12/12/2006 | BIO

Коли Тарасюк заявив, що відтепер буде ходити до Кабміну у супроводі судового виконавця, я подумав, що люблю цю країну, і вперше пожалкував, що я не судовий виконавець. Дурень! Треба було соціально реабілітуватися і закінчувати юридичний. Я все життя волав: «Вся влада - польовим командирам!» А вона опинилася у судових виконавців, які ще краще за польових командирів, бо більш химерні. Наших партизанів кінця сорокових років називали лицарями абсурду. Судові виконавці, не будучи лицарями, самі є абсурдом. Тотальне торжество абсурду. Ми вже живемо в середині анекдоту. Уявляєте прибуття міністра закордонних справ будь-якої держави, яка нас ще не розкусила. Біля трапу (за протоколом) Тарасюк з хлібом та сіллю, а поряд - судовий виконавець з наручниками на випадок, якщо гість засумнівається в легітимності Тарасюка.

Диктатура судів відкриває небачені можливості для ревізії дійсності. Лише потворна скнарість комуністів не дає Шевченківському судові стимулу до скасування декларації про державний суверенітет України. Гадаю, тисяч п’ятнадцять доларів вистачило б, щоб відновити Радянський Союз. А що, як про наші ноу-хау дізнаються в Німеччині? Пенсії старенького ветерана СС цілком вистачить, щоб успішно оскаржити в Шевченківському або Печерському суді визволення Києва від німецько-фашистських загарбників. Було б Гітлеру замість вермахту мати наших судових виконавців, фіг би він програв!

Придністровці скаржаться на економічну блокаду з боку України. Вони ще не зрозуміли, яке бурхливе море абсурду у них під боком, бо самі відгородилися б від нас бетонною стіною. Проте скоро зрозуміють. Вибори президента Придністров’я Україна визнала нелегітимними. Тобто, наш нелегітимний міністр закордонних справ заявив, що придністровці нелегітимно обрали президента. Свого ми обрали в третьому турі і тепер можемо закидати нелегітимність тим, кого обрали всього лише в першому.

В чужих раціональних, нудних країнах є свої патріоти. Вони нахабно претендують на території сусідів, голосують щодо захисту прав співвітчизників за кордоном. Скажімо, не буває німецьких патріотів, які б не плакали за Східною Прусією, немає патріотів польських, які б не сумували за Львовом. Всі румунофіли хочуть Буковину. А українські патріоти не хочуть Придністров’я. Вони хочуть абсурду. І він у них є. Якби в Україні провести опитування щодо Придністров’я, то виявиться, що українофіли проти можливого приєднання цих земель, а українофоби - за прирощення української території Придністров’ям.

В усьому Світі патріотизм – це претензії. І лише у нас – це скромність. Скромність здібностей. В усьому Світі націоналісти проти НАТО і США (навіть американські). У нас – за.

До помаранчевих подій російськомовні області найбільше опирались проникненню російського капіталу (в Донецьк його взагалі не пускали), а україномовні найбільше йому продавалися (Івано-франківська, наприклад). Як зараз – невідомо. То ще був впорядкований абсурд!

Ви питаєте, навіщо Ющенко таки висунув прем’єром Януковича? Щоб проти нього боротися і від нього потерпати. Мазохізм? Абсурдизм! Зазвичай опозиція прагне стати владою. У нас влада два роки рвалася в опозицію. Проте вийшло ще краще. Президент очолює і владу і опозицію. І судячи з опитувань, має багатьох прихильників. По буднях він, разом зі своїм секретаріатом – влада, а по вихідних – вони всі опозиція.

Гасло прогресивної студентської молоді: «Люблю УПА і главного мента». Так ти за тих, хто тікає, чи за тих, хто доганяє? А все одно. Він бігав сам за собою. Сенс зникав, а рейтинги зростали. Коли Луценко ще намагався саджати знакових «бандитів» (Колєсникова, обшукував Ахмєтова) його ще не дуже любили ті, хто скандував «Бандитам – тюрми!» Коли він полишив цю невдячну справу і остаточно переключився лише на прес-конференції, його покохали усі. Маячня яку він ніс імпонувала гурманам абсурду.

