Майдан символічний і реальний. Сценарії
11/10/2006 | Горицвіт
Останнім часом серед активістів і громадян, які цікавляться політикою, а також серед самих політиків, обговорюється річниця Першої помаранчевої революції, яка має відзначатися 22 листопада. Згадаймо заяву “Нашої України” про створення оргкомітету, відповідь Ю. Тимошенко про її відмову виходити на одну сцену з лідерами “Нашої України” і наступну відповідь “НУ”, що на трибуну не запрошували, а запрошували працювати. У цей же ряд можна, мабуть, поставити заяву В. Януковича, що він нікому не радить починати нові майдани.
На форумі “Майдану” обговорюються питання, як відзначати річницю і з якими гаслами виходити. Спектр пропонованих гасел відображає розмаїття точок зору на помаранчеві події-2004 і їх наслідки. Можливо, на перший погляд це питання малозначне на фоні різкого підвищення тарифів на комунальні послуги і спроб уряду розподілити державний бюджет від соціального захисту бідних у бік підтримки підприємств з вірогідним наступним розкраданням. Але помаранчеві події 2004 року значною мірою сформували теперішній стан української держави. Тому ритуал відзначення річниці покаже цей стан у яскравих символах. А ставлення різних груп до святкування є символічним відображенням їхнього ставлення до влади, держави і їхньої оцінки змін, які відбулися з 2004 року.
Найчастіше пропонуються наступні сценарії. Прийти і освистати (закидати яйцями) виступ президента. Очевидно, прихильники цього підходу вважають, що влада в особі В. Ющенка зрадила сподівання Майдану. Президент отримав повноваження разом з певними зобов’язаннями (взятими явно або неявно). Оскільки багато з цих обіцянок не виконано (наприклад, бандити не сидять в тюрмах), то вважається, що програма Майдану не виконана з вини президента (нижче ми ще зупинимось на тому, що таке власне ця програма). Або іншими словами, нас зрадили. Відчуття зради посилюється тим, що прем’єр-міністр зараз той самий Янукович, проти якого тоді “стояли на Майдані”. Причому президент мав теоретичну можливість не допустити його прем’єрства (активісти “Майдану” влітку робили зусилля в напрямку розпуску ВР, а сайт “Майдан” широко висвітлював цю тему). Цей сценарій умовно назвімо “Нас зрадили”.
Відгалуження першого сценарію можна назвати “Юля! Юля!”. Хоча поки що офіційних заяв від БЮТ про їх участь у святкуванні чи протестах, приурочених до річниці, не звучало, можна припустити, що така участь буде. Прихильники цього сценарію, очевидно, вважають, що Ю. Тимошенко, на відміну від В. Ющенка, не зрадила сподівань Майдану. Тому підтримка Тимошенко – це продовження Майдану, а її гіпотетичний прихід до влади – сподівання на виконання програми Майдану.
Наступний сценарій і, відповідно, ставлення до революції і до змін: “Ми разом. Багато. І нас не подолати”. Його прихильники вважають, що Перша помаранчева сталась через народний протест і завдяки народній самоорганізації. Наступні недоліки (поразки) стали можливі тому, що самоорганізація ще не стала досить потужною і масовою. Іншими словами, ми розійшлися з майданів, і політики за звичкою далі роблять що хочуть. Чи майже що хочуть, бо є вже успішні приклади протилежного. Символічно таке ставлення має виразитися в тому, що ми прийдемо і відсвяткуємо своє свято, не звертаючи уваги на політичні ігри навколо.
Міг би бути ще сценарій під умовною назвою “Свято єдності державної влади”. Він вимагає єдності парламентської коаліції і президента, поєднаних з відсутністю значних протестів. Влада могла б оголосити себе спадкоємцем Помаранчевої революції і навіть виконувати програму майдану (принаймні риторично). Власне, це те, що намагався зробити президент підписанням “Універсалу”. Але сценарій зірвано в першу чергу діями прем’єр-міністра, а також тим, що "Універсал" не дуже прихильно зустрів народ.
Не можна не згадати ще один тип ставлення до влади, змін і революцій, який умовно можна назвати: “А мені все рівно”. Схоже, таке ставлення є найпоширенішим, і не можна сказати, що це однозначно погано. Більшість людей живуть своїм життям і хочуть, щоб їх не зачіпали. Помаранчева революція відбулася саме тому, що дуже багатьох звичайних людей “зачепило”, вони побачили, що ситуація може змінитися на гірше або на краще, а вони прямо можуть вплинути. До речі, неуспіх протестів влітку цього року проти уряду “регіоналів” пояснюється не тільки відсутністю ініціативи лідерів (наприклад, з боку Ю. Тимошенко), але і тим, що ситуація вибору масово не відчувалася.
Нарешті, ставлення деяких фахових політологів і частини ліберальної громадськості назвемо так: “А все відбувається нормально”. Тобто Майдан виконав свою функцію, захистивши демократичний вибір, а наступні події уже вкладаються в рамки демократичного вибору. Звідси автоматично випливає, що нема підстав казати про “зраду” чи про “другий майдан”.
Тут ми повертаємось до питання про “програму Майдану”. Чи вичерпується ця програма виборами без великих фальсифікацій? Якщо так, то програма справді виконана. Припустимо, що програмою майдану вважаємо певну суму (тодішніх) бажань активних його учасників. Наскільки пригадується автору, на словах тоді більшість говорили, що вони або “за чесні вибори”, або “проти Кучми”. При цьому мали на увазі щось більше: хтось “багату процвітаючу Україну”, хтось “вільну Україну в сім’ї європейських народів”, хтось “українську Україну”, а хтось просто любить громадянську активність саму по собі. Більшість цих програм майже не починали виконуватись, а з теперішнім урядом, як бачимо, відбувається відступ назад навіть там, де робились несміливі кроки.
У виграші залишились тільки ті активісти, які з самого початку сподівались на себе і товаришів. Скоріше всього, шлях громадянської самоорганізації і стане успішним у реалізації цих програм, як він уже раз переміг у відстоюванні вільних виборів.
На форумі “Майдану” обговорюються питання, як відзначати річницю і з якими гаслами виходити. Спектр пропонованих гасел відображає розмаїття точок зору на помаранчеві події-2004 і їх наслідки. Можливо, на перший погляд це питання малозначне на фоні різкого підвищення тарифів на комунальні послуги і спроб уряду розподілити державний бюджет від соціального захисту бідних у бік підтримки підприємств з вірогідним наступним розкраданням. Але помаранчеві події 2004 року значною мірою сформували теперішній стан української держави. Тому ритуал відзначення річниці покаже цей стан у яскравих символах. А ставлення різних груп до святкування є символічним відображенням їхнього ставлення до влади, держави і їхньої оцінки змін, які відбулися з 2004 року.
Найчастіше пропонуються наступні сценарії. Прийти і освистати (закидати яйцями) виступ президента. Очевидно, прихильники цього підходу вважають, що влада в особі В. Ющенка зрадила сподівання Майдану. Президент отримав повноваження разом з певними зобов’язаннями (взятими явно або неявно). Оскільки багато з цих обіцянок не виконано (наприклад, бандити не сидять в тюрмах), то вважається, що програма Майдану не виконана з вини президента (нижче ми ще зупинимось на тому, що таке власне ця програма). Або іншими словами, нас зрадили. Відчуття зради посилюється тим, що прем’єр-міністр зараз той самий Янукович, проти якого тоді “стояли на Майдані”. Причому президент мав теоретичну можливість не допустити його прем’єрства (активісти “Майдану” влітку робили зусилля в напрямку розпуску ВР, а сайт “Майдан” широко висвітлював цю тему). Цей сценарій умовно назвімо “Нас зрадили”.
Відгалуження першого сценарію можна назвати “Юля! Юля!”. Хоча поки що офіційних заяв від БЮТ про їх участь у святкуванні чи протестах, приурочених до річниці, не звучало, можна припустити, що така участь буде. Прихильники цього сценарію, очевидно, вважають, що Ю. Тимошенко, на відміну від В. Ющенка, не зрадила сподівань Майдану. Тому підтримка Тимошенко – це продовження Майдану, а її гіпотетичний прихід до влади – сподівання на виконання програми Майдану.
Наступний сценарій і, відповідно, ставлення до революції і до змін: “Ми разом. Багато. І нас не подолати”. Його прихильники вважають, що Перша помаранчева сталась через народний протест і завдяки народній самоорганізації. Наступні недоліки (поразки) стали можливі тому, що самоорганізація ще не стала досить потужною і масовою. Іншими словами, ми розійшлися з майданів, і політики за звичкою далі роблять що хочуть. Чи майже що хочуть, бо є вже успішні приклади протилежного. Символічно таке ставлення має виразитися в тому, що ми прийдемо і відсвяткуємо своє свято, не звертаючи уваги на політичні ігри навколо.
