С(м)ердючий гуртожиток нащадків Тараса?
03/10/2007 | Киянка
Перш ніж викладати деякі думки з приводу вчорашніх подій у Києві під пам’ятником Шевченку в університетському сквері, хочу відразу сказати три речі. По-перше, я буду виокремлювати дві позиції-моделі світогляду й поведінки з більшої можливої їх кількості, не «розділяючи» їх носіїв, а констатуючи факт (означаючи два феномена). По-друге, я, як історик за першою вищою освітою, на відміну від багатьох владноможців, добре вивчила, що таке демократія, звідки вона взялася і ким «заснована» (про це можна глянути сюди). По-третє, я сама – демократка в адекватному розумінні цього терміну.
Але я не буду одягати білі рукавички й віддавати своє життя чи хоча б свій голос за те, щоб хтось, чиї погляди я не розділяю, проявляв їх мені у пику у моєму домі. Натомість я, відчистивши одяг після вчорашнього, краще поділюся міркуваннями з однодумцями, пошуковцями істини, критичними читачами, а також хай знають і ті, хто не розділяє – є люди, що не дозволятимуть порядкувати у власному домі кому і як заманеться.
Оце ж вчорашнє протистояння і вже дані йому вчорашні публічні оцінки – типові вияви двох несумісних (серед всяких інших) світоглядних підходів до організації та сприйняття дійсності. Гуртожиток та Власний Дім. Це в гуртожитку у всіх рівний доступ до туалетів та святилищ, це в гуртожитку Вас шикуватимуть до них в чергу за графіком, й розганятимуть тих, хто намагатиметься «приватизувати» свої святині. Це в гуртожитку поруч Ваших святих поставлять бовванів – пам’ятники катам ваших предків, й закликатимуть Вас шанувати відповідне право сусідів. Ну і все інше – Ваше життя й виховання Ваших дітей – згідно правил гуртожитку, які встановлює-контролює дядя Комендант.
Так от, це з нашого Батьківського Дому зробили Гуртожиток, давно потіснивши нас та наших дітей, і тепер закликають жити за чужими правилами, шанувати й ці правила, й насильно підселених сусідів, ще й платити за проживання невідомо скільки й чому. А найгірше – вже багатьох відповідно встигли «переконати»: комусь пофіг, хто і для чого будинок будував, та як він функціонує, аби хоч якось туалет хтось лагодив, хто переймається переважно (і то слава Богу!) приведенням платні у відповідність надаваним комунальним послугам, а хтось вже й сам каже «Фі! Недемократично!» тим, хто згадує, чия спадщина й відповідальність є той дім.
Це у своєму домі толерантно ставляться до ЗАПРОШЕНИХ гостей, якщо ті шанують господарів та не нав’язують їм свої правила користування будинком. Це у своєму домі грають весілля, ЗА ПОКЛИКОМ ВЛАСНОГО СЕРЦЯ приймаючи наречених «з іншого села» - як правило, собі подібних (бо ж якщо – ні, то відомо, чим це зазвичай закінчується). Це у своєму домі вирішують, що є святим, що є прийнятне для його мешканців, які пісні співати і як та де кому порядкувати.
Я щаслива тим, що не всі українці про це забули. Я горда тим, що вчора вдалося це нагадати опонентам. Мені шкода, що нас було небагато й серед нас були окремі надто екзальтовані та обмежені люди. Я не знаю точно, як співвідносяться долі крові та Дух (сама українка наполовину). Знаю, що етнічні українці та не українці вперемішку були з двох боків протистояння. Просто це було протистояння в Гуртожитку, де нащадки Господарів цього колись Батьківського Дому захищали своє на нього право від комендатиків, які хочуть цей Гуртожиток прихватизувати у їхній свій дім.
Як сказано, у кожного у своїй хаті своя правда, і сила, і воля…
Тарас вчора спостерігав події прямо як живий.
Взагалі я не люблю протистоянь та конфліктів. Навіть бокс дивитися не люблю; вже не кажучи про інтелігентну комплекцію та відповідне виховання. Але часом здорова реакція куди корисніша за безплідні суперечки з безкінечним псуванням нервів, або ж – українських національних шахів з класичним гравцем проти гравця «в Чапаєва».
Тарасе, ще не все втрачено, маю надію, твій Заповіт виконаємо повністю. Весна – хороша пора для генерального прибирання.
Але я не буду одягати білі рукавички й віддавати своє життя чи хоча б свій голос за те, щоб хтось, чиї погляди я не розділяю, проявляв їх мені у пику у моєму домі. Натомість я, відчистивши одяг після вчорашнього, краще поділюся міркуваннями з однодумцями, пошуковцями істини, критичними читачами, а також хай знають і ті, хто не розділяє – є люди, що не дозволятимуть порядкувати у власному домі кому і як заманеться.
Оце ж вчорашнє протистояння і вже дані йому вчорашні публічні оцінки – типові вияви двох несумісних (серед всяких інших) світоглядних підходів до організації та сприйняття дійсності. Гуртожиток та Власний Дім. Це в гуртожитку у всіх рівний доступ до туалетів та святилищ, це в гуртожитку Вас шикуватимуть до них в чергу за графіком, й розганятимуть тих, хто намагатиметься «приватизувати» свої святині. Це в гуртожитку поруч Ваших святих поставлять бовванів – пам’ятники катам ваших предків, й закликатимуть Вас шанувати відповідне право сусідів. Ну і все інше – Ваше життя й виховання Ваших дітей – згідно правил гуртожитку, які встановлює-контролює дядя Комендант.
Так от, це з нашого Батьківського Дому зробили Гуртожиток, давно потіснивши нас та наших дітей, і тепер закликають жити за чужими правилами, шанувати й ці правила, й насильно підселених сусідів, ще й платити за проживання невідомо скільки й чому. А найгірше – вже багатьох відповідно встигли «переконати»: комусь пофіг, хто і для чого будинок будував, та як він функціонує, аби хоч якось туалет хтось лагодив, хто переймається переважно (і то слава Богу!) приведенням платні у відповідність надаваним комунальним послугам, а хтось вже й сам каже «Фі! Недемократично!» тим, хто згадує, чия спадщина й відповідальність є той дім.
Це у своєму домі толерантно ставляться до ЗАПРОШЕНИХ гостей, якщо ті шанують господарів та не нав’язують їм свої правила користування будинком. Це у своєму домі грають весілля, ЗА ПОКЛИКОМ ВЛАСНОГО СЕРЦЯ приймаючи наречених «з іншого села» - як правило, собі подібних (бо ж якщо – ні, то відомо, чим це зазвичай закінчується). Це у своєму домі вирішують, що є святим, що є прийнятне для його мешканців, які пісні співати і як та де кому порядкувати.
Я щаслива тим, що не всі українці про це забули. Я горда тим, що вчора вдалося це нагадати опонентам. Мені шкода, що нас було небагато й серед нас були окремі надто екзальтовані та обмежені люди. Я не знаю точно, як співвідносяться долі крові та Дух (сама українка наполовину). Знаю, що етнічні українці та не українці вперемішку були з двох боків протистояння. Просто це було протистояння в Гуртожитку, де нащадки Господарів цього колись Батьківського Дому захищали своє на нього право від комендатиків, які хочуть цей Гуртожиток прихватизувати у їхній свій дім.
Як сказано, у кожного у своїй хаті своя правда, і сила, і воля…
Тарас вчора спостерігав події прямо як живий.
