Тримайся.
11/21/2006 | DADDY
Я хочу написати про мою революцію. Вважаю, що маю на це право. Так саме, як тисячі тих, хто вийшли 22-го вранці на Майдан і перекрили рух по Хрещатику. Як ті, хто мерз у наметовому містечку, хто здійснював його охорону, і стояв на периметру біля сцени
Як ті, хто співав для Майдану і ті, хто транслював мітинг по 5-му. Як ті, хто в біло-блакитних Одесі, Харкові, Дніпропетровську, Запоріжжі одягав помаранчеві стрічки і тримались.
„Я не був на Майдані” – такий значок всучили мені 22-го листопаду минулого року активісти-регіонали. Я міг би його носити, бо він відповідає дійсності – я дійсно майже не був на Майдані., я займався іншим. Але цей значок має непатріотичні кольори – він кольорів московського триколору – кольорів регіональної навали. Саме навали і „безпредєлу”. Просто ця зграя вважала нас лохами і бидлом і ніколи не очікувала, що ми підіймемось з колін. Про це протистояння бандюковичей і нормальних людей, про протистояння світоглядів тюрми і волі сьогодні забули керманичі країни. За для уявного єднання країни вони допустили реванш. Не зважаючи на примару можливої співпраці з регіональною мафією, вони мали усвідомлювати, що демократична анархія ніколи не зможе протистояти організованому злочинному угрупуванню. Станом на сьогодні ОЗГ „Партія регіонів” намагається розчинити в собі залишки польових командирів та їх революційних загонів. Чи протримаються вони до весни, до якої нас закликає чекати Юрій Луценко? Бійців вистачає – командирів щось не видно.
Добре, що вистачило розуму у колишніх помаранчевих не ставити сцену і не влаштовувати святковий концерт за участі всіх-всіх-всіх. Вони обіцяють прийти на Майдан у середу в вечорі і спілкуватися з людьми. Підходьте до Жовтневого палацу – там із задоволенням з вами поспілкуються ті, хто „був на Майдані”, „не був на Майдані”, всі ті, хто разом з вами або без вас планував і робив революцію,
І ще одне. В середу на Європейській площі буде синє-біле анти-святкування. „Народ” поп‘є горілочки (бо ж прохолодно святкувати „без сугрева”), додасть пива і затанцює під „золотий голос України” чи під Наталку Могілєвську. Танцюйте. Але це не ваше свято – ви не повстали з колін, ви залишились на своєму „регіональному” рівні розвитку біо-маси. Тож вчинить хоч би патріотично – вживайте виключно українську горілку та наше пиво – все користь для бюджету країни та вітчизняного виробника.
Наприкінці я хочу поздоровити своїх побратимів з річницею нашої революції, відродження нашої України. Я вірю в те, що сьогоднішній реванш біло-блакитних „донів” тимчасовий. Бандити все ж таки сядуть у тюрми, а свободу все одно не спинити.
Дякую всім за найкращі хвилини, години, дні свого життя: Михайлові та Миросі Свистович, Анатолію Бондаренко, Павлу Солодько, Олександрі Тимошенко, Тані Монтян, Богданові Дідичу, Володі Головчику, Юркові Герасименко, Олі Сало, Володимиру Вятровичу, Ярині Ясеневич, „суфіям”, Юркові Бойко, Павлу Коновалову, всій „Нічній Варті”, ХПГ, Максиму та Віолеті Макар, ...
Їх досі багато і їх ніхто не подолав.
Революція попереду.
Тримайтеся.
Як ті, хто співав для Майдану і ті, хто транслював мітинг по 5-му. Як ті, хто в біло-блакитних Одесі, Харкові, Дніпропетровську, Запоріжжі одягав помаранчеві стрічки і тримались.
„Я не був на Майдані” – такий значок всучили мені 22-го листопаду минулого року активісти-регіонали. Я міг би його носити, бо він відповідає дійсності – я дійсно майже не був на Майдані., я займався іншим. Але цей значок має непатріотичні кольори – він кольорів московського триколору – кольорів регіональної навали. Саме навали і „безпредєлу”. Просто ця зграя вважала нас лохами і бидлом і ніколи не очікувала, що ми підіймемось з колін. Про це протистояння бандюковичей і нормальних людей, про протистояння світоглядів тюрми і волі сьогодні забули керманичі країни. За для уявного єднання країни вони допустили реванш. Не зважаючи на примару можливої співпраці з регіональною мафією, вони мали усвідомлювати, що демократична анархія ніколи не зможе протистояти організованому злочинному угрупуванню. Станом на сьогодні ОЗГ „Партія регіонів” намагається розчинити в собі залишки польових командирів та їх революційних загонів. Чи протримаються вони до весни, до якої нас закликає чекати Юрій Луценко? Бійців вистачає – командирів щось не видно.
