08/02/2006 | Карт

Пані та панове, рятуймо здоровий глузд!

Те, що закрутив Президент Ющенко, як на мене, скидається на виставу у тій сумній установі, що знаходиться біля Кирилівської церкви. Поставлений за п’єсою місцевого драматурга і здійснений силами слабких на розум.

Політики впотівають у мізансценах і дурними очами дивляться у телекамери.
Веде і публіку. Не витримують навіть такі спостерігачі, як Володимир Крижанівський (Обоз) чи Сергій Грабовський (Майдан).

Мізансцена з Універсалом зворушила душу «мечтателя-хохла» (М.Свєтлов), очі стали вологими і вони побачили того Президента України, якого раніше бачили лише у своїх патріотичних снах.

Йомойо (вибачте за цей індіанський вислів)!

Панове, поляпайте серветками по очах і прогляньте на будь-якому сайті діяння опостула Віктора у перебігу його каденції. Чи навіть трохи до того.

Грудень 2004. Завершення помаранчових подій. Революція закінчується кабінетними домовленностями. Найкращих людей України Ю-щен-ко (Ю-щен-ко!) прохає почергувати ще два дні, поки вони з Кучмою перетруть гарантії. Відношення до Майдану, як до технологічного пугала. До найсвітлішої частки суспільства – як до натовпу, якого слід побоюватися.

Очікування тоді були на стільки великими, що навіть Кучма повірив у здатність Ющенка раз і на завжди підвести риску під мафіозним минулим України. І посприяв Віті, з урахуванням інтересів, звичайно.
Дехто застрелився, дехто втік за кордон.
Ну, так дійсно, логіка подій вказувала на неминучість періоду швидкого очищення. Весь світ вже приготувався до авацій.

І тут Ющенко дає перші натяки на характер помаранчової влади – він демонструє першу пробу пера, він починає туго думати, а хто ж буде у нас ПМ? Юля? Ну, це дуже простий вихід, і зовсім не в той степ, де випасають нашіх баранів. До яких ми будемо повертатися і повертатися.

А тепер ми будемо не поспішати. У нас в Хоружівці не поспішають. Аж поки вам не набридне оте «Юля-Юля», аж поки ви звикнете до думки, що все йде від Президента (Ющенка) і поки він не дозріє, всі нервують і сподіваються.

Ну все ж таки пропхали Юлю на ПМ. До чого ж тоді Президент? Щоб час від часу давати позитивні оцінки діям уряду, що виконує його програму? А як же його проект «батько нації»? Йому кінець?

Ось це вже насправді – серйозніше не буває. І тут Ющенко стає рішучим – Юлю з пляжу!
Змушено віддалені любі друзі і наближені любі вороги.
Змушено відкриті карти: люди! ось що для мене є критичним, ось мій козирний туз.

Та, слава Богу, нема чого хвилюватися. Ніхто не здійняв галасу. На сході всім по барабану «Не зрадь Майдан», на заході у свідомих думки не так швидко бігають. В центрально-півночному регіоні майданівцям все зрозуміло, але нема сил притягнути Ющенка до відповіді.

Колода перетасувалася і пішла нова гра. Щоб там не було з Україною, Ющенко задоволений – всі погляди його нації спрямовані до нього.
Тепер він буде грати на збереження свого статусу.

І грає досі, як уміє грати.

От особисто я впевнений, якщо його проекту «батько нації» будуть загрожувати інші супостати, він і по відношенню до них поведеться рішуче.

А якщо гра трохи скидається на виставу у дурдомі, так то таке життя в нашій Україні. Взагалі.