Взагалі я не люблю протистоянь та конфліктів. Навіть бокс дивитися не люблю; вже не кажучи про інтелігентну комплекцію та відповідне виховання. Але часом здорова реакція куди корисніша за безплідні суперечки з безкінечним псуванням нервів, або ж – українських національних шахів з класичним гравцем проти гравця «в Чапаєва».
Тарасе, ще не все втрачено, маю надію, твій Заповіт виконаємо повністю. Весна – хороша пора для генерального прибирання.
Відповіді
2007.03.10 | привид Романа ShaRP'а
Не дождетесь.
Хозяином в этой стране должен быть народ Украины, а не жалкая кучка нацпоцреотствующих маргиналов.Место нацпоцреотствующих - под проходным барьером, что им на каждых выборах и указывается, в том числе и в городе Киеве.
Ну и спасибо за наглядное доказательство того, что сотрудничать с нацпоцреотами и делать им уступки нельзя: потому что они мнят себя хозяевами жизни и пытаются указывать другим, что и как им делать.
Вменяемый гражданин Украины, не желающий получить себе на шею этих жалких хозяйчиков, не должен делать им никаких уступок: ни статусов "борцям за Україну", ни "вшанування героїв", ни "патріотичного виховання".
2007.03.10 | Киянка
Ото ж бо й воно - думки справжні,
все просто й наочно. Це не злагодити ніякими білими й пухнастими заклинаннями. І я більше поважаю Привидів, ніж тих, кому влом чи страшно в це вникати, й хто сподівається якось "заговорити" проблему.Чесно, дякую Привиду.
2007.03.10 | stefan
Всіх Привидів - в Царство Привидів!
в т.ч. і Привид Шарпа.2007.03.10 | привид Романа ShaRP'а
Вместо послесловия. (/)
Байтораздирающая "правилка" в журнале известной нацистки Yoko на тему "можно ли украинским правым сжигать флаг немецких нацистов":http://users.livejournal.com/_yoko_/191326.html
З приводу спаленого націоналістами прапору НСДАП в річницю розстрілу ОУНівців і подальших розборок гітлерофілів і негітлерофілів.
1. Спалення прапору не є провокацією чи спробою посварити правих і ультраправих. Це є висловленням позиції, спробою розставити крапки над „і” і припинити спекуляції ЗМІ на правій темі, мовляв, всі праві – нащадки Гітлера.
2. Позиція людей, які спалили прапор, і людей, які виступають в конфлікті на їх стороні, проста – правий і ультраправий рух, боротьба за українську націю та її майбутнє можливі і без культу гітлера.
3. Неадекватним є те, що люди, які називають себе українськими правими готові поливати брудом, конфліктувати і фізично протистояти з українськими патріотами через спалений прапор чужої партії, яка була при владі в чужій імперії, і яка провадила агресію на українські землі, що були тоді в складі іншої чужої імперії – СССР.
4. Вдвічі неадекватним є „підписування” гітлерофілами інших людей на виступ проти українських патріотів, використовуючи при цьому неправдиві свідчення. Постанова гітлерофілів звучить не на кшталт „Давайте дамо їм бій, бо вони спалили прапор НСДАП”, а „давайте дамо їм бій, бо вони спалили прапор НСДАП, а значить вони антифа, ліберасти й ледь не вороги української нації ітд”.(очевидно, що спалюючи прапор НСДАП, люди висловились проти культу третього рейху, гітлера і ко, а не є противниками української нації і правого руху, як це намагаються виставити) Промовчу про „приємні” дрібнички типу відвертої брехні, що акція відбулась в честь жертв холокосту(вона відбулась в честь розстріляних ОУНівців).
5. Лицемірною є різка амнезія гітлерофілів щодо правої діяльності українських патріотів. Захисники НСДАПшного прапору раптом забули, хто стояв з ними останнього часу плече до плеча, представники яких організацій витягали їх з ментівок, зорганізовували офіційні акції та неофіційні заходи прямої дії.
6. Заяви певних людей, мовляв, ОУНівці Бандери і Мельника перестріляли одне одного більше, ніж їх розстріляли німецькі війська, віддають шизофренією і паплюженням пам*яті своїх предків, в контексті чого здається необхідним нагадати один з пукнтів декалогу українського націоналіста – „помсти пам*ять своїх предків!”
7. В українських націоналістів немає вічних друзів і вічних ворогів. В українських націоналістів є вічні інтереси своєї нації. Люди, які приводять як аргумент нормальності культу гітлера існування під час другої світової батальйонів „Нахтігаль”, „Роланд”, дивізії СС ”Галичина” або не розумні, або вузьколобі, або є прихильниками подвійних стандартів. Бандері були необхідні вишколені бійці, і він їх вишколював, використовуючи тимчасового союзника( а не вічного друга і ідола!) гітлера. Чомусь гітлерофіли не пропонують культивувати Шаміля Басаєва, хоча УНА-УНСО воювало в Чечні з таких самих мотивів, що й люди Бандери в вищезгаданих військових формуваннях.
8. Між вивченням способів боротьби, моделі державного устрою і досягнень німецьких НС з одного боку та культом третього рейху з іншого боку лежить величезна прірва. Створювати собі кумира з числа історичних винущувачів свого народу – маразм. Можна переймати певні ідеї, але ідіотизмом є переймати культ. Показником того, що для деяких зігхайлі є важливішими, ніж українська нація, якраз і є та ситуація, що українських патріотів хтось, хто називає себе „українськими правими” збирається „наказувати” за спалення прапору НСДАП.
9. Українська справа є важливішою за гітлеровський культ і символіку третього рейху. Для кого навпаки – той вочевидь є не правим, а фетішистом.
10. Особисто моя подяка усім скінхедам, футбольним хуліганам і НС, які виявились НЕ фетишистами і зробили відповідний вибір в цьому конфлікті. Ще одна подяка ультраправим, що не прийнявши жодної сторони намагаються не допустити ескалації конфлікту і докладаються до його вирішення в позитивному напрямі.
11. Слава Нації!
Підбірка перлів, які виригнули гітлерофіли після спалення прапору НСДАП трохи пізніше.
А я поїхала на розборки.
ПС. Акція зранку, не без зусиль деяких людей, пройшла нормально. Провокацій не було, негрів не били, правих не приймали. Здоровий глузд переміг, на тому дякую й прощаюсь.
ППС. Завтра відкриття сезону. Я дожила до весни=))) „Прішла пора хуляганьйа!!”(с)
2007.03.10 | Englishman
мілиє бранятся...
2007.03.12 | Бєлочка
Ромчику, шо недовго музика іграла?
Хтось тут рвав на пузі фофудью шо з Майдана пішовЩо, втомився під різними ніками лазити?
2007.03.10 | Чучхе
Яке протистояння? Це традиційна народна забава на 9 березня
щось на ктшталт маланкипобитися під Шевченком - це такаж традиція, як і, наприклад, влаштовувати щорічні човнярські перегони між оксфордом та кембріджем (чи ким там?)
в такому ракурсі й тре дивитися на дійсність, залишивши соплі, сльози та історичну освіту
2007.03.10 | Киянка
Чучхе, друже! Які воплі і соплі? От на наступній здибанці
підійду та без усякої історичної освіти пограюся в ЧапаєваА тоді й поговоримо про подальші плани, як зробити так, щоб навесні надалі тільки у весняні іграшки розминатися
2007.03.10 | Мим
Re: Чучхе, друже! Які воплі і соплі? От на наступній здибанці
Завжди казав, що освіта розуму не додає.Киянка пише:
> підійду та без усякої історичної освіти пограюся в Чапаєва
Пливіть, тітко, пливіть. Тіко ж ви, на відміну від Василя Івановича, не втонете...
