Влада - народу!
11/23/2006 | Русин
Програма для тих, хто прагне поліпшити своє життя.
Яка влада потрібна народу.
За п’ятнадцять років існування української демократіїї усі незаангажовані громадяни нашої країни встигли переконатися, що нова влада зневажає народ не менше, ніж радянська, а дбає про нього набагато гірше. І усі ці роки люди сподівалися, що ось ще трошки і щось змінеться на краще, влада повернеться обличчям до народу, полегшить його життя.
Та на жаль розвиток української демократії відбувається в зовсім іншому напрямку. . Якщо на перших виборах депутатів обирали мільйони виборців, то тепер їх призначають, або продають їм місця у виборчих списках 20-25 чоловік олігархів та найвищіх партійних функціонерів. Влада мільйонів перетворена на олігархічну владу небагатьох. Після того як наші партії попрацювали над нашою демократією, влада в Україні відверто купується, і, природно, використовується на користь тих, хто її купив. Цікаво, що найбруднішу роботу для цьго виконали люди, які видають себе за найбільших захисників народу, а саме А. Мороз з своїми прибічниками. Спочатку вони ініцюювали прийняття закону про політреформу, як умову своєї участі в помаранчевій коаліції, а потім за посаду спікера для А.Мороза привели до влади антикризову коаліцію. Багато хто засуджує А.Мороза за цей вчинок, та до майбутніх виборів забудуть. На цьому і базуєтся безвідповідальність нашої влади, що через п’ять років їхні попередні обяцянки пам’ятають лише деякі опоненти та політологи, а народ розвісивши вуха вже слухає нові і згоден забути минулу брехню заради нової – свіжої та привабливої. З іншого боку, невпинно дбаючи про народ за п’ять років наші владоможці можуть нажити такі капітали, які дозволять їм не дуже засмучуватись, якщо вони і не попадуть до влади на наступний термін. Як бачимо, ні влада взагалі, ні окремі її представники не несуть ніякої відповідальності за ті більші або менші знущання над народом, які кояться в Україні останні п’ятнадцять років. Влада все більше і більше звужує свої функції по забезпеченню народного добробуту, прагнучи залишити собі лише одну сферу діяльності- використання службового становища для особистого збагачення. Тому без кардинального підвищення відповідальності держслужбовців за виконання умов, на яких народ доручів їм владу, ніяких позитивних змін в Україні не буде.
Для підвищення відповідальності влади треба зробити одну дуже просту річ: оту псевдовідповідальність один раз у п’ять років на виборах змінити на звичайну юридичну відповідальність згідно з відповідним законом. Зараз усі передвиборчи обіцянки усіх партій це не більше ніж так званий лохотрон, бо ці зобов’язання неконкретні, юридично не фіксуються, виконання їх офіційно не контролюється і ніякої відповідальності за їх невиконання не передбачено. Необхідно ввести обов’язковий перелік конкретних єкономічних показників, зобов’язання по яким повинні приймати усі кандидати на владу. . Такими показниками в першу чергу мають бути:
-зменшення рівня безробіття;
-збільшення заробітної платні, пенсій, інших соціальних виплат;
-рівень цін і тарифів на житлово-комунальні послуги і т.і.
Ці зобов’язання з належним юридичним оформленням до початку виборчої компанії повинні бути представлені в Центральну виборчу комісію і після завершення виборів стати законом для виконання урядом, сформованим переможцями.
. Якщо ці зобов’язання на протязі року не виконуються, усі хто їх давав і створював уряд, повинні достроково звільнити свої місця для нових виконавців. І не за власним бажанням, а за спеціальним законом, чітко регламентуючим цю процедуру. Чому народ повинен терпіти знущання над своїм життям з боку некомпетентних фахівців, або злочинних брехунів до закінчення регламентних виборчих термінів? Ті, хто не приносять користі народу, повинні бути вилучені з влади негайно. Можливість застосування дострокової зміни влади за умови невиконання нею юридично зафіксованих економічних зобов’язань дуже суттєво підвищить її відповідальність. І буде можливо швидше знайти серед кандидатів на владу тих, хто дійсно поліпшить рівень життя народу.