Він розірвав з Морозом за те, що той підтримав Януковича для того, щоб самому служити Януковичу. Так він казав, що служить Януковичу, щоб ловити Януковича! – кажуть патріоти «і кліпають очима».

Після розгрому Паризької комуни не всіх комунарів і бандпосібників розстріляли одразу. Щодо багатьох було слідство і згодом їх судили. Один з них, відомий журналіст Анрі Рошфор, залишив чудові мемуари, і там є епізод, який мені страшенно подобається. Цей Рошфор пише, що фахових слідчих не вистачало, і його доручили допитувати якомусь артилерійському капітану. «При обшуці вашого будинку, – сказав капітан, – були знайдені портрети Гарібальді і Мадзіні з їхніми власноручними написами». «Так, – відповідає Рошфор, – ці достойники презентували мені свої портрети і підписали їх». «А також, – продовжує капітан, – ми вилучили чисельні фотографії такого собі Анрі Рошфора!» «Дозвольте – вигукує Рошфор – але ж Анрі Рошфор – це Я!» «Погодьтесь, - каже капітан, – все ж таки підозріло, що ви тримаєте вдома стільки зображень цього небезпечного екстреміста».

Гадаю, в жилах капітана текла українська кров. На початку дев’яностих ми всі понесли гроші в трасти. Нас обдурили і обікрали. Проте так ми долучилися до економічного життя і дали потужний поштовх ринковій економіці. Ми всі відчували піднесення і ми пишаємося цим періодом свого життя. І як би трасти знову нас закликали, ми знову віддали б їм свої гроші! Ви ще не чули такого? А про Майдан? Ми не лицарі абсурду, ми - терпіли абсурду. Теж така собі місія. Проте, в абсурдному суспільстві мають бути дисиденти, носії здорового глузду, інакомислячі.

Є в нас такий політв’язень! Очолює Російській клуб, проте на граблі наступає якось підозріло по-українськи. Замість того, щоб «ліняти» туди, приїздить сюди. І ось Максим Курочкін, якого звинувачують в тому, що його не любить Коломойський, отже - й Луценко, сидить в Лук’янівській тюрмі і засилає на волю маляву для засобів масової інформації. Де пише (викладаю коротко), що сиджу я оце в камері, а тим часом на нас летить величезний метеорит, який знищить усе живе, якщо не приїде Путін і не сяде за довгу розмову, але не лише з Ющенком, а також з Ахметовим, Морозом, Симоненком і Януковичем одночасно, і тоді за три години вони за все домовляться, а ще хочу передати привіт своїй новій дружині: котік, у нас все буде добре.

І ось я уявляю як це послання людству адвокат таємно, в задньому проході виносить з узилища на волю. Ми всі такі, і наші політв’язні думають, як ми. Знайдіть обов’язково цього листа в інтернеті. Це – зразок стилю. Я плакав, коли читав.

Роблю політичний прогноз: ми напередодні політичної рокіровки. Янукович з’їздив в Америку і сподобався американцям. Американці сподобались Януковичу. Скоро Путін приїде до України. Він знайде спільну мову з Ющенком, адже Янукович гірший, ніж Росія. А проамериканський Янукович гірше, ніж що б то не було. Євроінтегрований Янукович проти проросійського Ющенка. «Абсурд!» – скажете ви. «Отож!» – відповім я.

Завжди, коли ми стикаємось з українською владою, політикою чи політичною свідомістю мас, ми поринаємо у веселий чи похмурий абсурд. Київрада – це свято абсурду. Українська мова Азарова – абсурд похмурий. Гадаю, такою ж є його фінансова політика. Міністр оборони, який за чиїмсь влучним висловленням «дивується, коли бачить солдата». Як вам послідовний ряд: Коновалець, Бандера, Івченко на мерседесі – теж очолює революційний націоналізм. Гайдук і Хорошковський які рулюють… ні, не бухгалтерською звітністю, а чомусь обороною і національною безпекою.

Щось стрімко змінюється в Україні. Гоголівщина замінюється Кафкіанством, казка анекдотом, трагедія балаганом, містика абсурдом. А снігу все немає.

http://obozrevatel.com/news/2006/12/12/148443.htm