2007.03.10 | igorg
Молодець пані Киянка! Дуже гарне і влучне порівняння
Зараз Вас почнуть звинувачувати у розпалюванні ксенофобії. Я оце все думав і чого ото ту ксенофобію так випячують чужі люди. А це ж так елементарно. Бояться. Бояться, що нащадки згадають чиї вони діти і заявлять своє право байстрюкам і зайдам. Не тому, що вони байстрюки чи зайди. А тому, що не навчені звичайним для нас речам. Хочаб не гадити мимо унітаза для початку. Не красти й не брехати. І нашим звичаям та мові. Тоді буде крику: ксенофобія, переслідування, насильство, українізація!Панове, ви ж порушили невідємне право Петі Симоненка покласти квіти тому, кого він ненавидить усіма фібрами своєї душі
Сердечно дякую Вам Кияни-УКРАЇНЦІ!
2007.03.10 | Киянка
Я знала, що ми з Вами - одного Духу
igorg пише:> Зараз Вас почнуть звинувачувати у розпалюванні ксенофобії.
Та наздоров"ячко
А я, разом з усією своєю демократичністю, навчена (і люблю!) називати речі своїми найменнями. Щодо ксенофобії - дискутувати варто тільки на рівних, хай всі охочі спершу хоч енциклопедичні словники з гуманітарних наук перечитають. Там про ксенофобію можна знайти. За її виголошенням дійсно зручно ховатися... справжнім ксенофобам.
Ви абсолютно праві:
> Я оце все думав і чого ото ту ксенофобію так випячують чужі люди. А це ж так елементарно. Бояться. Бояться, що нащадки згадають чиї вони діти і заявлять своє право байстрюкам і зайдам. Не тому, що вони байстрюки чи зайди. А тому, що не навчені звичайним для нас речам. Хочаб не гадити мимо унітаза для початку. Не красти й не брехати. І нашим звичаям та мові. Тоді буде крику: ксенофобія, переслідування, насильство, українізація!
> Панове, ви ж порушили невідємне право Петі Симоненка покласти квіти тому, кого він ненавидить усіма фібрами своєї душі
> Сердечно дякую Вам Кияни-УКРАЇНЦІ!
І Вам! Не думаю, що нас може стати швидко набагато більше, а от діяти рішучіше, грамотніше, послідовніше - давайте!
2007.03.10 | Koala
В ксенофобії не звинувачу...
Але, все ж таки, квіти несли до Шевченка. І несли їх громадяни України (за прикрим непорозумінням, я знаю, але все ж громадяни). Коти мають право дивитися на королев, а кучми й симоненки - приносити квіти до пам'ятника Кобзарю. Не збіднішаємо. Хто вважає, що це - тяжка образа Пророка, хай на 7 листопада (чи на 22 квітня) носить квіти до Леніна.Щоправда, це право не відміняє права (навіть не права - почесного обов'язку!) кожного свідомого громадянина запустити у януковича/вітренко/симоненка/мороза/кого-там-ще яйцем.
2007.03.10 | Киянка
І на тому дякую!
Koala пише:> Але, все ж таки, квіти несли до Шевченка. І несли їх громадяни України (за прикрим непорозумінням, я знаю, але все ж громадяни). Коти мають право дивитися на королев, а кучми й симоненки - приносити квіти до пам'ятника Кобзарю. Не збіднішаємо. Хто вважає, що це - тяжка образа Пророка, хай на 7 листопада (чи на 22 квітня) носить квіти до Леніна.
> Щоправда, це право не відміняє права (навіть не права - почесного обов'язку!) кожного свідомого громадянина запустити у януковича/вітренко/симоненка/мороза/кого-там-ще яйцем.
Ви праві в усіх часностях, але всі вони складаються так, що в нас немає нашого цілого. А щодо нашого права кинути чимось в персонажів - так Ви спробуйте спершу постояти осторонь, поки вони підійдуть, їх оточить міліція або їхні ж охоронці, а тоді спробуйте докинути щось за півкілометра
2007.03.10 | igorg
Якщо не можна знищити то треба очолити, якщо не можна
замовчати, то треба привласнити, назвати своїм, перебрехати і перекрутити, зневажити. Це по-суті, по-змісту. Тому й не пускали. Подякуйте їм. Бо то мужній вчинок. Вони не старенького інваліда-комуніста-ветерана не пустили. Виродків, що прийшли під захистом ОМОН. Шакалів.2007.03.10 | Киянка
Ще забула сказати: окремим комуністам, без
прапорів, давали можливість пройти до пам"ятника. Ну, не тільки комунякам - всім, хто хотів просто сам підійти, в тому числі з того боку. Деякі намагалися дискутувати - з ними нормально розмовляли хто хотів, деякі бурчали, покрутилися трохи і йшли.Не поступалися місцем люди (котрі були на вказаній у заявці на мітінг території) тільки організованій колоні, яка й зробила невдалу спробу прорватися за спинами Беркуту.
Я теж засвідчую, що лише чудом, всупереч законам фізики й неконтрольованій фізично ситуації (як завжди буває, коли так тиснуться ланцюги) ніхто серйозно не постраждав. Мабуть, нальотчики у "свині" були впевнені, що більшою своєю масою, силою, в тому числі й динамічною ударною, розсунуть людей і без палиць. Але наші ланцюги, хоч і місцями потрьопані й поріділі, встояли на метрі між майданчиком та гранітними східцями. З такими можна ходити в розвідку! Й взагалі жити з такими достойніше.
2007.03.12 | Gunslinger
ніхто не постраждав бо
ніхто не постраждав бо ланцюг тримали і на ногах втрималися.якби хоч одна людина впала на спину під натиском - то потягнула за собою інших - руки вже було розімкнути неможливо - і постраждалих було б багато
2007.03.10 | Hoja_Nasreddin
Природнє конкретне питання: коли дєдушку Лєніна - та й у Дніпро
І ні в якому разі не заважати пєті сімочці та адамусику мартишці стрибати за ним (на голяса)!2007.03.10 | Киянка
А як, екологія не дуже постраждає?
Кого не дуже колишать пам"ятники соцреалізму, можу поділитися отаким:років надцять тому на одній конференції одна молода російськомовна киянка професійно розповідала про вплив оточуючого середовища (в тому числі навколишнього міського пейзажу) на виховання. Тоді мене вразила гравюра, яку вона використала як ілюстрацію: сталінсько-хрущоби з пам"ятником вождеві, коробки, стандарти, скупі невиразні казені форми - і малюк, який на це дивиться. І підпис "Виховання оточуючим середовищем"
2007.03.10 | Hoja_Nasreddin
Екологія душі й тіла? Якраз навпаки!
І на Бесарабці все буде смачніше й дешевше та й легше буде підніматися Бульваром Лесі Українки.Фрунзік Мкртичан би додав: Я так думаю!
2007.03.10 | Koala
Дніпро Перуна витримав - витримає й Пердуна
2007.03.10 | igorg
В місті Мукачеве з Вови вилили Кирила і Мефодія, а з гранітного
постаменту висікли Божу Матір. Памятник стоїть навпроти міської ратуші, а стела біля собору неподалік торгового центру. Який прекрасний досвід2007.03.10 | Сергей ГРУЗДОВ
Гуртожиток нащадків
Дуже влучна аналогія: гуртожиток та власний будинок. Ця аналогія працює не тільки в згаданих обставинах, але й у відношенні до господарства країни, до найнятих країною робітників-чиновників тощо...2007.03.10 | Киянка
Ну так звичайно! Дім - це тільки початок
Найманець житла хоче платити й робити якнайменше. Але й недогромадянин лає систему, тоді як, бідолаха та псувач майбутнього своїх же дітей, сам - частина й основа цієї системи, яка його експлуатує.Як працює будинок? Місто? Держава? Що потрібно від кожного для їх функціонування, щоб кожному ж було зручно? Чи багато тим переймаються?
