“Кинуть” чи не “кинуть”?
01/14/2007 | Юрій Шеляженко
12 січня 2007 року має всі шанси увійти в підручники по новітній історії України, так само як день ухвалення політреформи – 8 грудня 2004 року. Блок Юлії Тимошенко несподівано для “Нашої України” зробив кілька кроків назустріч антикризовій коаліції, отримавши в обмін закон про опозицію, імперативний мандат для місцевих рад і кілька цистерн бруду на голову від “любих друзів”. Неоднозначний тактичний хід навіть не всі БЮТівці підтримали, хоч і переважна більшість.
Що тільки про БЮТ не кажуть в “президентській” партії: “зрадники”, “кишенькова опозиція Януковича”, “руйнівники демократії”, “учасники антиконституційного перевороту”... Правда, різкостями і лайкою сиплють не всі. Петро Порошенко обмежився лише стриманою критикою вето на закон про банки, який, на його думку, “дестабілізує всю банківську систему”, а на його “5 каналі” половину дня безперервно транслювали прес-конференцію Юлії Тимошенко в рубриці “пряма мова”. Отже, дехто розуміє: зараз емоції зайві. Якщо проаналізувати ситуацію раціонально, картина вимальовується не така вже й трагічна, хоч з багатьма знаками питання.
Так, БЮТ допоміг Віктору Януковичу отримати те, що він хотів. Але не можна сказати, що БЮТ приєднався до «антикризової коаліції», як поспішили заявити «нашоукраїнці» (до речі, хіба не Президентові належить розрекламована ідея «широкої коаліції», яку БЮТ ніколи не поділяв? то навіщо цей лицемірний пафос?). Просто українська політика, далека від реального народного контролю — цинічна справа, в якій кожен прагне досягнути своєї мети. БЮТу був потрібен закон про опозицію та імперативний мандат, а Партії регіонів — закон про Кабмін. Відбувся обмін.
Неправда і те, що нібито Президента позбавили повноважень, що фракція “Нашої України” тепер нічого не важить в парламенті. Будучи Президентом та народним депутатом, можна зробити багато корисного поза брудними політичними торгами - замість того, щоб ганьбити Україну на весь світ дрібними скандалами в кулуарах Кабміну, виданням указів, які ніхто не виконує, і невизнанням очевидного: узурпація виконавчої влади вже відбулася. Тепер треба захищати законодавчу владу, правове поле і єдність України від зазіхань тих людей, які захопили виконавчу владу. Від агресивного крила “Партії регіонів”, що згуртувалося навколо Віктора Януковича.
Згідно ухваленому закону про Кабінет Міністрів, прем’єр може не чекати милості Президента, поки той призначить міністра оборони та закордонних справ. Є там і ще багато несуразностей, що дають лідеру агресивного крила “донецьких” дуже багато влади. Проте велика влада – це і велика відповідальність. Якщо в Україні ще є народ, а не “біомаса”, Янукович скоро отримає від цього народу всі “нагороди”, які заслужив. Підозрюю, що це буде добрячий копняк під зад!
Важко судити, чи відповідає цей закон післяреформенній Конституції, але ж сама ця Конституція в нинішній редакції не відповідає здоровому глузду та інтересам народу. Про це Юлія Тимошенко голосно казала Ющенку, ще коли він після таємничих тристоронніх консультацій з Януковичем та Кучмою взимку 2004-го погодився на прийняття своєї законної перемоги на виборах Президента вкупі з антинародною “політреформою”, що позбавила людей вибору між окремими політиками і залишила їм вибір лише між котами в мішку, між бандами покупців місць у партійних списках. БЮТ до останнього натискання кнопок протестував проти прийняття “політреформи” в пакеті з постановою про фальсифікацію виборів.
Знов-таки, якщо в Україні все ще є правосуддя, то цей закон разом з “політреформою” буде найближчим часом скасований. Ви можете заперечити: мовляв, Верховна Рада заборонила Конституційному Судові спеціальним законом переглядати “політреформу”. Але фахівці з конституційного права стверджують, що цей закон теж є антиконституційним, тому судді КС мають відмінити його перш за все. Відповідне подання вже знаходитьься у них на розгляді.
Зараз варто глянути на ситуацію і з такого боку. Досі мешканці Грушевського та Банкової гризлися, наче пацюки в бляшанці, і звали це “протистоянням гілок влади”. Президент робив вигляд, наче його тлумачення Конституції легітимніші за тлумачення “антикризової коаліції”, а ті резонно зауважували, що взагалі-то законодавець має більше прав на неофіційне тлумачення ухвалених ним документів, принаймні поки не скаже своє слово уповноважений орган – Конституційний Суд. Команда Балоги контрабандою протягала через парламент окремі вигідні для цієї команди (а не для українського народу) рішення, за допомогою дрібного шантажу коаліції. Але в умовах анархії та непевних правил гри у будь-якій принциповій суперечці перемагав найсильніший, тобто Янукович. Так завжди буває, коли один високопоставлений політик намагається сидіти на двох стільцях: бути водночас і Президентом, і лідером опозиції, і при тому ще й жити в мирі та злагоді зі всіма (за виключенням “популістки” Тимошенко).
Одним взмахом меча БЮТ розрубав гордіїв вузол псевдо-політичних торгів Президента та антикризової коаліції. Тепер доведеться грати у відкриту, Вікторе Андрійовичу: хай остаточне слово скаже Конституційний суд. А поки опозиція отримала серйозні важелі впливу на реальну владу, яку зараз уособлюють саме “біло-сині”.
Закон про опозицію – це представництво та керівництво у ключових парламентських комітетах, доступ до внутрішньоурядового документообороту, можливість аналізувати політику уряду та контролювати, на кого він працює: на себе чи на Україну. Якщо досі можна було тільки здогадуватися, що держбюджет розкладатимуть по приватним кишеням, тепер можна впіймати злодіїв за руку.
