01/17/2007 | Eugenie

Завжди серйозним політикам, політологам та культурним діячам теж треба колись розслабитися. Поспівати, потанцювати, а потім це ще й людям показати, щоб позабавити їх. Про те, як це було і хто з цього сміявся.
Більше шести годин на центральній площі Івано-Франківська співали, колядували, щедрували й засівали. Бажали людям добра, здоров’я, достатку, гарного року та всього найкращого. Загалом, побажань було стільки, що всі присутні на площі мають бути щасливими не лише цей рік, а ще, як мінімум, два наступні. А організатори фестивалю Громадський рух «Народна самооборона» на чолі з Юрієм Луценком і мистецьке об'єднання «Остання барикада» на чолі з Олесем Донієм завдяки цим віншуванням можуть спокійно готувати до продовження дійства.
Тож фестиваль вертепів «Карпатія» відколядував. Івано-Франківці, я вважаю, запам’ятають це дійство надовго, адже так багато вертепів та ще й в одному місці, навряд чи колись побачиш. Вісімнадцять колективів з різних куточків України привезли своїх Маланок і на старий Новий Рік нагадували, що різдвяні свята тривають аж до Водохреща, тож час веселитися і танцювати. Особливо згадуються костюми… І кози, як живі, брикали, і ведмідь з палицею ходив, а Маланка… Закохуєшся з першого ж погляду. Тут «жіночки» були на вибір. І худенькі з грудьми а-ля Вєрка Сердючка, і товсті з вусами. Просто дивишся і очей відвести не можеш.
Проте дійством на сцені щедрування колективів не закінчувалося. Після виступу вони йшли колядувати містом. Франківці були не те що приємно вражені – шоковані. Що вже говорити про дітей. Їх було – чи не половина всіх присутніх. Вони бігали по площі, гралися з перевдягненими колядниками і плакали, коли до них підходили перевдягнені чорти, відьми та інша нечисть.
Родзинкою фестивалю був, звичайно, самооборонний вертеп. Участь у ньому брали вже не просто артисти з народу, а артисти з політики та культури. Юрій Луценко, Олесь Доній, Андрій Кокотюха, Сергій Архипчук, Лірник Сашко, Тарас Чубай розіграли на сцені справжнє дійство.
І хоча слів вони багато не говорили, все ж таки весело було подивитися на відомих людей у незвичній для них іпостасі. Шкода, що цей вертеп, на відміну від інших, по місту щедрувати не пішов. Зате заспівав. «Лента за лентою набої подавай, український повстанче, в бою не відступай!». Грізно, але без закликів повставати. Краще ж мирно співати.
Зі сцени пролунало, що якщо цей фестиваль буде вдалим, не виключено, що цими вертепами розпочнеться величезний тур Україною. Наступним може бути фестиваль веснянок, а далі… Хочеться вірити, адже щоб не говорили про роз’єднану Україну, саме на таких дійствах бачиш, що Схід і Захід разом.
Закінчився фестиваль виступом гурту «Плач Єремії». Щоправда було це близько 19 і відчувалося, що багато франківців після семи годин стояння на вулиці просто позамерзали. Але це тривало не довго, адже голос Тараса Чубая не залишить байдужим нікого.
Загалом же враження від фестивалю закарбувалися у пам’яті настільки міцно, що навіть з’явилося бажання самій взяти участь наступного року у вертепі. Впевнена, що таке бажання з’явилося не лише у мене. А якщо так, то значить фестиваль пройшов не даремно, значить українські традиції ще мають шанс на реанімацію, значить український дух ще не перевівся і надія є.