Простий побутовий приклад: дарагія товарищи, чи багато думають про те, як, бажаючи власній дитині хорошого життя, узгодити те з тим, що потрібно спільноті (наприклад, які професії)? В першу ж чергу аби чадо прилаштувати хоч кудись!
2007.03.10 | один_козак
Вахтьорів - на мило!
2007.03.10 | Дядя Вова
А Вы видели рожи тех, кто «не пущав»?!
Вот я их видел сегодня, правда по TV, в новостях 5-го канала, но мне этого достаточно, чтобы понять, с КЕМ лучше быть единомышленником в Украине, а с кем лучше не быть.Впрочем, понимаю, Вы-то видели их вживую:
> Мені шкода, що нас було небагато й серед нас були окремі надто екзальтовані та обмежені люди.
Дедушка Омар Хайям уже давал свой совет всем нам и горячо уважаемой мною за её интеллигентность Киянке:
Чтоб мудро жизнь прожить, знать надобно немало.
Два важных правила запомни для начала:
Ты лучше голодай, чем что попало есть,
И лучше будь один, чем вместе с кем попало.
2007.03.10 | Киянка
Рада за дядю й від душі згодна з дідусем
Дядя Вова пише:> Вот я их видел сегодня, правда по TV, в новостях 5-го канала, но мне этого достаточно, чтобы понять, с КЕМ лучше быть единомышленником в Украине, а с кем лучше не быть.
Чудово, хай би побільше людей пошвидше й дієво! визначалися! Визначеність краща за болото, може, нарешті, справді рухатися почнемо!
> Впрочем, понимаю, Вы-то видели их вживую:
> > Мені шкода, що нас було небагато й серед нас були окремі надто екзальтовані та обмежені люди.
Так, бачила. Останніх було 1% біля Шевченка й 99% (це я не ідеалістка, а проявляю науковий підхід, залишаючи ймовірність
> Дедушка Омар Хайям уже давал свой совет всем нам и горячо уважаемой мною за её интеллигентность Киянке:
>
> Чтоб мудро жизнь прожить, знать надобно немало.
> Два важных правила запомни для начала:
> Ты лучше голодай, чем что попало есть,
> И лучше будь один, чем вместе с кем попало.
2007.03.10 | Дядя Вова
Так Хайям и не предлагал никому переходить к ДРУГИМ рожам,
скорее наоборот, держаться от ВСЕХ рож подальше.Киянка пише:
> Так, бачила. Останніх було 1% біля Шевченка й 99% (це я не ідеалістка, а проявляю науковий підхід, залишаючи ймовірність
А давайте на секундочку включим альтернативную реальность. А что бы было, если бы Вы, вместе с рожами, не пиарили вчера комуняк?
Ну, ТИХО прошлись бы трясущиеся старики и старухи к Шевченко, которого они ТОЖЕ, хотя и по-своему, как уж умеют, любят. И никто бы этого и не заметил. И не было бы сегодня первых полос в газетах с фото. А Вы бы мирно просидели дома одна, или с любимым мужем.
А если бы и на «другой стороне» нормальные люди предпочли бы побыть одни, чем быть с кем попало, то шёл бы вчера Симоненко один, с фальшивым венком.
Ненависть рождает противостояние, противостояние рождает новую ненависть. НМД.
2007.03.10 | Кирило
Від усіх рож подалі - тільки скит
ВИБАЧТЕ, ЦЕ Я ЗУБУЛА ПЕРЕЛОГІНИТИСЯДядя Вова пише:
> А давайте на секундочку включим альтернативную реальность. А что бы было, если бы Вы, вместе с рожами, не пиарили вчера комуняк?
> Ну, ТИХО прошлись бы трясущиеся старики и старухи к Шевченко, которого они ТОЖЕ, хотя и по-своему, как уж умеют, любят. И никто бы этого и не заметил. И не было бы сегодня первых полос в газетах с фото. А Вы бы мирно просидели дома одна, или с любимым мужем.
А мені було значно краще всім сімейством там
Рож поруч було мало, менше, ніж пересічно у наповпі до метро
А окремим комуністичним чи іншим бажаючим без амбальної охорони не заважали пройти, що вони й робили.
> А если бы и на «другой стороне» нормальные люди предпочли бы побыть одни, чем быть с кем попало, то шёл бы вчера Симоненко один, с фальшивым венком.
То що, всім спати вдома
> Ненависть рождает противостояние, противостояние рождает новую ненависть. НМД.
Найгірше - байдужість та пофігізм. Рабські, хатоскрайські. Це зручніше владцям та всім, хто людей обдирає. НМД
2007.03.10 | Дядя Вова
А-а! Ну тогда всё не так страшно,
а то у нас тут в Харькове из репортажей СМИ сложилась другая картина:Несчастные старики и старушки (а кто ЕЩЁ сейчас выйдет с коммунистами?) шли, чтобы встретиться с Шевченко, может быть последний раз в своей жизни. А озверелые молодчики с косынками на мордах a-la арабские террористы (а от кого скрываться-то?!), поигрывая молодыми мускулами, истерично преградили им путь.
Если нет элементарного уважения к старикам (любым), то какое вообще будущее может быть у страны? Поэтому я и решил вмешаться в Вашу дискуссию.
Но теперь, с Ваших слов, вижу, что всё было не совсем так.
Во всяком случае, Вы должны ВСЕГДА помнить, что одни и те же события из разных городов Украины видятся сильно по-разному, иногда полярно.
Спасибо за интересную дискуссию.
P.S. Киянка пише:
> В нас взагалі дуже дружна однодумна родина
А у нас, как я неоднократно говорил, все в семье голосовали за абсолютно разные силы. Но, смею Вас заверить, семья не менее дружная! Так что это - дело вкуса каждого, лишь бы дети НМД не чувствовали давления или принуждения.
2007.03.10 | Киянка
Re: А-а! Ну тогда всё не так страшно,
Дядя Вова пише:> а то у нас тут в Харькове из репортажей СМИ сложилась другая картина:
> Несчастные старики и старушки (а кто ЕЩЁ сейчас выйдет с коммунистами?) шли, чтобы встретиться с Шевченко, может быть последний раз в своей жизни. А озверелые молодчики с косынками на мордах a-la арабские террористы (а от кого скрываться-то?!), поигрывая молодыми мускулами, истерично преградили им путь.
> Если нет элементарного уважения к старикам (любым), то какое вообще будущее может быть у страны? Поэтому я и решил вмешаться в Вашу дискуссию.
> Но теперь, с Ваших слов, вижу, что всё было не совсем так.
>
> Во всяком случае, Вы должны ВСЕГДА помнить, что одни и те же события из разных городов Украины видятся сильно по-разному, иногда полярно.
Це ясно, але що ж, з тенденційними показами теж по можливості якось поборемося, а поки доведеться робити своє, й побільше писати як це було, щоб люди більше знали що і як було насправді.
> Спасибо за интересную дискуссию.
І Вам дякую. Будь ласка, роскажіть своїм як було насправді в Києві.
> А у нас, как я неоднократно говорил, все в семье голосовали за абсолютно разные силы. Но, смею Вас заверить, семья не менее дружная!
Щиро рада за Вашу родинну дружність.