Міг би бути ще сценарій під умовною назвою “Свято єдності державної влади”. Він вимагає єдності парламентської коаліції і президента, поєднаних з відсутністю значних протестів. Влада могла б оголосити себе спадкоємцем Помаранчевої революції і навіть виконувати програму майдану (принаймні риторично). Власне, це те, що намагався зробити президент підписанням “Універсалу”. Але сценарій зірвано в першу чергу діями прем’єр-міністра, а також тим, що "Універсал" не дуже прихильно зустрів народ.
Не можна не згадати ще один тип ставлення до влади, змін і революцій, який умовно можна назвати: “А мені все рівно”. Схоже, таке ставлення є найпоширенішим, і не можна сказати, що це однозначно погано. Більшість людей живуть своїм життям і хочуть, щоб їх не зачіпали. Помаранчева революція відбулася саме тому, що дуже багатьох звичайних людей “зачепило”, вони побачили, що ситуація може змінитися на гірше або на краще, а вони прямо можуть вплинути. До речі, неуспіх протестів влітку цього року проти уряду “регіоналів” пояснюється не тільки відсутністю ініціативи лідерів (наприклад, з боку Ю. Тимошенко), але і тим, що ситуація вибору масово не відчувалася.
Нарешті, ставлення деяких фахових політологів і частини ліберальної громадськості назвемо так: “А все відбувається нормально”. Тобто Майдан виконав свою функцію, захистивши демократичний вибір, а наступні події уже вкладаються в рамки демократичного вибору. Звідси автоматично випливає, що нема підстав казати про “зраду” чи про “другий майдан”.
Тут ми повертаємось до питання про “програму Майдану”. Чи вичерпується ця програма виборами без великих фальсифікацій? Якщо так, то програма справді виконана. Припустимо, що програмою майдану вважаємо певну суму (тодішніх) бажань активних його учасників. Наскільки пригадується автору, на словах тоді більшість говорили, що вони або “за чесні вибори”, або “проти Кучми”. При цьому мали на увазі щось більше: хтось “багату процвітаючу Україну”, хтось “вільну Україну в сім’ї європейських народів”, хтось “українську Україну”, а хтось просто любить громадянську активність саму по собі. Більшість цих програм майже не починали виконуватись, а з теперішнім урядом, як бачимо, відбувається відступ назад навіть там, де робились несміливі кроки.
У виграші залишились тільки ті активісти, які з самого початку сподівались на себе і товаришів. Скоріше всього, шлях громадянської самоорганізації і стане успішним у реалізації цих програм, як він уже раз переміг у відстоюванні вільних виборів.
Відповіді
2006.11.10 | Нестор (Львів)
Re: Майдан символічний і реальний. Сценарії
Впевнений, що не повимирали ще учасники й свідки подій 1989 року у Львові. Як після мітингів (віче) біля стадіону Україна спускалися до центру і йшли скандуючи: "Волю Україні! Геть Щербицького!".Так от, Щербицького давно нема (але скільки пієтету в сучасних політиків до нього - ніби з Марсу попадали). А от перше гасло актуальним є й донині. По суті, за це й боролися на Майдані. За Волю Україні!!! Не всі? Ну то й що. Без тих хто стояв саме за Волю Україні, не було би поняття Майдану. Не існувало би в принципі. Така моя думка.
2006.11.11 | Михайло Свистович
Re: Майдан символічний і реальний. Сценарії
Нестор (Львів) пише:> Впевнений, що не повимирали ще учасники й свідки подій 1989 року у Львові
Я теж у цьому впевнений. У всякому разі обмацав себе, у дзеркало подивився, підморгнув своєму відображенню - як живий
2006.11.11 | Нестор (Львів)
Re: Майдан символічний і реальний. Сценарії
Ну то Міську (Михайле) тішу ся тим і ся сподіваю що у дзеркалі то було відбиття саме Михайла Свистовича а не якогось там панунця, зневіреного й дещо цинічного бо у житті довело ся багато чого побачити. Саме тому бажаю-зичу здоров'я завзяття натхнення непоступливости впертости розуму стрижня українського національного від самого тім'ячка по самі п'яти. Аби ся впорати з Михайлом Свистовичем можна було лише в один спосіб. Але на то би ся ніколи не згодила дружина (якщо ся не милю - Мирослава).2006.11.11 | Альберт
Чому це як??? Живий, живий ще!
Принаймні, поки що!!! От - повернеться Біла Лошара, топто Білоконь, от тоді вони Вам, пан Свистович, мабуть вибухівку тепер самі відверто принесуть, не ховаючись, вже заряджену на певний час!!! 8))Але - добре. Що живий. Дзеркало ж у Вас, напевне, теж не бреше, правильно?
Ууу... такий і дзеркало навчить, що "брехати не гарно". Тому - напевне можна казати: живий.
2006.11.12 | stefan
як живий :)
2006.11.11 | Таля
Бог з вами, а чого б це вони мали повимирати?
Ми живенькі і завжди готовенькі...А з вашою думкою цілком погоджуюсь!
2006.11.10 | otar
Я би
... з задоволенням зустрівся з друзями ввечері, погуляв центром Києва, позгадував ті дні і т.п. Взаємодіяти з владою не мав потреби тоді і не маю тепер.2006.11.10 | Горицвіт
я би теж
хоча, як буде який-небудь цікавий перформенс, то теж не проти.2006.11.10 | Svitlana
Re: Майдан символічний і реальний. Сценарії
Я з тих, хто вважає, що все йде природнім шляхом. Могло би бути і гірше. Але слава богу, нашому Президентові вистачило мудрості перевести події саме в таке русло. На Майдан вся моя сім"я вийде не дивлячись ні на що і ні на кого. Це наше свято. А с приводу того, хто зрадив Майдан, я думаю історія з часом розставить все по своїх місцяхі всім складе оцінки.
2006.11.14 | Мандрівник
Re: Майдан символічний і реальний. Сценарії
В будь-якому разі - треба знову обписати поштамт:МОРОЗ - ІУДА!
ЯНУКОВИЧ - ПІДАР!
І так, щоб на віки.
2006.11.11 | miner
Re: Сценарії — добре. «Майдан» — до історії.
Поки-що суто тезово.1. «Майдан» — специфічно пострадянська, українська за походженням форма боротьби, характерна поєднанням тривалого в часі мітинґу, наметового містечка, тощо — має відійти до історії, позаяк цю форму опановано політтехнологами і перетворено на… STFW — і не порадує…
2. Ніхто з політиків не зрозумів нічого з уроків 2004 року. Наличка «Помаранчева Революція» за суттю нічим не відрізняється від посвідчення такої учасника — небезпечний порожняк, створений для забивання баків та відволікання народної уваги від суттєвого — від системної узурпації влади, що, за Конституцією, нібито, від нього, народу, походить.
2а. Дискусії про мову, УПА, НАТО, ЄЕП, тощо — мають ту-таки природу бакозабивання.
3. Для наведення різкости на реальність, варто думати не про те, як відсвяткувати роковини (бо за поточного розкладу це 100% пудів не річниця) майдану, а як влаштувати нашим любим друзям, калоліційним недругам та зневіреним насамперед у самих собі пофігістичним елементам материалізацію чуттєвих ідей у незаперечній та неоминабельній увагою формі.
3а. НМХР, це могла би бути, наприклад, низка флеш-мобів коло державних установ та громадських місць, тривалість кожної акції — мінімальна, кількість акцій — максимальна.
3б. В ідеалі (недосяжному чи важкодосяжному) круто було б на стільки хвилин, скільки тривав той, 2004 року, Майдан, відновити блокаду Адм… тьху Секретаріату Президента, Кабміну, ВРади… А потім — заява від когось/щось, що це було невеличким попередженням… Мрії… мрії…
4. А так — можна далі сперечатитися, хто краще/гірше — Ю-1 чи Ю-2, чи все просрано, чи ще можна щось просрати, чи потрібна Україні демократія, чи демократії Україна, тощо…
2006.11.11 | Предсказамус
.
2006.11.11 | ОРИШКА
Re: Сценарії — добре. «Майдан» — до історії.
Даешь флэш-моб - но не в открытом эфире. Идет?У меня открыта почта. Могу работать передатчиком.
2006.11.11 | Таля
Мiner, погоджуюсь з вами на всі 100
Нафіга, перепрошую, ото з друзями по Майдану перегулюватись? Погуляйте коло хати, або в парку...Яке то свято? Чия перемога? Або щось висловлювати, чи показувати, або взагалі не шарпатись.
Зрештою, виглядає, що реальний Майдан-2 з усіма наслідками революції, а не театру - незагорами.
