10/22/2006 | Юрій Шеляженко

(із завтрашньої "Свободи" )

Україна крок за кроком наближається до прірви, розбудовуючи інтегровану в ЄЕП економіку сировинно-експортного типу. В наступному 2007 році, згідно проектові бюджету, уряд Януковича пропонує скоротити всі витрати на соціальну політику та розвиток людських ресурсів, натомість підтримувати на плаву “титаніки” депресивної економіки східних промислових регіонів. Саме цим корпораціям-гігантам з Донбасу, які однаково збитковими методами хазяйнують вже кілька десятиріч, відшкодовується левова частина НДС на експорт. Саме заради них Янукович готовий прийняти будь-які принизливі вимоги Росії, аби тільки газ коштував 130$ за тисячу кубометрів.

Посилаючись на свої джерела в російському уряді та корпорації “Газпром”, газета “Коммерсантъ-Украина” оприлюднила “прайс-лист” з вимогами Росії до України, які нібито стануть ціною менших за європейські розцінок на газ для України у кращому випадку до 2010 року, у гіршому – лише на 2007 рік. Ці вимоги, за версією газети, будуть обговорюватись на зустрічі Фрадкова (російський прем’єр) з Януковичем в Києві 24 жовтня, але вже обговорені між “проффесором” та Путіним під час одного з таємних візитів першого до Москви.

Отже, найпершою політичною вимогою РФ до України є якнайшвидше проведення референдуму щодо вступу до НАТО: поки українці ще не розібралися, що до чого, і довіряють “совковим” стереотипам, чим раніше такий референдум буде проведено – тим більше шансів на негативну “народну відповідь”. По-друге, Росія бажає пролонгації договору щодо базування російського Чорноморського Флоту в Криму після 2017 року. По-третє, Україні треба відмовитись від будь-яких пошуків альтернативи корупціоному газовому посередникові RosUkrEnergo, а також не міняти ціну за транспортування газу по нашим ГТС протягом 5 років – пише “Коммерсантъ”. Таким чином, Януковичу пропонується здійснити масштабну державну зраду заради того, щоб донбаські сталевари продовжували експортувати дешевий металопрокат за рахунок порівняно низьких цін на газ (для Європи кубометр газу Росія продає не дешевше за $200).

Особливо цікавим в даній ситуації є те, що висуненню таких вимог передувала зустріч Януковича з першим віце-прем’єром російського уряду і головою ради директорів “Газпрому” Дмитром Медвєдєвим. Розглянемо ситуацію в контексті так званої “операції “Преємнік” – боротьби за президентське крісло в Росії між наближеними до Путіна “юристами” та “військовими”. Попри природнє бажання Медведєва укласти з Україною кабальні економічні й політичні угоди, які б продемонстрували прибічникам конкурента – “міністра війни” Сергія Іванова – всі переваги “штатської” зовнішньої політики, варто пам’ятати, що будь-які договори з Медвєдевим на разі не можуть бути надійними. Оскільки вибори Президента Росії відбудуться у березні 2008 року, після чого всі видані на сьогоднішній день гарантії російського уряду цілком можуть бути анульовані – таке часто буває при зміні влади у північних сусідів, згадайте хоч би відмову від зовнішніх боргів царської скарбниці після 1917 року – укладати якісь угоди більш ніж на 2007 рік з тамтешнім урядом було б недалекоглядно.

Віктор Янукович цілком може проявити таку недалекоглядність, намагаючись виглядати лояльним до Москви. Бо ж саме від впливу Кремля на парламентських узурпаторів бренду “комуністи” та “соціалісти”, який (доведено експериментально) є визначальним (на відміну від волі народу, несприйняття людьми нових тарифів у ЖКХ і т.д.) для їх політичної позиції, зрадницька “антикризова коаліція” в Верховній Раді, на яку спирається уряд Януковича, може розвалиться. А з нею, імовірно, розвалиться і Партія регіонів, від існуючих в ній внутршніх протиріч та жорсткої гризні за контроль над фінансовими потоками.

До речі, яскравий приклад подібної лояльності в ущерб економічним інтересам України уряд Януковича вже продемонстрував, запровадивши ліцензування вивозу зерна та квотування вивозу злаків з України. Було обмежено до сміхотворно малих квот вивіз пшениці, кукурудзи та ячменю, заборонено експорт жита, в результаті – зірвані контракти багатьох українських трейдерів за кордоном, деякі трейдери вже близькі до банкрутства. Мало того, що в результаті такого кроку буде поставлений на коліна український селянин: ціни на злаки на внутрішньому ринку впали до рекордно низької позначки. Скоріш за все – це свідома проросійська провокація проти українського аграрного бізнесу: тепер наших трейдерів росіяни легко витіснять з ринків у Саудівській Аравії, на Ближньому сході та в Північній Африці. Потім відбити у конкурентів-росіян свою долю на світовому ринку зерна буде вельми проблематично, вважають експерти.

Побудова в Україні колоніальної економіки особливо помітна на прикладі освітянської політики уряду. Колоніям Росії – країни, що хронічно відстає від світу в усіх галузях науки, крім тих, які корисні для військових та спецслужб – своя наука взагалі не потрібна, чи не так? Бо не дай Боже, науковці ще вигадають технології протидії колонізаторам, економічні, соціальні, зрештою військові... Тому, мабуть, і відбувається планомірне нищення української освіти. Профільне міністерство видає ліцензії приватним ліцеям, гімназіям, технікумам, училищам, ВУЗам, основним зайняттям яких є “одипломлювання” за гроші. У сотнях сучасних ВУЗів навіть найвищого ступеню акредитації діти найбагатших батьків можуть взагалі не вчитися, діти бідніших замість навчання “заробляють гроші” на брудних роботах в кишенькових бізнесових структурах родичів та друзів ректора, декана і т.п. А тих студентів, які наївно сподіваються справді чогось навчитися та не платить хабарів за потрібну оцінку, “валять” на іспитах і швидко відраховують... Підштовхують до виїзду за кордон.