> Так что это - дело вкуса каждого, лишь бы дети НМД не чувствовали давления или принуждения.
Звісно, справа кожного. Аби діти не відчували закиненості. А моя гордиться родовими традиціями, бо вже у свої 11 років зрозуміла їх силу й корисність.
2007.03.10 | Hoja_Nasreddin
Дядьку Во-во, а про вино ?!
2007.03.10 | igorg
А Ви хтіли б щоб вони мило посміхалися і роздавали жуйку?
2007.03.12 | klepton
Re: А Вы видели рожи тех, кто «не пущав»?!
Дядя Вова пише:> Дедушка Омар Хайям уже давал свой совет всем нам и горячо уважаемой мною за её интеллигентность Киянке:
>
> Чтоб мудро жизнь прожить, знать надобно немало.
> Два важных правила запомни для начала:
> Ты лучше голодай, чем что попало есть,
> И лучше будь один, чем вместе с кем попало.
Так чего ж ты до сих пор не внял совету? Думай, дядя вова, думай. Осиливай поэзию.
2007.03.10 | Pavlo Z.
Читав і пригадав вірш, написаний у середині 1970-х
Хоч з точки зору фахівця напевне він виглядає кострубато, з точки зору патріота брутально стосовно гетьмана - але писав, як міг і як розумів ситуацію. Зате щиро:)Богданові Хмельницькому
О вибач, прадіде, бо дурнем називаю
Тебе за той прадавній гріх.
За те, що в нашу теплу хату
У гості запросив сусідів ти своїх.
Бо гості вдерлися в чоботях
І брудом вкрили нашу хату,
Священну грубу загасили,
На вікна начепили грати...
Спустошили посіви наші,
В серпи перекували шаблі,
Й кричать, залізши нам на шию:
"Бєз нас ви вовсє би прапалі!"
Гергочуть гості по-своєму,
А нам не можна, ми - не люди,
І нам втокмачують щоденно,
Що так було і є і буде!
Що наші спини - лиш для горбу,
Що наші руки - лиш для плугу
І що в уже не власній хаті
Не хазяї ми, а лиш слуги!..
Чи знав ти, яке робиш лихо -
Цього я, прадіде, не знаю
І все ж - не вибачаю гріху,
Тебе я дурнем називаю!
2007.03.10 | один_козак
Я собі записав.
2007.03.10 | Боровик
Гарно
2007.03.10 | Дядя Вова
А выход есть! Поставить ТРИ памятника Шевченко в Киеве:
коммунистический, бело-голубой и оранжевый! Последний, со временем, разделить тоже на три: бютовский, президентский и луценковский.Представляете, как классно будет в нашей стране, как спокойно…
Идут коммунисты по СВОЕЙ аллее с цветочками, читают вслух «На панщинi…» вспоминают смертельную борьбу ИХ Кобзаря с царизьмом.
Летят вертолёты, это Янукович с Ахметовым по ошибке вручают своему Тарасу Григорьевичу «Золотой Мяч».
А в центре Киева националисты хмуро поют «Поховайте, та вставайте!».
Луценко со Жвания чуть ли не на макушке своего Шевченко сцену возводят.
Ну, а Юля скорбным голосом, кокетливо поправляя платочек…
2007.03.10 | Shooter
Та ні - потрібно лише трішки почекати
І зовсім природньо совіцьких комуняк не стане (їх вже майже нема), совіцькі бандюки дещо цивілізуються, начитавшись на сон грядущий Анни Ахмєтової - і ми потихенько станемо нормальною центральноєвропейською країною.Де Тарас, природньо, є одним з її головних символів.
2007.03.10 | Via
Потрібно діяти - кожному потрошку
Отоді й не стане комуняк. Отак, як Киянка вчора - прийшовши всією родиною. Отак, як вона діє сьогодні - написавши цю чудову статтю. І здавалось би - так само може вчинити кожний, що ж заважає? А заважає смішна віра у те, що хтось за нас нам щось зробить, очолить, принесе. Не принесе, кожний сам собі дбати має. І Киянка дбає про свою родину як окрему, так і українську. Вчиться!2007.03.10 | Киянка
Дякую! Я смущаюся :) Віа, ти робиш більше,
не зважаючи на всіх критиків, і не стомлюєшся дискутувати. Я от так не тягну (наполовину, каюся, все ж інтелігентські рукавичкиВзагалі-то всі приходять, коли, як і з ким можуть, але дійсно, родиною краще, й дуже для виховання корисно. Так що - приєднуйтеся!
До речі, приєднуйтеся і до цього:
http://www.uk.pledgebank.com/ukrknyzhkuditiam
(дивіться, це є на першій сторінці в "Прямій дії")
2007.03.10 | Via
Яка різниця - більше, менше, головне - результат
Якщо виходити з твоєї ж теорії власного будинку - ми мовчки підтримуємо порядок в домі, і вичищаємо там, де брудно, і прикрашаємо, там де незатишно. Хто як може, хто як відчуває. Не складаючи графіків чергувань і калькуляцій використаного часу - просто дбаємо за дім.А у гуртожитку, щоб бруд почистити, годин із десять сперечаються, потім тиждень складають графік, потім зціпивши зуби аби як вичищають, а потім самі ж гидять. До речі, саме так діють зараз всі партії - все пишуть плани про те, як вони щось зроблять колись.
А окремі громадяни просто діють.
І вчора також був яскравий приклад - одній організації наказали полишити о 16-й годині парк Шевченка. І в них була нелегка ділема - бути партійцями чи бути українцями.
2007.03.11 | Pavlo Z.
Люба Киянко, спробував приєднатися до пропонованої Вами
ініціативи у PledgeBank'у і коли при реєстрації ввів назву міста проживання "Київ" отримав наступне:• NOTICE
• На жаль ми не спромоглися знайти місцевість з назвою схожою на Київ. Будь ласка, спробуйте інше написання назви або введіть назву іншого близько розташованого села, селища або міста
Після того я ввів "Україна", результат -
• NOTICE
• На жаль ми не спромоглися знайти місцевість з назвою схожою на Україна. Будь ласка, спробуйте інше написання назви або введіть назву іншого близько розташованого села, селища або міста
Тоді я ввів назву Києва латиною і отримав:
• Вибачте, ми не знаємо де знаходиться 'Kyiv' . Щодо місць зі схожою назвою, будь ласка виберіть одне з тих, про які ми знаємо, якщо воно підходить:
Kiev
Zmiyiv
Oliyev
Anan'yiv, Odes'ka Oblast
Anan'yiv, Odes'ka Oblast
Tetiyiv
Narayev
Nadiyev (поряд з Nadzeyuv, Rakov, Rakhinya)
Guziyev
Pochayiv
Якщо тут немає потрібної вам назви, спробуйте пошукати інше місто, сусіднє з вашим:
Після цього бажання вводити щось зникло безповоротно (самої ініціативи це не стосується - вона у мене не викликає жодних застережень:)
2007.03.11 | Киянка
Поділяю Ваше обурення. Але в мене не зникає
бажання щось робити там, де поки що недостатньо нашого духу. Наприклад, я щойно відкрила україномовний блог. Давно по роботі та іншій громадській діяльності було потрібно, і для цієї акції-обіцянки дуже згодиться!Сподіваюся, Ви осилите якщо не підписати її, так хоч фактично виконувати
2007.03.11 | Киянка
Щойно побачила Ваш підпис. Дякую, Павле!
2007.03.11 | Pavlo Z.
Re: Щойно побачила Ваш підпис. Дякую, Павле!