Добре, що вистачило розуму у колишніх помаранчевих не ставити сцену і не влаштовувати святковий концерт за участі всіх-всіх-всіх. Вони обіцяють прийти на Майдан у середу в вечорі і спілкуватися з людьми. Підходьте до Жовтневого палацу – там із задоволенням з вами поспілкуються ті, хто „був на Майдані”, „не був на Майдані”, всі ті, хто разом з вами або без вас планував і робив революцію,
І ще одне. В середу на Європейській площі буде синє-біле анти-святкування. „Народ” поп‘є горілочки (бо ж прохолодно святкувати „без сугрева”), додасть пива і затанцює під „золотий голос України” чи під Наталку Могілєвську. Танцюйте. Але це не ваше свято – ви не повстали з колін, ви залишились на своєму „регіональному” рівні розвитку біо-маси. Тож вчинить хоч би патріотично – вживайте виключно українську горілку та наше пиво – все користь для бюджету країни та вітчизняного виробника.
Наприкінці я хочу поздоровити своїх побратимів з річницею нашої революції, відродження нашої України. Я вірю в те, що сьогоднішній реванш біло-блакитних „донів” тимчасовий. Бандити все ж таки сядуть у тюрми, а свободу все одно не спинити.
Дякую всім за найкращі хвилини, години, дні свого життя: Михайлові та Миросі Свистович, Анатолію Бондаренко, Павлу Солодько, Олександрі Тимошенко, Тані Монтян, Богданові Дідичу, Володі Головчику, Юркові Герасименко, Олі Сало, Володимиру Вятровичу, Ярині Ясеневич, „суфіям”, Юркові Бойко, Павлу Коновалову, всій „Нічній Варті”, ХПГ, Максиму та Віолеті Макар, ...
Їх досі багато і їх ніхто не подолав.
Революція попереду.
Тримайтеся.
Відповіді
2006.11.21 | Hoja_Nasreddin
Re: Тримайся.
Ніц в тої смердючої наволочі бандитської білоблакитної не вийде. Вони ВСІ як попки бігають каналами і знай повторюють "Майдану не буде, Майдану не буде", а пики перестрашені і смердять "СЕЧОвики". Видно не тільки дурний думкою багатіє, а також і серунобандитбілоблакитний. Вони вже місяць як хрестики ставлять в календарі, рахують шинкарі дні до 22-го, моляться аби пронесло. І ріденько ріденько серуть. Може вже й бункерів собі нарили або путівочок на 22-ге подалі за кордон прикупили. Ну-ну. Чи допоможе вам це, недолугі? Вйо за туалетним папером. Прикупіть тонну, бо дефіцит ся насуває."Майдану не буде, Майдану не буде..". БУДЕ! Майдан БУДЕ! Бо "Україна" з дужедавньоукраїнської перекладаться "ВОЛЯ"!
2006.11.21 | DADDY
Re: Тримайся.
Hoja_Nasreddin пише:> Ніц в тої смердючої наволочі бандитської білоблакитної не вийде. Вони ВСІ як попки бігають каналами і знай повторюють "Майдану не буде, Майдану не буде", а пики перестрашені і смердять "СЕЧОвики". Видно не тільки дурний думкою багатіє, а також і серунобандитбілоблакитний. Вони вже місяць як хрестики ставлять в календарі, рахують шинкарі дні до 22-го, моляться аби пронесло. І ріденько ріденько серуть. Може вже й бункерів собі нарили або путівочок на 22-ге подалі за кордон прикупили. Ну-ну. Чи допоможе вам це, недолугі? Вйо за туалетним папером. Прикупіть тонну, бо дефіцит ся насуває.
> "Майдану не буде, Майдану не буде..". БУДЕ! Майдан БУДЕ!
На жаль, у мене не такий оптимістичний прогноз. Біло-блакитних таки привезуть на бусах з рИгіонів, вони таки поп"ють і таки потанцюють. При можливості спробують по-тихому дати комусь в пику, з тих, хто матиме помаранчеву символіку. Відповідно і наші хлопці не спатимуть і запхають комусь з "туристів" біло-блакитний прапорець в дупу.
Справжнього другого Майдану поки не буде - ще не накопичена критична маса невдоволення. А й не зрозуміло кого ж, умовно кажучи, "бити": чи то біло-блакитних, чи то колишніх вождів (при чому всіх)? І що вимагати: скасування рехворми? розпуску Верховної (з)Ради та нових виборів? Абстрактним бандитам тюрми? Я ж кажу: бійці є - командирів не видно.
2006.11.21 | Альберт
То - будуть бійки??? ...
Спочатку планувалися танці - потім розстріли, а потім вирішили сумістити?? 8)))2006.11.21 | DADDY
Re: То - будуть бійки??? ...
Альберт пише:> Спочатку планувалися танці - потім розстріли, а потім вирішили сумістити?? 8)))
Як під час будь-якого масового заходу, хтось прийме на груди зайве, а комусь щось не сподобається в кольористиці присутніх. Але вважаю, що інцеденти будуть мати не масовий, локальний характер. Не має сенсу основним гравцям організовувати лавові сутички.
