02/04/2007 | Юрій Шеляженко

Адвокат Олександр Пирогов з Харкова відгукнувся на (злощасне) інтерв'ю MentBuster у "Вечірніх Вістях", надіславши до редакції листа й власну статтю. Стаття цікава, хоч оцінити правову грамотність автора я не можу.

Але перш за все, прошу майданівців-харків'ян допомогти розшифрувати назву вулиці, яка була на конверті: http://www.ickpa.info/blog/temp/konvert.jpg

Обидва тексти розпізнавалися з надрукованого (оригінал, перша сторінка: http://www.ickpa.info/blog/temp/1.jpg ), зв'язатися з автором поки не вдалося, тож вибачайте за погане форматування тексту - це OCR.

По-перше, лист.

=====================

Редакции газеты «Вечерние Вести»
г-ну Юрию Шеляженко.
ул. Марины Расковой 4-А, г. Киев.
Прочитал Вашу беседу с моей коллегой адвокатом Татьяной Монтян, газета № 007 от 17.01.2007 года.
Браво двум правоведам! Надо к нам присоединяться и другим собственникам и на-нимателям квартир в многоквартирных домах по всей Украине. Может тогда чиновники (от низшего до депутатов ВР Украины) начнут слушать народ и работать на народ и его интересы.
Я тоже фактически не плачу за квартиру более 7 лет, да еще требую через суд по-верки квартирных счетчиков за счет поставщиков, в соответствии с частью 3 статьи 28 За-кона Украины «О метрологии и метрологической деятельности». Национальная комиссия регулирования электроэнергетики Украины ввела в тарифы для населения за электорэнер гию и газ плату за поверку счетчиков, т.е. за наш счет. Буду предъявлять иск КМ Украины и НКРЕ Украины.
Еще я требую платы от поставщиков электроэнергии, газа, тепла, воды и водоотве-дения за использование общих домовых и квартирных сетей электричества, газа, тепла, воды и водоотведения, которые принадлежат в многоквартирном доме на праве общей частной собственности нам. Поставщики фактически для продажи своих услуг арендуют наши общие домовые сети, при этом нам ничего не платят, да еще имеют наглость совмес-тно с местными исполнительными органами закладывать в тарифы для нас их затраты на обслуживание этих самых сетей (в том числе и через тарифы квартирной платы).
Я просто не подписываю типовые договора по жилищно-коммунальным услугам предлагаемые ЖЕКами (или их прототипами) и поставщиками, я предлагаю им уточнен-ный и доработанный в мою - потребителя пользу договор, в том числе и плату за исполь-зование общих сетей моего дома. Еще я, как и коллега адвокат Монтян Т.Н., требую кон-кретно для своего дома смету стоимости фактически оказываемых услуг как неотъем-лемую часть договора. После этого ЖЕК (или их прототипы) с поставщиками САМИ от-казываются подписывать договора. В суд на меня даже и не обращаются, т.к. нет догово-ра со сметой, то и нет платежей которые от нас хотят.
11.02.2007 года в ВР Украины будут парламентские слушания на тему «Состояние жилищно-коммунальной сферы. Выход из кризиса». Я подготовил практическую статью по отношениям ЖКХ и направил ее для публикации в «Голос Украины», «Правительствен ный куръер» и Харьковскую городскую газету «Слобода», но статью боятся публиковать, не удобна она для власть предержащих чиновников.
По публикациям Вашей газеты вижу, что ВЫ настоящие работники СМИ. Возмож-но и опубликуете это письмо и статью (прилагается).
С уважением, правовед, адвокат Пирогов Александр Иванович.

======================

По-друге, сама стаття.