Чесно кажучи, не розумію, за що МЕНІ подяка? Я зробив те, що мені приємно і допомогли мені в цьому саме Ви. Тому подяка радше Вам. Дякую і до наступної акції (якщо не важко буде і не забудете - скиньте час і місце на eco-net@ukr.net), шкода, що не зустрілися 9-го. Хоча, напевене бачилися. Мені дуже імпонує Ваш дух позитивізму - що, на жаль, не так часто зустрічається:)).2007.03.12 | Киянка
Мені подобається
1. Подібні акції, особливо дієві.2. Зустрічатися на них з однодумцями
3. Планувати і готувати подібні акції (хоч і не завжди це виходить
4. Позитивізм, оптимізм, життелюбність на повну (розумну, корисну, цікаву) катушку
Це наш рід весь такий, так у нас і виховувати заведено: без малахольства, на перемогу
Так що - що підготуємо - те й буде
Щодо дев"ятого - наші фейси є на фотках, загляньте в мій сайт (вчора вислала Вам адресу в "акційному" по укркнижці дітям листі) у відповідне посилання в дієписі.
2007.03.10 | Shooter
Діяти потрібно. Питаня тільки - як
Via пише:> Отоді й не стане комуняк.
Як саме?
> Отак, як Киянка вчора - прийшовши всією родиною.
Я сумніваюся, що ця акція зменшить кількість комуняк.
2007.03.10 | UKRAINE-VOREVER
Re: Діяти потрібно. Питаня тільки - як
Shooter пише:> Via пише:
> > Отоді й не стане комуняк.
>
> Як саме?
>
> > Отак, як Киянка вчора - прийшовши всією родиною.
>
> Я сумніваюся, що ця акція зменшить кількість комуняк.
Мені чомусь здається, що шановна Киянка не той Майдан звернулася із своїми думками. Треба шукати інше товариство. Тут зараз головним чином переймаються іншими проблемами та цінностями.
2007.03.10 | Киянка
Дякую. Товаришів не відцураюся, знайомству з більшим числом одно
однодумців була б рада. А однодумців чимало й тут, хотілося б більше.> Мені чомусь здається, що шановна Киянка не той Майдан звернулася ізе своїми думками. Треба шукати інше товариство. Тут зараз головним чином переймаються іншими проблемами та цінностями.
Я вибираю ділянки, де можу бути корисніша для Справи. Найбільші й найплідніші поки - це дім-виховання та робота (писання + молодь + конференції наші й міжнародні). На інтернетну ділянку насправді часу й сил лишається небагато, в реал виходимо або на загальноукраїнські форсмажори, або на такі справи, які ближчі до душі у Справі.
Пишаюся всіма товаришами, з якими дію поруч, бо вони роблять ті чи інші корисні справи, які потрібні для Справи. Деяких товаришів - в чомусь не розумію. Деяких - люблю і вважаю друзями. З деякими в звичайному житті, напевно, і не спілкувалася б.
Але зараз, коли ахтунг, не відійду від жодного товариша. Так, хотілося б мати ще й інших товаришів - мабуть, на яких Ви натякаєте. Розумію чому - Ви побачили... Підкажіть, будь ласка, може, товаришів побільшає, й навіть побільшає друзів. Але й тут є, скажімо так, більші однодумці серед товаришів. Їх число теж краще не зменшувати, а збільшувати. І тут робиться багато корисних справ, успішно просуваються певні проблеми в бік вирішення.
А де такий осередок у правіших нац-демів? Це не риторичне питання, а ділове зацікавлення. Мене вистачить рівно на те і стільки, скільки й де зможу бути найкорисніша, й де буде щось мені близьке.
2007.03.10 | сябр
громадян УКРАЇНИ дійсно треба УСІХ пускати до Кобзаря
незважаючи на різницю в політичних поглядах. Проте реальність показує, що коммуністи - це громадяни якоїсь іншої країни, розташованої північно-східніше. Принаймні, вони себе так поводять. Найяскравіший приклад - закон про визнання Голодомору геноцидом і заяви етнічного українця-комуніста ГОЛУБА. от коли українські комуністи будуть любити свою батьківщину хоча б так, як польський комуніст Гомулка, або як югославський комуніст Тіто чи китайський комуніст Ден Сяопін. тоді хай ходять до памятника скільки й коли захочуть.2007.03.11 | Via
Діяти, як 9го березня - аби комуняки знали- вони непрохані зайди
Щоб комунякі відчули, наскільки сильно їх не сприймає і виштовхує середовище, наскільки вони чужородні на Україні із своїми кривавими діями та брехливим патріотизмом. І коли громадяни будуть їм нагадувати про це щоденно - вони змушені будуть піти, а сила слова зараз більша, аніж будь якак сила фізична, бо триває інформаційна війна - телеканалами і газетами. І у цій війні брати участь може кожний - і промовивши і написавши про своє відношення до комуняк. І нагнавши їх від наших святинь.2007.03.10 | Lexa62
Re: С(м)ердючий гуртожиток нащадків Тараса?
" і на сторожі біля них, малих отих рабів німих, поставлю СЛОВО"так там де строжа впала там скрізь "чорні ходи" до нашого дому, і ми щей досі "малі, німі раби".
2007.03.11 | Volodymir
распознавание образов
Подходов много, два понятных:- приватизировать Тараса как истинного национал-демократа;
- объяснить ситуацию.
Первое требует наличия официального тлумачення.
Кому-то общежитие (житие мое, пёс смердящий) и есть среда, в которой должна раскрыться в полной мере широта души. От веры в истинный марксизм до использования православной церкви как столпа антиимпериалистического компрадора. То, что последнее от неспособности играть на уровне, молчим.
В этом смысле мне не кажеться таким уж хорошим приемом сравнение преимуществ барака и дома. Разруха точно в голове, что не раз демонстрировали ссыльные на целину латыши, в первую очередь убустраивая канализацию. Но почему их барак это таки чей-то дом (вдруг), некоторому множеству людей как раз будет не понятно. Продолжая аналогию, и приватизация красного угла есть нехорошо, и вышвырнуть на бомжатник эту сволоч - тоже найдутся осуждающие в непорочном теоретическом знании.
Второе требует простого объяснения. Тот же марксизм не имеет ничего общего с практикой практического социализма ни в одной из известном мне более-менее определённом классиками оного до внятного состояния гиперпространсва - социалного, экономического, легиского. Потому выяснять, что общего у Семаненки и Ветренки с Шевченко штука иррациональная.
Более простая штука: какого эти праститутки туда таки поперлись. Мой ответ предполагает применение недемократических методов военного времени по отношению к коммунистическим правокаторам.
Чтобы растворить тему: чьей натурой они заплатили за насилие над произведениями.
Почему демократов не пускают в день рождения ленина митинговать против кровавого сифилитического психа во время возложения цветов его сифилитическими детками.
Как так себя вела себя милиция.
2007.03.11 | Englishman
Re: распознавание образов
Volodymir пише:> Почему демократов не пускают в день рождения ленина митинговать против кровавого сифилитического психа во время возложения цветов его сифилитическими детками.
Ради справедливости, более удачным сравнением было бы возможное возложение нацдемами цветов под памятником Ленина... Трудно представить?
2007.03.11 | Volodymir
Не-а
Englishman пише:> Ради справедливости, более удачным сравнением было бы возможное возложение нацдемами цветов под памятником Ленина... Трудно представить?
Удачным с какой точки зрения? Или более адекватным в Вашем восприятии.
Как раз протест нацдемов наиболее адекватно соотноситься с возложением цветов коммуняками. Такие симиотические соответсвия.