Одне зауваженя щодо зобов’язань по заробітній платні. Право на владу дає політикам увесь народ, а свої зобов’язання по збільшенню зарплатні вони чомусь обмежують бюджетною сферою. Це така хитра сфера, яка бюджет не наповнює, а тільки його вичерпує. А ті хто фактично наповнює цей бюджет, працюючі на усіх отих підприємців, владу зараз не дуже і цікавлять. Тому зобов’язання по заробітній платні повинні прийматись окремо по бюджетній сфері і по тим, хто на своє лихо у ту хитру сферу не попав і повинен своїми руками і своїм потом на життя заробляти. А збільшення зарплатні, тим, хто бюджет вичерпує, особливо депутатам і іншим владам, повинно відбуватись тільки після збільшення зарплатні тим, хто цей бюджет наповнює.
Сама влада ніколи не тільки не зробить потрібних змін в законодавстві – вона не буде навіть обговорювати таку можливість. А якби урядовці обговорювали такі засади організації влади, то перше, що вони б заволали, що не все від них залежить. Є, мовляв, світова організвція торгівлі, світові ціни на нафту і т.д. і т.п. На це є дуже проста відповідь: ” А байдуже!”. Нехай забираються владоможці, які не передбачили якогось негативного зовнішнього впливу, що привів до невиконання їхньої програми. Не тільки ж народу терпіти усе на своїй шкірі – якісь неприємності повинні бути і у влади!
Але такі засади організації влади зараз, особливо після цієї антинародної політреформи, в Україні запровадити практично неможливо, бо неможливо здійснити офіційний незалежний контроль за діями влади. Окрім оцих виконавчих та законодавчих гілок повинна бути контролююча гілка влади. І для цього не потрібно ні одного додаткового чиновника. Їх уже в нас стільки, що з надлишком вистачить на усі можливі варіанти керування. (Цікаво було б порівняти кількість чиновників в країнах ЄС і в Україні!)
В нас вже 15 років без якихось істотних змін винятково в інтересах чиновників зберігається радянська система влади Рад! Наша влада сама себе призначає з допомогою нових КПРС і адмінресурсу, сама себе контролює, і сама себе винагороджує.
Влада Рад – це основа тоталітаризму, бо з представницького органу – Ради створюється орган виконавчої влади. Треба звільнити Ради від функцій виконавчої влади! Виконавчі комітети Рад необхідно підпорядкувати виконавчій гільці влади - кабміну, а самі Ради повинні здійснювати суворий конроль за результатами діяльності влади згідно з наказами виборців. Чиновники виконавчої влади не повинні бути депутатами народних Рад! Такі Ради могли б стати дієвими офіційними органами контролю за виконанням владою умов, на яких народ доручів їй цю владу.
Верховна Рада, яка зараз поклала на себе тягар і законодавчої і виконавчої влади, порушуючи тим самим принцип незалежності гілок влади, теж повинна бути від нього позбавлена. В такій системі ніяка дієва відповідальність неможлива, мабудь для того вона і створена.
Такі зміни у структурі влади є необхідною передумовою для створення в країні справжньої демократії. Але для того, щоб це дійсно була влада всього народу, потрібно створити механізм, щоб склад представницьких органів відповідав структурі населення, щоб у них були представники усіх, як раніше казали, сословій, а не одні грошові мішки.
Посилення відповідальності виконавчої влади за виконання задекларованих економічних показників, які безпосередньо стосуються умов життя населення, безумовно повинно поліпшити стан народного добробуту.
Досягти таких змін у системах влади можливо шляхом підтримки на виборах партії, яка зобов’яжеться відмінити антинародну політреформу і реформувати владу згідно з викладеними пропозиціями.