2006.11.11 | miner
трошки детальніше, чому _не_ «майдан-2»
НМХР, у самій формулі «Майдан-2» є баґа: так названа, навіть подумки, річ, автоматично мислиться категоріями повторення, а повторення чогось в історії буває лише у формі фарсу (до речі, хто це сказав?), а того нам точно не треба.Якщо конкретизувати, повторення чого саме мені б не хотілося, виходить щось таке:
1. політиків на чолі (бо у них свої інтереси, а у нас — свої);
2. наметових містечок (що було круто в 1990, проблемно в 2001, нереально в 2002, помпезно й маніакально в 2004 — деякі намети простояли ледь не до осени 2005 — чи потрібне у 2006 і далі?);
3. «збірних з усієї країни» мітингів (чи не ефективніша замість цього синхронна акція коло державних установ по всій країні?);
4. взагалі форми, коли один примат щось верзе, а решта час від часу кричить, байдуже що, «гань-ба», «сла-ва», «хо-рун-жів-ка», шоу від того не міняється (гранично тихий натовп — значно страшніше видовище, й у «істеричності» його не звинуватити);
5. гнилої ідеї, буцімто перемога досяжна, і заради неї можна кидати нормальне продуктивне життя, а потім надолужувати (потім, поки
Тобто, якщо казати про позитивне, хотілося би, щоби у владно-грошово-медійно-безвідповідальної публіки чимдалі більше складалося розуміння, що ми народ, а не населення, і що з нами можна або домовлятися по-хорошому, або мати собі 100% зіпсоване життя, нецікаве і коротке
1. легко вбудовуватися у повсякденне життя;
2. мати в кількадесят разів більше учасників, ніж активістів;
3. бути локальною, різноманітною і тривалою;
4. мати, крім «протестного», економічне обличчя (на кшталт просвітянської кооперації поч. 20 ст. — «свій до свого по своє»), але це тема окремої гонки.
Це так, в порядку розширення попереднього накиду.
2006.11.11 | Нестор (Львів)
Re: трошки детальніше, чому _не_ «майдан-2»
Цікаві ідеї думки й пропозиції, як на мене. Тому, не буду наразі критикувати, хіба що двійко зауважень.1.100 (сто) людей в одному місці, і по-одному у 100 місцях - то є різні речі. Тих по-одному, легко проковтнути - навіть ніхто не помітить. Для ліквідації загону-сотні потрібно напружитись, явно застосувати силу. А то може ся скінчити сніговим комом для тих хто ся на то наважить. Далі, значно легше все що страшно й боляче долати (терпіти) гуртом у 100 чоловік, аніж по-одному.
2.Якщо йдеться за організацію типу ОУН чи УПА, тоді я можу зрозуміти ідею "локальности", але тоді потрібно конспірацію шалену, відчайдухів, які цінність і вартість власного життя відсувають на двадцять п'яте місце (розумієте, що я маю на увазі), і акції не будуть мати ніц спільного взагалі зі стоянням кого б і де б то не було.
3."Недосяжність" перемоги складно (чи можливо взагалі) узгодити з великою кількістю "учасниікв"
2006.11.12 | miner
по Несторових заувагах таке:
Нестор (Львів) пише:> 1.100 (сто) людей в одному місці, і по-одному у 100 місцях - то є різні речі.
Погодьтеся, що наступним кроком вашого доведення до абсурду ідеї багатьох акцій в багатьох місцях замість одного буде 200 місць по 1/2 людини.
Скажімо так, якщо обирати між кількома невеликими акціями, що відбудуться в різнвх місцях і однією великою, яка не відбудеться в Києві (бо тудою ще приїхати треба) — що краще? Я скоріше про це. Тим більше, що масова сованка передбачає великі часогрошевитрати, а це НМД, не годиться.
> 2.Якщо йдеться за організацію типу ОУН чи УПА, тоді я можу зрозуміти ідею "локальности"
Забудьте ОУН, УПА, ви б ще козаччину згадали… Під „локальністю“ я розумію те, що простий білий хрест крейдою на дверях багатьох (в ідеалі — всіх) місцевих представництв об'єкта_заторблювання — страшніший за коктейль молотова в кілька вікон згаданого вищ. об'єкта_заторблювання. І не потребує насильства. Тобто — замість великих монструозних і природно обмежених в часі акцій «в ключових точках київська» — багато значно менших але добре синхронізованих акцій всюди, де є критична маса охочих до цього діла.
> 3."Недосяжність" перемоги складно (чи можливо взагалі) узгодити з великою кількістю "учасниікв"
«Недосяжність» тут означає приблизно таке, що нам нема чого назвати «перемогою». Як показує практика і не вчить історія, хто б не приходив до влади в країні, Вкраїні від того непереливки, питання лише в тому, в ближчій чи дальшій перспективі. Як надавати такому розкладу ради так щоб мало не здалося? Тільки змінюючи саму країну, основну масу людей. А це довго, і остаточної перемоги в такому ділі не буває. Пієску Шварца про Дракона пам'ятаєте?
2006.11.12 | Нестор (Львів)
Re: по ОТОЖ minera, який ніде й ніколи не заклав жодної міни:
окрім словесної і як на мене трохи дірявої>Я так і знав, що формулюю погано: я мав на увазі не те, що Ви зрозуміли. Незалік мені, незалік ( гірко плачеть)
Той хто невдало формулює - невдало міркує
Відоме таке? ОТОЖ.
>Погодьтеся, що наступним кроком вашого доведення до абсурду ідеї багатьох акцій в багатьох місцях замість одного буде 200 місць по 1/2 людини
Друже-Мінере, вмієте ділити людину навпіл без ножа, сокири чи міни - покажіть патент, інакше це не є доведенням від супротивного, а лише типове гарячкове намагання двієчника уникнути "нерадісної долі"
Уявили? ОТОЖ.
Питання на засипку: що би було з людьми на Майдані в Києві, якби їх там було тисяч 5 - не більше. Здогадуєтеся? ОТОЖ.
>Тим більше, що масова сованка передбачає великі часогрошевитрати, а це НМД, не годиться
Вам ся хоче на дурняка (халяву) проїхатися до Києва? Чого б то? То наша революція, ми й платимо. Кожен за себе. І вийде не більше ніж коли хтось там звідкись дає. Принаймні наволоч типу неуків нездар і злодіїв Каськівих не розживеться і не розговіється на коштах які звікілясь там впали. Я дохідливо пояснив? ОТОЖ.
>Забудьте ОУН, УПА, ви б ще козаччину згадали
Тут в Україні та різними форумами вештається ціле кодло попихачів, основне завдання яких - посприяти тому аби ми забули про ОУН, УПА, козаччину. Марнота (розумова) не "доганяє", що то є в крові. У Львові та й по всій Західній Україні дитина від дня народження ЩЕПЛЕНА поняттям та ідеєю УКРАЇНА. До речі, я не знаю з якого Ви століття, а ще либонь у 1956 році хтось там ганяв лісами аби виловити останніх бандерівців. Так то хіба було до нашої ери? Чи до Вашої? Пригадали-сьте? ОТОЖ.
>«Недосяжність» тут означає приблизно таке, що нам нема чого назвати «перемогою».
Отакої. Чогось я такого не чув взимі 2004 року. З такою філософією вйо до крамниці де міцні шнурки видають БЕЗКОШТОВНО, аби ся українці не витрачали коли будуть вішатись. Мені відоме ім'я головного спонсора цієї акції. А Вам? ОТОЖ.
>Пієску Шварца про Дракона пам'ятаєте?
У виконанні відомих радянських російських артистів, чи вочками власними буковки у книжечці?
А Ви шановний мінере, читали такого поета, що ся називає Олександр Олесь? Він до нас (ну принаймні до мене) трохи ближчий ніж Шварц. Так от, там є такий вірш, який ся починає так:
"В болоті жаби рай знайшли,
І там плодились і згнивали,
А десь над ними клекотали,
В повітрі чистому орли..."
Не хочу позбавляти Вас насолоди прочитати той вірш до кінця. Цікаво, чи схочеться вернути й перечитати Шварца? ОТОЖ? чи АВЖЕЖ!
2006.11.12 | So_matika
Дасте посиланнячко на віршик?
Нестор (Львів) пише:> А Ви шановний мінере, читали такого поета, що ся називає Олександр Олесь? Він до нас (ну принаймні до мене) трохи ближчий ніж Шварц. Так от, там є такий вірш, який ся починає так:
> "В болоті жаби рай знайшли,
> І там плодились і згнивали,
> А десь над ними клекотали,
> В повітрі чистому орли..."
Щось нагадує дєдушку Крилова, який у свою чергу 3,14див сюжети у Лафонтена, який те ж саме робив з античним небіжчиком Езопом, але то таке.
А хто тута жаби у вашому розумінні? І відповідно - хто орли?
> Не хочу позбавляти Вас насолоди прочитати той вірш до кінця. Цікаво, чи схочеться вернути й перечитати Шварца?
А чи не згадає шановний пан основну ідею отої самої п"єси так нелюбого йому чомусь Шварца? І чому б не повернутись до нього ще і ще раз, поки до пана, яко до "орла в повітрі чистому", не дійде?