Закон про імперативний мандат – це можливість закликати до порядку продажних депутатів місцевих рад, які послухалися своєї зажерливості більше, ніж совісті. Наприклад, в Києві перед щедрими земельними та грошовими пайками від команди Черновецького не встояли близько третини складу фракцій БЮТ, “Блок Віталія Кличка”, “Наша Україна”, тому демократичні сили в столиці втратили більшість у міській раді. Якщо горе-“штики” після ухвалення цього закону не повернуться в стрій, на них чекатиме втрата мандатів. На жаль, в корумпованому суспільстві, враженому глибокою соціально-економічною кризою, виборчі списки найкращих політичних сил тою чи іншою мірою формуються шляхом продажу місць людям безсовісним і пристосуванцям, бо альтернативи цьому поки ніхто не вигадав... При мажоритарній системі було краще: виборці могли уважно вивчати кожного з кандидатів, ті зустрічалися з людьми, публікували детальні біографії. Але народ не піднявся на захист своїх громадянських прав, коли Верховна Рада перейшла до пропорційної системи, і не протестував проти ледве прихованого розпродажу мандатів – тож тепер має те, що має.
Звичайно, Президент може накласти “вето” на ці два корисних закони, про імперативний мандат та про опозицію. Саме така загроза вчувається у заявах керівників Секретаріату. Примітивна помста: “любі друзі” досі не можуть пробачити Юлії Тимошенко її популярності, їх давно жаба давить, це і призвело до розпаду демократичної коаліції. Домовленість з “регіоналами”, по словам Юлії Тимошенко, передбачає подолання президентського “вето” на початку наступної сесії ВР – 6 лютого. А до того може з’ясуватися, чи є в Україні незалежний Конституційний суд, від якого, без перебільшень, залежить зараз доля української демократії: чи наважиться він переглянути політреформу?
І тут виникає питання: “донецькі” обіцяли подолати “вето”, та чи не піддадуться спокусі “кинути” БЮТ? Особливо, якщо президентський Секретаріат їм щось пообіцяє? Загальновідомо, що агресивному оточенню Януковича вірити не можна: те, як вони ігнорують підписаний з Ющенком Універсал, демонструє їх ставлення до будь-якого слабшого партнера по переговорам. Але команда БЮТ, схоже, домовлялася з поміркованим крилом “регіоналів”, неформальним лідером яких є Ринат Ахметов. Там розуміють, що ізолювати Україну від решти світу і при тому зберігти свої капітали не вдасться – за прикладом Росії та Білорусі видно, що на просторах “азіопи” навіть олігарх не може почувати себе убезпеченим від репресій влади. А в Європу авторитарну країну не пустять, хоч би навіть вона номінально вважалася президентсько-парламентською республікою (з прем’єром, що має кучмин набір необмежених повноважень?!). Тому, логічно роблять висновок вони, українській владі потрібна чітка, визначена без двозначностей схема функціонування та дієва опозиція з певним набором контролюючих повноважень.
Так я б міркував на місці олігархів, якщо б хотів уникнути появи в країні диктатора, що рано чи пізно захоче потрясти мою мільярдну скарбничку за правом найсильнішого. Бо неприємні тенденції вже почалися: в інтернеті розповсюджено аудіозапис таємно зробленого запису телефонної розмови Олександра Мороза з послом Великобританії, і парламентська фракція СПУ вже визнала істинність цього запису. Журналіст Станіслав Речинський стверджує, що з СБУ вкрадено цілий архів таких записів, де є, зокрема, розмови Петра Порошенка та інших багатих людей (згадується відомий на донбасі медіа-магнат Едуард Прутник)...
Чужа душа – в сутінках. Може, “донецькі” багатії дійсно сповідують принцип “пацан сказав – пацан зробив”, а може, цей “джентльменський” принцип буде забутий у вирішальний момент, і з цього часу почнеться їх відступництво від ними ж самими вигаданих “понять”.
Є і ще один аспект ситуації. Спільна гра з Партією регіонів серед колишніх лідерів помаранчевого Майдану – не прерогатива одного БЮТу. Згадаймо, як Віктор Ющенко витяг з політичного небуття Віктора Януковича, підписавши з ним меморандум про порозуміння одразу після відставки уряду Юлії Тимошенко. «Любі друзі» позбавилися демократичного прем’єра, бо вона занадто близько підійшла до розкриття їх злочинних газових схем. Ющенко розумів, що нового прем’єра після такої політичної розправи він зможе призначити лише за підтримки Партії регіонів. Тому і виринула кандидатура Єханурова, патентованого кучміста, що весь 2005 рік вів підкилимні переговори з Януковичем від імені «Нашої України». В обмін на амністію фальсифікаторам виборів і початок «донецького» реваншу Янукович допоміг призначити Єханурова прем’єром. Саме його уряд заключив угоду з «Газпромом» про підвищення ціни на газ та передачу українського газового ринку на відкуп монопольній шарашці «РосУкрЕнерго», а під кінець 2005 року запланував підвищення житлово-комунальних тарифів. Публічно ж проведення переговорів між «регіоналами» і «нашистами» брехливо заперечувалося.
Після того народ вже нічому не дивувався: ні відмові Ющенка підписати указ про розпуск парламенту в зв’язку з нездатністю вчасно сформувати коаліцію, на що він мав повне право згідно результатам багатьох правових експертиз, ні поданню до ВР кандидатури прем’єра Януковича... 12 січня БЮТ просто наслідував прикладові “Нашої України”. І якщо так звані “помаранчові” зараз звинувачують Юлію Тимошенко у зраді, їм варто пам’ятати, що нинішній вчинок БЮТівців, продиктований безвихіддю та не найгірший в даній ситуації, тільки віддалено повторює те, чим вони самі безперервно займалися останні два роки – керовані безсовісною жадібністю і заздрістю до більш популярної демократичної політичної сили.
Що тільки про БЮТ не кажуть в “президентській” партії: “зрадники”, “кишенькова опозиція Януковича”, “руйнівники демократії”, “учасники антиконституційного перевороту”... Правда, різкостями і лайкою сиплють не всі. Петро Порошенко обмежився лише стриманою критикою вето на закон про банки, який, на його думку, “дестабілізує всю банківську систему”, а на його “5 каналі” половину дня безперервно транслювали прес-конференцію Юлії Тимошенко в рубриці “пряма мова”. Отже, дехто розуміє: зараз емоції зайві. Якщо проаналізувати ситуацію раціонально, картина вимальовується не така вже й трагічна, хоч з багатьма знаками питання.
