МАЙДАН - За вільну людину у вільній країні


Архіви Форумів Майдану

УНІВЕРСАЛьна трагедія

08/01/2006 | Сергій Грабовський
Який би гарний і "проєвропейський" текст Універсалу національної єдності в результаті довготривалих переговорів не був підписаний, він уже не стане тим, чим міг і мусив би стати.

І в цьому винен виключно апарат президента Ющенка.

Цей самий апарат водночас заслуговує найвищої, мабуть, похвали за підготовку "круглого столу" у четвер, 27 липня.

Там президент запропонував лідерам парламентських сил після короткого обговорення підписати згаданий Універсал.

Парадокс? Ні, чергове свідчення химерності української політичної реальності, коли "так" дорівнює "ні", а сьогоднішня перемога стає завтрашньою поразкою, причому не тільки недавніх переможців, а і їх суперників.

Одне слово, Україна виглядає як держава суцільних Піррових перемог, чи, що практично те ж саме, майже безперервних політичних трагікомедій.

Підготовлений "круглий стіл", як на вітчизняні умови, був геніально. Без жодної частки іронії.

Справа не тільки в тому, що країна побачила такого Ющенка, якого не бачила вже давно – енергійного, іронічного, наполегливого і часом навіть авторитарного.

І не тільки в тому, що всі інші учасники дискусії виявилися на голову нижчими, ніж глава держави та деякі залучені до обговорення інтелектуали.

Головне, мабуть, що не було витоків інформації про зміст Універсалу та про повну "бойову готовність" президента, що перебіг "круглого столу" став повною несподіванкою для запрошених на нього.

Все це виразно читалося на обличчях Януковича, Симоненка, Тимошенко і навіть помітно "забронзовілого" за останній час, наче пам'ятник самому собі, спікера Мороза.

А уникнути витоку інформації за межі сірого будинку на Банковій, коли "дони" не жалкують грошей на оплату своїх "симпатиків", плюс 90% владних структур (за авторитетним свідченням генерала Олександра Скипальського) контролюються російськими спецслужбами - це просто-таки подвиг.

Сам зміст Універсалу Ющенка не містив нічого надзвичайного. В абсолютній більшості йшлося про елементарні речі, які у нормальній країні повинні бути чимось самозрозумілим.

Хоча в Україні їх треба ще і ще раз артикулювати, доводити їхній зміст не тільки до значної частини політиків, а і до мільйонів виборців, щоб, скажімо, "права людини" у масовій свідомості з прав кількох "конкретних пацанів" перетворилися на права кожного громадянина.

Звичайно, деякі моменти первинного тексту Універсалу можуть бути предметом дискусій – скажімо, щодо вступу до НАТО. Але ж, ведучи мову про євроінтеграцію, не треба замилювати самим собі очі: політичні стандарти НАТО – це і є стандарти демократії.

І вступити до Євросоюзу навіть у 2020 році, обійшовши Північноатлантичний альянс стороною, просто-таки неможливо.

А щодо помісної православної Церкви, то ще, здається, Нікейський собор встановив норму щодо збігу міждержавних та міжцерковних кордонів. Тому той, хто заперечує потребу створення Української помісної Церкви, тим самим заперечує і факт існування самостійної Української держави. А якщо це знаний політик – своє власне спікерство чи прем'єрство.

Але це так, до слова... Йдеться про те, що зміст Універсалу був досить глибоким і прагматичним.

Іншими словами, підписання документу в первинному чи незначною мірою відкоригованому вигляді у той же день 27 липня теоретично змусило б лідерів фракцій прийняти певні ідеологічні цінності та політичні правила гри.

Звичайно, мала рацію Юлія Тимошенко, коли застерігала: засвідчені в Універсалі вартості будуть відкинуті деякими його підписантами.

Але все одно був великий сенс, як то кажуть, "піймати на слові" політиків, не помічених досі у відданості демократичним та національним цінностям, і потім, у разі порушення взятих на себе зобов'язань, постійно тикати їх писками у ними ж підписаний текст.

Документ, підготовлений президентською командою, містив у собі додатковий сюрприз для тих, хто не знає і не вважає за потрібне знати вітчизняну правову традицію.

Справа у тому, що в цій традиції впродовж ХХ століття універсали як такі завжди були документами конституційного рівня. Йшлося про Універсали Центральної Ради, Директорії УНР, Трудового Конгресу УНР чи Української головної визвольної ради.

Отож документ, який підписали б лідери всіх чільних політичних сил країни, набув би ваги "малої Конституції".

І можна було б лише уявити обличчя тих політиків, котрим, за словами академіка Івана Дзюби, притаманна "щаслива потойбічність щодо історичного буття і культури свого народу, що забезпечила їм фантастичну винахідливість у методах пограбування співвітчизників".

