Про сучасну українську політичну націю
01/11/2007 | Майдан-ІНФОРМ
В Україні остаточно сформована сучасна політична нація, в основі якої – принцип територіального патріотизму
До такого висновку дійшов народний депутат України, директор Інституту політики Микола Томенко, аналізуючи на прес-конференції результати соціологічного дослідження, яке на замовлення Інституту політики у грудні 2006 року провели «Українське демократичне коло» та компанія «Ukraine sociology service». В ході дослідження було опитано 4998 респондентів (похибка вибірки не перевищує 2%), у яких з’ясовувалося їхнє ставлення до історичних подій, політичних діячів та перспектив розвитку країни.
«Більшість людей, які живуть в Україні, горді з того, що вони є громадянами цієї країни. Це - яскравий приклад так званого територіального патріотизму. До речі, саме таку концепцію в свій час обґрунтовував відомий український історик та політолог В’ячеслав Липинський», - зауважив Микола Томенко. Зокрема, за його словами, про остаточне формування сучасної української політичної нації, в основі якої лежить принцип територіального патріотизму та поваги до себе як до громадянина країни, свідчать результати дослідження, за якими у грудні 2006 року дві третини опитаних (65%) пишаються тим, що вони є громадянами України, тоді як у грудні 2002 таких було лише 49%.
Цікаво, що помітне зростання відбулося в усіх регіонах країни: в Донецькій та Луганській з 39% до 60%, а у п’яти західних областях з 59% до 79%. Серед молоді до 30-ти років пишається громадянством у 2006 році в середньому 71%.
«Більшість представників української сучасної політичної нації декларують свою прихильність до європейських принципів демократії», - зазначив Микола Томенко. Так, майже половина опитаних (48,3%) вважають, що робота уряду буде більш ефективною у разі існування в країні сильної опозиції, а прихильників протилежної думки – практично удвічі менше (24,6%). Переважна більшість респондентів (76,8%) вважають, що жінки мають таке ж право обіймати будь-які посади, аж до найвищих, як і чоловіки.
Водночас українці висловлюють більш критичне ставлення до процесів приватизації землі та підприємств, а також значно поменшало в Україні прихильників роздержавлення власності. Такі настрої, на думку Миколи Томенка, пов’язані з реакцією населення на численні зловживання місцевої влади та з корупцією у сфері приватизаційних процесів.
Коментуючи геополітичні орієнтації громадян, Микола Томенко відзначив посилення проросійського вектору, яке пов’язав із прорахунками влади у взаєминах з Росією та бажанням українського суспільства налагодити прогнозовані, стабільні та дружні відносини з Російською федерацією. А зменшення прихильників європейського вибору пов’язане, на думку Томенка, з розчаруванням у нереалістичності декларованих передовсім командою Президента Ющенка швидкого інтегрування у європейські структури та вступу до ЄС.
Прес-служба М.В. Томенка
До такого висновку дійшов народний депутат України, директор Інституту політики Микола Томенко, аналізуючи на прес-конференції результати соціологічного дослідження, яке на замовлення Інституту політики у грудні 2006 року провели «Українське демократичне коло» та компанія «Ukraine sociology service». В ході дослідження було опитано 4998 респондентів (похибка вибірки не перевищує 2%), у яких з’ясовувалося їхнє ставлення до історичних подій, політичних діячів та перспектив розвитку країни.
«Більшість людей, які живуть в Україні, горді з того, що вони є громадянами цієї країни. Це - яскравий приклад так званого територіального патріотизму. До речі, саме таку концепцію в свій час обґрунтовував відомий український історик та політолог В’ячеслав Липинський», - зауважив Микола Томенко. Зокрема, за його словами, про остаточне формування сучасної української політичної нації, в основі якої лежить принцип територіального патріотизму та поваги до себе як до громадянина країни, свідчать результати дослідження, за якими у грудні 2006 року дві третини опитаних (65%) пишаються тим, що вони є громадянами України, тоді як у грудні 2002 таких було лише 49%.
Цікаво, що помітне зростання відбулося в усіх регіонах країни: в Донецькій та Луганській з 39% до 60%, а у п’яти західних областях з 59% до 79%. Серед молоді до 30-ти років пишається громадянством у 2006 році в середньому 71%.
«Більшість представників української сучасної політичної нації декларують свою прихильність до європейських принципів демократії», - зазначив Микола Томенко. Так, майже половина опитаних (48,3%) вважають, що робота уряду буде більш ефективною у разі існування в країні сильної опозиції, а прихильників протилежної думки – практично удвічі менше (24,6%). Переважна більшість респондентів (76,8%) вважають, що жінки мають таке ж право обіймати будь-які посади, аж до найвищих, як і чоловіки.
