10/24/2006 | Таля

"В будь-якому письмовому творі має бути вступ. Тут він не має жодного сенсу. Свій вступ написав режим, історія, свій вступ зробили політики.
Історія наводить нам багато випадків байдужості, що відбилися кровію на минулому, теперішньому і майбутньому української нації. Історія пояснює, що аспект неповаги до неї може знищити нашу вітчизну, як таку. Але історія навчила нас бути байдужими... байдужими до тих хто власним життям захищав землю українськую... байдужими до nb[ хто власною кровію поливав багаті українські чорноземи так, що земля наша червоніла від тої крові...
Була колись країна Україна, не жила вона, гинула в руках ката кривавого, і дала ця славна земля світові армію безсмертних, армію УПА. То були безстрашні хлопці і дівчата, котрим остогиділо дивитись на те як їх вбивають у власних хатах, безжально морять голодоморами, нищать у таборах, тюрмах, підвалах ЧК. Вирішили діти землі української боротися з катом-невігласом до останньої краплі крові, до останнього подиху, до останнього пострілу. Упивалася земля вітчизни нашої святої кровію синів своїх. І труїлася земля українська брудною кровію виродка-загарбника! Герої наштовхнулись на жорсткий супротив не тільки зі сторони окупанта, а й зі сторони своїх же співвітчизників. Того зазомбованого стада, котрому вороже ярмо стало рідніше власної волі. А що було потім? Ворога назвали героєм. А що з героями? Героїв покрили тавром вбивць, загарбників. Режим робив все, щоб знищити їх подвиг. Щоб нація безсмертних перетворилася на бездумне стадо, щоб армія безсмертних загубилася у віках! Частково режимові це вдалося...
В 2006р., коли тих що стояли за НАШУ вітчизну все менше. Коли все менше тих, що могли б розповісти правду. З кожним роком росте кількість тих, що байдужі до правди. Це вигідно владі, це вигідно режиму (тому що був і тому, що є) і це морально приємно виродкам-катам, що офіційно вважаються героями!
В будь якому письмовому творі має бути заключне слово. Заключне слово скаже народ!"
23.10.2006р.
Свідомий українець