Ми вас ще не зрадили? Тоді йдемо до вас! (/)
08/25/2006 | Нестор
Передрук з "Високого замку" Наталя Балюк
ПРОЧИТАЛА В ІНТЕРНЕТІ ТАКИЙ ЖАРТ: українське ноу-хау - зрада є, а ганьби - немає. Або ще один жарт: нове гасло «Нашої України»: «Ми вас ще не зрадили? Тоді ми йдемо до вас!». Народний гумор - це така собі захисна реакція. Сміх крізь сльози... Бо серйозно те, що сталося в українській політиці, сприймати просто неможливо. Можна захворіти. На найбільш шкідливу і невиліковну хворобу -зневіру і байдужість.
Шкода, якої завдали так звані помаранчеві політики Україні і українському народу своєю зрадою, не йде у жодне порівняння з тими моральними і економічними збитками, яких завдав Україні сумнозвісний "кучмізм". Ющенко, Мороз, Луценко, Тарасюк, Зварич і їм подібні (після "Універсалу національної єдності" свідомо ставлю цих діячів в один "універсальний" ряд, бо за своєю суттю усі вони зрадники, незалежно від посади чи то президента, чи спікера, чи міністра) своїми діями оста¬точно знівелювали ті ідеї і цінності, в які люди повірили на Майдані. Це злочин проти свого народу. Бо у народу вбили віру. І не лише віру в політиків. У те, що вони хоч щось готові робити для народу, країни, а не лише для себе. Але й наївну, дитячу віру, яка до смерті сидить у кожній дорослій людині (якщо, звичайно, ця людина не останній негідник і цинік), що добро перемагає зло.
Якби мені рік чи два тому хтось на повному серйозі сказав, що Юрій Луценко буде міністром МВС в уряді Януковича, я б подивилася на цю людину як на таку, що несповна розуму. А якби додали, що Луценко при цьо¬му й надалі заявлятиме, що судимості Януковича були зняті незаконно, то я б подумала, що це вже світ зійшов з розуму. А виявляється, немає меж безпринципності політиків, Юрій Луценко ще й запевняє, що надалі боро¬тиметься з бандитами, мовляв, гасла "бандитам-тюрми" ніхто не відміняв. Ось тільки пан міністр не уточнив, хто у нас, за новою версією та при новій владі, бандити?.. Може, ті, що на Майдані стояли?
До речі, сам "двічі несудимий" прем'єр-міністр вибачився перед "козлами", які, треба розуміти, вже не заважають йому жити. Очевидно, і Луценко вже не заважає. Навіть на посаді міністра МВС. А чим він може Завадити? Це раніше, коли в опозиціонера Луценка "піонерські вогнища в одному місці горіли" і він був "голодний і злий", то трохи псував життя тодішній владі. То личаки Кучмі подарує, то яйця в парламенті роздасть... Кусав, звичайно, не боляче, але багато гавкав. А тепер Луценко подобрів, бо, як казав Леонід Данилович Кучма, "место сидения определяет угол зрения". Луценко потім виправдовувався, що його, мовляв, сам Ющенко попросив залишитися в уряді. Мовляв, лише заради країни (!) мусить пожертвувати своїми особистими симпатіями та антипатіями і лишитися. Свято¬татство якесь...
І все-таки я не можу до кінця збагнути, чому Ющенкові так розходилося на Луценкові? Цікаве питання. Бо відповідь напрошується дуже цікава. Зрештою, сам Луценко і відповів на прес-конференції. "Президент сказав, що задоволений моєю роботою". Це ж яке небаче¬не задоволення приносить Президенту робота Луцен¬ка, що він за нього так довго і відчайдушно торгувався. Ну, не за Зварича ж йшов основний торг! Бо Луценко вірою і правдою служив... Президенту. Синка, пригадується, завзято прикривав від перманентних скандалів. Не в службу прикривав, звичайно, а в дружбу. Принципи можна змінити, ідею зрадити, а друзів треба зберегти при посадах. Бо посади в Україні - це ж не просто влада і гроші, це... рай на землі, можливість відчувати себе трошечки Богом. От наші політики-небожителі й відірвалися далеко від землі. Що їм думка чи повага людей! Що їм такі абстрактні поняття, як сором і ганьба. Перефразовуючи стару рекламу: імідж - ніщо, влада - все!
