Гроші на бочку, або геть з гуртожитку!
09/07/2006 | Майдан-ІНФОРМ
200 СТУДЕНТІВ КНУ ВИРІШИЛИ "РОЗВЕСТИ НА БАБКИ"?
Нещодавні події у місті Рівне вселяють неабияку надію на те, що Україна, все таки, демократична держава. От тільки демократію потрібно відстоювати: біля 35 страйкарів-студентів зуміли добитися того, що 200 їх товаршів не виселили з рівненських гуртожитків. Теперішні події у Києві цілком можуть підтвердити, що цей прояв демократії - не одиничний випадок, а закономірність...
В середу, 6 вересня 2006 року на сходах між першим і другим поверхом гуртожитку №8 (вул. Ломоносова, 55) Київського національного університету імені Тараса Шевченка почали відбуватися цікаві події. Приблизно в 17:30 завідуюча гуртожитком Буйницька Юлія Михайлівна віддала голові студради Завгородньому Володимиру близько 200 папірців, які вони між собою називали "квитанціями". На папірцях, як стало відомо пізніше, було написано наступне: "За відшкодування мат-го збитку в гурт. №8". Сам процес передачі відбувався приблизно в присутності десяти свідків і супроводжувався настановою Завгородньому, роздати "квитанції" студентам та повідомити їх, щоб вказанні суми були сплачені до 7 вересня, інакше, за словами Юлії Михайлівни, усі, хто не сплатив, будуть в п'ятницю виселені з гуртожитку. Також Юлія Михайлівна сказала, що усі зацікавлені причиною, можуть прочитати копію акту, що лежатиме на вахті.
Одразу після цього завідуюча пішла з гуртожитку.
Голова студради також надовго в гуртожитку не затримався. Він передав "квитанції" знайомому, попредньо переказавши йому слова Юлії Михайлівни.
Тож при врученні квитанції кожен "ощасливлений" студент довідувався про такі речі:
1. він повинен оплатити відшкодування "мат-них збитків" у сумі від 3 до 180 гривень;
2. він повинен це зробити на протязі доби від часу отримання квитанції, тобто до четверга ввечері;
3. якщо він цього не зробить, то 8.09.2006 буде розглядатися питання про його виселення.
На всіх "квитанціях", датованих 12.07.06 стояли підписи "Заст.проректора С.В.Храпатий" та "Заст.гол.бухг. Н.Й.Мілевська", печатка дирекції студмістечка, та інші атрибути офіціозу. Цікаво, що у лівому нижньому кутку папірців була графа "Виконавець:" під якою не підписався ніхто.
Студенти були очевидно незадоволені кількістю та якістю наданої інформації щодо грошових стягнень, тому вони й спустилися на вахту. Копія акту, надрукована на зворотній чистій стороні перекреслених аналогічних за змістом "квитанцій", дійсно була там. Але ні студенти, ні журналісти "Неофіційної газети Київського університету" не встигли сфотографувати його, так як заступник завідуючої гуртожитком Алла Олексіївна Щербіна забрала акт з собою і, за словами студентів, зачинилася у 210 кімнаті.
Тому не маю іншого виходу, як переказати те, що бачила у акті на власні очі...
Жодних підписів і печаток на "документі" не було. Копія акту посилалася на два додатки, яких на вахті не було у наявності. Згідно з копією, мешканців кожного поверху дев'ятиповерхового гуртожитку припадає приблизно 800 гривень, тільки мешканці 9-ого мають сплатити 200. Крім того, мешканцям блоків 201 і 202 нарахували по 400 гривень додатково. Кожна відповідна сума ділилася на кількість людей, які проживали на поверсі попереднього року. Таким чином більшість студентів має сплатити біля 30 гривень. Але, як вже було написано вище, максимальна сума за "мат-ні збитки" становить 180 гривень. Зокрема, максимальні суми сплачують студенти Інституту філології, що у невеликій кількості мешкають у гуртожитку №8, та студенти-випускники фізичного факультету, що повинні виселитися приблизно через 2 тижні.
Причини грошових стягнень з мешканців гуртожитку №8, згідно копії акту, були сформульовані у вищезгаданих додатках, яких у гуртожитку не було...
Реакція студентів на події була миттєвою. Коли знайомий голови студради почав розносити "квітанції", в чаті мережі гуртожитку одразу з'явилося оголошення.
Після цього незадоволені студенти зібралися на кухні 2-ого поверху і вирішили написати заяву приблизно наступного змісту: "Ми, що нижче підписалися, відмовляємося платити доти, доки нам детально не роз'яснять, за що і на підставі яких документів ми платимо". Далі група ініціативних студентів пішла по кімнатам збирати підписи до заяви. Оскільки на той момент "квитанцій" роздали тільки частину, то протестуючі вирішили об'єднати процес збору підписів і роздачу "квитанцій". Відмовилися підписати лише 5 студентів, решта (навіть ті, кому "квитанція" не приходила) підписалися відразу. До півночі було зібрано 107 підписів.
Також студенти з вимогою роз'яснень зателефонували заступнику декана фізичного факультету (для цього факультету гуртожиток №8 є базовим) Макаренку Олексію Володимировичу. В результаті розмови було вирішено, що мешканці гуртожитку №8 зберуться 7 вересня о 14:00 у першому корпусі фізичного факультету (Просп. Глушкова 2) в аудиторії №300, куди заступник декана з виховної роботи пообіцяв прийти разом з завідуючою гуртожитком.