2006.11.21 | jean-valjean
Re: Тримайся.
DADDY пише:>кого ж, умовно кажучи, "бити": чи то біло-блакитних, чи то колишніх вождів (при чому всіх)? .
Ющенко (головний зрадник) - найперший кандидат на отримання тих віртуальних підсрачників (це на мою думку, звичайно).
2006.11.21 | DADDY
Re: Тримайся.
Дякую з прикінцеве положення Вашого допису: "на маю думку".Я б не став так однозначно писати про Президента як про зрадника. Скорше я б пристав на думку, яку прочитав місяців 3-4 тому: "законослухняний ліберал став президентом в країні, в якій закони не виконуються, а про ліберальні цінності взагалі мало хто чув". Звідсі ми і маємо Президента, який намагається вплинути на дії мафіозної кодли методами, схожими на європейські.
2006.11.22 | jean-valjean
Re: Тримайся.
DADDY пише:> "законослухняний ліберал став президентом в країні, в якій закони не виконуються, а про ліберальні цінності взагалі мало хто чув". Звідсі ми і маємо Президента, який намагається вплинути на дії мафіозної кодли методами, схожими на європейські.
Одне коротке запитання: яким транспортним засобом і за чий кошт добиралася сім"я законопослушного резидента на його ж інавгурацію?
2006.11.22 | jean-valjean
Re: "на маю думку".
DADDY пише:> Дякую з прикінцеве положення Вашого допису: "на м0ю думку".
>
Звичайно ж, на МОЮ.
Думку Дедді я і так знаю
2006.11.21 | So_matika
Re: Тримайся.
DADDY пише:> "Майдану не буде, Майдану не буде..". БУДЕ! Майдан БУДЕ!
>
> На жаль, у мене не такий оптимістичний прогноз.
> Справжнього другого Майдану поки не буде - ще не накопичена критична маса невдоволення.
Але ж до наступних президентських виборів маса невдоволення саме досягне своєї критичності. І це вже буде далеко не той веселий помаранчевий майдан з барабанами і танцями.
Так що поливаймо городи солідолом ретельніше, дядьку
2006.11.21 | BIO
Солідолом змащують протитанкові шкарпетки, тьотечку...
А город поливають машинганним мастилом у рідкой фазі.Читайте інструкції уважніше, Кіндратівна...
Законослухняний ліберал багато срав на Конституцію, а з ліберальних цінностей взагалі-то знав тіко бенефіціантів РУЕ але особисто...
2006.11.21 | Svitlana
Re: Тримайся.
DADDY.Саша! Спеціально для тебе. Прочитай.Потяг під’їзджав до Запоріжжя. В купе біля вікна сиділа сільська красива українська жінка. За вікном пробігали дивовижні краєвиди. По гучномовцю передавали новини.
Після слів диктора : “За результатами підрахунку голосів, перемогу у президентських виборах одержав Кучма Леонід Данилович” , жінка голосно зойкнула, схопилась за голову і промовила: “Боже! Наша Україна така красива, а він такий гидкий!!!”. Це був 1994 рік.
Я часто згадую цей епізод і думаю: якщо б країна тоді знала чого їй буде коштувати цей Кучма, то вся б зойкнула і схопилась за голову.
І Кравчук не був подарунком, але, принаймні, його знали, він був, як здавалось, небайдужим до своєї історії, культури, до долі свого народу.
Кучма ж виник з нічого. Його ніхто не знав, не чув, не бачив. Він ніколи, ніде, ніяк не проявив себе ні в громадському житті, ні як депутат ВР. І раптом – Прем”єр-міністр, Президент.
Дуже б хотілось узнати правду від людей, які провели його по таємних стежках до того Олімпу – “за что?”. За які такі чесноти вони виперли його на ту гору?
Відчуття приниження, сорому, безвихіддя – це те що в результаті породив режим Кучми в людях. Причому, в людях різних : благополучних і неблагополучних.
Корупція пронизала все суспільство. Ми всі ставали злодіями. Одні брали хабарі, інші їх давали. Всі бачили, як розграбовується країна, і розуміючи, що цей процес не зупинити, кожний старався і собі щось поцупити. Чи то приховати виручку, занизити прибуток, чи то контрабандою ввезти в країну якійсь товар, чи то купити собі якусь державну посаду з маленькою зарплатнею, але з великими можливостями і т. інш. Держава грабувала нас “по чорному”, ми намагались в силу можливостей відповісти їй тим же. Від всього цього ставало гидко.
Дуже гнітило й те, що ключові позиції в державі все більше займали злодії. Але по-іншому і не могло бути. Правду кажуть: скажи хто твій друг, я скажу хто ти. А в друзях у Кучми були ахметови, медведчуки, бакаї, кірпи, кравченки та їм подібні. І як результат:
недіюче законодавство, низький рівень життя , відсутність соціальних гарантій ,продажні суди, продажна медицина, продажна міліція , продажне все. І все це Кучма.
Але слава Кучмі ! Тому що “Майдан” – це також Кучма. А Майдан – це свято духу нації, це найкраще, що було у нашому житті.