Або коли б вони зрозуміли, документ якої ваги щойно підписали і які серйозні обов'язки взяли на себе.

Власне, ця "щаслива потойбічність" уже майже дала свої результати пізно ввечері 27 липня, коли, за словами Миколи Азарова, можна було б за півгодини підготувати узгоджений текст до підписання.

Чинник прямого ефіру, виступи знаних інтелектуалів, зрештою, енергія президента – все це вивело підписання Універсалу на фінішну пряму.

Залишалося небагато: щоб хтось на вушко пояснив пані Тимошенко, що далеко не завжди роль "бронепотяга" є виграшною. Часом треба й маневрувати, й відступати, і прокладати незвідані шляхи, а не тільки мчати вперед і вперед, знищуючи всіх ворогів потужним вогнем гармат головного калібру.

Підписання Універсалу у тій ситуації давало Тимошенко унікальний шанс: стати не тільки "опозицією його величності", а й головним, так би мовити, громадським контролером.

Це дозволило б їй відстежував дотримання принципів Універсалу не тільки Віктором Януковичем, а і Віктором Ющенком. А як тільки Тимошенко виявила б раптом бажання щось підписати (на умовах президента!), поступливішим виявився б й інший політбомонд.

І на цьому найцікавішому місці була оголошена перерва в засіданнях "круглого столу". До наступного дня, а виявилося – що на значно більший термін.

Адже така перерва дає можливість оговтатися, перестати думати про національні інтереси, і знов звернутися до міркувань про власні статки, зрештою, з Москвою порадитися, попросити про допомогу тамтешніх політтехнологів...

Де ж тоді був апарат президента? Чому ніхто йому не розказав, як робляться подібні речі, як не можна збавляти темп до повної перемоги?

Розказали хоча б про вміння Маргарет Тетчер дотискати на міжнародних переговорах політиків-чоловіків!

Ця леді не даремно одержала, перепрошуємо, прізвисько "залізний сечовий міхур". Вона могла висидіти за столом переговорів, не встаючи, хоч десять годин, і лідери інших країн, яким джентльменське виховання не дозволяло просто так встати й вийти до WC, готові вже були підписати що завгодно, аби тільки закінчилися ці муки.

Цинічно? Можливо. Але ж як ефективно. І все в ім'я Британії.

Але Віктор Ющенко всього цього не знав, апарат же глави держави зумів розпланувати все, крім вірного закінчення процесу. А відтак здобута на очах мільйонів телеглядачів перемога президента над його опонентами вкотре вже перетворилася на Піррову.

Сам же "круглий стіл" зі справді непоганої формули знаходження певних компромісів, оскільки більшості виборців за собою зараз не має жодна політична сила і жоден лідер, перетворився на трагікомедію.

Чому "траги-"? Та тому, що привиди хоч "холодної", але справжньої громадянської війни таки блукають Україною, а "кремлівські чекісти" не припинили плекати плани геополітичного реваншу.

І все ще можливе підписання Універсалу виглядатиме тепер не фактом перемоги Ющенка, а його чергової здачі позицій опонентам.

Сергій Грабовський, заступник головного редактора журналу "Сучасність"

Відповіді

  • 2006.08.01 | П. Л .

    Re: УНІВЕРСАЛьна трагедія

    Все точно!
  • 2006.08.02 | Забойщик

    Re: УНІВЕРСАЛьна трагедія. Это нЕ трагедия.

    Это клоунада! Где роль рыжего добровольно ВЗЯЛ на себя През!
  • 2006.08.02 | Oleg

    Re: УНІВЕРСАЛьна трагедія

    Странно.
    Неужели непонятно, что такое неосуществившееся развитие событий, которые описывает Грабовский, могло быть расчитано только на застенчивых школьников. Что Ющенко ожидал, что его нудные проповеди мгновенно подействуют на опонентов и те, просвещетленные и пристыженные, тут же подпишут этот универсал. Остается только удивляться психологической неграммотности то ли президента, то ли его секретариата. Последние полгода они совместно демонстрируют полную некомпетентность и невежество, мягко говоря, в вопросах компромисов и договоренностей. Все это зиждется на переоценке себя самих (самого), очень любимых и непогрешимых. Складывается такое впечатление, что народ ждет, когда этот любимый президент сойдет на нет, уйдет куда-нибудь подальше, и больше никогда не будет маячить на трибунах, радио и телеэкранах. Есть, конечно, люди, которые смотрят на него, как на мессию, что-то непорочное, на которое нужно только молиться и ничего от него не требовать. Есть люди, которые считают, что нельзя набрасываться на идола, как только у него что-то не получается. Для философов, для которых уже наслаждением есть только любование солнышком и этого достаточно, это так. Но для меня и многих других ценностью является жизнь, и, к сожалению, жизнь, которая коротка, каждый день на счету. Не могу смотреть, как убивается этим мессией день за днем моей страны, меня и моих бдизких.
    згорнути/розгорнути гілку відповідей
    • 2006.08.03 | Михайло Свистович

      Re: УНІВЕРСАЛьна трагедія

      Oleg пише:
      >
      > Ющенко ожидал, что его нудные проповеди мгновенно подействуют на опонентов и те, просвещетленные и пристыженные, тут же подпишут этот универсал. Остается только удивляться психологической неграммотности то ли президента, то ли его секретариата.