Так, БЮТ допоміг Віктору Януковичу отримати те, що він хотів. Але не можна сказати, що БЮТ приєднався до «антикризової коаліції», як поспішили заявити «нашоукраїнці» (до речі, хіба не Президентові належить розрекламована ідея «широкої коаліції», яку БЮТ ніколи не поділяв? то навіщо цей лицемірний пафос?). Просто українська політика, далека від реального народного контролю — цинічна справа, в якій кожен прагне досягнути своєї мети. БЮТу був потрібен закон про опозицію та імперативний мандат, а Партії регіонів — закон про Кабмін. Відбувся обмін.
Неправда і те, що нібито Президента позбавили повноважень, що фракція “Нашої України” тепер нічого не важить в парламенті. Будучи Президентом та народним депутатом, можна зробити багато корисного поза брудними політичними торгами - замість того, щоб ганьбити Україну на весь світ дрібними скандалами в кулуарах Кабміну, виданням указів, які ніхто не виконує, і невизнанням очевидного: узурпація виконавчої влади вже відбулася. Тепер треба захищати законодавчу владу, правове поле і єдність України від зазіхань тих людей, які захопили виконавчу владу. Від агресивного крила “Партії регіонів”, що згуртувалося навколо Віктора Януковича.
Згідно ухваленому закону про Кабінет Міністрів, прем’єр може не чекати милості Президента, поки той призначить міністра оборони та закордонних справ. Є там і ще багато несуразностей, що дають лідеру агресивного крила “донецьких” дуже багато влади. Проте велика влада – це і велика відповідальність. Якщо в Україні ще є народ, а не “біомаса”, Янукович скоро отримає від цього народу всі “нагороди”, які заслужив. Підозрюю, що це буде добрячий копняк під зад!
Важко судити, чи відповідає цей закон післяреформенній Конституції, але ж сама ця Конституція в нинішній редакції не відповідає здоровому глузду та інтересам народу. Про це Юлія Тимошенко голосно казала Ющенку, ще коли він після таємничих тристоронніх консультацій з Януковичем та Кучмою взимку 2004-го погодився на прийняття своєї законної перемоги на виборах Президента вкупі з антинародною “політреформою”, що позбавила людей вибору між окремими політиками і залишила їм вибір лише між котами в мішку, між бандами покупців місць у партійних списках. БЮТ до останнього натискання кнопок протестував проти прийняття “політреформи” в пакеті з постановою про фальсифікацію виборів.
Знов-таки, якщо в Україні все ще є правосуддя, то цей закон разом з “політреформою” буде найближчим часом скасований. Ви можете заперечити: мовляв, Верховна Рада заборонила Конституційному Судові спеціальним законом переглядати “політреформу”. Але фахівці з конституційного права стверджують, що цей закон теж є антиконституційним, тому судді КС мають відмінити його перш за все. Відповідне подання вже знаходитьься у них на розгляді.
Зараз варто глянути на ситуацію і з такого боку. Досі мешканці Грушевського та Банкової гризлися, наче пацюки в бляшанці, і звали це “протистоянням гілок влади”. Президент робив вигляд, наче його тлумачення Конституції легітимніші за тлумачення “антикризової коаліції”, а ті резонно зауважували, що взагалі-то законодавець має більше прав на неофіційне тлумачення ухвалених ним документів, принаймні поки не скаже своє слово уповноважений орган – Конституційний Суд. Команда Балоги контрабандою протягала через парламент окремі вигідні для цієї команди (а не для українського народу) рішення, за допомогою дрібного шантажу коаліції. Але в умовах анархії та непевних правил гри у будь-якій принциповій суперечці перемагав найсильніший, тобто Янукович. Так завжди буває, коли один високопоставлений політик намагається сидіти на двох стільцях: бути водночас і Президентом, і лідером опозиції, і при тому ще й жити в мирі та злагоді зі всіма (за виключенням “популістки” Тимошенко).
Одним взмахом меча БЮТ розрубав гордіїв вузол псевдо-політичних торгів Президента та антикризової коаліції. Тепер доведеться грати у відкриту, Вікторе Андрійовичу: хай остаточне слово скаже Конституційний суд. А поки опозиція отримала серйозні важелі впливу на реальну владу, яку зараз уособлюють саме “біло-сині”.
Закон про опозицію – це представництво та керівництво у ключових парламентських комітетах, доступ до внутрішньоурядового документообороту, можливість аналізувати політику уряду та контролювати, на кого він працює: на себе чи на Україну. Якщо досі можна було тільки здогадуватися, що держбюджет розкладатимуть по приватним кишеням, тепер можна впіймати злодіїв за руку.
Закон про імперативний мандат – це можливість закликати до порядку продажних депутатів місцевих рад, які послухалися своєї зажерливості більше, ніж совісті. Наприклад, в Києві перед щедрими земельними та грошовими пайками від команди Черновецького не встояли близько третини складу фракцій БЮТ, “Блок Віталія Кличка”, “Наша Україна”, тому демократичні сили в столиці втратили більшість у міській раді. Якщо горе-“штики” після ухвалення цього закону не повернуться в стрій, на них чекатиме втрата мандатів. На жаль, в корумпованому суспільстві, враженому глибокою соціально-економічною кризою, виборчі списки найкращих політичних сил тою чи іншою мірою формуються шляхом продажу місць людям безсовісним і пристосуванцям, бо альтернативи цьому поки ніхто не вигадав... При мажоритарній системі було краще: виборці могли уважно вивчати кожного з кандидатів, ті зустрічалися з людьми, публікували детальні біографії. Але народ не піднявся на захист своїх громадянських прав, коли Верховна Рада перейшла до пропорційної системи, і не протестував проти ледве прихованого розпродажу мандатів – тож тепер має те, що має.
Звичайно, Президент може накласти “вето” на ці два корисних закони, про імперативний мандат та про опозицію. Саме така загроза вчувається у заявах керівників Секретаріату. Примітивна помста: “любі друзі” досі не можуть пробачити Юлії Тимошенко її популярності, їх давно жаба давить, це і призвело до розпаду демократичної коаліції. Домовленість з “регіоналами”, по словам Юлії Тимошенко, передбачає подолання президентського “вето” на початку наступної сесії ВР – 6 лютого. А до того може з’ясуватися, чи є в Україні незалежний Конституційний суд, від якого, без перебільшень, залежить зараз доля української демократії: чи наважиться він переглянути політреформу?