Мабуть варто було пережити всю цю ганьбу, приниження різними кучмами, януковичами, щоб в один день вийти на Майдан і сказати : “ми не бидло, ми не козли, ми - України доньки і сини!”. Треба було все це пережити, щоби побачити молодь, яка співає Гімн своєї країни, при цьому знімаючи шапки з голови.
Передвиборна кампанія з перших її днів приголомшила українців цинізмом. Про те як, збирались підписи в підписні листи за Януковича, розказували друзі з Луганська, Закарпаття, Львова, Білої Церкви. Методи одні й ті ж самі : небувалий тиск, залякування. Боже, а що показували телевізійні канали ! Мені зараз дивно, які треба мати очі, совість, щоб після всього ще виходити в ефір всяким піховшекам, кісільовим та їм подібним. Соромно, начеб то не вони, а я , як остання повія торгувала своєю честю.
Після першого туру виборів, хоча ЦВК і визнала перемогу Ющенка, але це виглядало як подачка суспільству: нате потіштесь недовго. Не залишалось ніяких сумнівів : у другому турі влада зробить все для того, щоб вивести в лідери Януковича. Про це “кричало” телебачення своїми програмами і передвиборчими рекламними роликами, про це свідчила поведінка різних російських гастролерів : політиків і шоуменів. Про це свідчила поведінка наших “політичних лідерів”, які методично виштовхували Януковича у Президенти.
Треба було щось робити. Достигало розуміння того, що “або зараз або уже ніколи”.
В цілому, суспільство уже було готове до протесту. Народу треба було лише дати імпульс, а точніше: сказати, де і коли зібратись.
Перед другим туром виборів (вже не пам”ятаю, якого числа) пройшов мітинг і демонстрація в якій прийняло участь така кількість киян, яку я бачила хіба що у 91 році підчас виборювання незалежності України. З Майдану, наші колони з плакатами і гаслами пройшли повз Бессарабський ринок, по бульвару Лесі Українки, до ЦВК, де відбувся мітинг за участю Віктора Андрійовича. А в ЦВК в той час вирішували долю виборчих округів в Росії.
На всьому шляху нашої ходи, з вікон, з балконів, з дахів, нас вітали люди саморобними плакатами, прапорами, вигуками “Так, Ющенко!”. На розі Басейної і Еспланадної є елітний магазин дитячої іграшки. Нічого іншого не знайшовши, продавці повибігали на вулицю з помаранчевими іграшками. Вони кричали: “Ми з вами. Так, Ющенко!”
А які красиві люди йшли в колоні ! А якою серйозною і відповідальною водночас стала наша молодь !
Взагалі то про молодь треба сказати окремо. Саме вона, згуртувавшись навколо “Пори” першою пішла на радикальні кроки і показала приклад своїм батькам.
Кожного разу, коли я згадую дітей, які ранком 21 листопада лягали на мерзлий асфальт під колеса автобусів, щоб не дати чиновникам з НАК “Нафтогазу” виїхати, як вони говорили , “на екскурсію” до Канєва, а фактично , для того щоб, прийняти участь в ганебних діях по фальсифікації виборів, у мене на очі навертаються сльози. Господи! Дай цим дітям достойне життя!
Мої сини, які, як мені здавалось, були занадто аполітичними, коли зрозуміли, що їх вибір, намагаються зробити за них, сказали :”Не бути такому!”. І почались телефонні дзвінки, перемовини з однокласниками, одногрупниками, з “ПОРОЮ”.
20 листопада наші сини виїхали офіційними спостерігачами у Луганську область.
21 листопада після обіду нам зателефонували з обласного штабу Ющенка і попросили поїхати в Ірпінь допомогти місцевим штабістам доглянути за ходом виборів в Ірпіні. По місту пройшла чутка, що два автобуси з “молодиками” невідомого походження, приїхали в Ірпінь і намагаються проголосувати за відкріпними талонами. Ми з чоловіком заправили машину, взяли кінокамеру і виїхали в Ірпінь. Власне, наша допомога, за великим рахунком і не потрібна була. Ірпінці, молодці, так змобілізувались ! Коли ми приїхали, уже декілька машин з місцевими “добровольцями” кружляли по Ірпіню від дільниці до дільниці, контролюючи ситуацію. Навіть школярі, сиділи під своїми школами, в яких діяли виборчі дільниці, і, здавалось, були готові на все заради справедливості. Автобуси з “молодиками” загнали у ліс, а потім вони взагалі зникли. Казали: або переховуються у податковій академії, або покинули місто. І в результаті Ірпінь показав щось біля 80 % за Ющенка.