      Залишається дивуватися хіба що Вашій психологічній неграмотності, якщо Ви зробили такий висновок :) Ющенко нарешті повів себе як політик. Не як мітинговий оратор і не як розмазня, а саме як політик. Хитрий й далекоглядний.
      згорнути/розгорнути гілку відповідей
      • 2006.08.03 | Предсказамус

        Если они таки подписали Универсал (см. УП) то это все

      • 2006.08.03 | Kronk

        Re: УНІВЕРСАЛьна трагедія

        Михайло Свистович пише:
        >Ющенко нарешті повів себе як політик. Не як мітинговий оратор і не як розмазня, а саме як політик. Хитрий й далекоглядний.
        Та тепер він просто політтруп
        згорнути/розгорнути гілку відповідей
        • 2006.08.03 | Михайло Свистович

          Re: УНІВЕРСАЛьна трагедія

          Kronk пише:
          >
          > Та тепер він просто політтруп

          І до цього він не дуже дихав.
      • 2006.08.03 | SpokusXalepniy

        Универсал - это документ, подтверждающий...

        Говоря Универсал, я имею в виду не его содержание (сам текст), а Универсал как документ, исходящий из аппарата президента... Так вот, Универсал - это официальный документ от президента, подтверждающий, что сам президент намерен жить не по законам и Конституции, а по понятиям. При этом совершенно не имеет значения что именно изложено в этом документе, т.к. он не имеет никакого юридического статуса.

        Говоря понятным языком, этот документ в принципе ничем не отличается от договоренностей после "стрелки". С той лишь разницей, что воры-в-законе верят друг другу на слово, а этот - требует подписать бамажку.

        Имеем. Из всех возможных правовых способов НЕДОПУЩЕНИЯ кризиса, а также (ну, случилось...) разрешения конфликта выбран самый неправовой, то есть - по понятиям.
        Так сказать свистович-style.

        Думаю, что пересічний українець, к сожалению, даже и не осознаёт как его унижают! Ведь Грабовский правильно отметил в контексте о чисто украинском историческом пути различных Универсалов. Таким образом Ющенко дал понять, что народ Украины ещё в том диком состоянии, когда даже ПОПЫТКА жить согласно законов, весит меньше, чем договоренность между панами.
        Не доверяет народный президент своему народу. Действует привычно. Чтоб поняли. Душой чувствует. Правда, душой пересічного пасічника. Пасічником и умрёт (политически).
      • 2006.08.03 | Oleg

        Re: УНІВЕРСАЛьна трагедія

        Михайло пише
        > Ющенко нарешті повів себе як політик. Не як мітинговий оратор і не як розмазня, а саме як політик. Хитрий й далекоглядний.

        Ющенко нужно было довести ситуацию за пол года ло такого состояния, чтобы наконец показать себя "хитрим й далекоглядним поітиком". Поиздевался над страной, а потом, когда сам себя загнал в угол, устроил помпезную метушню с видом объединителя. Вот и вся мудрость.
  • 2006.08.02 | vvkornilov

    Re: УНІВЕРСАЛьна трагедія

    По панові Грабовському, на жаль, скучить соціальна безпека - себто пенсія. От чого він не взяв приклад із свого однодумця, може й однопартійця, п. Ляшка? Сума, за документом, який сьогодні рознісся мережею, що її отримує Ляшко як депутат, як "відпусткові" гадаю, глибоко шокувала простих "тимощуків". Десь штуки зо три долярів на місяць. А Грабовський? Все гробить, сарака. І теж...неважко здошадатися, на чиї гроші жевріє "Суч(к?)асність"
    згорнути/розгорнути гілку відповідей
    • 2006.08.02 | Pavlo Z.

      Коли вжен навчимося дивитися ЩО сказано, а не ХТО сказав

      Якщо б навіть Гітлер сказав, що 3х8 = 24, то що: будемо доводити, що не 24, а 43 чи 72, бо Гітлер - сволоч?


Copyleft (C) maidan.org.ua - 2000-2024. Цей сайт підтримує Громадська організація Інформаційний центр "Майдан Моніторинг".