І тут виникає питання: “донецькі” обіцяли подолати “вето”, та чи не піддадуться спокусі “кинути” БЮТ? Особливо, якщо президентський Секретаріат їм щось пообіцяє? Загальновідомо, що агресивному оточенню Януковича вірити не можна: те, як вони ігнорують підписаний з Ющенком Універсал, демонструє їх ставлення до будь-якого слабшого партнера по переговорам. Але команда БЮТ, схоже, домовлялася з поміркованим крилом “регіоналів”, неформальним лідером яких є Ринат Ахметов. Там розуміють, що ізолювати Україну від решти світу і при тому зберігти свої капітали не вдасться – за прикладом Росії та Білорусі видно, що на просторах “азіопи” навіть олігарх не може почувати себе убезпеченим від репресій влади. А в Європу авторитарну країну не пустять, хоч би навіть вона номінально вважалася президентсько-парламентською республікою (з прем’єром, що має кучмин набір необмежених повноважень?!). Тому, логічно роблять висновок вони, українській владі потрібна чітка, визначена без двозначностей схема функціонування та дієва опозиція з певним набором контролюючих повноважень.
Так я б міркував на місці олігархів, якщо б хотів уникнути появи в країні диктатора, що рано чи пізно захоче потрясти мою мільярдну скарбничку за правом найсильнішого. Бо неприємні тенденції вже почалися: в інтернеті розповсюджено аудіозапис таємно зробленого запису телефонної розмови Олександра Мороза з послом Великобританії, і парламентська фракція СПУ вже визнала істинність цього запису. Журналіст Станіслав Речинський стверджує, що з СБУ вкрадено цілий архів таких записів, де є, зокрема, розмови Петра Порошенка та інших багатих людей (згадується відомий на донбасі медіа-магнат Едуард Прутник)...
Чужа душа – в сутінках. Може, “донецькі” багатії дійсно сповідують принцип “пацан сказав – пацан зробив”, а може, цей “джентльменський” принцип буде забутий у вирішальний момент, і з цього часу почнеться їх відступництво від ними ж самими вигаданих “понять”.
Є і ще один аспект ситуації. Спільна гра з Партією регіонів серед колишніх лідерів помаранчевого Майдану – не прерогатива одного БЮТу. Згадаймо, як Віктор Ющенко витяг з політичного небуття Віктора Януковича, підписавши з ним меморандум про порозуміння одразу після відставки уряду Юлії Тимошенко. «Любі друзі» позбавилися демократичного прем’єра, бо вона занадто близько підійшла до розкриття їх злочинних газових схем. Ющенко розумів, що нового прем’єра після такої політичної розправи він зможе призначити лише за підтримки Партії регіонів. Тому і виринула кандидатура Єханурова, патентованого кучміста, що весь 2005 рік вів підкилимні переговори з Януковичем від імені «Нашої України». В обмін на амністію фальсифікаторам виборів і початок «донецького» реваншу Янукович допоміг призначити Єханурова прем’єром. Саме його уряд заключив угоду з «Газпромом» про підвищення ціни на газ та передачу українського газового ринку на відкуп монопольній шарашці «РосУкрЕнерго», а під кінець 2005 року запланував підвищення житлово-комунальних тарифів. Публічно ж проведення переговорів між «регіоналами» і «нашистами» брехливо заперечувалося.
Після того народ вже нічому не дивувався: ні відмові Ющенка підписати указ про розпуск парламенту в зв’язку з нездатністю вчасно сформувати коаліцію, на що він мав повне право згідно результатам багатьох правових експертиз, ні поданню до ВР кандидатури прем’єра Януковича... 12 січня БЮТ просто наслідував прикладові “Нашої України”. І якщо так звані “помаранчові” зараз звинувачують Юлію Тимошенко у зраді, їм варто пам’ятати, що нинішній вчинок БЮТівців, продиктований безвихіддю та не найгірший в даній ситуації, тільки віддалено повторює те, чим вони самі безперервно займалися останні два роки – керовані безсовісною жадібністю і заздрістю до більш популярної демократичної політичної сили.
Відповіді
2007.01.14 | Olexandra
Re: “Кинуть” чи не “кинуть”?
Не забувайте, що закон про опозицію прийнятий лише в першому читанні.2007.01.18 | Юрій Шеляженко
Якщо не кинуть, закон буде прийнятий і вступить в дію.
2007.01.14 | Trasser
А де є аудіозапис телефонної розмови Мороза з послом Британії?
2007.01.14 | Юрій Шеляженко
(/)
http://censor.net.ua/content/root/en/songs/2007010919274671041000.mp32007.01.14 | AK
Кинуть, навіть не сумнівайтесь!
2007.01.14 | Киянин
Стаття однобока
І явно направлена на відмивання БЮТу після його приєднання до антикризовиків.2007.01.17 | Юрій Шеляженко
Ще б пак - на другому боці кучміст Ющенко та Хам
Киянин пише:> І явно направлена на відмивання БЮТу після його приєднання до антикризовиків.
А ви думали, можна безсоромно поливати грязюкою БЮТ за тактично правильний крок, і ніхто не насмілиться відмити? Наївно.
2007.01.14 | 100%
Фігня ця Ваша "залівная риба"
Все як би й вірно, але одне "желе", де ж "риба" ?Чи не час залишити звичку ходити в політиці "вокруг да около"?
Примазування до Ющенка не додасть елокторальних відсотків за рахунок "любих друзів". Досить вважати українців тупим бидлом. Принципова, відверта і чесна позиція, повага політиків до свого народу має привести до успіху і допоможе отримати прихильників із лав невизначившихся чи розчарованих в "своїх" ющенках та януковичах.
Треба визнати, що історія розколу помаранчевого табору то є історія перманентної зради, боягузства і угодництва, що супроводжує всю публічну кар"єру Ющенка, якщо не сягає ще глибше. Смішно навіть уявити Президента заручником "любих друзів". Він сам наполегливо створював своє оточення і серед "друзів" - головний "авторитет". Його влаштовує нинішня ВР і Янукович, про що свідчать реальні дії, а не пусті базікання. Його козачки Луценко, Катеринчук продовжують справу "любих друзів" в лавах народної опозиції. Наслідки такої політики й привели до розколу помаранчевої коаліції. Занадто довго тендітна рука допомоги висіла в повітрі. Настав час брати ситуацію за шкірку і ставити на місце. Підтримка закону про кабмін - перший крок. Наступний - про спеціальні слідчі комісії, спеціального прокурора, імпічмент. Приводів досить і так, але останньою каплею може стати пепідписання прийнятих ВР Законів.