Яка влада потрібна народу.
За п’ятнадцять років існування української демократіїї усі незаангажовані громадяни нашої країни встигли переконатися, що нова влада зневажає народ не менше, ніж радянська, а дбає про нього набагато гірше. І усі ці роки люди сподівалися, що ось ще трошки і щось змінеться на краще, влада повернеться обличчям до народу, полегшить його життя.
Та на жаль розвиток української демократії відбувається в зовсім іншому напрямку. . Якщо на перших виборах депутатів обирали мільйони виборців, то тепер їх призначають, або продають їм місця у виборчих списках 20-25 чоловік олігархів та найвищіх партійних функціонерів. Влада мільйонів перетворена на олігархічну владу небагатьох. Після того як наші партії попрацювали над нашою демократією, влада в Україні відверто купується, і, природно, використовується на користь тих, хто її купив. Цікаво, що найбруднішу роботу для цьго виконали люди, які видають себе за найбільших захисників народу, а саме А. Мороз з своїми прибічниками. Спочатку вони ініцюювали прийняття закону про політреформу, як умову своєї участі в помаранчевій коаліції, а потім за посаду спікера для А.Мороза привели до влади антикризову коаліцію. Багато хто засуджує А.Мороза за цей вчинок, та до майбутніх виборів забудуть. На цьому і базуєтся безвідповідальність нашої влади, що через п’ять років їхні попередні обяцянки пам’ятають лише деякі опоненти та політологи, а народ розвісивши вуха вже слухає нові і згоден забути минулу брехню заради нової – свіжої та привабливої. З іншого боку, невпинно дбаючи про народ за п’ять років наші владоможці можуть нажити такі капітали, які дозволять їм не дуже засмучуватись, якщо вони і не попадуть до влади на наступний термін. Як бачимо, ні влада взагалі, ні окремі її представники не несуть ніякої відповідальності за ті більші або менші знущання над народом, які кояться в Україні останні п’ятнадцять років. Влада все більше і більше звужує свої функції по забезпеченню народного добробуту, прагнучи залишити собі лише одну сферу діяльності- використання службового становища для особистого збагачення. Тому без кардинального підвищення відповідальності держслужбовців за виконання умов, на яких народ доручів їм владу, ніяких позитивних змін в Україні не буде.
Для підвищення відповідальності влади треба зробити одну дуже просту річ: оту псевдовідповідальність один раз у п’ять років на виборах змінити на звичайну юридичну відповідальність згідно з відповідним законом. Зараз усі передвиборчи обіцянки усіх партій це не більше ніж так званий лохотрон, бо ці зобов’язання неконкретні, юридично не фіксуються, виконання їх офіційно не контролюється і ніякої відповідальності за їх невиконання не передбачено. Необхідно ввести обов’язковий перелік конкретних єкономічних показників, зобов’язання по яким повинні приймати усі кандидати на владу. . Такими показниками в першу чергу мають бути:
-зменшення рівня безробіття;
-збільшення заробітної платні, пенсій, інших соціальних виплат;
-рівень цін і тарифів на житлово-комунальні послуги і т.і.
Ці зобов’язання з належним юридичним оформленням до початку виборчої компанії повинні бути представлені в Центральну виборчу комісію і після завершення виборів стати законом для виконання урядом, сформованим переможцями.
. Якщо ці зобов’язання на протязі року не виконуються, усі хто їх давав і створював уряд, повинні достроково звільнити свої місця для нових виконавців. І не за власним бажанням, а за спеціальним законом, чітко регламентуючим цю процедуру. Чому народ повинен терпіти знущання над своїм життям з боку некомпетентних фахівців, або злочинних брехунів до закінчення регламентних виборчих термінів? Ті, хто не приносять користі народу, повинні бути вилучені з влади негайно. Можливість застосування дострокової зміни влади за умови невиконання нею юридично зафіксованих економічних зобов’язань дуже суттєво підвищить її відповідальність. І буде можливо швидше знайти серед кандидатів на владу тих, хто дійсно поліпшить рівень життя народу.