Как раз нацдемами-прикалистами не сложно представить возложение. Белые гниющие архидеи как раз передали бы сакральный смысл, но означали бы ровно не то, что поняли бы Вы. Этот символ соответсвует протесту протестного в исполнении сопоставляющих значимых субъектов.
У всех свой символический ряд и примерные соответсвия. Так, окраина социальная находится с противоположной стороны не окраины, а центра.
Ленину с красавчегами неприятнее небытиё протестной памяти.
Как раз возложение цветов интернационалистами-комуняками есть грязь более ядовитая, то же действие нацдемов ставит их в понятийный ряд шариковых. Потому возложение цветов нацдемами это уже совместное действие, а не противопоставление.
2007.03.11 | Hoja_Nasreddin
Розпізнавання Образів та обрАз
Englishman пише:> Ради справедливости, более удачным сравнением было бы возможное возложение нацдемами цветов под памятником Ленина... Трудно представить?
Та тут все як на мене дуже просто й прозоро.
За добро (Шевченка) варто поборотися, відібрати, бодай трохи спаскудити кривими пальцями.
За лайно смердюче (дєдушку Лєніна) ніхто й не збирався битися - одне побажання - аби не смерділо.
Трохи сумний висновок:
Оскільки в Києві досі теє криваве непорозуміння стоїть - значить тих, кому смердить, мало. А у Львові я вже й не пригадаю, коли той непотріб забрали з-під площі перед Оперним. Більшість може й не згадає, де те опудало взагалі стояло (колись випадково знайшов листівку з фотографією того пам'ятника, то вирішив не викидати - раритет понімаш). Зрештою, так воно виглядає по всій Галичині та Волині. Бо тут воно смерділо для більшості мешканців.
2007.03.11 | VOL
Думаю, що все втрачено...
Дивлюся кожного дня в США українське, так зване, телебачення. Тільки но, на ІНТЕРІ, дивився дітей неначе б то українських естрадних зірок.Що можна сказати... Хто дійсно українець бачив цю передачу(Мелорама), то у того серце стискається і робить висновок:
"ВСЕ ВТРАЧЕНО БЕЗПОВОРОТНО! І НЕ ДОПОМОЖЕ Й ЕВОЛЮЦІЙНИЙ ШЛЯХ!"
Бо "публічні" люди не подають прикладу і принижуються самі переходячи з російськомовним співрозмовником зразу ж на російську мову.
Одна донька Бурмаки говорила рідною мовою. Всіж інші: Пономарьови, Павліки, Зіброви, Кричевські, Повалії і т.д. не були українцями і вже ними не стануть. Бо думають російською мовою... І через деякий час будуть говорити як донецький мер Левченко:"А чего нас лишают Пушкина, Лермонтова, Толстого і т.д" і навіть й гадки не маючи, що у них є свої, національні, поети і письменники. Вони їх не знають і знати не хотять.
2007.03.12 | Via
Додам і свої нотатки
9 березня – Звіт про події під пам’ятником Шевченка11 ранку , 9 березня 2007 року. Навколо пам’ятника Шевченка стоїть безліч людей з прапорами, квітами, у вишиванках. Гучно лунають вірші Шевченка – виступає хтось із промовців. Бачу багато знайомих облич, всі доброзичливі і привітні. Пробираюсь ближче до центру – натрапляю на кордон міліції, що відділяє українців від Вітренко та її команди. Кордон потужний – стоять міліціонери у три ряди, налаштовані серйозно і довго охороняти любу соціалістку. Далі в сторону Університету стоять комуністи на чолі з Симоненком, майорять червоні й рожеві прапори, така собі армія загарбників, що очікують напоготові. Ближче до пам’ятника Шевченка ланцюжком у три ряди навкоси стоїть півсотні Беркуту – а поперек ще ланцюг міліціонерів.
Біля пам’ятника Шевченка стоять виступаючі і ведучі, бачу Петра Мовчана, Левка Лук’яненка, Галину Яблонську, Олеся Шевченка, багато інших. Тривають виступи – різні і за змістом, і за формою. Левко Лук’яненко пропонує по закінченні виступів йти блокувати Секретаріат Президента і Верховну Раду – щиро дивуємось, навіщо це робити у вихідний день і що вже від того президента хотіти. Виступає Андрій Мохник – говорить, що всі мають залишатись біля пам’ятника Шевченка, аби не допустити комуністів і соціалістів. З цим виступом всі погоджуються – це є резонно, катів-комуністів з їх квітами на святі українського Кобзаря ніхто бачити не бажає. За кілька кроків помічаю Юрія Костенка – стоїть серед натовпу, очікує «спілкування з масами», ніхто до нього особливо й не біжить. Вітаюсь з представницею Київської міськради – вона також на цьому святі, раніше неодноразово бачила її на Майдані. По завершенні виступів Павло Мовчан дякує Київській міськраді за надану звукову апаратуру. Та розходитись ніхто не збирається – встановлюють колонки на акумуляторі – і виступи продовжуються.
Метрів за 50 перед пам’ятником стоїть три ланцюги молоді – перегородили шлях Беркуту. Ближче до сходів і осторонь – слухачі похилого віку, і слухають, і споглядають. Хто бажає – йдуть виступати, потім повертаються.
Годинами дивимось у вічі міліціонерам, спостерігаємо метушню іх начальників. Збоку на помості стоять журналісти – втомлено знімають вже котру годину підряд все той же багатолюдний план, загальна обстановка напружена, всі розуміють, що сюжет може бути який завгодно. Десь о 15-й годині Вітренко та її команда нарешті залишає місце подій, її прихильниці мовчки проходять поодинці до пам’ятника, покладають квіти, щось образливе кажуть тим, хто стоїть ближче до постаменту.
Хор «Гомін» співає повстанські пісні, стомившись, вони спускаються вниз, а наверху знову продовжуються виступи – слово мають всі бажаючі, читають вірші і діляться думками. Хтось приносить батони – прямо у ланцюжках перед Беркутом жуємо хліб, знову співаємо, знову слухаємо виступи. Тихенько радимось про те, що до вечора можемо і за гратами опинитись, а гребінця забула покласти у сумку і окуляри варто зняти, бо ще й без очей бува не залишитись. Постійно прибігають фотографи – знімають не соромлячись мало не кожного в обличчя, все це діє на нерви. Приходить один із знайомих кореспондентів – тихцем каже, що за 10 хвилин може бути напад міліції. Збираємо тих, хто відходив на хвилину, швиденько оглядаю, кого ще покликати до ланцюга – і бачу сотні жінок і чоловіків похилого віку, які щиро готові підтримати, але хіба ж можна їх ставити навпроти Беркуту? Отож, розраховуємо лише на те, що сотня молодих хлопців таки втримається, хай небагато, але ж вони дужі й сміливі.
Та час спливає, а міліціонери-начальники все метушаться. Приходить знайома з чоловіком і донькою – і стають у ланцюжок. Ніякі вмовляння забрати дитину не діють – вони прийшли родиною і всі разом вважають за потрібне бути тут, за будь-якого сюжету. Піднімаюсь до виступаючих – розповідаю про створення Оргкомітету міжнародного Суду над злочинами комунізму проти людства, про плани на осінь, про те, що окупаційна влада може йти геть, слухачі схвально підтримують.