2007.01.14 | Стась
Останнім кроком буде
приведення до президентської присяги Януковича. Імпічмент та дострокові виборі - найшвидчий шлях до цього. А там і КС з відміною політреформи підсуєтитьсяІ правильно. Занадто довго без усякого результату тендітни руки прали білизну заради Ющенко. Прийшов час працювати на справжніх пацанів, що завжди дотримують своє слово.
2007.01.14 | Юрій
Re: “Кинуть” чи не “кинуть”?
Розумна і своєчасна стаття. Цікаво зараз спостерігати істерику "їхніх українців", які не бажають визнати одне: насправді у союзі з паном Януковичем перебуває саме пан президент та його кишенькова партія. (Те, що вона саме кишенькова, добре продемонстрував її з'їзд, розігнаний за командою дуже демократичного президента.) Звичайно, від "Регіонів" можна чекати чого завгодно, але чи не президент вкупі з "Їхньою Україною" вже ...надцять разів "кидав" своїх союзників (починаючи принаймні з того моменту, коли він віддав Тимошенко на розправу Кучмі та його прокурорам)? І чи можна після цього їм хоч трохи довіряти? Принаймні, БЮТ ніколи їм нічого не обіцяв, і ніяких універсалів чи меморандумів з ними не підписував. А в чому полягає "опозиційність" "Їхніх українців" досі ніхто не бачив.2007.01.14 | Olexandra
Re: “Кинуть” чи не “кинуть”?
Вибачте, але Ви, переводите розмову в зовсім іншу площину, і таким чином, застосовуєте маніпулятивні методи. Хіба питання полягає в тому, що Наша Україна погана? Питання в тому, що 12 січня було передано майже необмежену владу Кабінетові міністрів.2007.01.14 | 100%
Re: “Кинуть” чи не “кинуть”?
Olexandra пише:> Питання в тому, що 12 січня було передано майже необмежену владу Кабінетові міністрів.
"...картина вимальовується не така вже й трагічна" Ю.Ш.
Тому Ваше питання надумане, або Ви, як той чукча, пишете не прочитавши.
2007.01.14 | Olexandra
Re: “Кинуть” чи не “кинуть”?
До чого тут чукча? Це дуже застарілий і нерозумний епітет, і лише видає Ваше невміння знайти інші аргументи. Але 12 грудня БЮТ зробив те, що зробив. Хотілося б сподіватися, що вони знають, що роблять, і що роблять вони це (тобто, передають владу нинішньому Кабміну) заради України.2007.01.14 | RUN
Re: “Кинуть” чи не “кинуть”?
Шановний Юрію Шеляженко! - Шеляга гнутого не варті такі "аналітичні" виверти!Зрада - є зрада! Не виправдувана ніякими "державницькими" міркуваннями. Чистий бартер (до готівки, сподіваюсь, не дійшло).
Серед позитивів, можливо, провокативна стимуляція до згуртування чесних демократів, більшої принциповості та активності. Та ще - "момент істини" - мовляв, дивіться люди яка я Юля Мороз підла - а хто не підлий?! - ще й косу розпустила на знак того, як раніше жінки розпускали косу, остаточно ставши на шлях розпусти, на кривий (курвий) шлях.
2007.01.14 | Lana
Re: “Кинуть” чи не “кинуть”?
Cilkom zgodna z Kijaninom I RUN. Zrada e zrada i ne treba nas trimati za durniv.2007.01.14 | сябр
правильное, хотя и рискованное решение.
Нормальное решение с точки зрения политической целесообразности. Сколько можно прикрывать задницу Юща, которую он упрямо подставляет регионалам? Как Ющенко защитил Тарасюка? А? А Луценко? А выполнены ли указы Президента? Ну хоть какие-нибудь? Правильно пишет Т. Коробова - на практике разница между кастратом и импотентом совсем небольшая:))))А то, что Гриценко пока оставили в покое-результат таких же политических торгов-обменов, как пресловутое совместное голосование ПРУ и БЮТ, только не открытых, а тайных. Могут ли регионалы кинуть БЮТ? Могут. А могут и не кинуть. Лучше делать что-то, чем сидеть и смотреть на происходящее, не в состоянии ничего сделать. Обвинения же в предательстве, исходящие от "Нашей Украины" - просто смешны. Вот уж действительно-чья бы корова мычала...2007.01.14 | Rurik
Закиди про "зраду" - то нанайська пропаганда
Шановний Run!По-перше,
Автор мав повне право на такі "аналітичні" виверти, беричи до уваги на абсолютний перекіс в кількості публікацій проти і за вчинку Тимошенко.
Так, його статя є про-тимошенківська і що з того? Треба збалансувати критику.
Адже наведених у статі фактів фактичної зради Ющенком народного мандату заперечувати нема чим, окрім образ.
По-друге,
крок Тимошенки є дійсно вимушеним, хоч і крайньо ризикованим. Від себе: я би такого не робив. Але згадайте, скільки разів, вже будучи покривдженою і відсунутою Ющенком вона знову і знову намагалась достукатись до нього, щоб порозумітися і відновити єдність. Часто просто шляки трафляли дивитись на то все, хотілось крикнути на все горло: Юля, та облиш вже того лузера і роби своє!
Отож подіб'ємо: 1. Закиди про "зраду" - то нанайська пропаганда, яку спокійно можна проігнорувати.
2. Юля затіяла небезпечну гру, з негарантованим виграшом.
3. На відміну від Ющенка, народ ніколи і не сприймав Юлю як чергового Месію, тому її помилки не надто зашкодять її політичній репутації, як на це надіються нанайці.
4. Конкретно цей крок по Кабміну є найнебезпечнішою політичною грою, яка колись велась в Україні. Ця гра буде лише тоді виправданою, якщо її виграти. Інакше на український народ чекає повна катастрофа без будь-якої надії на наступні 15 років. Іще мілліонів 8 вимре.
5. Єдине, що вселяє надію - це факт, що досі Юля вибиралася з будь-якої ями, яку вона сама або її любі друзі викопували для неї. Вона не буде почивати на лаврах.
В будь-якому випадку універсальна порада народу України буде така: люди, не створюйте собі кумірів, будьте пильними! Тримаймо очі відкритими, герої в Україні є і вони ще зголосяться, а ми їх мусимо підтримати.
