати у глухе підпілля сіцілійську мафію. І потягнулися верениці відважних донів до Чикаго, до НьюЙорку, виживати в нелегкій (але не тотальній) війні з іншими мафіями - єврейською, негрітянською, латиносською, ірландською...

Аж ось Італія була звільнена від фашистів. (Американці допомогли). Спочатку мафіозі радувалися та навіть допомогали американцям - бо за їхніми поняттями після повалення Муссоліні мала наступити "лафа".
Але вузьколобі макароники мали таку наглість, як робити спроби "інтегрувати" сіціліанців до себе.

Мафіозі не забарилися з відповіддю на виклик. За короткий час - менше ніж 10 років - вони створили мафії у всіх крупних містах Італії та навчили сіціліанській фєнє всю продвинуту молодь. І з'явилися на карті Італії не тільки сіцілійська мафія, але й неаполітанська "Коморра", рімська "Колегія", ломбардська "Ліга".

Міжнародна злочинність у вигляді інтернаціоналу "Коза Ностра" теж допомогла. Аби послабити будь-яку політичну волю в Італії, сіцілійська мафія почала успішно знищувати саме поняття "італєць". Спираючися на безліч регіонів та народностей, які довгий час були ізольовані та уперше от зібралися у "велику італію" тількі за фашистів, - почали прикормлювати та надихати місцевий сепаратизм.

Так було дуже довго, аж до 1990-х років. Всі відомі прокурори, слідчі, сенатори, які сувалися непроханими в справи "донів", отримували по заслузі. Мокра риба як попередження, а далі на вибор - вибух бомби, розстріл, знищені родичи, збесчестена невіста...

ІТАЛІЯ ЗМОГЛА ПРИБОРКАТИ МАФІЮ РЕГІОНАЛЬНОГО ПОШИБУ.

Це вдалося завдяки судді на імя Ді П'єтро, який підняв півкраїни під одним гаслом: "Чисті Руки!!!".
Він попереджував всіх, хто з ним йшов: буде багато розчарувань.
Сивий сенатор, який ненавидить сіцілійськіх донів, завтра може виявитися їхнім клієнтом та багаторічним отримувачем "подяки" від "самого дона".
Скажений прокурор, який нібито повбивав купу сіцілійських шестьорок, може статися, виявиться їхнім головним освідомітєлєм.
Навіть Президент Республіки може виявитися їхнім посібником або заляконою лялькою в руцях мафії.

Ді П'єтро повірили. Розчарування були саме такими як він змалював. У відставку пійшли десятки сенаторів, сотні почесних громадян, тисячі державних та муніціпальних службовців.
навіть більше того - сам "пан суддя" Ді П'єтро виявився небездоганним, і вся країна дізналася, що хтось відшкодовує навчання його дітей у крутих вузах.
І .. країна поступила з Ді П'єтро так, як прохав сам Ді П'єтро: віддала його під суд. Викреслила і його з великої політики.

Потім кілька разів була "реакція". Кульмінацією було багаторічне правління знахабнілого дона Сільвіо Берлюсконі, що навіть намагався переписати під себе Конституцію.

Але нещодавно новий премєр Італії, Романо Проді, висловив щиру подяку панові Ді П'єтро - судді, який все почав. Судді, який заслуговує на ЧЕСНЕ покарання в ЧЕСНІЙ країні. Судді, про якого й досі кажуть, що мабуть був єдиним більш-менш чесним юристом на всю Італію.

Мораль сєй басні такова:

нам потрібен юрист, суддя або інший правник.
Можливо, навіть з Конституційного Суду