Фільм у виконанні "савєцкіх рускіх артістов", доречі - шедевральний. Хто не згоден - нехай перший кине в мене каменюку.
Діксі.
2006.11.12 | miner
Re: Я дам.
http://poetyka.uazone.net/oles/oles21.html2006.11.12 | So_matika
Дяку дяку
miner пише:> http://poetyka.uazone.net/oles/oles21.html
Ріспект віршику. В тєму.
"Орли" так і залишаться в небі, бо "страшно далєкі оні от народа", а жаби при своєму болоті, поки не з"явиться критична кількість крейзі фрогс
А основний месідж Шварцевого "Дракона" (це для Нестора зі Львову) - "вбий Дракона в собі". Інакше нічого не буде.
2006.11.12 | Нестор (Львів)
Re: Дяку дяку
>А основний месідж Шварцевого "Дракона" (це для Нестора зі Львову) - "вбий Дракона в собі". Інакше нічого не буде.1.Та що Ви не кажете!? А я наївний думав, що в сусідові:). Разом із сусідом.
2.Скільки можна повторювати, не "зі Львову", а "зі Львова". Якщо українською, звичайно. Це у слові "здуру" в кінці ся пише "у".
А Ви часом не з КиєвУ?
>Щось нагадує дєдушку Крилова, який у свою чергу 3,14див сюжети у Лафонтена, який те ж саме робив з античним небіжчиком Езопом, але то таке.А хто тута жаби у вашому розумінні? І відповідно - хто орли?
1.А що, хохли на щось своє оригінальне й неповторне не є здатними, чи як? Я вже таку пісню чув. Скільки років Шевченко товче у "Кобзарі" - ти не малорос, ти - українець, але видко, не до всіх то якось долітає. Не в тій пропорції, друже, читаєте Шевченка й Шварца. Бігме, не в тій.
2.Якщо так кортить виглядати ВУМНИМ на форумі, то побільше думати потрібно, а поменше задавати питань, ШО? ГА?
>Фільм у виконанні "савєцкіх рускіх артістов", доречі - шедевральний. Хто не згоден - нехай перший кине в мене каменюку.
Перше тра змінити стать, тоді почнемо кидати каміння (якщо поміж "ЩЕ і ЩЕ прочитанням Шварца" часом зазираємо у біблію).
>А хто тута жаби у вашому розумінні? І відповідно - хто орли?
З жабами якось складно відповісти, а от орел - то точно Ви. Ага, і ще Місько Поплавський. Отже наразі в наявності двоє орлів на всеньку Україну. А де два там... Як пощастить уздріти третього - негайно повідомлю, ту ж мить.
2006.11.12 | So_matika
За уважність - двійка
За вилив жовчної пихи - п"ятірка.Нестор (Львів) пише:
> А Ви часом не з КиєвУ?
Ні, я з Одеси. Зараз, правда, живу в Ірпені.
> 1.А що, хохли на щось своє оригінальне й неповторне не є здатними, чи як?
Ви вважаєте себе хохлом? Вітаю. А я ось українка.
> Скільки років Шевченко товче у "Кобзарі" - ти не малорос, ти - українець, але видко, не до всіх то якось долітає.
"Не судите опрометчиво" - говорится в Евангелии. Не знаючи мене ну аж ніяк, ви беретеся судити про людину, не те що ім"я та життя, навіть стать якої вам невідома.
> Не в тій пропорції, друже, читаєте Шевченка й Шварца. Бігме, не в тій.
А я взагалі не читаю. Не вмію. Дуже багато літер, не під силу пересічному розуму.
І я вам не "друже", бо по-перше, я жінка, по-друге - ніколи вас не бачила, не те що брудершафти з вами мати.
> 2.Якщо так кортить виглядати ВУМНИМ на форумі, то побільше думати потрібно, а поменше задавати питань, ШО? ГА?
Мені глибоко пофіг, чи ВУМНОЮ я виглядаю, тим паче на форумі. Блаблабла робити кожен може в міру власного бажання. А попрацювати не хочете?
> Перше тра змінити стать, тоді почнемо кидати каміння (якщо поміж "ЩЕ і ЩЕ прочитанням Шварца" часом зазираємо у біблію).
Часом не зазираємо вже давно, власне як і Шварца читала останній раз років 10 тому (а вперше - коли в шкільні роки займалась самвидавом, і саме "Дракон" викликав у мене своєрідний культурний шок). Зараз, нажаль, на це нема часу. А стать моя мене цілком влаштовує.
> З жабами якось складно відповісти, а от орел - то точно Ви.
Апріорі не можу бути орлом, бо поперше - я жінка, по-друге - людина.
> Ага, і ще Місько Поплавський. Отже наразі в наявності двоє орлів на всеньку Україну. А де два там... Як пощастить уздріти третього - негайно повідомлю, ту ж мить.
Думаю, що Поплавський дуже зрадіє такому компадре, як ви. Шукайте третього. Щасти вам у пошуках.
До речі, зареєструйтесь на форумі, га? Бо ж юзерінфо вперто пише: "такого користувача не існує". Важко мабуть жити, не існуючи.
2006.11.14 | Hoja_Nasreddin
Владі чи владі, якої в Одесі нема :(
Оскільки все що написав за останні пару днів Нестор (Львів) забанили (втіхи від влади як суму від зради, наївні), не за зміст чи вміст, а лишень за...то пересилаю його відповідь Вам, бо шкода якщо не доскоче адресата(ки).>За вилив жовчної пихи - п"ятірка.
Зачекайте-но, гостра незнайомко з Одеси, я це речення роздрукую в А3 і повішу над компом, БО!!! то оцінка чарівної (жодного сумніву) особи з міста, де колись мешкав (але завжди походить) пан "А пАгАвАріть?".
>Ні, я з Одеси. Зараз, правда, живу в Ірпені.
З ходу питання: чи знаєте, що нас єднає (конкретно, за Януковичем!, мене і Вас). Не знаю-не відаю, чи розгризете таку загадку.
>Ви вважаєте себе хохлом? Вітаю. А я ось українка.
Я? СібЄ? хАхлом? навіть не знаю як то ся пише:)
І тому якесь (бодай таке манюсіньке мінімальне) підтвердження - цитата, яку Ви люб'язно навели.
>>Скільки років Шевченко товче у "Кобзарі" - ти не малорос, ти - українець, але видко, не до всіх то якось долітає.
>"Не судите опрометчиво" - говорится в Евангелии.
Якщо чесно, я російською "Нового Заповіту" (Євангеліє) не читав (і не збираюся). Може тому і не можу бути хохлом. В принципі. А Ви читаєте. Але стверджуєте, що українка. Та ще радите читати мені Шварца. Мені його нема чого читати, бо в мені нема того, що я маю в собі (за Шварцем) вбивати (зовсім призабув, що за східним календарем я є драконом - а як там в пісні - крук крукови...). А Ви навіть не помічаєте, що прочитаний твір по суті "пролетів" повз Вас. Мені прикро. Чарівна Одеситко, невже то не є очевидним, що в людини має бути ВСЕ своє: країна, мова, дружина, діти. хата, думки, і НАВІТЬ незнайомка на форумі, яка походить з Одеси, але мешкає в Ірпені, а "ріже" українською так, що най ся сховає всенька Одеса. І цей факт перебив те "прикро", що виникло рядком вище.
>Не знаючи мене ну аж ніяк, ви беретеся судити про людину, не те що ім"я та життя, навіть стать якої вам невідома.
От в цьому місці в мене знов виникають асоціації з Одесою: фільм "Місце зустрічі..." (знято на Одеській кіностудії). Там був такий епізод: сидить Юрський і каже приблизно таке "От-от тут я в пастці, тут мені нема чим крити, не можу пояснити як то ся стало".
Це вступ до того, що я назвав би початком вибачення: Прониклива Одеситко, прошу вибачення, не мав на думці Вас образити, сперечався не з людиною, якої я не знаю, а виключно з тим, що було написано, і бігме прикусив би язика, якби знав, з ким маю справу. Отже, забираю все що сказано - назад, зараз візьму викрутку (Атвьортку), розкручу системний блок (комп), витягну вінчестер (вінч) і викруткою зішкрябаю геть усе що я там понаписував, нерозумний. А потім здійсню все у зворотньому порядку, аж поки ця електронна біда (чи цяця?!) не запрацює як і колись. І якщо поталанить, продовжу своє посланіє.
>А я взагалі не читаю. Не вмію. Дуже багато літер, не під силу пересічному розуму.
Ну з таким язиком!!! (червоний перчик, який діти показують, коли прагнуть комусь зі своїх колег дошкулити) можна літери придумувати самому, а не вчити ті що вже є.
>І я вам не "друже", бо по-перше, я жінка, по-друге - ніколи вас не бачила, не те що брудершафти з вами мати.
