Мертві Симоненки рішуче заявляють про себе на Бриколажі!!! (л)
10/04/2006 | Left Initiative
http://www.lab.org.ua/article/1004/#more-1004
назва: пролетарська формація “Мертві симоненки”
місце дислокації: м. Слов’янськ, Донецька область
стиль: techno-industrial-noise
ідеологія: підозрюється УКРС
мотиви: соціальні. Якщо придивитися - класові
присутність: www.contr.info, www.communist.ru, www.che-don.narod.ru
мова: переважно українська (!)
альбом: “Енергосталь”
eto pervaya
zdorov ya
provozieren
gastarbaitery u moskvi
dudka
importozamenyauchaya industrializaciya
rosiysky kapitalizm
ne vir burguyu
klasova borot’ba
zuby
otrezvlyauchee
indastrial jazz
shos’ tyho
proletarska pisnya
tkach faktory
povstannya
відгуки:
www.narod.ru/guestbook/?owner=36262978
посилання:
www.mertvisymonenky.narod.ru
www.deadsymon.narod.ru (мікроальбом: подяка підприємця, requiem for farmers, колискова)
www.megaupload.com/?d=U2RXQ8I5 (“Енергосталь”. Вільне розповсюдження)
контакти: Каменєв, Білодід (пошта в редакції)
від себе: тішить поява класово заангажованих музичних формацій, як не дивно, зважаючи на присутню у країні пауперизацію, і на відміну від тієї ж Білорусії, до цих пір практично не актуалізованих.
Порившися у пам’яті ви навряд віднайдете щось подібне до “Мертвих симоненків”. Мінус – у відсутності текстового навантаження, потрібного для пропаганди і поступового формування потужної “червоної сцени”, будь-то “exploited”-панк, “rock against rich”, ганста-реп абощо.
“Мертві симоненки” - це музика донбаських гетто, на котрі крок за кроком перетворюється колись квітуча українська земля. Це спротив, розуміння котрого приходить з роками, з Марксом або без нього, закидами щодо “національної зради” і усвідомленням того, що слова, на жаль, втратили відпочаткове значення.
Рухаючися у заданому напрямку приходиш до висновку, що толерована буржуазною меншістю “національна ідея” відрізняється від твоєї, оскільки право працювати за копійки, котрі тобі кидають як кістку собаці, а потім просто викидають, потім армія, податки, норми поведінки і прагнення будь-шо запіарити (читай загарпунити) “суспільну стабільність” як право безкарано красти відрізняються від твоїх самоорганізації і самооборони, чистого довкілля і колективної праці, стріхи над головою і сонця над стріхою.
На разі можна говорити про стійке функціонування суспільного запиту, на чиє “ау” відгукнулися лише хлопці з Донеччини. Подібні вияви глушаться мас-медійними рентрасляторами, звинуваченнями у маргінальності та “національними” симулякрами. Нікому не треба “клас проти класу”, навіть в ситуації, коли війна триває останні півтора десятиліття, неоголошена війна їх проти нас, спровокована лібералізацією суспільства та реставрацією “дикої версії” модерного капіталізма з його “перманентним накопиченням первинного капіталу”.
Зважаючи на новаторський характер закинутої до вод соціальних експектацій наживки, її варто спробувати, аби потім записати на СD і переслати друзям. А футболка з лого групи і написом “Мертві симоненки” здатна спрямувати у правильному напрямку ще підпільні антиреморматорські настрої молодих українських комуністів.
Тому зупинимось на півслові, аби дати можливість висловитись іншим, за співпрацю, перш за все. В цьому випадку тов. Білодіду доведеться переступити через власну пролетарську гордість і згадати свою КУНівську молодість. В ньому ж ужитий по відношенню до “Бриколажу” термін “соціал-націоналістичний ресурс” сприйметься лише у якості згоди, задля котрої я дописую другу сторінку.
Тому чекаємо на ваші відгуки, на згоду “симоненків”, на футболки на Майдані, концерти у Києві, фаєри на Республіканському, марш УПА, приватизацію “Телекому”, появу перших “червоних бригад”, кров на асфальті і сльози у новинах… . На дозвіл носити зброю, початок класового терору, дестрой державних установ, шибениці на площах міст, публічні страти і революцію, тут, зараз, потім, не замість, а з причини, потреби і нострадамуса.