Приїхали з Ірпеня біля четвертої ранку. Чоловік пішов спати, а я до телевізора. Все одно знала, що не засну. З кожним включенням з ЦВК надія на чудо згасала, а уже, десь коло восьмої, чи після восьмої (уже не пам”ятаю), голова ЦВК оголосив попередні данні і ці данні свідчили про те, що переміг Янукович. Я не витримала , розбудила чоловіка і ми поїхали на Майдан. Адже знали, що там стоять намети, що туди привозять списки з виборчіх дільниць і що там ведуть паралельний підрахунок голосів. Я була вражена. Такої кількості людей Майдан ще ніколи не бачив! І це були кияни. Слава киянам!
З того дна почалось наше майданне життя. Зранку – Майдан, вдень по можливості, - робота, ввечері – знову Майдан.
Після 22 –го на Майдан почали підтягуватись люди з регіонів. Слава цим людям! Їм було важче ніж киянам. Вони були далеко від дому. Було холодно, декому приходилось ночувати якийсь час на сходинах метро і в інших таких місцях. Потім, якось все почало організовуватись. Розросталось наметове містечко. Кияни розбирали людей по своїх домівках. Відкрились “Готель”Міськрада”, “Готель “Український дім”і т.інш. - все ж не на вулиці. Слава Богу, люди були ситі. Не було браку і теплих речей. Кияни зносили все, що вимагалось для підтримки людей. Майдан готувався стояти до кінця.
“Я готовий покласти тут своє життя”. Таку фразу я чула від хірурга з Жовтневої лікарні Києва, від викладача Львівського Університету, від робітника з Кремінчука, від студента з Луцька. З такою готовністю неозброєні люди не розходились, стояли на Майдані і тоді, коли поступила інформація, що на демонстрантів готуються кинути озброєний спецназ. Ми відчували – Бог з нами.
Щоб передати настрій киян в той час, зроблю декілька “штрихів” до загальної картини на прикладі моїх близьких:
- -моя 80 річна тітонька, що живе в районі Центрального стадіону на вул.Червоноармійській, зранку пекла пиріжки, ввечері носила їх на Майдан. Забрала з Майдану чоловіка і жінку зі Львова, вони жили у неї, віднесла на Майдан всі теплі речі, що залишились від синів;
- мій старший син, програміст, зранку був на роботі, а по ночах разом із молодшим сином і друзями, на декількох машинах по ночах патрулювали вулиці Києва. Їх ніхто про це не просив, не наказував, не уповноважував. Так вони вирішили самі; (24-го серпня ми їх побачили разом із Сашею “DEDDY” у фільмі Ольги Герасим”юк, що демонструвався по “1+1” ).
- мого молодшого сина (він інженер-електронщик, обслуговує промислові комп”ютери) підприємство відрядило на Майдан. Домовились, якщо виникне потреба, зателефонують йому на мобільний;
Коли він завітав на своє підприємство і прозвітував перед керівництвом ,чим він займався ці дні, директор запитала, а хто ж дає гроші на бензин. Звичайно ж за свої. Вона витягнула свій гаманець і просто примусила взяти гроші на бензин .
А ще був такий інтересний момент. В нашій квартирі всі дні хтось жив , останніми були люди з Кремінчуку.. Двоє з них з перших днів протесту постійно вартували біля будинку “тіньового” виборчого штабу Януковича зі сторони вул. Грушевського. Якось ми з чоловіком приїхали на Майдан на машині, тобто не були прив”язані до метро. Після закінчення чергового мітингу я запропонувала чоловікові під”їхати на Грушевського, трохи побути з ними. Там ми побачили справжнісіньку барикаду. Поперек виїзду на вул.Грушевського стояла вантажівка, яка була заарештована вартовими, тому що намагалась вивезти якісь документи. В”їзд було перекрито шлагбаумом, якимись металевими коробами, трубами, тобто все серйозно. На п”ятачку між вантажівкою і шлагбаумом було розкладено багаття, стояли фірмові мішки з вугіллям, дровами.. Питаємо “звідки дровішки”?. Хлопці розказують, що різні люди під”їжджають на машинах, просто залишають це добро біля шлагбауму і зникають. Хтось привозить бутерброди, різну їжу, хтось чай, каву. Напоїли кавою і нас. Раптом під”їжджає дуже красивий Фольксваген, заїзджає на тротуар, здає “задом” впритул до шлагбауму, відкриваються двері, виходять красиві молоді хлопці і починають танцювати під “Разом нас багато.....” що несеться з машини. І так вони танцювали добрі півтори години. Друга година ночі. Питаю: що це?.
Виявляється все дуже просто. Таким чином, тих, хто на нічній варті, такі ж самі рядові лицарі нашої революції, просто розважали, щоб ім не хотілось спати. Нам розказали, що так відбувається кожної ночі. Ці поїдуть, інші приїдуть через якийсь час, і так до ранку.
Надія на нашу перемогу з”явилась, коли Верховна Рада і Верховний суд визнали другий тур виборів недійсним. В день засідання Верховної Ради величезна колона рушила до парламенту. З будинку ЦВК, заглушаючи наші вигуки, на всю потужність неслись якісь російські естрадні пісні.
Але перша перемога була здобута.