======================

ЖКГ: діагноз встановлено частково, лікувати не можна.
Рішенням Ради Національної Безпеки і Оборони України від 17 листопада 2006 ро-ку „Про стан житлово-комунального господарства України та основні напрями його рефор мування", яке введено в дію Указом Президента України від 16.12.2006 року №1093/2006, стан ЖКГ визнано критичним, та таким, що становить небезпеку для життєдіяльності гро-мадян та суспільства. Багато на цю тему розмовляють політики і керівники різних рівнів, при цьому розмови сводяться до обмеженості Державного та місцевих бюджетів, а відтак і обмеженості фінансових ресурсів для ЖКГ. Висновок у них один, шукати інвестиції та ін-весторів, бажано іноземних. Але мене, як платника податків і послуг ЖКГ, дивує відсут-ність глибокого науково-практичного аналізу стану відносин в ЖКГ та відсутність завдань в цьому напрямку. При цьому платники податків утримують в Україні безліч наукових і навчально-наукових закладів, а результату не має.
Житлово-комунальні відносини - це сукупність взаємопов'язаних економіко-право вих, управлінських та технічних відносин. Вони зачіпають маси людей та їх особисті, ду-же життєво важливі, психолого-фізиологічні потреби кожної людини. Вони безпосередньо гарантовані Конституцією України як права громадян.
Ігнорування взаємодії економічного базісу і правової надбудови при реформуванні ЖКГ приводить до провалу реформ.
Реформа ЖКГ почалась з приватизації квартир державного житлового фонду, ще в 1992 році на базі оплати послуг ЖКГ фактично з державного і місцевих бюджетів. При цьому керівники всіх рівнів не зрозуміли, що не може бути відчужена тільки частина ціло-го, тобто відчуження квартир це і є відчуження житлового будинку в цілому. Звідси і по-милки в малої приватизації, не було чітко визначено де будинки житлові, а де господарсь-кі або змішані. А тому приватизували або здають в оренду і отримують плату місцеві ор-гани самоврядування за нежитлові приміщення підвалів і перших поверхів житлових бу динків, що є власністю громадян - власників квартир. А це ті самі інвестиції в житловий конкретний будинок.
Громадяни самі утримують садибні будинки, приватні квартири (ремонти, масова заміна вікон, лічильники і т.і), тобто вкладають інвестиції у нерухомість і зменшують енерговитрати. Де те джерело інвестицій ? Це сімейний доход. Це і є той економічний базіс на якому може бути успішною реформа ЖКГ. Політичним партіям, депутатам Вер-ховної Ради України, Президенту України, Кабінету Міністрів України і органам місце-вого самоврядування треба в першу чергу денно і ношно думати про СІМЕЙНІ бюджети громадян України, а це зайнятість, заробітна плата (доходи), податки, збори до пенсій-ного фонду, загальнообов'язкові соціальні внески.
За даними голови фракції КПУ у Верховній Раді України П.Симоненко (стаття „ЖКГ: трагедія чи катастрофа національного масштабу?", Голос України, № 242,21.12. 2006 р.) „Катастрофічне зубожіння абсолютної більшості населення країни (до 90%)...". Громадяни витрачають свої особисті інтелектуально-фізичні можливості, тобто працю-ють, що і є основою створення СІМЕЙНОГО бюджету. Організація праці зазнала ринко-вих змін. Оцінка праці залишилась часів СРСР і регулюється за нормами тих часів. Корис-туючись цим підприємці і керівники підприємств, установ і організацій усіх форм власно-сті відверто привласнюють собі працю більшості громадян. Держава з науковцями само -усунулась від регулювання цих відносин, а тому і зубожіння більшості населення та їх сі-мейних бюджетів. За даними Г.Іщенко (стаття „Ін"єкція економічного зростання", Урядо-вий кур"єр", № 2, 06.01.2007 р.) суттєвих підвищень зарплат і пенсій у 2006 році не відбу-лось, їх „з"їла інфляція", разом з тим кількість громадян у країні, що мають доходи понад 1 млн. грн., зросла і наразі оцінюється у 40-50 тисяч.
За Державним бюджетом України на 2007 рік мінімальна заробітна плата до 1 лип-ня 2007 року 400 грн., загальнообов'язкові соціальні внески (ТВП,безробіття) та збір до ПФУ з цієї суми складають разом 2%. Середня заробітна плата (доход) приблизно 1000 грн., тобто в 2,5 рази більше 400 грн., загальнообов'язкові соціальні внески та збір до ПФУ з цієї суми складають разом 3,5%, або більше в 4,4 рази. Максимальна заробітна пла та (доход) з якої справляються соціальні внески та збір до ПФУ, за держбюджетом 2007 ро

(нова сторінка)

