11/24/2006 | Володимир Горбач

Події кінця 2004 року були проявом громадянської свідомості та активної громадянської позиції українського суспільства. Сьогодні велика кількість людей по обидва береги Дніпра відчувають себе ГРОМАДЯНАМИ – носіями громадянської свідомості, які здатні самостійно будувати своє спільне майбутнє.

Але ви, українські політики, знову вирішили все без нас і за нас… Всі кроки, дії і позиції політиків довели суспільству - вожді політичних сил виявилися не готовими до демократичних стандартів поведінки, вони зрадили своїх виборців заради власних інтересів.

Саме непослідовність та безвідповідальність, безпринципні маніпуляції громадською думкою, брудна боротьба за посади, а також ваше відверте зрадництво призвели до того, що країні загрожує повернення в минуле.

Розколота нація не об’єднується протиприродними коаліціями чи кандидатами в прем’єри, яких не сприймає більшість суспільства. Об’єднати країну можна лише системними змінами, які забезпечують кожному громадянину можливість самореалізуватися, відчути себе важливою частиною єдиної спільноти.

Сьогодні стало очевидним - в Україні відсутні механізми реалізації громадського волевиявлення та захисту суспільних інтересів. У країні відсутні справжні політичні партії, сформовані на демократичних засадах та здатні вивести країну з кризи. У Верховній Раді під прикриттям політичних партій ховаються групи по обслуговуванню олігархічних чи корпоративних інтересів. А відсутність механізмів контролю з боку громадян за політиками стимулює та виправдовує їхню безвідповідальність.

Ми незгодні бути заручниками неефективної влади. Народ має право не лише на повстання, але й на формування влади. Демократична влада – це не просто набір самопроголошених демократами кандидатур, це насамперед, принципи, правила та процедури обрання, зміни та здійснення влади. Ми обіцяємо вам, що більше ніколи не проголосуємо за тих політиків, які не дотримуються принципів громадянської політики.

ПРИНЦИПИ ГРОМАДЯНСЬКОЇ ПОЛІТИКИ:

1. Держава – спільнота свідомих громадян. Право вважати себе громадянином належить лише суспільно активній людині, яка усвідомлює персональну відповідальність за долю держави, відстоює свої та захищає права інших, бере участь в прийнятті владою важливих рішень та здійснює контроль за її діями.

2. Політична відповідальність. Політик як слуга народу має нести відповідальність за сказане і зроблене. Безвідповідальні слова та вчинки мають відразу призвести до його відставки, добровільної чи примусової. Політик повинен бути послідовним у своїх діях та чесним у словах. Нереальні обіцянки та популістські гасла – засоби маніпуляторів та політичних шахраїв.

3. Верховенство права, робота закону. Перед законом мають бути рівними всі. Особливо прискіпливо слід застосовувати правовий закон по відношенню до публічних політиків та членів їх сімей. Нехтування правом та недотримання законів призводить до хаосу в суспільстві, знищує інституційні основи держави.

4. Свобода слова. Право громадянина дати оцінку владі передбачає обов’язок влади прислухатися до його голосу. Політик, який зазіхає на свободу слова або не враховує думку громадськості повинен бути негайно відсторонений від публічної діяльності.

5. Відмова від брехні. Громадяни мають право на усвідомлений раціональний вибір. За відверту й нахабну брехню з екранів телевізорів потрібно передбачити політичну й правову відповідальність. Маніпуляції з суспільною думкою та вплив на підсвідомість громадян – неприпустимі.

6. Участь громадян у прийнятті рішень. Кожне важливе рішення влади має бути попередньо обговорене та узгоджене з громадськістю. Причина прийняття кожного рішення має бути докладно роз’яснена громадянам. Дії влади мають бути відкритими та публічно вмотивованими. Механізми прийняття рішень повинні бути прозорими та зрозумілими громадянам.

7. Ефективний громадянський контроль. Кожен посадовець потребує постійного контролю за його діяльністю. Справді ефективним може бути лише контроль з боку відповідальних громадян та їх об’єднань.

Називатися політиком та балотуватися до виборних органів влади може лише той, хто своїми попередніми діями заслужив право представляти інтереси громадян. Той хто здатний пройти цей кваліфікований відбір і витримати чесну конкуренцію. Таке право не можна купити, чи самовільно присвоїти, його можна отримати лише крок за кроком послідовно відстоюючи суспільні інтереси. Тільки той хто здатний пройти цей шлях може називатися політиком. Більшість сучасного українського політику му не відповідає цим стандартам і не пройшов кваліфікації громадянським суспільством.

Тому ми, громадяни Майдану, відмовляємо вам у довірі і у праві представляти наші інтереси.