Водночас українці висловлюють більш критичне ставлення до процесів приватизації землі та підприємств, а також значно поменшало в Україні прихильників роздержавлення власності. Такі настрої, на думку Миколи Томенка, пов’язані з реакцією населення на численні зловживання місцевої влади та з корупцією у сфері приватизаційних процесів.
Коментуючи геополітичні орієнтації громадян, Микола Томенко відзначив посилення проросійського вектору, яке пов’язав із прорахунками влади у взаєминах з Росією та бажанням українського суспільства налагодити прогнозовані, стабільні та дружні відносини з Російською федерацією. А зменшення прихильників європейського вибору пов’язане, на думку Томенка, з розчаруванням у нереалістичності декларованих передовсім командою Президента Ющенка швидкого інтегрування у європейські структури та вступу до ЄС.
Прес-служба М.В. Томенка
Відповіді
2007.01.11 | Wint
Re: Про сучасну українську політичну націю
«Я буду плакать и смеяться,Когда усядусь в «Мерседес»,
И буду в роскоши купаться,
Приезжай поскорей за мной,
Я здесь!»
Так у 90-х колись співала одна з найпопулярніших російських поп-груп про уяви пересічної росіянки про життя у Америці. Нажаль цей погляд на життя за кордоном поширений і у нас в Україні. Багато людей звертають увагу тільки на рівень життя і повністю ігнорують суспільні відносини у європейському (або американському) суспільстві, не розуміючи того, що перше тримається на другому. Про це дуже добре розтлумачено у статті http://www.zerkalo-nedeli.com/nn/show/625/55205/. Прочитайте її, будь ласка, багато чого стане зрозумілим...
Вони (європейці) дійсно „всі разом”, а ми тільки робимо вигляд, вони готові відстоювати свої права свою честь, а ми тільки скаржимось (на всіх) у чергах, а в душі молимось щоб не стало ще гірше. І як багато років тому все ще чикаємо на „доброго царя”...
2007.01.11 | Предсказамус
Плив-плив, а на березі...
Wint пише:> Про це дуже добре розтлумачено у статті http://www.zerkalo-nedeli.com/nn/show/625/55205/
Очередной опус на тему "как нам не повезло с народом". Растолковано хорошо, спору нет.
2007.01.11 | Предсказамус
Выдавать желаемое за действительное - не лучшее решение
2007.01.11 | Чучхе
Томенко - це діджей, що перейменовував майдан Незалежності в май
дан Свободи?Він дебіл, не звертайте на нього уваги
2007.01.11 | Михайло Свистович
Re: Томенко - це діджей, що перейменовував майдан Незалежності в май
Чучхе пише:> дан Свободи?
>
> Він дебіл
Ні, він не дебіл?
2007.01.11 | Сахаров
Re: Про сучасну українську політичну націю
Я б на ґрунті тих даних опитування висловився обережніше. В кращому разі у процесі формування української політичної нації потенційно пройдена точка неповернення, що само по собі є неабияким, мабуть, вирішальним досягненням. Проте лише у частині місцевого патріотизму. А для того щоб нація сформувалася остаточно необхідно щоб більшість людей пишалися не лише належністю до громадянства, а й тими перевагами, які вони мають, маючи українське громадянство.2007.01.11 | Wint
Re: Про сучасну українську політичну націю
Замість того, щоб наводити відсоток людей, які пишаються своїм українським громадянством, нехай би пан Томенко навів відсоток тих, хто почав розмовляти українською. Або відсоток тих, хто перестав порушувати правила на дорогах, розуміючи, що кривдить своїх співгромадян. Чи відсоток тих, хто перестав смітити на вулицях, розуміючи що оточуючі такі ж самі українці... Це реальне ставлення людини до своєї держави і до своїх співвітчизників!Велика політика, як це не дивно, починається з простої поваги до себе і до оточуючих.
2007.01.11 | Карт
Нація виникає за певних обставин.
Не кожне населення може перетворитися на націю, дехто, можливо, спізнився.«Нас багато і нас не подалати!» - цей слоган сповістив мешканців території «Україна» про начебто народження нації. «Меморандум» сповітив про те, що спроба не вдалась.
Конференції на тему «Чи є в нас нація?» є даремними, бо якщо нація народжується, то кожний з нас відчуває, що вона таки народжується.
Народження нації відбувається у свідомості, лише за певних обставин, лише за певних дій мешканців території у цих обставинах і лише за переможного результату їх дій.
Такі часи називають «часами випробувань».
Найбільшим стимулятором народження нації є боротьба мешканців за свою територію і за обраний спосіб існування на цій території. Всі існуючі на сьогодні нації сформувалися саме у такий спосіб.
