12/05/2006 | Йосиф Сірка

В той час, коли у ВР України комуністи та Партія регіонів відмовлялися визнати голодомор 1932-33 рр. голокостом українського народу, у канадському місті Торонто чужинець говорив про незаперечні факти цієї жахливої сторінки історії України.

В Україні мало хто чув про молодого журналіста Великої Британії Ґарета Джонса, який у ЗО-х рр. відвідував Україну, розмовляв з голодними селянами і публікував статті у великобританських та американських газетах. За правдиві статті Джонс поплатився своїм життям, бо карна рука большевиків вже в 1935 р. знайшла його й замордувала. Джонс залишив щоденник, який знайшли родичи майже після 70 років! І саме „Щоденник” Ґ.Джонса є ще одним незаперечним свідком голодомору в Україні. Про вибрані сторінки із „Щоденника” по телебаченню, радіо та перед українською публікою Торонто виступав 27 листопада 2006 р. молодий науковець, пра-племінник Ґ.Джонса Н.Коллі. Треба сподіватися, що цей „Щоденник” скоро перекладуть і на українську мову і він доповнить незаперечні факти українського голокосту.

Наступного дня ВР України таки прийляла пропозицію президента – визнати голодомор ґеноцидом українського народу, але великим розчаруванням стало те, що Партія реґіонів, яка базується в основному на території, що так масивно постраждала від голодомору, утрималася від голосування і лише у двох її депутатів „заговорила” совість, а жертви Гаврилівки на Дніпропетровщині, де ціле село стало жертвою страшного большевицького злочину проти людства, „неудостоїлися” уваги „нащадків”-депутатів. Звичайно, що від комуністів України ніхто не чекав, що вони проголосують за визнання ґеноциду, який організували їхні попередники, а відгодований комсомолець-комуніст Голуб дозволив собі навіть голосувати проти! Гадаю, що в цивілізованих країнах такого „депутата” прогнали б з парламенту і закрили б у хлів зі свинями. Для депутатів, які відмовились голосувати, слід би було розмножити статті С.Грабовського „Геноцид 1932-33 років...” (Майдан, 27.11.2006) та В.Крука „Геноцид украинского народа” (Майдан, 1.12.2006).

А для комуністів, які ще сумніваються у тому, що зробили їхні попередники, видрукувати заяву Менделя Хатаевича, 2-го секретаря КП(б)У, яку він зробив у трагічному 1933 році: „Между нашей властью і крестьянством ідет беспощадная борьба. Ета борьба не на жизнь, а на смерть. Етот год стал іспитаніем нашей сіли і іх видержкі.ПОНАДОБІЛСЯ ГОЛОД (під.моє), чтоби показать ім, кто тут хозяін. ОН ОБОШЕЛСЯ В МІЛЛІОНИ ЖИЗНЕЙ...” (В.Крук „Геноцид украинского..., Майдан, 1.12.2006). Оце слова не нацоналіста, а представника тої партії, яка голодомор організувала і „победоносно” провела!

В Україні слід би запровадити сторінку у всіх газетах та журналах, яка б інформувала громадян України про страшний голодомор, а такі статті якА.Привалова „О голодоморе и советской символике” (Майдан, 4.12.2006), після прийняття закону, не слід би вміщувати, щоб не плутати читача, бо він визнає голодомор, але не ґеноцид, можливо має проблеми з українською, то міг не читати статтю С.Грабовського, зате стаття В.Крука могла б йому багато в чому відрити очі.

Голодомор був акцією КП(б), а символи цієї партії до сьогодні знаходяться в багатьох містах України. Пам”ятники катам України є доказом не демократії, а браку гордості за своє. В цивілізованих країнах вже б давно повалили пам”ятники тим, які своєю політикою вбили мільйони людей та знищили на десятиліття цивілізацію. І поки пам”ятник катові України не буде замінено пам”ятником жертвам ґеноциду українського народу, то про справедливість нема що й говорити! Пан Привалов, можливо не задумався, що символіка СРСР нічим не краща за фашистську, а щодо визнання голодомору ґеноцидом, то не треба зразу шукати підтекст – ґеноцид був і українці звинувачують систему і партію, яка повинна нести за це відповідальність. Можливо, що зараз „Голуби” притихнуть, а коли ні, то вже є закон, але сумніватися у ґеноциді після його визнання буде наругою над пам”яттю мільйонів. І саме існування пам”ятників-символів чортівської системи є наругою над пам”яттю жертв голодомору.

Сподіваюся, що депутати від ПР ще внесуть додатково свої голоси „ЗА”, а до таких як „товариш” Голуб слід додати дуже влучне визначення поета Мойсея Фішбейна: „Вони україноподібне чортовиння. Вони виплодки народовбивць” (Майдан, 27.11.2006).

Голодомор був визнаний ґеноцидом українського народу, а існування у ВР України фракцій Партії реґіонів та КПУ є трагедією українського народу, який „недоглянув” під час виборів, за кого подавав голос!

Торонто, 4.12.2006 р.
Отримано Майданом: Mon, 4 Dec 2006 16:05:18 -0500 (EST) (23:05 EET)
Світлина меморіяльної дошки Ґарета Джонса на будинку Валійського Університету - з архіву Майдану