Навіть не будемо зупинятися на відомих прикладах шаленої академічної кар’єри наших неуків-можновладців, що дискредитують своїми діями українську науку та освіту. До речі, те, що віце-президент НАН України Володимир Литвин нещодавно “попався” на переписуванні з купою помилок та “ідеологічними” поправками свого тритомника “Історія України” у інших авторів, сумно навіть нагадувати, як і дарма вкотре риторично питати: як людина, впіймана на крадіжці статті Томаса Каротерса про громадянське суспільство, могла залишитися членом Академії Наук... Як взагалі йому вистачило нахабства опублікувати під своїм ім’ям після такого скандалу книжку “Охорона інтелектуальної власності в Україні” (2002)?!

Але що там казати про Литвина, якщо навіть нетитулований недоросль з багатої родини купляє оптом реферати, курсові та дипломні роботи, а іноді – дипломи про закінчення ВУЗів та дисертації, рекламою яких обвішаний кожен стовп в радіусі кілометру від кожного навчального закладу? В такій ситуації годі сподіватись на те, що освічена та моральна молодь змінить на керівних постах старих корупціонерів, скоріше треба чекати погіршення від зміни політичних поколінь...

А зміна поколінь відбувається. Честь приносять в жертву. Загинув у автокатастрофі, начебто від проблем з серцем (Чи не з тим, що на емблемі БЮТ? Бо ні для кого не секрет, що в сучасному арсеналі спецслужб є і такі отрути, які викликають штучний інфаркт) непримиренний борець за чесну владу та незалежну Україну Юрій Оробець. Він послідовно проголошував від часів помаранчевої революції, що, поки живий, не допустить союзу «Нашої України» з «регіоналами» та «комуністами» у Верховній Раді, організовував Віче на підтримку Президента в Івано-Франківську у січні цього року, допомагав плекати паростки народовладдя на Київщині, зокрема – добивався проголошення справедливого результату виборів в Ірпені, де місцеві «регіонали» в змові з «нашоукраїнцями» намагалися відібрати тяжко здобуту перемогу у лідера блоку “За чесну владу!” Мирослави Свистович, подав депутатський запит щодо консультування депутатом Андрієм Клюєвим, а також екс-головою (на січень 2006 року) НАК "Нафтогаз України" Юрієм Бойко й Ігорем Бакаєм російської сторони під час україно-російських переговорів з газового питання.

Мабуть, найбільш непримиренний противник “широкої коаліції” загинув надто вчасно після зміни керівництва Секретаріату Президента, яке одразу взяло курс на забезпечення цілковитої лояльності “нашоукраїнців” до Президента, що зрадив помаранчеву революцію і обрав шлях співпраці з експансією “донецьких”. “Любі друзі”, на відміну від Віктора Ющенка, не хочуть визнавати Януковича повноцінним “паханом” і вступати у синьо-біло-червону парламентську більшість (по іронії – це кольори російського прапора).

Новому голові президентського Секретаріату, схоже, поставлена задача взяти “любих друзів” в єжові рукавиці. Для цього він від імені Президента погрожував позбавити НСНУ єдиного на разі суттєвого політичного капіталу цієї партії – підтримки Президента – а міністрів-нашоукраїнців спільними з Януковичем зусиллями примусив написати заяви про відставку. Щоправда, поки ці заяви, очевидно, лежать в Секретаріаті, а не на столі Януковича, бо й досі їх не задовольнили.

На з’їзді НСНУ в суботу 21 жовтня була анонсована необхідність серйозних змін в керівництві блоку – очевидно, щоб “президентська партія” виконувала вказівки Ющенка про союз з “донецькими”. Віктор Балога заявив журналістам, що Президент залишиться почесним головою партії, але за умови, якщо керівні посади в президіумі НСНУ займуть заступники глави секретаріату президента Арсеній Яценюк, Віктор Бондар і міністр охорони здоров'я Юрій Поляченко, які вступили в цю партію лише 19 жовтня. Така позиція Ющенка, очевидно, виявилась для делегатів надто несподіваною і болючою – з’їзд взяв перерву на три тижні. Тепер Роман Безсмертний, який “відправив в опозицію” президентську партію, скоріш за все, втратить місце партійного лідера. Втім, результати “газових” переговорів Януковича з Росією можуть виявитись несподіваними, і тоді Президентові – хто зна? - знову може знадобитись “кишенькова опозиція”...

Про вирішальне значення “газових переговорів” для Януковича свідчить те, що державна компанія «Газ України» досі не повідомила інформацію щодо лімітів на використання газу органам місцевого самоврядування, поставивши під загрозу початок опалювального сезону, і не виставила офіційних цін, чого не було за всі роки радянської та незалежної України.

Як би там не було, сумно спостерігати, як долю країни вирішують у підкилимних інтригах люди без честі та совісті, для яких збрехати в обличчя мільйонам виборців по телевізору, зневажити волею народу та відібрати у людей останню копійчину заради власних прибутків та особистого комфорту – буденна справа.