ку 7875 грн. (15 прожиткових мінімумів для працездатної особи, 525 грн. до 1 квітня 2007 року), тобто в 19,7 разів більше 400 грн. і в 7,9 разів більше 1000 грн. Загальнообов"язкові соціальні внески та збір до ПФУ з цієї суми (7875) складають разом 3,5% , тобто більше в 34,5 рази з 400 грн. і в 7,9 рази більше 1000 грн. Тут все справедливо - більше отримуєш, більше платиш, але тільки до 7875 грн. Далі богаті, а це всім відомо хто, вже нічого не пла тять, тобто створили закон під богатих, а звідси і зубожіння народу.
Але це не всі ще нарахування на заробітну плату, далі стає цікавите. Кожен підпри ємиць, підприємство, організіція, установа всіх форм власності зобов'язані здійснювати нарахування на фактичні витрати на оплату праці найманих працівників і сплачувати їх. Тут держава переходить з особистого оподаткування до „колективного", в цілях зменшен-ня оподаткування заробітної плати (доходу) богатих. Загальнообов "язкові соціальні внес-ки (ТВП,безробіття, нещасний випадок - взято 1%) та збір до ПФУ на фактичні витрати на оплату праці складають разом 37%. З 400 грн. це 148 грн., з 1000 грн. це 370 грн., або біль-ше в 2,5 рази від 400 грн., з 7875 грн. це 2913,75, або більше в 19,7 разів від 400 грн. та в 7,9 разів від 1000 грн. Виходить закономірність - в скількі разів заробітна плата (доход) більше мінімальної в стільки разів більше нарахування на неї, тобто більше „колективне" оподаткування.
Особисте оподаткування заробітної плати (доходу) зменшує фактичний СІМЕЙ-НИЙ бюджет і не має впливу на ціноутворення товарів, робіт, послуг, в тому числі і пос-луг ЖКГ. А от „колективне" оподаткування прямо впливає на збільшення цін, бо відноси-ться на витрати виробництва (собівартість), а через ціни значно зменшує і фактичний сі-мейний бюджет. При цьому в ціні одиниці товару, роботи, послуги загальнообов "язкових соціальних внесків та зборів до ПФУ на фактичні витрати на оплату праці:
- той, якому нараховано 400 грн., сплатить в 2,2 рази більше від того якому нараховано
1000 грн. і в 16,7 разів більше від того кому нараховано 7875 грн;
- той, якому нараховано 1000 грн. (за мінусом податку на доход), сплатить в 7,4 разів
більше від того якому нараховано 7875 грн.
Таким чином великі заробітні плати і доходи богатих оплачують бідні, в тому числі і пенсіонери з мінімальною пенсією 380 грн. Оце Вам боротьба з бідністю і зубожіння на-селення.
Тепер подивимось на податок на додану вартість (ПДВ). Всі ціни одиниці товару, роботи, послуги, в тому числі і ЖКГ, збільшені на ПДВ - 20%. Кінцевим платником ПДВ є споживач, тобто громадяни. Отримавши особисто оподатковану заробітну плату (доход) громадянин розраховується за товари, роботи і послуги, і отут держава ще раз оподатко-вує заробітну плату (доход) 20%, це не що інще як подвійне оподаткування. Це значно зменшує СІМЕЙНИЙ бюджет. При цьому той, що має 400 грн., при прожитковому міні-мумі праціздатної особи 525 грн., і той що має пенсію 380 грн. вимушено витратять сімей-ний бюджет на споживання, а відповідно і сплатить весь ПДВ. Ті хто отримує 1000 грн. і більше мають вибір, частину заробітної плати (доходу) витратять на споживання і тільки з цієї частки сплатять ПДВ, а частину направлять на накопичення (інвестиції) і не сплатять ПДВ зовсім. Знов виходить, що бідні платять за багатих.
Взагалі застосуванння ПДВ в Україні не мало і не має економічного обгрунтуван-ня і економічного базісу тому, що за міжнародною практикою ПДВ є інструментом погли-нання зайвих капіталів, у нас же ПДВ поглинає скудні сімейні бюджети і є накопиченням капіталів окремих осіб за рахунок більшості населення України. На це вже неодноразово вказували вчені і практики, але чиновники вважають себе розумнішими за народ, а тому ми і живемо погано.
Висновоки: 1. Необхідна термінова, але виважена і прорахована реформа оцінки та оплати праці і її оподаткування виходячи з інтересів СІМЕЙНОГО бюджету більшості гро мадян з жорстким і тотальним контролем її нарахування, виплати і оподаткування держа-вою і громадою (в тому числі профспілки і партії).
2. Необхідна термінова, але виважена і прорахована реформа загальнодержавних
податків виходячи з інтересів СІМЕЙНОГО бюджету більшості громадян.
3. Економічний базіс для реформи ЖКГ відсутній.

