09/12/2006 | Галина Левицька

І хоч від історичного українського Майдану вже минуло два роки, проте інколи можна почути заклики, щоб не зраджувати обіцянок, які там прозвучали. До таких належить розслідування справи про отруєння Віктора Ющенка. На жаль, вже від довшого часу правоохоронні органи України не засвідчували інформації як йде розслідування справи щодо отруєння в минулому кандидата, а нині президента Віктора Ющенка. Внаслідок таких дій генеральної прокуратури в країні все більше поширювалися чутки і домисли. Чи таке затягування слідства було вигідне керівництву генеральної прокуратури? — багато-хто із політиків та із журналістів ставив таке питання. Відповідь лежить в прямій ув’язці як з минулим генеральним прокурором Святославом Піскуном (нині він народний депутат від регіоналів) так і нинішнім. Хоча Олександр Медведько народився на Запоріжжі, проте свого часу працював прокурором на Донеччині. І прихід до влади в Києві після парламентських виборів донецьких не «надихав» генерального прокурора на розкриття резонансних кримінальних справ.

Однак, 8 вересня генеральний прокурор Олександр Медведько все таки змушений був зустрітися із журналістами. Від підтвердив версію, що в організм президента Віктора Ющенка із їжею потрапив діоксин. Прокурор сказав, що додаткова експертиза проведена генеральною прокуратурою якості, виявленого в крові Віктора Ющенка, діоксину встановила, що його вироблять три країни РФ, США та Великобританія. За словами генерального прокурора, препарати цієї групи виготовляються в обмеженій кількості підприємствами, які займаються виробництвом етанолових сполук.

Олександр Медведько повідомив журналістам, що генеральна прокуратура вже витребувала зразки вищезазначених діоксинів російського, американського, англійського виробництва та призначила судово-хімічну експертизу «на предмет ідентифікації діоксину, яким було отруєно Віктора Ющенка».
Є усі підстави вважати, що ідентифікація генеральною прокуратурою діоксану буде тривати досить довго. Досі нічого не давало підстав, схилятися до слідів американського чи англійського діоксану. Отже, залишається Російська Федерація. Чи захоче українська влада про це сказати вголос? І в першу чергу як до їжі Віктора Ющенка потрапив препарат надсуворого зберігання? Ким були виконавці цього замовлення? Припускаю, що у генеральній прокуратурі щось знають, але поки що все тримають під сукном і збирають багатотомовому справу. За словами генерального прокурора, залишилося лише довести, хто є виконавцем цього злочину. І, виявляється, над цим нині генеральна прокуратура працює разом зі Службою безпеки України.

Чи буде вигідно самому президенту Віктору Ющенку, щоб ця справа була розкрита і названо замовників? Звичайно, що так. Але є інший бік медалі. Якщо судово-медична експертиза вкаже на російське походження діоксану, то в країні відновляється гарячі дебати. Відразу виникнуть історичні паралелі про вбивства українських діячів, починаючи від Коновальця, Петлюри, Ребета, Шухевича, Бандери російським кагебістами.

Однак, російська сторона, маючи надприбутки від продажі нафти і газу спробує цей скандал нейтралізувати. Тим більше, що країни Європейського союзу як і США нині не готові вступати в конформацію з путінською Росією. І ця нерішучість — вода на млин путінського режиму, який усе більше вганяє Європу у залежність від російського палива. Яскравим прикладом російських фінансових впливів є недобудований з Бродів (Україна) до Плоцька (Польща) нафтопровід «Одеса-Броди». Російські спецслужби витрачають мільйони доларів, щоб Україна не стала транзитним поставщиком нафти в Європу.
Розуміючи геополітичну складову нафтових і газових проблем, Президент України, перебуваючи нещодавно з офіційним візитом в Азербайджані, запропонував керівництву цієї держави участь в енергетичних проектах, зокрема, освоєння та транспортування світлої азербайджанської нафти у напрямку «Одеса-Броди-європейський ринок». Президент Азербайджану Ільхам Алієв зазначив, що його країна постійно збільшує обсяги видобутку нафти і вважає перспективним переговори щодо транспортування каспійських енергоносіїв до європейських споживачів через українську транспортну систему. За словами Ільхама Алієва, до 2010 року Азербайджан планує досягнути рівень видобутку нафти до 60 млн. тонн на рік, що, очевидно, збільшить обсяги імпорту, в тому числі й у Європу.

Але це поки що плани і вони не мають реального підґрунтя. Тому нафтопровід «Одеса-Броди» працює у реверсному режимі і качає російську нафту з Бродів до Одеси. Польща також тільки очікує на фінансову допомогу з ЄС в добудові нафтопроводу з Бродів до Плоцька. Однак польські посадовці роблять застереження, що це стане реальністю, коли будуть контракти на постачання каспійської нафти. Також польський прем’єр хоче говорити під час поїздки до США про нафтові справи, бо саме американські кампанії контролюють в Азербайджані каспійську нафту.

І тому вся ця нафтова і газова геополітика тісно зв’язані із оприлюдненням країни походження діоксану. Тому малоймовірним є розкриття злочину про отруєння Віктора Ющенка. А без такого оприлюднення у людей не буде довіри до влади. Російським стратегам як раз і вигідно, щоб у країнах, які прагнуть вийти з російської орбіти люди не довіряли владі. І на це не треба дуже великих зусиль. Вистачить купити декількох функціонерів в ГПУ та СБУ.

Надійшло на пошту Майдану Mon, 11 Sep 2006 21:54:48 +0300