А що такого у звертанні "друже" поганого. Якраз навпаки. До речі ті, кого називають бандерівцями, оунівцями, упівцями саме так і зверталися одне до одного. А пішло то від козаків. якщо ся не милю. Єдине, чого я не знав, що ся звертаю до жінки (напевне з нетривіальною зовнішністю і фантастичним голосом, про гостроту розуму та язика вже ся довідали).
Але, зрештою, де гарантія, що я не така собі бабця, яка не пам'ятає, чи їй 79 років, чи 81, права рука в якої ся не рухає, а вистукує вона на клавіатурі двома пальцями лівої, а мишкою соває семирічний онук, який за це дістає по 10 цукерок в день. І байку на добраніч про козаків, які НЕ піддалися нікому, бо вони - українці. І оце він затямить і закарбує на все життя. БЕЗ права вибору.
>Мені глибоко пофіг, чи ВУМНОЮ я виглядаю, тим паче на форумі. Блаблабла робити кожен може в міру власного бажання.
Як кажуть американці "То вільна країна" (але англійською - де їм опанувати нашу мову). Теорія каже, що жінці НІКОЛИ "не пофіг" який вона має вигляд (в усьому). Тому це твердження кваліфікую як "відмазку"
>А попрацювати не хочете?
Не хочу, але мушу. Навіть сьогодні згрішив, хай йому грець, як Вам мабуть відомо, у Львові в неділю не працюють (навіть позамітати в хаті - то подвиг). Гасло - неділя - найбільше християнське свято. І того дотримуються ВСІ (ну може окрім тих що кажуть "как", але можуть при цьому ся наразити на комплімент). Так от, мусив нині сходити на пару годин, бо дуже просили мене про це у п'ятницю.
>Часом не зазираємо вже давно, власне як і Шварца читала останній раз років 10 тому. Зараз на це нема часу.
Але на інтернет часу не шкода
>І стать моя мене цілком влаштовує.
Мене (Ваша стать) також.
>Апріорі не можу бути орлом, бо поперше - я жінка, по-друге - людина.
Вельми влучне спостереження. Згадав про ОРЛИЦЮ, але людина трохи заважає (мїк)
>Думаю, що Поплавський дуже зрадіє такому компадре, як ви. Шукайте третього. Щасти вам у пошуках.
Я не шукатиму. То так, принагідно. Само ся впаде. Є дуже файна українська народна пісня. Наводжу пару характерних рядків:
"висить ябко, висить,
але впасти мусить,
коли дівка файна,коли дівка файна,
вийти заміж мусить"
Поки писав в мене ноги так до танцю і ...
>До речі, зареєструйтесь на форумі, га? Бо ж юзерінфо вперто пише: "такого користувача не існує". Важко мабуть жити, не існуючи.
Але з Вас Одеса б'є струменем нещадним. Най вся наволоч янукова ся сховає. Коли маємо в Україні таких дівчат і жінок.
До речі, чому я подумав, що спілкуюся з особою чоловічої статі. Ваш нік СО_матіка. А є таке українське слово - бадіка (означає дядько, трохи зневажливо). Отакі в біса химерні, а які хибні - нема слів - асоціації.
Ще раз настійливо прошу вибачення. якщо десь щось бовкнув не так. Знаю що ми завжди будемо по один бік барикад. Най тая бліда голубизна навіть не мріє. Йду мити носа, якого мені втерла одеситка -їй то шо, в неї море
2006.11.13 | Hoja_Nasreddin
Re: Дасте посиланнячко на віршик?
До речі, відома пісня "Сміються плачуть солов'ї" (чув її у виконанні Дмитра Гнатюка і ще когось - не пригадую), також на слова Олександра Олеся.2006.11.12 | Горицвіт
Re: трошки детальніше, чому _не_ «майдан-2»
Пропозиції в цілому цікаві.miner пише:
> 1. політиків на чолі (бо у них свої інтереси, а у нас — свої);
Які в нас інтереси? Або простіше: які вимоги мають висуватися на цих протестах?
> 2. наметових містечок (що було круто в 1990, проблемно в 2001, нереально в 2002, помпезно й маніакально в 2004 — деякі намети простояли ледь не до осени 2005 — чи потрібне у 2006 і далі?);
В самих по собі наметових містечках нема нічого поганого. Є повно людей, які згодні там жити
> 4. взагалі форми, коли один примат щось верзе, а решта час від часу кричить, байдуже що, «гань-ба», «сла-ва», «хо-рун-жів-ка», шоу від того не міняється (гранично тихий натовп — значно страшніше видовище, й у «істеричності» його не звинуватити);
Таке теж практикується. При цьому вимоги все рівно треба якось висловити (передати).
2006.11.12 | miner
справді — а що нам вимагать?
Горицвіт пише:> Які в нас інтереси? Або простіше: які вимоги мають висуватися на цих протестах?
Залежно від контексту. Соціальні. Політичні. Моральні. Часом — жодні (нехай політикам їхня параноя підкаже, чого від них вимагають). Поки-що яскраве у мінімалізмі й простоті формулювання вимог-як-їх-можна-би-висунути видав Саша-нічна варта
Звичайно, останнє (про „таврії“) нагадує епоху під гаслом Perestroika™, але один не дуже позитивний мавп дуже слушно казав: «Будьте реалістами — вимагайте неможливого»
А так — вимоги варто виводити поступово, подумавши. Гадаю, MentBuster, наприклад, чи Олександр Северин, чи… …мені зараз ліньки створювати список, скажуть багато цікавого щодо того, чого варто™ педальовано вимагати.
> > 2. наметових містечок (що було круто в 1990, проблемно в 2001, нереально в 2002, помпезно й маніакально в 2004 — деякі намети простояли ледь не до осени 2005 — чи потрібне у 2006 і далі?);
> В самих по собі наметових містечках нема нічого поганого. Є повно людей, які згодні там жити
І ще повніше людей, які роблять таке за невеликі гроші та технологів, що привчилися це юзати.
Жити треба вдома. Працювати, ростити дітей. Цей дощ надовго. Методами типу «свой дом он пакинул пашол ваивать» політгойдалка лише розгойдується. Потрібні методи, орієнтовані на поступове втягання у них значного відсотку народу, без перетворення на фанатиків-активістів. Інакше проблема грошодавця/компроміса завжди буде критично вирішальною
>
> > 4. взагалі форми, коли один примат щось верзе, а решта час від часу кричить, байдуже що, «гань-ба», «сла-ва», «хо-рун-жів-ка», шоу від того не міняється (гранично тихий натовп — значно страшніше видовище, й у «істеричності» його не звинуватити);
> Таке теж практикується. При цьому вимоги все рівно треба якось висловити (передати).
Зрозуміло, що тут нема з чим не погодитися. Проте, коли вже торкнулося анекдотів. Ви пробували організувати розповсюдження анекдота?
2006.11.12 | Горицвіт
яких наслідків революції ви чекаєте?
Таля пише:> Зрештою, виглядає, що реальний Майдан-2 з усіма наслідками революції, а не театру - незагорами.
Можете сформулювати?
2006.11.12 | So_matika
Майдан-2 не за горами - то є мрія безрукого про чарівну паличку
Таля пише:> Яке то свято? Чия перемога? Або щось висловлювати, чи показувати, або взагалі не шарпатись.
Висловлювати можна обурення. Показувати дулі. Можна ВЕЛИЧЕЗНІ дулі, навіть намалювати їх на баннерах 10х20 метрів. Тим, хто на сцені, все буде пофіг. Для них ви, я, всі хто на площі стоятиме - це голоси на виборах і не більше. Коли треба ці голоси взяти - їх купляють: гаслами (Ющенко), халявною лежалою жрачкою (Черновецький), баблом (регіони), брехнею (Мороз), популістськими спектаклями (Юля), ностальгією по ідеалам юності (коммі). Піпл (той самий, високоорганізований та свідомий, який пройшов Майдан!!!) висолоплює язики, захоплено роняє слину і тупо, як зомбі, йде голосувати. В результаті отримує парламент і уряд, яких він заслуговує.
> Зрештою, виглядає, що реальний Майдан-2 з усіма наслідками революції, а не театру - незагорами.
Не виглядає. Бо дві подібних події з таким малим розривом у часі малоймовірні. У людей ще не назріло натхнення після облому-2006
Майдан-2 - це сподівання наївних. Коли одним помахом чарівного рукава Юлі Премудрої попливуть по Україні білі лебеді всесвітньої справедливості, перетворені з обглоданих курячих кісток. А не буває такого. Тиск вулиці не може вирішувати всі питання державної політики. Це акція одноразова, екстрімна, а весь час в екстрімі жити неможливо. Майдан - це ще не перемога, це один крок дороги в тисячу лі, який неможливо зробити ще раз, бо це було б топтання на місці, а йти треба вперед. Треба працювати з людьми, великою кількістю людей, поки не з"явиться критична маса обізнаних у своїх правах і діях.