(нова сторінка)

Доказом моїх висновків є висновки Всесвітнього банку і "PricewaterhouseCoopers" про найгіршу фіскальну (податкову) систему в Україні серед 175 податкових систем світу (стаття „Податкова дикість", Голос України, № 249, 29.12.2006 р.).
Тепер трошки про правову набудову, або як полюбляють висловлюватись політики і чиновники „правове поле", що регулює і впливає на відносини ЖКГ та правову свідо-мість. Чиновники (деякі депутати ВР України, КМ України і органів місцевого самовряду-вання) відверто ігнорують і не виконують ст. 19 (діяти лише на підставі, в межах повнова-жень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України), ст. 36 (ніхто не мо-же бути примушений до вступу в будь-яке об'єднання громадян), ст. 41(право приватної власності набувається в порядку,визначеному законом. Ніхто не може бути проти правно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.)
Конституції України. Закон України „Про приватизацію державного житлового фонду" (ст.1 і 10), ст. 382 Цивільного кодексу України та Рішення Конституційного Суду України № 4-рп/2004 від 02.03.2004 р. давно вже визначили, що власники квартир багатоквартир-них будинків є співвласниками допоміжних приміщень будинків/підвалів, горищ і т.і./, технічного обладнання /внутрішньобудинкових мереж електро, водо, газо, тепло поста-чання і водовідведення/. Відповідно до ч. 2 ст. З Закону України „Про власність", ст. 355, 356 ЦК України майно може належати на праві спільної (часткової або сумісної) власно-сті громадянам, юридичним особом і державі.
Багатоповерхові будинки в яких хоч одна квартира приватизована, або придбана на підставі договорів купівлі-продажу чи дарування, є вже спільною власністю громадянина місцевої ради чи/або замовника будівництва. Але в правових відносинах власності не має правової культури і суворого виконання правових норм. Доказом цього є стаття народного депутата України, голови підкомітету з питань ЖКГ Комітету ВР України, О. Кучеренко (Голос України, № 241, 20.12.2006 р., стор.7) „... не визначено власника житла (мається на увазі багатоповерхівок, у яких приватизовано до 90 відсотків квартир),...", стаття О. Про-копенко (Урядовий кур"єр, № 245, 27.12.2006 р., стор.7) „Насамперед слід визначитися і затвердити власників будинків чи будинку." Деякі органи місцевого самоврядування вже дійшли до того, що будинки збудовані за кошти членів ЖБК віднесли до власності терито-ріальних громад (наприклад в м.Харкові). Неповага до відносин власності і приватних вла сників викликає супротив народу і управлінські помилки.
Відповідно до делегованих Державою повноважень на виконавчі органи місцевих рад покладені лише обов'язки „ 5) облік відповідно до закону житлового фонду, здійсне-ння контролю за його використанням;" - пункт б) ст. 30 Закону України „Про місцеве са-моврядування в Україні". Виконавчі органи та їх комунальні підприємства повинні здійс-нювати облік житлового фонду у відповідності до Житлового кодексу України, зокрема ст. 4, та Закону України „Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" і По-ложення (стандарт) бухгалтерського обліку 2 „Баланс", наказ Мінфіна від 31.03.1999 р. № 87, зареєстровано в Мінюсті 21.06.1999 р. № 396/3689. Тобто обліковувати на своїх ба-лансах виключно ті квартити, які не приватизовані, та пропорційно площі цих квартир не подільні частки житлового будинку. Для цього потрібна суцільна технічна інвентаризація багатоповерхових будинків за рахунок Державного і місцевих бюджетів (на 2007 рік не передбачено).
Держава зобов'язує співвласників житлового будинку брати участь у витратах на управління, утримання та збіреження спільного майна, у СПЛАТІ ПОДАТКІВ, ЗБОРІВ (обов'язкових платежів), а також нести ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ перед третіми особами - ст. 360 ЦК України. При цьому об'єднання власників квартир, житлових будинків є виключ-но юридичними особоми - ст.385 ЦК України. Теж саме і в Законі України „Про об'єдна-ння співвласників багатоквартирного будинку", тільки звільнення від податку на прибуток об'єднання. Але знов ті самі загальнообов'язкові внески і збори до ПФУ з витрат на опла-ту праці членів правління та ПДВ, які спуштошують сімейні бюджети. ОСББ це фактично тіж самі ЖБК, які фактично припинили своє існування.
ОСББ це ще і колективна майнова відповідальність власників приватних квартир будинку. Законом України „Про питну воду і питне водопостачання"(ст. 19) передбачено укладання договору на постачання води і водовідведення виключно з юридичними особа-ми (за виключенням „власників будинків, що перебувають у приватній власності, керівни-

