08/31/2006 | Михайло Свистович

Скасування такої дати (ще й ювілейної) через таку подію - це повний маразм. Для чого взагалі оголошується жалоба? Бо людям, які ховають у цей день мертвих, не дуже приємно чути довкола веселу музику і т.д. Мертвих ховали в Росії. В крайньому випадку можна було скасувати святкування в Донецьку, куди приїздили за тілами родичі загиблих. Ще в крайнішому випадку можна було скасувати святкування в Донецькій та, можливо, Луганській областях, оскільки загиблі могли бути і з місцевих мешканців (навряд чи мешканці інших областей летіли б через Донецьк). Ще жалоба оголошується, коли в країні відбувається абсолютно нетипова трагічна подія (наприклад, як у Скнилові), яка стає предметом уваги всієї країни. Загибель цього літака - не той випадок.

І взагалі легко сказати: "Перенести на суботу!" Той, хто таку дурницю зморощив, напевно, не розуміє, що організація масштабного свята - це важка робота, яка прив"язує події, людей, техніку до певного часу. Перенесення означає, що необхідно, як мінімум, сповістити усіх причетних (учасників, організаторів, допоміжний персонал), скасувати транспортні замовлення (а на 24 цей транспорт міг вже бути зайнятий під інші речі, бо ж люди планують свій час) і т.ін. А що робити з гостями, яких запросили виступити, і на проживання яких аж до суботи не було розраховано ні коштів, ні місць в готелях, ні харчування, ні чогось іншого. До того ж на суботу в цих людей також могли бути інші плани. Особливо це стосується маленьких містечок, де все святкування втискається в обмежене фінансування та інші обмежені можливості, і додатково коштів не знайдеш (та й не завжди можна їх знайти, бо, якщо в Ірпені не існує купи позабюджетних фондів із суттєвими залишками на рахунках, а попередня влада передбачила в бюджеті на святкування аж 2 тисяч гривень, то сильно не розженешся, і таке перенесення означало просто спаскудити свято).

Я так розумію, що святкування в Україні скасували не відразу. Бо спочатку зателефонували до міськвиконкому і сказали, що все перенести на суботу. Коли ж перетелефонували до облдержадміністрації, там також нічого докладно не знали, потім сказали, що жалоба оголошена 23-го (мабуть, не могли повірити, що Ющ піде на таке).

Коротше, в Ірпені ніхто нічого не скасовував, і чорних стрічок на прапорах не вивішував. Відкрите звернення мера до підприємців знайшло у них відгук, і з миру по нитці вони перерахували на рахунок, відкритий для збору коштів на святкування, 32,5 тисячі гривень. Інші люди безкоштовно допомогли технікою, транспортом, просто власною робочою силою, ще інші не взяли ні копійки за свої послуги чи виступи, ще й забезпечили самі свої дрібні технічні витрати. Партії по своїх каналах також залучили митців безкоштовно для бюджету.

Так що в Ірпені вперше, мабуть, в історії, День Незалежності святкувався хоча б на якомусь належному рівні (пригадую, що у 1999 році, окрім нашої жменьки у 100 осіб, ніхто взагалі тут нічого 24 серпня не святкував). Цього разу були пісні і танці, спортивні змагання, виставки і т.ін. Народу зібралось чимало, хоча багато хто не прийшов, оскільки, пам"таючи минулі роки, просто не очікував, що буде справжнє свято. Нововведені відзнаки мера "Слава Україні! Героям слава!" вручалися не директорам та чиновникам, а звичайним людям, які доклалися до цієї незалежності, в т.ч. ветеранам УПА (є в Ірпені і такі). Закінчилось все феєрверком.