Карочє
2006.11.12 | miner
золоті слова: «весь час в екстрімі жити неможливо»
So_matika пише:>Тиск вулиці не може вирішувати всі питання державної політики. Це акція одноразова, екстрімна, а весь час в екстрімі жити неможливо. Майдан - це ще не перемога, це один крок дороги в тисячу лі, який неможливо зробити ще раз, бо це було б топтання на місці, а йти треба вперед. Треба працювати з людьми, великою кількістю людей, поки не з"явиться критична маса обізнаних у своїх правах і діях.
Саме так. Витатуювати на всіх гарячих головах. Повторювати, щоб од зубів відскакувало.
2006.11.11 | Уляна
Брєд правдоіскатєльства
Нічого персонального. Так, на жаль, все ще прийнято на цій частині Земної кулі. Ні на що інше ще абсолютно не здатні.miner пише:
> 1. «Майдан» — специфічно пострадянська, українська за походженням форма боротьби, характерна поєднанням тривалого в часі мітинґу, наметового містечка, тощо — має відійти до історії, позаяк цю форму опановано політтехнологами і перетворено на… STFW — і не порадує…
Нічого "постсовєтського" в розклаенні наметів на Хрещатику не бачу. В понеділок на Майдан масово поїхали люди, щоб бути разом з іншими людьми. Там були люди пракрично всіх професій з Києва і таких міст Київської ообласті, як Вишневе, Українка, Обухів, тощо.
> 2. Ніхто з політиків не зрозумів нічого з уроків 2004 року. Наличка «Помаранчева Революція» за суттю нічим не відрізняється від посвідчення такої учасника — небезпечний порожняк, створений для забивання баків та відволікання народної уваги від суттєвого — від системної узурпації влади, що, за Конституцією, нібито, від нього, народу, походить.
Несправедливо! Про себе говоріть, якщо Вам так порожно було.
> 2а. Дискусії про мову, УПА, НАТО, ЄЕП, тощо — мають ту-таки природу бакозабивання.
Звертайтеся до бакозабивателів. Підказую: Яніна Соколовская, Камсамольская Правда, Кушнарьов, Табачнік... і нет ім канца.
> 3. Для наведення різкости на реальність, варто думати не про те, як відсвяткувати роковини (бо за поточного розкладу це 100% пудів не річниця) майдану, а як влаштувати нашим любим друзям, калоліційним недругам та зневіреним насамперед у самих собі пофігістичним елементам материалізацію чуттєвих ідей у незаперечній та неоминабельній увагою формі.
Варто не святкувати, а відмічати. Дуже цікава думка... Ви не цікавитеся святкуванням, але напружено думаєте, що ж таки робити в цей день. Про які ще дні Ви так напружено думаєте? Тоді і я пораджу. Варто не сподіватися, а надіятися.
> 3а. НМХР, це могла би бути, наприклад, низка флеш-мобів коло державних установ та громадських місць, тривалість кожної акції — мінімальна, кількість акцій — максимальна.
Ще одна напружена думка: "Що ж все таки робити в цей день?" Та ж пункт 2 вище гласить, що це був день порожняку. То нащо переймаєтеся?
> 3б. В ідеалі (недосяжному чи важкодосяжному) круто було б на стільки хвилин, скільки тривав той, 2004 року, Майдан, відновити блокаду Адм… тьху Секретаріату Президента, Кабміну, ВРади… А потім — заява від когось/щось, що це було невеличким попередженням… Мрії… мрії…
Ви пропустили таку можливість в 2004 році, як я бачу, а тепер хочете спробувати.
> 4. А так — можна далі сперечатитися, хто краще/гірше — Ю-1 чи Ю-2, чи все просрано, чи ще можна щось просрати, чи потрібна Україні демократія, чи демократії Україна, тощо…
Тут повністю з Вами згідна. НЕ ТРЕБА: "...сперечатитися, хто краще/гірше — Ю-1 чи Ю-2, чи все просрано, чи ще можна щось просрати, чи потрібна Україні демократія, чи демократії Україна, тощо…"
2006.11.12 | Горицвіт
Re: Сценарії — добре. «Майдан» — до історії.
miner пише:> 1. «Майдан» — специфічно пострадянська, українська за походженням форма боротьби, характерна поєднанням тривалого в часі мітинґу, наметового містечка, тощо — має відійти до історії, позаяк цю форму опановано політтехнологами і перетворено на… STFW — і не порадує…
Ні, не опановано, бо головний елемент майдану - масовість - купити неможливо.
> 2. Ніхто з політиків не зрозумів нічого з уроків 2004 року. Наличка «Помаранчева Революція» за суттю нічим не відрізняється від посвідчення такої учасника — небезпечний порожняк, створений для забивання баків та відволікання народної уваги від суттєвого — від системної узурпації влади, що, за Конституцією, нібито, від нього, народу, походить.
Ні, не порожняк. Це реальне явище, яке справді існувало і яке вплинуло на історію України. І яке потрібно вивчити (чого ще досі не сталося), а не забути чи відкинути.
> 2а. Дискусії про мову, УПА, НАТО, ЄЕП, тощо — мають ту-таки природу бакозабивання.
Від того, що якісь проблеми назвати бакозабиванням, вони не зникнуть. Інше питання - конструктивність тих дискусій.
> 3а. НМХР, це могла би бути, наприклад, низка флеш-мобів коло державних установ та громадських місць, тривалість кожної акції — мінімальна, кількість акцій — максимальна.
Може бути. Важливе питання: чого цього не досі відбувається і чого всі буквально споби провалилися. Іншими словами, що подвигне людей масово йти на ці флешмоби.
> 3б. В ідеалі (недосяжному чи важкодосяжному) круто було б на стільки хвилин, скільки тривав той, 2004 року, Майдан, відновити блокаду Адм… тьху Секретаріату Президента, Кабміну, ВРади… А потім — заява від когось/щось, що це було невеличким попередженням… Мрії… мрії…
Так це і буде повторення майдану.
2006.11.12 | miner
Re: Однодумці — люди, які
не здатні думати більше одної думки. Сподіваюся, це не про нас із ВамиГорицвіт пише:
> miner пише:
> цю форму опановано політтехнологами…
> Ні, не опановано, бо головний елемент майдану - масовість - купити неможливо.
Так само, як досягти от зараз без участі політиків та грошей. Це і означає, що опанували (знання як не повторити такого небезпечного моменту, якого злякалися в першу чергу «лідери революції» — для них важливіший елемент опанування за знання, як викликати знов, крім того, здається, дехто з них настільки обслухався скандування своїх імен/прізвищ, що гадає, що досить йому/їй справді покликати, як…)
> >Наличка «Помаранчева Революція» — небезпечний порожняк, створений для забивання баків та відволікання народної уваги від суттєвого…
> Ні, не порожняк. Це реальне явище, яке справді існувало і яке вплинуло на історію України. І яке потрібно вивчити (чого ще досі не сталося), а не забути чи відкинути.
Тут ми з Вами розходимося. Для мене очевидно, що якщо підпис хорунжівського мрійника там, де написано «Президент», та й підпис єнакієвського інттелектттуала стоять під короткою вижимкою з Конституції та Законів, чомусь названої «універсал» а не «седан» чи там «кабріолет», це ще не означає, що «заповідане Майданом гасло „Схід і Захід — разом“ реалізовано…». Так само для мене ще під час Майдану було очевидно, що це ще/вже не революція. Зміни системи влади не відбулося. Ті, кого за не-безкровної революції вішають на стовпах, а за безкровної сильно приторблюють у правах, «цілком демократично» узурпують владу в країні з того-таки грудня 2004, коли вони проштовхнули пакетним голосуванням «реформу». А «наші» залили все народне обурення потоками патоки — «слава кожному з вас, слава Україні» — і зупинили революцію на найцікавішому місці. Хто з активістів увійшов до «революційної» владної команди розливу 2005 року? Авантюрник-грантожер Казків? А хто ще? Де революція? Де #rm -rf /* революція? Чи будемо це так називати, бо це нам приємно, бо так склалося, бо…
Ось що я мав тут на увазі.
>
> > 2а. Дискусії про мову, УПА, НАТО, ЄЕП, тощо — мають ту-таки природу бакозабивання.
> Від того, що якісь проблеми назвати бакозабиванням, вони не зникнуть. Інше питання - конструктивність тих дискусій.
Що зробили «захисники української» для її захисту? Що зробили «євроінтегратори» для інтеграції в Європу? Що зробили «захисники прав російськомовних» для захисту прав російськомовних (як на мене, культурна окупація з північного сходу дуже шкідлива для російськомовної культури України, яка має свої особливості, і ніколи не дорівнювала Москвам-Пітерам)? Що зроблено для національного примирення (це я в контексті не лише УПА, а значно ширшому, може, варто дечому повчитися у іспанців)? Який стосунок мають всі ці напіввіртуальні проблеми (багато страшних і необдуманих безвідповідальних слів і пшик на виході) до реального масиву так-і-не-вирішення проблем, як-от — аномальна енергомісткість економіки, низький рівень життя, падіння рівня культури (це тут проблеми злочинної схеми оподаткування видавництв, радіостанції, де нема мисця вітчизняним виконавцям, фільмокопії тільки російською і тільки з Москви, не у «мові», адже більшість мешканців україни — білінгви), захоплення підприємств чужим капіталом з метою знищення, тощо?