RUN пише:
> Шановний Юрію Шеляженко! - Шеляга гнутого не варті такі "аналітичні" виверти!
> Зрада - є зрада! Не виправдувана ніякими "державницькими" міркуваннями. Чистий бартер (до готівки, сподіваюсь, не дійшло).
> Серед позитивів, можливо, провокативна стимуляція до згуртування чесних демократів, більшої принциповості та активності. Та ще - "момент істини" - мовляв, дивіться люди яка я Юля Мороз підла - а хто не підлий?! - ще й косу розпустила на знак того, як раніше жінки розпускали косу, остаточно ставши на шлях розпусти, на кривий (курвий) шлях.
2007.01.14 | 100%
Re: Закиди про "зраду" - то нанайська пропаганда
Rurik пише:> Адже наведених у статі фактів фактичної зради Ющенком народного мандату заперечувати нема чим, окрім образ.
>
> 1. Закиди про "зраду" - то нанайська пропаганда, яку спокійно можна проігнорувати.
Все інше - полова.
> 2. Юля затіяла небезпечну гру, з негарантованим виграшом.
Юля вже виграла, прийнявши цей закон. Все інше - похідне і нікуди не дінеться. Закони про опозицію та імперативний мандат не супроводжувались запеклими баталіями і барикадами тому і так були б прийняті. Так що "кинути" Юлю не можливо. Народ вітає цей крок оскільки терпець урвався. А нанайці ще побризкають слюною та й задумаються, що на виборах в краденій шапці опозиціонера їм нічого не світить. Скоро будуть ластитись як цуценята біля теплої мамки.
2007.01.15 | Ігорко
Не єдина надія. Re: Закиди про "зраду" - то нанайська пропаганда
Rurik пише:> 5. Єдине, що вселяє надію - це факт, що досі Юля вибиралася з будь-якої ями, яку вона сама або її любі друзі викопували для неї.
Трошки надії вселяє ще те, що регіонали добре подумають, перш ніж
порушити домовленість із БЮТом - адже вдруге БЮТ з ними не
торгуватиметься, коли потребуватимуть підтримку для здолання
президентського вета.
> В будь-якому випадку універсальна порада народу України буде така: люди, не створюйте собі кумірів, будьте пильними!
Згоден на всі сто.
> Тримаймо очі відкритими, герої в Україні є і вони ще зголосяться, а ми їх мусимо підтримати.
Не треба сподіватись на якихось героїв. Якщо такі з'являться -
підтримувати, але див. Ваше речення вище. Владу й політиків треба
виховувати.
Ігорко.
2007.01.18 | Юрій Шеляженко
Re: Зрада - є зрада!
RUN пише:> Зрада - є зрада! Не виправдувана ніякими "державницькими" міркуваннями. Чистий бартер (до готівки, сподіваюсь, не дійшло).
Зради не було, бо ні Юля Віті, ні Вітя Юлі на вірність не присягали.
Чи була, на вашу думку, зрада своїх виборців? І це не так. Україні потрібна політична система з сильною опозицією і впорядкованою владою (незалежно, які обличчя будуть на тому чи іншому боці). БЮТ зробив серйозний крок до цього.
2007.01.14 | igorg
Маленький моментик
який полягає в тому, що ПРУ отримують усі силові ресурси. Зокрема армію. Тоді їм інші гілки до одного місця будуть. Й минулий досвід врахують. Ото й буде фініта ля комедія2007.01.14 | 100%
Не хвилюйтесь !
Президент все прорахував ще коли вносив тезку до ВР. Тому й не прийняв Юлині пропозиції по розпуску ВР. Йому там комфортно і затишно як ніколи! Не зраджуйте свого мессію.2007.01.15 | Стась
Він все прорахував
Включаючи імпічмент (весь БЮТ - за) до кінця 2007 року.Він навіть прорахував, що наступного дня після того, як він скласть повноваження, Юлю заарештують... скажімо, за недоплату податків ЄЕСУ, і засудять років на 10.
І що там Україна, західний вектор, свобода слова... Головне - солодка помста!
2007.01.18 | 100%
Re: Він все прорахував
Стась пише:> Юлю заарештують... скажімо, за недоплату податків ЄЕСУ, і засудять років на 10.
Кучма не впорався. Буде Юлія Володимирівна Президентом, якщо не захопиться мисливством.
2007.01.14 | zevaka
Полностью согласен.
Меня "бджолар" уже ничем не удивляет. Ели он договаривается с ПР, то это объединение Украины, а для всех остальных это "Зрада". Сколько можно ждать милости от природы? НУ - это вывеска для интреганов и цинников, которые красивыми лозунгами прикрываютсвои аферы.Напомню несколько неординарных поступков президента, а вместе с тем и почетного голову НУ:
- Как долго он держал народ в напряжении с назначением первого премьера при его президенстве и не давал четкого ответа кому же он это доверит.
- Противостояние Премьера и секретаря совета безопасности он решил как Шариков из "Собачьего сердца" - только тот говорил Взять все и разделить.
- Не довел ни одного дела до конца по фальсификации, убийству журналистов и своему отравлению, хотя это должно было бы быть делом чести. Все таки за него некоторые лишились работы, отдали не только здоровье но и жизнь.
- Говорит на всех углах "Соборность Украины", а про съезд в Северодонецке он забыл.
- Меморандум про порозуминня с Януковичем. Че то на память приходит вторые теледебаты где он прямо обвинял Янука в краже Криворожстали.
- В разгар "газовой войны с Россией" он поехал отдыхать. Наработался блин. Да и война то была выдуманной.
- После выборов до ВР, он когда надо было говорил что не участвует в переговорах по Оранжевой коалиции а когда выгодно что он первый кто хочет Оранжевой коалиции.
- Ну и апупеем можно считать внесение нового премьера в парламент.
- А недельное заявление что все нормально и что в новом году только конструктивный диалог между ВР-Премьер-Президент.
Мне кажется что президент хочет играть только в ничию и даже свое преимущество он рад отдать ради ничией, но забывает, что соперник равный по силе, который своего шанса не упустит.
Да предал Ющ Украину уже давно - сразу после выборов президента, просто мы пожинаем эти плоды только сейчас.
2007.01.15 | Карт
Молодець, Юра, гарна стаття.