Перед другим повторним туром нам зателефонували зі штабу і запропонували поїхати офіційними спостерігачами від Ющенка. Ми з синами вибрали Донецьку область. Перед тим відбувся інструктаж в Будинку літераторів по вул.Банковій. Зала була повна. Інструктаж проводив юрист з Одеси. На самому початку він попередив, що грошей видавати не будуть. Ніхто не покинув зал.
25 грудня з майдану річкового порту автобуси зі спостерігачами вирушили в різні регіони України. Мої сини поїхали в Маріуполь, я – в Амвросіївку. Чоловік лишився дома з собакою, на телефоні.
В автобусі разом зі мною їхали різні люди: і студенти, і робітники, і бізнесмени, і лікарі. Приїхали на місце біля восьмої ранку 26 грудня. На місці нас зустріли представники штабу Ющенка і розвели по дільницях. Мені дісталась виборча дільниця № 7 у самому центрі Амвросіївки. Прикро, але місцеві члени комісії зустріли мене напружено, недружелюбно. Прикро, тому що врешті решт всі вони виявились добрими і щирими, нашими, українськими людьми. Розставались ми друзями, навіть не дивлячись на те, що я не дозволила голосувати на дому людям, які на час проведення виборів не надали належного пакету документів, а їх було чимало. Я зачитала всім вголос відповідну статтю із Закону про вибори і всі погодились. Не дивлячись на те, що один протокол про порушення таки прийшлось скласти, ніхто не обідився. Комісія погодилась з моїми аргументами , що так буде краще в першу чергу для них самих. Розставаючись, розцілувались.
Щодо самих виборів на моїй дільниці, мушу сказати, що такого я ще не бачила. На дільницю йшли навіть каліки, які, може уже років з п”ять взагалі не виходили на вулицю. Декого привозили на таксі і підносили на руках до урн. Хіба, що мертвих не залучили до цього процесу. В результаті біля 90 % - за Януковича.
Весь час перебування в Амвросіївці, я умисно не заводила ніяких розмов з місцевими про політику, про кандидатів. А коли хтось сам починав такі розмови, відповідала чесно, і щиро. Я бачила, що людям інтересна думка киян, але щось їм заважало перейти на відверту розмову. Нишком я все ж таки намагалась почути, а чому за Януковича? Всі хто хотів донести до мене свою думку, говорили приблизно одну й ту ж саму фразу:”Так ми знаємо , що Янукович – людина Ахметова, а Ахметов – бандюк. Але вони зробили для нас добре. Ми маємо роботу і зарплатню”. Відчувалось, що така відповідь була кимсь запущена в тираж. А ще, я не знаю, як до цього ставитись , але в Амвросіївці я побачила, що люди, хай за інших умов, але і там, раптом відчули себе громадою. Вони раділи відчуттю єдності .
Від”їжджали з Амвросіївки з пригодою. Очікуючи тих, хто ще мав підійти , декілька наших хлопців відійшли від автобуса і наразились на місцеву “знать” на підпитку і з голубою символікою. Дісталось більш за всіх , як це буває, найспокійнішому, найтолерантнішому. Фінгал під оком і гематома на лобі. Всім автобусом поїхали до міського Управління МВС України, заставили прийняти від постраждалого заяву.
Вже була друга година ночі, а в управління то заходили, то виходили міліціянти з великими зіркам на погонах. Ми ж в автобусі голосно співали “Разом нас багато, нас не подолати” , скандували “Ю-щен-ко!”. Чуючи це, міліціонери просто пробігали повз наш автобус і швидко-швидко занирювали в приміщення.
Рушили з Амвросіївни уже мабуть після другої ночі. Через Донецьк їхали уже коли було видно. Красиве чисте місто. Реклама майже вся українською мовою. Якісь дивні почуття викликало побачене. Було дуже шкода, що люди, які живуть в цьому красивому місті - не з нами. Невже не бачать, не чують, не розуміють, що далі так жити не можна.
Дніпропетровськ проїжджали уже вдень. Інтелігентне місто. Красиво одягнуті люди. Сучасна молодь. І, що обрадувало більше всього : майже всі дерева набережної Дніпра перев”язані помаранчевими стрічками. Де-не-де були й голубі, але їх кількість була просто мізерною, може 100:1. А вже за Дніпропетровськом і аж до Києва геть всі дерева були в наших стрічках.
В автобусі за мною сиділи дві жінки. Мимоволі я була свідком всіх їх розмов. Обидві – не киянки. Одна начебто з Бахмача, друга з Луцька. Одна одній розказували, що коли почалась акція на Майдані, місцеві виборчі штаби Ющенка , деякі виробництва, учбові заклади почали формувати автопоїзди до Києва на підтримку мітингувальників. Автобуси рушали в дорогу обвішані символікою, прапорами , стрічками. На всьому шляху до Києва їх зупиняли люди з прилеглих сіл і містечок, виносили їм хто картоплю, хто вареники, хто цибулю, сало, мед, часник, хто що. Старі люди просили: діти, тільки стійте до кінця! Одна одній розказує : „Ми приїхали в Київ завалені продуктами” – „І ми так само!”