> > 3а. НМХР, це могла би бути, наприклад, низка флеш-мобів коло державних установ та громадських місць, тривалість кожної акції — мінімальна, кількість акцій — максимальна.
> Може бути. Важливе питання: чого цього не досі відбувається і чого всі буквально споби провалилися. Іншими словами, що подвигне людей масово йти на ці флешмоби.
НМХР
Ви помітили, що ми вже, власне, не що перфоменсити на річницю/роковини обговорюємо, а наче відкинулися до часів раннього УБК і активного форуму «Розробки»?
Київ-2004
…шукати чи ошукувати стиль,
стило ламати на твоїй бруківці…
Чи чільний, чи потиличний, цей біль
напевне головний, і в тому сіль,
що ти не пастир, та і ми не вівці.
По вінця порожньо у келиху чуттів,
тому не час для привітань і тостів.
Трамваї з голосами ґотських дів
пускають стріли сподівань з тятив,
у серце цілять, а влучають в острах,
і кожен острів на твоїй ріці —
аеростат, не пущений у небо —
раптова усмішка на стомленім лиці,
жовтогаряча стрічка на руці,
ці дивні і нові аспекти тебе.
25, здається (тоді дні добряче перемішалися), листопада 2004
2006.11.12 | пан Roller
+1
2006.11.11 | BIO
Вічна пісня про головне
>У виграші залишились тільки ті активісти, які з самого початку сподівались на себе і товаришів. Скоріше всього, шлях громадянської самоорганізації і стане успішним у реалізації цих програм, як він уже раз переміг у відстоюванні вільних виборів.Саме вдали вправи з громадянської самоорганізації і є головним
здобутком ПР бо якби ще трохи то на четвертий тур не знадобились
ні партійні штаби ні штатні кандидати - народ дуже швидко та масово
навчивсь координувати загалом то не бо зна яку складну діяльність.
Саме цей фактор так налякав ВСІХ хто розігрував виборчу інтригу та
несподіванно відчув що загрався і щоб сила народу не знесла
останні уламки декорацій у відомий отвір миттю побігли домовлятися
за "конституційний компроміс" при нагоді спекулюючи тою ж силою.
Саме це МУСИМО знов показати ВСІМ хто ще має чим бачити шо нікуди
та сила народу не поділася і вміє організовуватися сама без свисту
чарівної сопилки добових...
Невже киянам не під силу затопити Майдан на час та покатати хвилі
від краю до краю ?
Це ж тільки в Свистовича є аліби бо вкрали мобілу з контактами -
в інших мабуть будуть інши відмазки але все одно прийдеться виходити
краще рано чим піздно (така мабуть воля Аллаху бо Майдан то
арабською) тому тре тренуватися,тренуватися, тренуватися, тре...
"Якщо б Е.Ленін сидів не в Розливі, а в Карпатах то стовідсотково
мали б в музеї трембіту на котрій він колись зачаровував полонини
- така вдача історичних ідолів, вони все вміють робити постмортале..."
Ё. Шталін (вибашаюсь, підхопив шингу в Шушеншком - переїв шушунов)
2006.11.11 | miner
егеж!
2006.11.12 | Пані
Чим був для мене Майдан-2004 і які з нього висновки
Дуже дякую Горицвіту за глибоку статтю, яка розпочала важливу та цікаву ддискусію!Ось старе опитування "Що на вашу думку було головним ідеалом Помаранчевого Майдану?" - дивіться результати
http://alliance.maidanua.org/node/604
Висновок - люди йшли на Майдан-2004 ЗА РІЗНИМ.
Особисто мій вибір там - "творення Української політичної нації". Але... як на мене домінантою тої політичної нації є здатність до ефективної самоорганізації задля відстоювання власних інтересів, прав та свобод. Успадкована з давніх часів і найбільш яскраво виражена в Січі та УПА.
Майдан-2004 мав в собі елементи ефективної самоорганізації громадян, які, за моїми спостереженнями і запам`яталися учасникам як найбільший і незаперечний та незаперечений (подальшими подіями та діями) позитив тих часів.
Для мене і наш Майдан завжди був, є і буде передовсім інструментом самоорганізації активних громадян. Самоорганізації для змін навколо себе. І саме в цьому я бачу головний меседж Майдану в цілому, який ми можемо нести в маси, і який прямо пов`язаний з подіями 2004.
Меседж найкраще офомлений в (нажаль на даний момент спопсованому) гаслі "разом нас багато і нас не подолпти". І максимально академічно звучить так:
Коли ідеї необхідності конкретних змін в житті доходять до критичної маси активних людей - то ці ідеї можуть бути втілені.
2006.11.12 | miner
все клас, тільки от з майданом-інструментом самоорганізації —
Пані пише:> Для мене і наш Майдан завжди був, є і буде передовсім інструментом самоорганізації активних громадян.
Інструментом самоорганізації чи наслідком самоорганізації? (чи, може, це курка і яйце?)
2006.11.12 | Пані
Re: все клас, тільки от з майданом-інструментом самоорганізації —
miner пише:> Пані пише:
> > Для мене і наш Майдан завжди був, є і буде передовсім інструментом самоорганізації активних громадян.
> Інструментом самоорганізації чи наслідком самоорганізації? (чи, може, це курка і яйце?)
Інструмент, який виник внаслідок самоорганізації.
2006.11.16 | Горицвіт
і ця ж формула пояснює, чому нема "другого майдану"
Пані пише:> Коли ідеї необхідності конкретних змін в житті доходять до критичної маси активних людей - то ці ідеї можуть бути втілені.
Бо нема настільки концентрованої ідеї змін, як тоді.
І цим же пояснюється теперішня ситуація. А всю модель, мабуть, можна описати математичними формулами.
2006.11.16 | Пані
Погоджуюся
Горицвіт пише:> І цим же пояснюється теперішня ситуація. А всю модель, мабуть, можна описати математичними формулами.
І можна і варто спробувати.
З дотичних чи то допоміжних формул - ти оце читав?
http://maidan.org.ua/wiki/index.php/TippingPoint
2006.11.17 | Горицвіт
Перший раз бачу. Зараз почитаю (-)
Пані пише:> З дотичних чи то допоміжних формул - ти оце читав?
> http://maidan.org.ua/wiki/index.php/TippingPoint
2006.11.17 | один_козак
Класні результати!
Найбільше голосів набрали далеко не ковбасні цінності.Дуже цікаво було б таке опитування провести серед учасників Майдану з вибіркою, репрезентативною для сукупності учасників, не тільки для відвідувачів сайту. Чи не змінились би приорітети?
2006.11.16 | НеДохтор
Re: Сценарій (утопічний)
Якщо на Майдані знову поставлять сцену,то перед самим початком дійства всім переміститись (чи відразу там збиратись) за сцену
так, щоб позаду сцени стояв весь народ, а перед сценою - нікого
коли хтось з політиків все ж вийде на сцену, щось промовляти тоді
позаду сцени скандування - "лицем до надоду!",
2006.11.17 | Горицвіт
красиво
якщо навіть надрукувати листівки і масово роздати учасникам - не всі повірять. Припустимо, що якась частина послухається і посуне за трибуну. Там скоріше всього не буде місця, якщо прийде досить багато людей. Але гарно, аж хочеться спробувати.2006.11.17 | Via
Не втрималась. Додам і свій сценарій
Приблизний план акцій 22 листопада 2006 року1. Реконструкція подій 2004 року навколо:
a. Кабінету Міністрів – виставити бочки на горі, влаштувати барабанний бій з 12 до 18 години
b. Секретаріату Президента – о 14 годині пройти колоною до Секретаріату, подарувати квіти міліції, що оточить Секретаріат. Виділити делегацію для вручення квітів Президенту – з нагоди річниці Майдану
c. Верховної Ради – о 15 годині пройти колоною до ВР, організувати делегацію для вручення квітів депутатам ВР
d. Власне на Майдані Незалежності – з 12 до 18 години відтворити події Майдану за 17 днів у вигляді театралізованої вистави або флеш-мобів.