НМД, ПРУ не кине БЮТ. І не тому, що вони такі джентльмени, а тому, що далі буде ще один сумісний прект - позачергові парламентські вибори.Думаю, що Регіонам набридлі їх союзнички, яких можна позбавитись на нових виборах. Поки що ПРУ має підстави сподіватися на виграш нових виборів, як і БЮТ, до речі.
З цієї точки зору найважливішим з прийнятих законів є закон про імперативний мандат, адже на виборах народ буде враховувати діяльність партій у місцевих радах. Найбільше виграє від цього закону БЮТ, який приведе до тями своїх перебіжчиків, в першу чергу - в Києві.
Прийняттям законів 12 січня БЮТ і ПРУ підштовхують також Президента до рішення про перевибори. Хоча я на це не сподіваюся, скоріше за все, у критичний момент бджоляр поїде відкривати яку-небудь школу.
2007.01.15 | Слабкий хазяйствєнік
Re: “Кинуть” чи не “кинуть”?
Не треба створювати мученицький імідж Тимошенко. Її недолуга жадоба персональної влади нездібна згуртувати демократів та створити демократичний уряд, ні до ні після пере-виборів. Якщо вони ще будуть! Хто на них погоджуватиметься: СПУ?! КПУ!? ПРУ!? НУ!? Хочу нагадати вам, засліпленим власними квазі-жертовними мантрами та хвацькими лозунгами, що їснували і будуть їснувати виборці, на яких це не діє. Ви збираєтесь примусити нас голосувати за Тимошенко? Нічого не вийде. І як же без наших голосів ви збираєтесь зробити свою вождівку прем'єром? Ви хочете пере-виборів? Ну то й буде та сама картина після пере-виборів: двісті сабель в регіоналів та по сто у вас і в НУ. Так, в НУ буде не менше голосів, бо люди вже роздивилися як Тимошенко "об'єднує країну". То що, все життя будете опозицію з себе зображати? Їх бач не влаштовують "любі друзі"! А Губський з Волковим та Фельдманом прекрасно влаштовують це розпатлане чудило! Осоромилась ваша Юлька, а з нею і ви, очманілі жертводавці.2007.01.16 | 100%
нУ на чолі з Ющ не здолає 3%
2007.01.15 | Ольга Жмудовська
Re: “Кинуть” чи не “кинуть”?
Згадується анекдот про американця, німця і росіянина, які взяли учсть у експерименті щодо навчання мавпи говорити. Якщо коротко, то у німця і американця нічого не вийшло, а на острові, де росіянин вчив свою мавпу, було зафіксовано рекордну витрату апельсинів, бананів, золота, брильянців і ще купу всього, що він вимагав для роботи... "І все-одно сволота не говорить, хоч стільки всього зжерла! Сволота ненажерлива!" - повідомив росіянин. Мавпочка прикрилася в куточку лапкою і тихенько заскиглила: "Ой, пи**ить!"2007.01.15 | Shooter
Лохів завжди кидають.
Тим більше - відверто брехливих лохів:http://www2.maidan.org.ua/news/view.php3?bn=maidan_free&key=1168854896&first=1168854986&last=1168826245
2007.01.15 | НТВ
Re: Лохів завжди кидають.
Тимоху не кинут-себе дороже будет.У нас уже есть Главный Лох Украины.Вот этого еще кидать не перекидать.2007.01.17 | Юрій Шеляженко
То може, вона зрозуміла: цей закон - ідеальна груша для биття
Конституційному Судові. Бо поки він затаївся і ніфіга не паше.2007.01.17 | BIO
То може, воно зрозуміє: ця писанина - ідеальна груша для биття ?
по ментальной конституції одного оранжутанга (пам"ятаймо "Майдан"!!!) Краще б він зачаївся на посту і ніфіга не писав скоромного до Паски.ПС В тебе є ще якийсь ідеї щодо акцій у Київі окрім Бесарабки ?
Може є довідник в мобілі на певну кількість перевірених активистів ?
Перевір - СБУ вже тре це діло через СМС-трояна...
2007.01.16 | BIO
Кинуть чи ""не кинуть""? -думав собі Сергій Лазо спостерігаючи
як чорні чортенята 4 машиністі піддавали вуголька до топки...Трагикумєдь сітуйовини (і ПРЯМА мова юльків це підтверджує якщо
розшифровувати цей черговий потік свідомості) в тім що спробу
вчепитися у останню підніжку подають як керування рухом потягу, ну
от блоха теж вчепиться у собачий хвіст і буде ним керувати, йомайо...
та ж рейки кажу, рейки вами ж прокладені, куди ж ви йолопи звернете...
Да ми, да я...да ніхуя без народу ви ВЖЕ не варті то чого ж ви його
відпіхуєте від драчки так несамовито, що, красиво вмерти забажалось,
по самурайськи в рай в"їхати? Азохенвєй, не мучьте занадто публикум.
Що до суті справі:
>Просто українська політика, далека від реального народного контролю — цинічна справа, в якій кожен прагне досягнути своєї мети. БЮТу був потрібен закон про опозицію та імперативний мандат, а Партії регіонів — закон про Кабмін. Відбувся обмін.
За "рівноцінність" не будемо сперечатися, це занадто очевидно та
ще й НАЙБЛИЖЧИЙ час додасть доказово-показового матеріалу про те
як ще й ще й ще можна грати з бандюками в підкідного. Але трохи
під шкурку цім "безцінним надбанням" влізти не завадить бо не в тому
річ що кинуть обов"язково (це на рівні Балаганова трамвайний рєфлекс)
а в тому що це за цяця, кому і навіщо.
>Закон про опозицію – це представництво та керівництво у ключових парламентських комітетах, доступ до внутрішньоурядового документообороту, можливість аналізувати політику уряду та контролювати, на кого він працює: на себе чи на Україну. Якщо досі можна було тільки здогадуватися, що держбюджет розкладатимуть по приватним кишеням, тепер можна впіймати злодіїв за руку.
Якщо ""українська"" "політика" далека від реального народного
контролю — цинічна справа в якій кожен прагне досягнути своєї мети
то БЮТу звісно потрібен закон про опозицію але де там є дотик до
реального народного контролю ? Чи має місце банальний підкилимовий
торг за ти - мені я - тобі, а народу це велике таїнство ЗНОВ не потрібно
знати ? Є конкретні позіції щодо ОБОВ"ЯЗКОВОЇ ЗВІТНОСТІ ОПОЗИЦІЇ ?