(нова сторінка)

ки підприємств постачальників розуміють під цим виключно власників садибних бу-динків). Відповідно до ст. 29 Закону України „Про житлово-комунальні послуги" послуги надає балансоутримувач - виключно юридична особа. А тому підприємства постачальни-ки холодної води, гарячої води та централізованого опалення та водовідведення не уклада-ють договори з конкретним приватним власником квартири, бо не буде колективної відпо-відальності за несплату послуг, треба буде обслуговувати внутрішньобудинкові мережі, і постачання не припиниш для всього будинку із-за одного боржника. Для будинку ОСББ можно припинити постачання електороенергії, газу, води, тепла та водовідведення і не мати клоптів з обслуговуванням внутрішньобудинкових мереж. ОСББ роками буде стягу-вати борг (якщо взагалі це буде можливим) з власника приватної квартири через суд і ви-конавчу службу, а за цей час вимушено будуть оплачувати послуги за боржника добропо-рядні і законослухняні власники інших приватних квартир, бо колективна відповідаль-ність. ОСББ це фактичний посередник, який сам нічого не створює, між виробником кому нальних послуг і власником квартири, а це додаткові витрати і зменшення сімейних дохо-дів.
ВР України, КМ України та органи місцевого самоврядування, в порушення ст. 19, 36, 41 Конституції України, примусово женуть народ в ОСББ на даючи нам права вибору на інші об'єднання співвласників квартир НЕ юридичних осіб, хоча аналоги таких існу-ють (вуличні комітети садибних будинків). Доказом цього є наведені закони та остання ініциатива КМ України про ПРИМУСОВЕ створення ОСББ.
Щодо тарифів. Відповідно до ч. 2 ст. 10 Закону України „Про приватизацію дер-жавного житлового фонду", ст. 10 ЖК України власники приватизованих квартир зобов'я-зані брати участь у загальних витратах по утриманню прибудинкової території. Власники квартир придбаних за їх кошти (ЖБК, договір купівлі-продажу і т.і.) не зобов'язані до цьо-го, не має такого обов'язку у Правилах користування приміщеннями житлових будинків, затверджені постановою КМ України від 24.01.2006 року № 45, та у ст. 20 Закону України „Про житлово-комунальні послуги".
Виконавчі органи досі не спромоглися розмежувати землі міст та селищь за їх ціль-овим використанням по категоріям земель, відповідно до Земельного кодексу України (ст. 19). Не визначено земель і меж житлової забудови та будинків (ст. 38-42). А тому на при-ватних власників квартир неправомірно перекладається обов'язок утримання земель про-мисловості , транспорту в т.і. (причому і приватної власності).
Постачання електроенергії, газу, води, теплоносія, а також водовідведення, здійсню ється з неодмінним використанням майна співвласників будинків (квартирні і будинкові мережі), але за їх використання власники приватних квартир нічого не отримують (повин-но бути зменшення тарифів за оренду мереж) та ще за рішенням виконавчих органів місце вого самоврядування повинні сплачувати за технічне обслуговування внутрішньобудинко вих мереж водо, тепло постачання та водовідведення, в порушення Конституції України.
Висновки: 1. Існуючи закони і проекти законів не регулюють фактично існуючі від-носини в ЖКГ і порушують ст. З, 8, 19, 22, 24, 36, 41 Конституції України, не дають права вибору приватному власнику квартири на об'єднання в не юридичні особи і право вибору виробника послуг без посередників.
2. Правова надбудова для реформування ЖКГ має численні протиріччя і не відпові-дає фактичним потребам населення.

Олександр Пирогов, правознавець, адвокат.

======================

Оскільки Тетяна Монтян попросила, щоб я її не турбував, перекажіть їй, будь ласка, про цей лист. Статтю я б граматично підредагував і після вичитки юристами опублікував, але я зараз від даного процесу усунутий.

Дякую за увагу.