для “Бриколаж”
назва: пролетарська формація “Мертві симоненки”
місце дислокації: м. Слов’янськ, Донецька область
стиль: techno-industrial-noise
ідеологія: підозрюється УКРС
мотиви: соціальні. Якщо придивитися - класові
присутність: www.contr.info, www.communist.ru, www.che-don.narod.ru
мова: переважно українська (!)
альбом: “Енергосталь”
eto pervaya
zdorov ya
provozieren
gastarbaitery u moskvi
dudka
importozamenyauchaya industrializaciya
rosiysky kapitalizm
ne vir burguyu
klasova borot’ba
zuby
otrezvlyauchee
indastrial jazz
shos’ tyho
proletarska pisnya
tkach faktory
povstannya
відгуки:
www.narod.ru/guestbook/?owner=36262978
посилання:
www.mertvisymonenky.narod.ru
www.deadsymon.narod.ru (мікроальбом: подяка підприємця, requiem for farmers, колискова)
www.megaupload.com/?d=U2RXQ8I5 (“Енергосталь”. Вільне розповсюдження)
контакти: Каменєв, Білодід (пошта в редакції)
від себе: тішить поява класово заангажованих музичних формацій, як не дивно, зважаючи на присутню у країні пауперизацію, і на відміну від тієї ж Білорусії, до цих пір практично не актуалізованих.
Порившися у пам’яті ви навряд віднайдете щось подібне до “Мертвих симоненків”. Мінус – у відсутності текстового навантаження, потрібного для пропаганди і поступового формування потужної “червоної сцени”, будь-то “exploited”-панк, “rock against rich”, ганста-реп абощо.
“Мертві симоненки” - це музика донбаських гетто, на котрі крок за кроком перетворюється колись квітуча українська земля. Це спротив, розуміння котрого приходить з роками, з Марксом або без нього, закидами щодо “національної зради” і усвідомленням того, що слова, на жаль, втратили відпочаткове значення.
Рухаючися у заданому напрямку приходиш до висновку, що толерована буржуазною меншістю “національна ідея” відрізняється від твоєї, оскільки право працювати за копійки, котрі тобі кидають як кістку собаці, а потім просто викидають, потім армія, податки, норми поведінки і прагнення будь-шо запіарити (читай загарпунити) “суспільну стабільність” як право безкарано красти відрізняються від твоїх самоорганізації і самооборони, чистого довкілля і колективної праці, стріхи над головою і сонця над стріхою.
На разі можна говорити про стійке функціонування суспільного запиту, на чиє “ау” відгукнулися лише хлопці з Донеччини. Подібні вияви глушаться мас-медійними рентрасляторами, звинуваченнями у маргінальності та “національними” симулякрами. Нікому не треба “клас проти класу”, навіть в ситуації, коли війна триває останні півтора десятиліття, неоголошена війна їх проти нас, спровокована лібералізацією суспільства та реставрацією “дикої версії” модерного капіталізма з його “перманентним накопиченням первинного капіталу”.
Зважаючи на новаторський характер закинутої до вод соціальних експектацій наживки, її варто спробувати, аби потім записати на СD і переслати друзям. А футболка з лого групи і написом “Мертві симоненки” здатна спрямувати у правильному напрямку ще підпільні антиреморматорські настрої молодих українських комуністів.
Тому зупинимось на півслові, аби дати можливість висловитись іншим, за співпрацю, перш за все. В цьому випадку тов. Білодіду доведеться переступити через власну пролетарську гордість і згадати свою КУНівську молодість. В ньому ж ужитий по відношенню до “Бриколажу” термін “соціал-націоналістичний ресурс” сприйметься лише у якості згоди, задля котрої я дописую другу сторінку.
Тому чекаємо на ваші відгуки, на згоду “симоненків”, на футболки на Майдані, концерти у Києві, фаєри на Республіканському, марш УПА, приватизацію “Телекому”, появу перших “червоних бригад”, кров на асфальті і сльози у новинах… . На дозвіл носити зброю, початок класового терору, дестрой державних установ, шибениці на площах міст, публічні страти і революцію, тут, зараз, потім, не замість, а з причини, потреби і нострадамуса.
для “Бриколаж”