О 18-00 – провести молебен за Україну
3 18 до 21 години – за умови проведення офіційного концерту-виступів провести флеш-моби, за відсутності офіційної частини – провести власний мітинг та концерт (хорові співи)
2. Акція за ініціювання відміни політреформи:
a. Власне на Майдані Незалежності – 3 12 до 14 провести збір підписів громадян, провести мітинг за відміну політ реформи, оголосити наміри про блокування КС (дату початку, умови, тривалість)
b. Біля Верховної Ради – скандувати гасла, запросити вийти депутатів НУ та БЮТ, які погодились ініціювати подання до Конституційного суду, за змоги – провести мітинг
c. Біля Секретаріату Президента – скандувати гасла, запросити вийти Президента або направити делегацію до Президента з вимогою громади про скасування політреформи.
3. Акція за знесення пам’ятника Леніна
a. Покласти-таки терновий вінець Леніну
b. Обмотати пам’ятник колючим дротом
c. Провести мітинг
d. Провести хвилину мовчання за загиблими від комунізму
e. Анонсувати День голодомору 25 листопада та повідомити про план заходів
4. Флеш-моби – в залежності від розвитку подій (мовчання, повертання спиною, стогін, тупіт, перешикування колонами, утворення слів/фігур, зміна кольорів символіки, тощо) :
a. Якщо відбудуться офіційні виступи – реагувати на кожного виступаючого відповідним чином
b. Якщо офіційної частини не буде – зробити інсценування виступів (акторами-волонтерами), флеш-мобами адекватно відреагувати
c. Офіційний концерт – знову-ж таки адекватно оцінити флеш-мобами
d. За відсутності концерту – провести концерт власними силами (запросити співаків або розпочати хорові пісні учасниками Майдану)
Цей сценарій вже все одно в стадії релізації. Тим, хто не знає - я комендант наметового містечка на Майдані Незалежності.
Якщо ніяких сцен не буде - будемо робити виступи прямо перед Громадським парламентом. Бочки є, звук шукаємо.
План шалений, але якщо зробимо бодай третину - то буде чудово. Головне, що є люди, решта - розберемось по обставинам.
2006.11.19 | Via
І ТИША :)
2006.11.19 | Hoja_Nasreddin
Re: Тиша бо ...
Тиша, бо план потужний. Кожен хто прочитав думає собі - і як я до того не здогадав ся. Бодай частину з того втілити - буде пречудово.Маєте рацію.
2006.11.19 | Via
Re: Тиша бо ...
Я вже вивісила щойно у новій гілці попередній план заходів - критикуйте. Ще три дні триватимуть наради і вноситимуться корективи.2006.11.19 | Slavix
Навіщо пафос і грандіозні плани?
Особисто я збираюсь вийти на м. Хрещатик (верхній вихід), піти на Банкову. Подивитись на місця подій. Як те вікно на приміщенні Комітетів ВРУ, стоячи на якому спостерігав, як Юля пробирається через КрАЗ-и з піском та міліцейські кордони до АП, місце де стояла бочка з багаттям, навколо якої гріли руки всі охочі, місце, де стояла машина з телевізором, яким транслювалося засідання ВСУ та бабусі, які мало тямивши, що відбувається в суді, дізнавшись, що виступає представник Януковича кричали на телевізор "Ганьба"... Згадається перекрита вдень Банкова з наметами, як проходив туди кілька разів на тиждень до друзів в наметі, користуючись службовим посвідченням (доводилось брехати примороженим "координаторам", що йду на роботу в Комітети ВРУ); будинок спілки письменників, де був медпункт, посугами якого навіть довелось скористуватись; столики де дівчата годували гречкою та поїли чаем... Місце, де стояв в живому ланцюзі, очікуючи Ющенка, який спізнився на 40 хв.Звідти через Шовковичну піду до ВРУ і Маріїнського парку, де стояли монітори, якими транслювали "допереможну" присягу Ющенка, на кожному кроці були виліплені зі снігу яйця, трапилась навіть могилка "Пахана"...
Пройду по парку вздовж вул. Грушевського, де на схилі перед Кабміном та з іншого боку дороги били революційні барабани, де ходили організованими колонами шахтарі в однакових новеньких бушлатах та касках, де було встановлене "героїчне" наметове містечко блакитних без людей та з понівеченими вітром палатками;
пройду через Європейську площу повз Український дім, тимчасовий гуртожиток революціонерів та місце 100-денного звіту їх головного ворога (найближче до Майдану місце, де був більш-менш нормальний мобільний звязок); піду на Майдан повз магазини та кафешки, які геть усі були зачинені з перших днів революції.
Пройду по Майдану до будинку Профсоюзів, офіційного місця зустрічі загублених, де не можливо було проштовхнутись, було погано видно сцену та не ловив мобільний (наші зустрічались біля Консерваторії). Все згадається, і страйк кишенькових злодіїв, і імпровізовані скульптури "паханів", "підрахуїв" та інших героїв тієї доби в смугастій формі, і туалети з написом "кабінет проффесора", і апельсинки зі шприцями, і валянки "Адідас"... Згадаються і традиційні щоденні чутки про провокації, штурми, бандюківські погроми, які, на щастя, не справдились... Згадаються співаки, спортсмени, митці, які в той час майже поголовно ставали на бік революції... Згадається і шкідливий кіт Леопольд, і перл Людмили Янукович, і те як двічі поздоровили Віктора Федоровича Ющенко, і "Україну врятують кури", і Донецьк-Донбас-приєднуйся-до-нас, і "міліція з народом" і "Геть рудого таргана", і смітники, завалені біло-блакитними стрічками, і пятий канал, який тоді насправді був рупором революції, і багато іншого.
Також пригадаються минулорічні "роковини" з нетверезим розчарованим натовпом, порожніми пляшками під ногами, автоматами для курей гриль, помаранчовими прапорами, де поряд з емблемою НУ були розміщенні емблеми торгових марок (караван, росинка) з натяком на приватизацію символіки революції, сцикливі політики, які рятувались від освистування лише тим, що завершували виступи фразою "Слава Україні!" (ну не крикнеш же після цього "ганьба"?).
Пригадаються, також, залишки Майдану, які чомусь блокували Хрещатик ще кілька тижнів після закінчення революції; мною особисто це сприймалося не як героїзм, а як потяг до дармоїдства (тим більше створювали цим транспортні незручності). Особливо дратував плакат, де під словом "треба" були наклеєні перекреслені пачки від цигарок "Прилуки" та "Прима" та не закреслені "Мальборо" і "Парламент". При цьому мешканці містечка, з якими я спілкувався, не змогли внятно пояснити, чого вони домагаються стоянням, але чітко заявляли, що стоятимуть до інавгурації.
Пройду до фунікулеру, спущуся до Поштової. По Сагайдачного, повз колишній революційний штаб (де неможливо було допроситися символіки, яку для себе доводилось знімати з дерев), пройдусь до памятника першому намету, звідки все і починалось.
Зайду в Сільпо, візьму пляшку коньяку та піду до засміченого фонтану, над яким встанослені 3 металеві штирі-флагштоки у формі намету, з яких до низу звисає дзвім. Подивлюсь на брудні ганчірки вгорі(хоча б раз їх замінили або випрали), які раніше були прапорами України, ЄС та НСНУ, пошарпані, як надії з якими мілйони українців стояли на Майданах. Помяну з друзями або й з незнайомими людьни світлу память Майдану, згадаю корупційні, гринжольні, меморандумні антикризові та інші цвяхи в його труну. Вип"ю з пластмасових стаканчиків не цокаючись за В. Чорновола, Гонгадзе та інших діячів, які дійсно поклали "душу й тіло за нашу свободу".
Прийшовши додому, з ностальгією передивлюся революційні фотографії, плакати, проффесорів, яйця, Людмилу Янукович; подивлюсь пятий.
Брати участі в жодних акціях, тим більше з політичним підтекстом, не збираюсь. Навіщо? Поки політики не зрозуміють, що народ тоді зібрався не "за" (сімейного Ющенка, пухнасту Тимошенко, бойового Луценка, принципового Мороза), а "проти" (корупції, кумівства, та інших складових "КУЧМІЗМУ") бавити їх своєю підтримкою не варто. Невже їм так важко зрозуміти, що це була наша революція, народу. Народ був на Майдані, він був єдиний, прекрасний, добрий і щирий, на відміну від тих хто його кинув, заїхавши на його шиї до владних кабінетів нахабно закликав народ "не зрадити Майдан".
Вважаю що споглядання лицемірних пик не додасть теплоти спогадам того часу, скоріше осквернить їх.
2006.11.20 | Пані
Підтримую вас у всьому!
2006.11.19 | miner
хоча це теж _не_ майдан-2
бо навіть за повної реалізації всього запланованого шоу/ісполнялова, 23 глистопада западає тиша…Саме тому НМХР варто звернути увагу на «спокійніші» форми тиску, бо зараз ситуация ближча до початку УБК — до виборів скоріш-таки далеко, боротьба обіцяє бути довготривалою, на драйві взірця 2004 року не проїхати…
Гадаю повернутися до цієї теми 23 числа, коли відзначальна сверблячка минеться
2006.11.19 | miner
той що що утопічно, зате веселуха!