А є там якийсь ДІЄВІ важелі впливу окрім "ТРИБУНИ", перепрошую ?
НАРОДНИЙ ТРИБУНАЛ, НАРОДНИЙ КОМИТЕТ З КОНТРОЛЮ Є ? Хто судитиме ?
Знов віртуальна відповідальність - "не подобаємося - не вибирайте,
хочь з кабінок не вилазте, мавпи лохуваті..." ?
>Закон про імперативний мандат – це можливість закликати до порядку продажних депутатів місцевих рад, які послухалися своєї зажерливості більше, ніж совісті. Наприклад, в Києві перед щедрими земельними та грошовими пайками від команди Черновецького не встояли близько третини складу фракцій БЮТ, “Блок Віталія Кличка”, “Наша Україна”, тому демократичні сили в столиці втратили більшість у міській раді. Якщо горе-“штики” після ухвалення цього закону не повернуться в стрій, на них чекатиме втрата мандатів. На жаль, в корумпованому суспільстві, враженому глибокою соціально-економічною кризою, виборчі списки найкращих політичних сил тою чи іншою мірою формуються шляхом продажу місць людям безсовісним і пристосуванцям, бо альтернативи цьому поки ніхто не вигадав... При мажоритарній системі було краще: виборці могли уважно вивчати кожного з кандидатів, ті зустрічалися з людьми, публікували детальні біографії. Але народ не піднявся на захист своїх громадянських прав, коли Верховна Рада перейшла до пропорційної системи, і не протестував проти ледве прихованого розпродажу мандатів – тож тепер має те, що має.
Якщо ""українська"" "політика" далека від реального народного
контролю — цинічна справа в якій кожен прагне досягнути своєї мети
то БЮТу звісно потрібен Закон про імперативний мандат - цей різновид
новітнього кріпацтва але не відміна НІ В ЯКОМУ РАЗІ пропорціоналки
на місцевому рівні бо без цього не тіки у БЮТа з під голого плаття
знов і знов і знов вилезе партійна штучність квазіідеологічного
кооперативу візників на шії у народу. От вам і але-але - аляпувато
малярувато це мурувато...
А де ж та несамовита боротьба за ПОВНОЦІННЕ місцеве самоврятування ?
Вже та хартія кров"ю харкає, а "еліті" все повноважень не вистача...
Коли костлява післятарифна рука демосу дотягнеться до горла місцевого
юща ? Коли рака почуємо ? А, після виходу з лячної коми того "КС"...
>Але команда БЮТ, схоже, домовлялася з поміркованим крилом “регіоналів”, неформальним лідером яких є Ринат Ахметов. Там розуміють, що ізолювати Україну від решти світу бла-бла-бла...Тому, логічно роблять висновок вони, українській владі потрібна чітка, визначена без двозначностей схема функціонування та дієва опозиція з певним набором контролюючих повноважень.
Ця "логічність" не залишає народу НІЯКИХ шансів для впливу на
будь-що без прямого вуличного тиску (це тіки я здогадався, Попков
ще не в курсі) бо , дійсно, саме рафіновано "ВЛАДІ" ТАКА опозиція і
потрібна, замкнена у корпоративне коло, плоть від плоті номенклатурна, підвішена за яйця бюджетних "благ" за рахунок,звісно,
народу - це буде дуже економно для олігархату і убезпечить його від
несподіванок типу Майдану etc...
>Так я б міркував на місці олігархів, якщо б хотів уникнути появи в країні диктатора, що рано чи пізно захоче потрясти мою мільярдну скарбничку за правом найсильнішого. Бо неприємні тенденції вже почалися: в інтернеті розповсюджено аудіозапис таємно зробленого запису телефонної розмови Олександра Мороза з послом Великобританії, і парламентська фракція СПУ вже визнала істинність цього запису. Журналіст Станіслав Речинський стверджує, що з СБУ вкрадено цілий архів таких записів, де є, зокрема, розмови Петра Порошенка та інших багатих людей (згадується відомий на донбасі медіа-магнат Едуард Прутник)...
Міняю тону компромата на центнер свіжозабитого сала...
Не треба замріюватися, те шо вони здобули чужою кров"ю, ще більшою
кров"ю прийдеться відбирати бо без цього не буде ніякого суспільного
прогресу а буде тіки порочне коло гріхопадіння наступних поколіннь
тож не лякайте вовків аудиофайлами - тіки жаканом прямої дії, тіки в лобешню наповал.
Є і ще один аспект:
>В обмін на амністію фальсифікаторам виборів і початок «донецького» реваншу Янукович допоміг призначити Єханурова прем’єром.
Прошу пана автора переглянути архів голосувань: там не вистачило
пари-другої САМЕ несунівських голосів бо хтось "був у відрядженні",
а хтось раптово "на койці" (типу тоді ще не картками голосували,
ні до ні після мля...) - це СВІДОМА БОРОДАТА БРЕХНЯ чильника ПЛБ -
ніц не дивно, мабуть є надія на коротку пам"ять серверу ВР...
>Після того народ вже нічому не дивувався: ні відмові Ющенка підписати указ про розпуск парламенту в зв’язку з нездатністю вчасно сформувати коаліцію, на що він мав повне право згідно результатам багатьох правових експертиз, ні поданню до ВР кандидатури прем’єра Януковича... 12 січня БЮТ просто наслідував прикладові “Нашої України”. І якщо так звані “помаранчові” зараз звинувачують Юлію Тимошенко у зраді, їм варто пам’ятати, що нинішній вчинок БЮТівців, продиктований безвихіддю та не найгірший в даній ситуації, тільки віддалено повторює те, чим вони самі безперервно займалися останні два роки – керовані безсовісною жадібністю і заздрістю до більш популярної демократичної політичної сили.
Дивувався довготерпінню, це якесь вселенське диво, наш народ, якби
не жив у чорноземному Раю - був би зліший та моторніший але ж не та вдача та ще й до локшини дуже ласий а то ж пусті калорії, то навіщо
це довжелезне їдло роками жерти ?
Тому досить вже клепати джинсу, Юрику, не ганьбися хоч ти, давай
пікетуй ту срану погодну будку, тренуйся, скидай зайве сало -
щоб вже завтра був зліший та моторніший - попереду ВЕЛИКІ СПРАВИ.