Хтось повинен мати право на усе.
11/15/2006 | olexandr
Вчора, в прямому ефіра на 5 каналі, якийсь парламентар від соціалістів,
під час обговорення владних повноважень гілок влади в Україні, сказав,
що прем'єр повинен мати право на усе.
Абстрактна логіка такого підходу дуже і дуже, як на сьогодні, усім ясна
і зрозуміла: без єдиного, уповноваженого "на все" центру влади, в чому
усі вже встигли переконатися, влади як такої, просто не буде взагалі.
Однак вибір особи, якій з точки зору шановного соціалістичного
парламентаря, повинні ті повноваження бути надані, має, як на мою
скромну думку, досить таки сумнівний вигляд.
Це ж при наявності людини, обраної прямим всенародним голосуванням
на посаду президента України, він пропонує передати усі владні
повноваження людині, яка зайняла крісло прем'єр-міністра в результаті
зрештою того, що знайшовся якийсь Юда номер два (це ім'я "Юда", після
многократного прокручування телебаченням оповідки про євангеліє від
Юди, вже не має такої негативної аури, як раніше), отже знайшовся
якийсь Юда, який просто продався. Що там виступило в ролі тридцяти
срібняків, які Юда номер один потім кинув назад первосвященникам
- легендарні 300 мільйонів у.о., чи цілком реальне крісло спікера, це ж
важливо не понад усе, чи не так. Ну там спікерське крісло потім кидати
в бік Януковича мабуть буде дещо важче, ніж якийсь банківський папірець,
але то таке.
Як би там не було, але цілковита легітимність повноважень "на все"
всенародно обраного президента, порівняно з прем'єром, який вдруге
зайняв свою теперішню посаду - причому і в другій ходці на прем'єрство,
так само як і в першій, також в результаті як мінімум темних закулісних
махінацій, навряд чи в когось може викликати хоч якісь хоч трохи
аргументовані сумніви. Коли той хтось звісно не проти жити в такій
країні, в якій воля виборців щось таки значить.
І так вже якось цікаво складається, що питання вирішення повернення
нормального владного ладу - такого ладу, коли з усіх питань є ясність,
що з них вчасно і легітимно можуть бути прийняті рішення, і є ясність,
хто саме ті рішення має право, і обов'язок, приймати - воно збігається
з питанням повернення назад справжньої легітимності всього правового
поля України, тобто повернення до правдивого, ясного і чіткого
конституційного процесу. Шляхом перш за все ліквідації раніше
допущених неправових її правок - тобто скасування так званої
конституційної реформи.
Олександр Франчук
http://www.geocities.com/olexandr
під час обговорення владних повноважень гілок влади в Україні, сказав,
що прем'єр повинен мати право на усе.
Абстрактна логіка такого підходу дуже і дуже, як на сьогодні, усім ясна
і зрозуміла: без єдиного, уповноваженого "на все" центру влади, в чому
усі вже встигли переконатися, влади як такої, просто не буде взагалі.
Однак вибір особи, якій з точки зору шановного соціалістичного
парламентаря, повинні ті повноваження бути надані, має, як на мою
скромну думку, досить таки сумнівний вигляд.
Це ж при наявності людини, обраної прямим всенародним голосуванням
на посаду президента України, він пропонує передати усі владні
повноваження людині, яка зайняла крісло прем'єр-міністра в результаті
зрештою того, що знайшовся якийсь Юда номер два (це ім'я "Юда", після
многократного прокручування телебаченням оповідки про євангеліє від
Юди, вже не має такої негативної аури, як раніше), отже знайшовся
якийсь Юда, який просто продався. Що там виступило в ролі тридцяти
срібняків, які Юда номер один потім кинув назад первосвященникам
- легендарні 300 мільйонів у.о., чи цілком реальне крісло спікера, це ж
важливо не понад усе, чи не так. Ну там спікерське крісло потім кидати
в бік Януковича мабуть буде дещо важче, ніж якийсь банківський папірець,
але то таке.
Як би там не було, але цілковита легітимність повноважень "на все"
всенародно обраного президента, порівняно з прем'єром, який вдруге
зайняв свою теперішню посаду - причому і в другій ходці на прем'єрство,
так само як і в першій, також в результаті як мінімум темних закулісних
махінацій, навряд чи в когось може викликати хоч якісь хоч трохи
аргументовані сумніви. Коли той хтось звісно не проти жити в такій
країні, в якій воля виборців щось таки значить.
І так вже якось цікаво складається, що питання вирішення повернення
нормального владного ладу - такого ладу, коли з усіх питань є ясність,
що з них вчасно і легітимно можуть бути прийняті рішення, і є ясність,
хто саме ті рішення має право, і обов'язок, приймати - воно збігається
з питанням повернення назад справжньої легітимності всього правового
поля України, тобто повернення до правдивого, ясного і чіткого
конституційного процесу. Шляхом перш за все ліквідації раніше
допущених неправових її правок - тобто скасування так званої
конституційної реформи.
Олександр Франчук
http://www.geocities.com/olexandr