...........................................................................................................................................................
Далі буде.
2006.11.21 | DADDY
Re: Тримайся. - Сердечно дякую. Низький уклін
тим, хто вистьояв у Донецьку, Луганську... Ми ще не сказали свого останнього рішучого слова.Слава Україні.
Слава нації.
2006.11.21 | Альберт
Спасибі велике - за красиве і інтелігентне!...
За Дніпро, маю на увазі! Завжди приємно чути правду про себе.2006.11.21 | Саша-Нічна варта
Re: Дедді-респект, зрадникам-прокляття!
Щиро дякую тобі Дедді за твої поздоровлення нам - учасникам Нічної варти. Твої слова у 2004 році надихнули мене, мого брата та багатьох киян на громадський вчинок.Пора, майданівці, 5 канал та Юля з Ющенком надали мені якись невідомі титаничні сили, що я відчував мерзнучи на Майдані та вартуючи навколо виборчих ділянок.
Незважаючи ні на що, вважаю річницю Майдану - народним святом. А щодо до зрадників..... Вірю в те, що наш народ мудрий і він відправить усіх зрадників Майдану в політичне небуття!
Вітаю!
2006.11.22 | Дядя Вова
Лучше бы Вы, действительно, в тот день сидели дома.
Кто вас просил вылазить на майдан, насиловать волю избирателей юго-востока? Пока вы там стояли, мы здесь проклинали вас, надеюсь, что это навсегда отразится на Вашей карме.Впрочем, уже отразилось – полной кастрацией оранжевой идеи, неспособностью тронуться с места, пойти дальше «балачок».
Только не говорите, что «Всё было мирно. Это мы мирно так блокировали официальные органы государственной власти. Абсолютно без никакого давления Верховный суд принял своё решение. Там были офигенные подтасовки выборов». Не-ве-рю.
Чему Вы, вообще, радуетесь? Пикнику на свежем воздухе? Срывающим крышу лошадиным дозам адреналина в крови? Так сходите в горы, сыграйте в футбол, просто поживите 2 часа полной жизнью – незабываемых ощущений будет не меньше.
Ах, простите, Вы выдавливали из себя раба... Подавили целых три дня – и хватит, пора на покой. Писать мемуары, гордиться собой.
Свой постоянный Майдан у каждого нормального человека должен быть (и есть) в сердце, а не на улице.
2006.11.22 | Pavlo Z.
А Вы, дядя Вова, действительно,лучше бы в эту ночь спали.
Ибо рожденный ползать летать не может. Может только пролетать. Мимо жизни.2006.11.22 | 123
Re: Лучше бы Вы, действительно, в тот день сидели дома.
Дядя Вова пише:> Кто вас просил вылазить на майдан,
Ви не зустрічали такого, що люди роблять те, що їм хочеться? А не те, що їх хтось "просить"?
У вільній країні кожний може робити те, що йому хочеться - прийміть це як аксіому, навіть якшо вам це не подобається. Бо мені та іншим подобається, і ми так робитимемо. Обмеження є лише одне - закон.
> насиловать волю избирателей юго-востока?
Ви у своєму пафосі зовсім втратили відчуття міри. Виборці Півдня та Сходу обирають своєю волею владу на Півдні та Сході, тобто місцеву владу (сподіваюсь, вам ваша місцева влада певденно-східна влада подобається). А владу загальнодержавну обирають виборці всієї країни арифметичною більшістю голосів.
Якщо ці обставини викликає у вас сильні емоції - це лише характеризує важкість вашого випадку.
> Пока вы там стояли, мы здесь проклинали вас, надеюсь, что это навсегда отразится на Вашей карме.
Мдя...
> Впрочем, уже отразилось – полной кастрацией оранжевой идеи, неспособностью тронуться с места, пойти дальше «балачок».
З помаранчевими ідеями все не так і погано. Проблема в тому, що від ваших любих януковичів помаранчеві відрізняються не так сильно, як хотілося б
> Только не говорите, что «Всё было мирно. Это мы мирно так блокировали официальные органы государственной власти. Абсолютно без никакого давления Верховный суд принял своё решение. Там были офигенные подтасовки выборов». Не-ве-рю.
Кому цікаве - в що ви вірете, а в що ні? Питання вашої іраціональної віри -- це ваші особисті проблеми, нафіга з ними на публічні форуми лізти?
> Чему Вы, вообще, радуетесь? Пикнику на свежем воздухе? Срывающим крышу лошадиным дозам адреналина в крови? Так сходите в горы, сыграйте в футбол, просто поживите 2 часа полной жизнью – незабываемых ощущений будет не меньше.
Перемозі, яка здавалася неймовірною. Перемозі справедливості - і історичної, і правової, і людської.
> Ах, простите, Вы выдавливали из себя раба... Подавили целых три дня – и хватит, пора на покой. Писать мемуары, гордиться собой.