Одне зауваженя щодо зобов’язань по заробітній платні. Право на владу дає політикам увесь народ, а свої зобов’язання по збільшенню зарплатні вони чомусь обмежують бюджетною сферою. Це така хитра сфера, яка бюджет не наповнює, а тільки його вичерпує. А ті хто фактично наповнює цей бюджет, працюючі на усіх отих підприємців, владу зараз не дуже і цікавлять. Тому зобов’язання по заробітній платні повинні прийматись окремо по бюджетній сфері і по тим, хто на своє лихо у ту хитру сферу не попав і повинен своїми руками і своїм потом на життя заробляти. А збільшення зарплатні, тим, хто бюджет вичерпує, особливо депутатам і іншим владам, повинно відбуватись тільки після збільшення зарплатні тим, хто цей бюджет наповнює.
Сама влада ніколи не тільки не зробить потрібних змін в законодавстві – вона не буде навіть обговорювати таку можливість. А якби урядовці обговорювали такі засади організації влади, то перше, що вони б заволали, що не все від них залежить. Є, мовляв, світова організвція торгівлі, світові ціни на нафту і т.д. і т.п. На це є дуже проста відповідь: ” А байдуже!”. Нехай забираються владоможці, які не передбачили якогось негативного зовнішнього впливу, що привів до невиконання їхньої програми. Не тільки ж народу терпіти усе на своїй шкірі – якісь неприємності повинні бути і у влади!
Але такі засади організації влади зараз, особливо після цієї антинародної політреформи, в Україні запровадити практично неможливо, бо неможливо здійснити офіційний незалежний контроль за діями влади. Окрім оцих виконавчих та законодавчих гілок повинна бути контролююча гілка влади. І для цього не потрібно ні одного додаткового чиновника. Їх уже в нас стільки, що з надлишком вистачить на усі можливі варіанти керування. (Цікаво було б порівняти кількість чиновників в країнах ЄС і в Україні!)
В нас вже 15 років без якихось істотних змін винятково в інтересах чиновників зберігається радянська система влади Рад! Наша влада сама себе призначає з допомогою нових КПРС і адмінресурсу, сама себе контролює, і сама себе винагороджує.
Влада Рад – це основа тоталітаризму, бо з представницького органу – Ради створюється орган виконавчої влади. Треба звільнити Ради від функцій виконавчої влади! Виконавчі комітети Рад необхідно підпорядкувати виконавчій гільці влади - кабміну, а самі Ради повинні здійснювати суворий конроль за результатами діяльності влади згідно з наказами виборців. Чиновники виконавчої влади не повинні бути депутатами народних Рад! Такі Ради могли б стати дієвими офіційними органами контролю за виконанням владою умов, на яких народ доручів їй цю владу.
Верховна Рада, яка зараз поклала на себе тягар і законодавчої і виконавчої влади, порушуючи тим самим принцип незалежності гілок влади, теж повинна бути від нього позбавлена. В такій системі ніяка дієва відповідальність неможлива, мабудь для того вона і створена.
Такі зміни у структурі влади є необхідною передумовою для створення в країні справжньої демократії. Але для того, щоб це дійсно була влада всього народу, потрібно створити механізм, щоб склад представницьких органів відповідав структурі населення, щоб у них були представники усіх, як раніше казали, сословій, а не одні грошові мішки.
Посилення відповідальності виконавчої влади за виконання задекларованих економічних показників, які безпосередньо стосуються умов життя населення, безумовно повинно поліпшити стан народного добробуту.
Досягти таких змін у системах влади можливо шляхом підтримки на виборах партії, яка зобов’яжеться відмінити антинародну політреформу і реформувати владу згідно з викладеними пропозиціями.