На жаль, Україні не вдалося вибороти свою територію і утворити на ній міцну державу.
Сталу, всіма визнану територію (і уряд) вона отримала від переможця – комуністичної Росії, після громадянської війни.
Якщо ти відчуваш, як народжується твоя нація, можеш бути впевненим, що у своїй свідомості ти забрався аж на національний рівень. Ти на певний час залишив рівень сім’ї, за ним – рівень двору, вулиці, селища, міста і, опинившись на тому рівні свідомості, який раніше був прерогативою обраних, ти побачив, що таких, як ти, тут вже багато.
От у цей момент і відбулося ментальне народження нації.
Якщо не виникають «часи випробувань», то і нема чинника для утворення нації.
Ми пережили декілька «часів випробувань», завдяки яким серед населення утворилися зародки нації (91 р, 4-й р.). Останнє випробування мало шанси перетворитись із зародка у повне утворення. Для цього необхідно було б так загострити ситуацію, щоб простимулювати населення до активності. Треба було, в першу чергу, обновити прокуратуру, провести ряд ефективних розслідувань з подальшими публічними судами, відсторонити від публічної діяльності знакових кучмоноїдів і провести швидку і ефективну детінізацію економіки. ..
Тут я хотів додати: щоб звільнити простір для активності креативних людей, і досягти перемоги над внутрішнім ворогом – мафією і бідністю. Але не додам, оскільки розумію, що для такої програми ми ще не дозріли.
Може Росія нам допоможе?
2007.01.11 | Ольга Жмудовська
Re: Нація виникає за певних обставин.
Тьху-тьху, на Вас, Карте! Не згадуйте чорта - його й так доста! Росія Вам допоможе...А щодо відчуття нації - якась маячня дискутувати на тему існування чи не існування української нації. Я її відчуваю, як відчуваю сонце і вітер. І мало знайома з людьми, які не відчувають цього. Особливо відчувають це і братні росіяни: як у них морди перекривлюються, коли говориш, що приїхав з України! Я ніколи цього кайфу не пропускаю, коли буваю у Москві.
2007.01.11 | Hoja_Nasreddin
Ваші аргументи - заяложені штампи
Ніхто нам свободи не давав і не дарував! Якщо Ви особисто своїх зусиль до цього не доклали, то це робили Ваші родичі, батьки чи предки. Якщо тут халепа, то напевне знаєте, скільки людей поклали свої життя, аби Ви ся тішили тією свободою. А так би Ви бачили її хіба що уві сні. Я розумію, кацапузим дуже кортить, аби їх вважали творцями-дарцями нашої свободи й незалежності. Дзуськи! По тупість най ся вирушають до Сибіру. Місце ще є. На разі.2007.01.11 | Хвізик
за моїм досвідом, що Томенко не скаже, має зворотню правдивість
хрінові, значить, в державі справи2007.01.11 | Раціо
Ви погано міряли. Томенко - якісний герератор білого шуму
Будь-який висновок із його слів буде помилкою.2007.01.11 | Хвізик
Я не виключаю, що Ви праві.
2007.01.11 | Михайло Свистович
А який у Вас досвід щодо Томенка?
2007.01.11 | ziggy_freud
маємо неповні дані опитування і довільні висновки
порівняймо з наведеними даними від Дем.Ініціатив, КМІС чи центру Разумкова. І отримаємо поправку на пересмикування. Щоб одночасно трохи опустити і Ригі-Аналів, і людей Юща.Ботанічна концепція нації, викладена Ліпинським у "Братах-хліборобах" - значною мірою фікція. Науково доведено ще Микитою Шаповалом. Оскільки взаємна недовіра між чиновництвом, олігархами, середнім класом і пролетаріатом очевидна. Хто з присутніх вважає своїм "братом" Ахметова, Азарова, Медведчука, Симоненка, Табачніка? Будьте певні, що ми їм теж _не братИ_. В кращому разі - електорат.
З деякими висновками можу погодитись. Але: що таке територіальний патріотизм, за текстом незрозуміло.
2007.01.11 | harnack
Тер.Патр.: Територіальність закріпаченої російською Маломосковії
2007.01.11 | ziggy_freud
взагалі це звичайно приписують Щербицькому
не патріот держави, не патріот нації (в кожному можливому сенсі), але все-таки якийсь поганенький Ригі-Анальний патріот. Тому що одного разу поросят Єльцину не послав ;-|Цілком припускаю, є певна категорія людей, яка ненавидить _укр. державу_ в сучасному вигляді, і не асоціює себе з _етнічним українством_. Але любить свої десять соток під Києвом чи сто квадратних метрів в цегляному біля метро. Сумніваюсь,
- що це більшість населення,
- що їх патріотизм формує саме політичну націю.