Нещодавні події у місті Рівне вселяють неабияку надію на те, що Україна, все таки, демократична держава. От тільки демократію потрібно відстоювати: біля 35 страйкарів-студентів зуміли добитися того, що 200 їх товаршів не виселили з рівненських гуртожитків. Теперішні події у Києві цілком можуть підтвердити, що цей прояв демократії - не одиничний випадок, а закономірність...
В середу, 6 вересня 2006 року на сходах між першим і другим поверхом гуртожитку №8 (вул. Ломоносова, 55) Київського національного університету імені Тараса Шевченка почали відбуватися цікаві події. Приблизно в 17:30 завідуюча гуртожитком Буйницька Юлія Михайлівна віддала голові студради Завгородньому Володимиру близько 200 папірців, які вони між собою називали "квитанціями". На папірцях, як стало відомо пізніше, було написано наступне: "За відшкодування мат-го збитку в гурт. №8". Сам процес передачі відбувався приблизно в присутності десяти свідків і супроводжувався настановою Завгородньому, роздати "квитанції" студентам та повідомити їх, щоб вказанні суми були сплачені до 7 вересня, інакше, за словами Юлії Михайлівни, усі, хто не сплатив, будуть в п'ятницю виселені з гуртожитку. Також Юлія Михайлівна сказала, що усі зацікавлені причиною, можуть прочитати копію акту, що лежатиме на вахті.
Одразу після цього завідуюча пішла з гуртожитку.
Голова студради також надовго в гуртожитку не затримався. Він передав "квитанції" знайомому, попредньо переказавши йому слова Юлії Михайлівни.
Тож при врученні квитанції кожен "ощасливлений" студент довідувався про такі речі:
1. він повинен оплатити відшкодування "мат-них збитків" у сумі від 3 до 180 гривень;
2. він повинен це зробити на протязі доби від часу отримання квитанції, тобто до четверга ввечері;
3. якщо він цього не зробить, то 8.09.2006 буде розглядатися питання про його виселення.
На всіх "квитанціях", датованих 12.07.06 стояли підписи "Заст.проректора С.В.Храпатий" та "Заст.гол.бухг. Н.Й.Мілевська", печатка дирекції студмістечка, та інші атрибути офіціозу. Цікаво, що у лівому нижньому кутку папірців була графа "Виконавець:" під якою не підписався ніхто.
Студенти були очевидно незадоволені кількістю та якістю наданої інформації щодо грошових стягнень, тому вони й спустилися на вахту. Копія акту, надрукована на зворотній чистій стороні перекреслених аналогічних за змістом "квитанцій", дійсно була там. Але ні студенти, ні журналісти "Неофіційної газети Київського університету" не встигли сфотографувати його, так як заступник завідуючої гуртожитком Алла Олексіївна Щербіна забрала акт з собою і, за словами студентів, зачинилася у 210 кімнаті.
Тому не маю іншого виходу, як переказати те, що бачила у акті на власні очі...
Жодних підписів і печаток на "документі" не було. Копія акту посилалася на два додатки, яких на вахті не було у наявності. Згідно з копією, мешканців кожного поверху дев'ятиповерхового гуртожитку припадає приблизно 800 гривень, тільки мешканці 9-ого мають сплатити 200. Крім того, мешканцям блоків 201 і 202 нарахували по 400 гривень додатково. Кожна відповідна сума ділилася на кількість людей, які проживали на поверсі попереднього року. Таким чином більшість студентів має сплатити біля 30 гривень. Але, як вже було написано вище, максимальна сума за "мат-ні збитки" становить 180 гривень. Зокрема, максимальні суми сплачують студенти Інституту філології, що у невеликій кількості мешкають у гуртожитку №8, та студенти-випускники фізичного факультету, що повинні виселитися приблизно через 2 тижні.
Причини грошових стягнень з мешканців гуртожитку №8, згідно копії акту, були сформульовані у вищезгаданих додатках, яких у гуртожитку не було...
Реакція студентів на події була миттєвою. Коли знайомий голови студради почав розносити "квітанції", в чаті мережі гуртожитку одразу з'явилося оголошення.
Після цього незадоволені студенти зібралися на кухні 2-ого поверху і вирішили написати заяву приблизно наступного змісту: "Ми, що нижче підписалися, відмовляємося платити доти, доки нам детально не роз'яснять, за що і на підставі яких документів ми платимо". Далі група ініціативних студентів пішла по кімнатам збирати підписи до заяви. Оскільки на той момент "квитанцій" роздали тільки частину, то протестуючі вирішили об'єднати процес збору підписів і роздачу "квитанцій". Відмовилися підписати лише 5 студентів, решта (навіть ті, кому "квитанція" не приходила) підписалися відразу. До півночі було зібрано 107 підписів.
Також студенти з вимогою роз'яснень зателефонували заступнику декана фізичного факультету (для цього факультету гуртожиток №8 є базовим) Макаренку Олексію Володимировичу. В результаті розмови було вирішено, що мешканці гуртожитку №8 зберуться 7 вересня о 14:00 у першому корпусі фізичного факультету (Просп. Глушкова 2) в аудиторії №300, куди заступник декана з виховної роботи пообіцяв прийти разом з завідуючою гуртожитком.
Відповіді
2006.09.07 | Юрій Шеляженко
UVMOD: чукча нє чітатєль, чукча новинар (/)
http://maidanua.org/static/news/2006/1157618409.htmlя першим розмістив