ПРОЧИТАЛА В ІНТЕРНЕТІ ТАКИЙ ЖАРТ: українське ноу-хау - зрада є, а ганьби - немає. Або ще один жарт: нове гасло «Нашої України»: «Ми вас ще не зрадили? Тоді ми йдемо до вас!». Народний гумор - це така собі захисна реакція. Сміх крізь сльози... Бо серйозно те, що сталося в українській політиці, сприймати просто неможливо. Можна захворіти. На найбільш шкідливу і невиліковну хворобу -зневіру і байдужість.
Шкода, якої завдали так звані помаранчеві політики Україні і українському народу своєю зрадою, не йде у жодне порівняння з тими моральними і економічними збитками, яких завдав Україні сумнозвісний "кучмізм". Ющенко, Мороз, Луценко, Тарасюк, Зварич і їм подібні (після "Універсалу національної єдності" свідомо ставлю цих діячів в один "універсальний" ряд, бо за своєю суттю усі вони зрадники, незалежно від посади чи то президента, чи спікера, чи міністра) своїми діями оста¬точно знівелювали ті ідеї і цінності, в які люди повірили на Майдані. Це злочин проти свого народу. Бо у народу вбили віру. І не лише віру в політиків. У те, що вони хоч щось готові робити для народу, країни, а не лише для себе. Але й наївну, дитячу віру, яка до смерті сидить у кожній дорослій людині (якщо, звичайно, ця людина не останній негідник і цинік), що добро перемагає зло.
Якби мені рік чи два тому хтось на повному серйозі сказав, що Юрій Луценко буде міністром МВС в уряді Януковича, я б подивилася на цю людину як на таку, що несповна розуму. А якби додали, що Луценко при цьо¬му й надалі заявлятиме, що судимості Януковича були зняті незаконно, то я б подумала, що це вже світ зійшов з розуму. А виявляється, немає меж безпринципності політиків, Юрій Луценко ще й запевняє, що надалі боро¬тиметься з бандитами, мовляв, гасла "бандитам-тюрми" ніхто не відміняв. Ось тільки пан міністр не уточнив, хто у нас, за новою версією та при новій владі, бандити?.. Може, ті, що на Майдані стояли?
До речі, сам "двічі несудимий" прем'єр-міністр вибачився перед "козлами", які, треба розуміти, вже не заважають йому жити. Очевидно, і Луценко вже не заважає. Навіть на посаді міністра МВС. А чим він може Завадити? Це раніше, коли в опозиціонера Луценка "піонерські вогнища в одному місці горіли" і він був "голодний і злий", то трохи псував життя тодішній владі. То личаки Кучмі подарує, то яйця в парламенті роздасть... Кусав, звичайно, не боляче, але багато гавкав. А тепер Луценко подобрів, бо, як казав Леонід Данилович Кучма, "место сидения определяет угол зрения". Луценко потім виправдовувався, що його, мовляв, сам Ющенко попросив залишитися в уряді. Мовляв, лише заради країни (!) мусить пожертвувати своїми особистими симпатіями та антипатіями і лишитися. Свято¬татство якесь...
І все-таки я не можу до кінця збагнути, чому Ющенкові так розходилося на Луценкові? Цікаве питання. Бо відповідь напрошується дуже цікава. Зрештою, сам Луценко і відповів на прес-конференції. "Президент сказав, що задоволений моєю роботою". Це ж яке небаче¬не задоволення приносить Президенту робота Луцен¬ка, що він за нього так довго і відчайдушно торгувався. Ну, не за Зварича ж йшов основний торг! Бо Луценко вірою і правдою служив... Президенту. Синка, пригадується, завзято прикривав від перманентних скандалів. Не в службу прикривав, звичайно, а в дружбу. Принципи можна змінити, ідею зрадити, а друзів треба зберегти при посадах. Бо посади в Україні - це ж не просто влада і гроші, це... рай на землі, можливість відчувати себе трошечки Богом. От наші політики-небожителі й відірвалися далеко від землі. Що їм думка чи повага людей! Що їм такі абстрактні поняття, як сором і ганьба. Перефразовуючи стару рекламу: імідж - ніщо, влада - все!