11/04/2006 | Роост

У Москві видано збірку статей, присвячених юкагірській літературі. Це - шостий том наукових записок про невидимий літпроцес країн Фенно-Сибіру. Доробок юкагірознавців видано в рамках проекту "письменницької артілі" Літрос.

http://www.ugraina.org/news/read/1993.htm

Том "Юкагірська література" замкнув цикл видань, присвячених письменницькому спадку країн Фенно-Сибіру. До цього під керівництвом Вячеслава Огризка фахівці-маргінали досліджували літератури Хантії, Ненії, Мансії, Евенії та Країні Нанайців.

Перша юкагірознавча антологія - сама по собі сенсація. Але навіть для втаємничених вона ховає сюрпризи: зібрано певні дані про національне піктографічне письмо, група науковців "вхопила за хвіст" останній загублений епос Євразії, окремо розбирається жанрова вартість любовних листів.

Не менш цікаві "зрізи" із суспільного життя юкагірів. Гурт теятрознавців міркує про шляхи юкагірської сцени, автор нарису про клясика юкагірської літератури Текі Одулок задає сакраментальне питання: а чи існує взагалі сучасна юкагірська література? Варвара Окорокова відповідає ствердно. Вона підготувала монографію "Розвиток прози в літературах народів Півночі Саха-Якутії". Виходить так, що юкагіри - це провансальці північної Євразії, криниця сюжетів і натхнень для емансипованих сусідів.

ОК
http://www.litrossia.ru/article.php?article=768