Мемуари - це для пенсіонерів
> Свой постоянный Майдан у каждого нормального человека должен быть (и есть) в сердце, а не на улице.
І який він, ваш постійний Майдан в серці?
2006.11.22 | Дядя Вова
Вот так логика! Раз, два, три – и с ног на голову.
123 пише:> Ви у своєму пафосі зовсім втратили відчуття міри. Виборці Півдня та Сходу обирають своєю волею владу на Півдні та Сході, тобто місцеву владу (сподіваюсь, вам ваша місцева влада певденно-східна влада подобається). А владу загальнодержавну обирають виборці всієї країни арифметичною більшістю голосів.
Продолжайте, продолжайте... что же Вы остановились? Значит, миллионы избирателей юго-востока имели право выбирать только местную власть, а стотысячная толпа – решить всё за всю Украину. Логично.
> Кому цікаве - в що ви вірете, а в що ні? Питання вашої іраціональної віри -- це ваші особисті проблеми, нафіга з ними на публічні форуми лізти?
А просто ДОКАЖИТЕ мне. Я специально искал в интернете официальные доказательства системной подтасовки выборов, их нет. То же и по остальным моим вопросам. Сошлись вера на веру, как стенка на стенку, моя вера на Вашу И чья лучше – даже науке неизвестно, тем более кому-то из нас лично.
> Перемозі справедливості - і історичної, і правової, і людської.
Бу-га-га, как говорит В.Корнилов. «Людских справедливостей», иногда совершенно противоположных, на ВФ столько же, сколько в нём участвует человек. А под «людскую» каждый затачивает «историческую и правовую» по своему вкусу. Иллюстрацией служит суета вокруг политреформы. Думала Дама стать премьером, были «за», решила сделаться не премьером, а президентом, нашлись не менее неубиенные аргументы «против».
> від ваших любих януковичів
Януковичи не мои любимые, хотя с ТАКИМИ оранжевыми могут запросто и стать. Я возмущаюсь не фактом Майдана, в котором есть доля положительного, а тем, ЧТО именно запомнилось его участникам, КАКИЕ уроки они из него извлекли. Типа, наши выиграли у шотландцев в футбол, а на форумах обсуждается как круто наши болельщики врезали по мордасам болельщикам шотландским. И готовы ещё раз «постоять за честь клуба» против своих новообретенных ненавистных врагов.
2006.11.22 | 123
Дуже проста і звичайна
Дядя Вова пише:> 123 пише:
> > Ви у своєму пафосі зовсім втратили відчуття міри. Виборці Півдня та Сходу обирають своєю волею владу на Півдні та Сході, тобто місцеву владу (сподіваюсь, вам ваша місцева влада певденно-східна влада подобається). А владу загальнодержавну обирають виборці всієї країни арифметичною більшістю голосів.
> Продолжайте, продолжайте... что же Вы остановились? Значит, миллионы избирателей юго-востока имели право выбирать только местную власть, а стотысячная толпа – решить всё за всю Украину. Логично.
Будя-які виборці мають однакові права, у тому числі щодо обрання влади. Завітайте на сайт ЦВК і дізнайтесь скільки виборців проголосувало і за що.
> > Кому цікаве - в що ви вірете, а в що ні? Питання вашої іраціональної віри -- це ваші особисті проблеми, нафіга з ними на публічні форуми лізти?
> А просто ДОКАЖИТЕ мне.
Що довести? Що ваша віра - неправильна? Наводити аргументи проти віри - надто невдячна справа. Вірте собі, якщо вам подобається.
> Я специально искал в интернете официальные доказательства системной подтасовки выборов, их нет.
Офіційним доказом є офіційне рішення офіційного Верховного суду, прийняте на підставі офіційної оцінки фактів та аргументів обох сторін. Офіційніше нічого не буває.
> > Перемозі справедливості - і історичної, і правової, і людської.
> Бу-га-га, как говорит В.Корнилов. «Людских справедливостей», иногда совершенно противоположных, на ВФ столько же, сколько в нём участвует человек. А под «людскую» каждый затачивает «историческую и правовую» по своему вкусу. Иллюстрацией служит суета вокруг политреформы. Думала Дама стать премьером, были «за», решила сделаться не премьером, а президентом, нашлись не менее неубиенные аргументы «против».
Дама НІКОЛИ не була за політреформу, не фантазуйте. Який тезис, така й ілюстрація до нього...
> > від ваших любих януковичів
> Януковичи не мои любимые, хотя с ТАКИМИ оранжевыми могут запросто и стать.
Чому ж ні? Виборці Сходу і Півдня їх вибрали на чесних виборах. Вони мають бути задоволені - їхню перемогу, коли вона таки була, підступні помаранчеві і не думали красти, хоч вони і контролювали владу, на відміну віл 2004 р.
> Я возмущаюсь не фактом Майдана, в котором есть доля положительного, а тем, ЧТО именно запомнилось его участникам, КАКИЕ уроки они из него извлекли.
Ну вже вибачайте - вірте у що вам подобається, див. вище