Годині о 16-й довідуюсь про прикру новину – одна з організацій отримала наказ від проводу залишити парк Шевченка. Отож ланцюжок перед комуністами зникає, залишаємось віч-на-віч із Беркутом вже маже під самим пам’ятником. Йду до хлопців, що отримали наказ залишити парк, питаю, чи це правда. Відповідають – так, правда, але сором’язливо ховають очі. Залишаю їх робити нелегкий вибір – бути українцями чи партійцами, повертаюсь до поріділого ланцюжка. Хор «Гомін», трошки перепочивши, знову почав співати, разом з ними співаємо всією площею «Червону Калину», «Не пора», потім дискутуємо з соціалістом і комуністом, що прийшли вдвох до нас на перемовини. Соціаліст б’є себе в груди, що він тут так само стояв під час «України без Кучми», а тепер знову дуже переймається долею України. На питання – чому ж опинився у таборі окупантів – відповіді не дає, але продовжує щось ліпити півгодини. У комуніста м’яко цікавляться – а чи знає Симоненко Кобзаря, одразу якійсь верткий дядечко висуває пропозицію – аби Симоненко прочитав Кобзаря, може б його пропустили? Відповідаємо, що немає у комуністів жодного варіанту, хай хоч цілу добу Кобзаря читають – то не спокутує їх провину перед українцями.
Відходимо поодинці до колонки попити води, ті, хто зранку кричали «Ганьба» уряду Януковича, розповідають, як їх виманили зранку з парку Шевченка нібито на хвильку – через рамку пройти. Через рамку вони пройшли, зброї не виявлено, але назад уже ніхто не впустив. Отака собі пастка в рамках закону.
Годині о п’ятій з’являються десятки накачаних хлопчаків у чорному одязі – тихенько перемовляються з міліціонерами, кучкуються осторонь, нібито глядачі. Вигляд у них рішучий – битися хлопці прийшли, ми це бачимо.
Знайома відпускає свою доньку погуляти з півгодинки – і дуже вчасно. Буквально за кілька хвилин Беркут стає напоготові, ми за секунду зчіпляємось міцніше, і колона Беркуту врізається у наші ланцюги. У страшенній тісняві тримаємось попід руки з усіх сил, тиск все збільшується, трошки відступаємо назад і натискаємо вперед – тріщать ґудзики, летять шапки, Беркут посилює тиск і вже потріскують ребра, але ми стоїмо стіною і не розриваємо ланцюг. Втримавши разом натиск у перші хвилини, хлопці починають виштовхувати наверх жінок – по мокрій землі схилу вибираюсь наверх, і бачу , як у центрі ланцюга висмикують одного хлопця, півдесятка беркутівців б’є його ногами, здирають сорочку, тягнуть вбік до міліцейської машини. У повітрі мішанина з шапок, рук, прапорів, всі відбиваються як можуть, Беркут продовжує натискати, за ними позаду ще рядів зо три хлопчаків у чорному одязі, а осторонь стоїть ланцюг міліції – чоловік сто – і «спостерігають за порядком». Трохи далі Симоненко вже налаштувався нести квіти – стоїть неподалік у тісному оточенні міліціонерів, очікує завершення бійки.
Ті, хто знаходиться на сходах, з останніх сил б’ються з Беркутом – одночасно з двома-трьома, зверху як можуть допомагають, закриваючи нападникам обличчя прапорами. Прапори ламають і кидають під ноги, скандуємо «Фашисти», «Гестапо», кілька соціалістів мало не через голови тих, хто б’ється, намагаються закинути кошик з квітами – кошик відлітає і у вирі бійки розлітається на дзуськи.
Симоненко розуміє, що просто не зможе наблизитись до пам’ятника, на якому стоїть кілька сотень чоловік, готових ринути униз на допомогу хлопцям, що ще стримують Беркут на останньому метрі перед схилом. Отож він віддає наказ своїм комуністам йти з парку, Беркут одразу нас полишає і крокує геть, хлопчаки у чорному одязі безслідно зникають, сотня міліціонерів осторонь продовжує незворушно «спостерігати за порядком». Співаємо гімн України і бачимо, що площа знову заповнена людьми, які стояли збоку, а зараз підходять і підходять.
Оглядаємо один одного, чи всі є, сивий чоловік пробує вдихнути-видихнути, каже, що напевно зламане ребро. Одна жінка у світлому пальті геть вимазана землею. Дідусь нахиляється і піднімає потоптаний жовто-блакитний прапор. Кілька чоловік приносять підібрані мобільні телефони. Вирішуємо колоною йти до міліції – виручати тих, кого забрано до відділку. Один запальний чоловік хапає мегафон і кричить, що треба перекривати дорогу біля Університету – його зупиняють і вгамовують. Шикуємось у колону і йдемо по Володимирській вулиці, біля Оперного театру зупиняємось, щоб з’ясувати про долю затриманих, довідуємось, що їх вже відпустили.
Підходимо до Оперного театру, співаємо Гімн України, обговорюємо подію у виступах і скандуємо «Хто віддав наказ бити українців». Чекаємо завершення церемонії вручення Шевченківської премії, побиті і ображені люди переповідають про те, що сталось, всім депутатам і міністрам, що виходять з Оперного театру. Міліція біля Опери продовжує мовчки стояти ланцюгом і спостерігати. Метушиться преса, стоять після концерту діячі і після бійки прості смертні разом, вирує дискусія на тему «Чи можна так жити». Відповіді не чекала – потихеньку почимчикувала додому. Виживемо.
2007.03.12 | Gunslinger
до всяких дядь і прочіх
звикайте.чим далі - тим буде більше. це не помаранчева революція, а національна.
у всякої наволочі земля горітиме під ногами, і вони і кроку не ступлять на правобережній Україні без того, щоб не бути обпльованими і приниженими.
бо це - наволоч, яку земля не має на собі носити. тим більше- українська земля.
тут хтось заїкався про конситуційні права Сіманєнка -
так от - це моє конституційне право - висловлювати своє ставлення до політиків.
чому ця сука туди не ходила за совіцьких часів, коли КГБ знімало кожного, хто туди приходив? і чому зараз прийшов з страшенною кількістю ментів і спецняків? - ТОМУ ЩО БОЇТЬСЯ.
і правильно боїться. далі- більше.
2007.03.14 | Via
Відео потрібно, твій телефон з літа не змінився?
Потрібно відео забрати - маємо намір подавати заяви до Генпрокуратури та до Верховного (чи районного) суду. Маю твій номер телефона з літа - він не змінився?2007.03.14 | Киянка
Ні. Якщо швидко зателефонуєш, застанеш Кирила
що буде краще, бо воно в нього.Вітаю з крутою статею на першій!
Заглянь у скриньку, я тобі вишлю зараз адресу свого блогу, там я теж цікаву ініціативу запустила (Сайт патріотичного виховання), скоро й сюди запущу анонс
2007.03.14 | Via
Твоя стаття краща :) А ініціатива - чудова
Дякую, як, на мене, твоя стаття краща - зараз у роздумах, як твою ідею гуртожитку-дому викласти деталізовано - як концепцію сучасного розвитку суспільства, по поличках.А ініціатива про сайт патріотичного виховання - дуже вчасна. Може, за тиждень варто зібратись та обговорити предметніше? І блог гарний - все по темі.
2007.03.14 | Киянка
Всі три статті гарні, трохи різні й рідні по духу,
вони доповнюють одна одну. Направді мені буває важкувато писати на Майдан (бо звикла в іншому стилі, терміни важко перекладаютьсяПіде щось з сайтом Патріотичне виховання, я тебе сповіщу, може приєднаєшся.
2007.03.14 | Безробітний
Саме комуністи встановили пам"ятник Шевченку...
Встановили у 1939 році, тоді як пам"ятник Леніну було споруджено у 1946.Так само комуністи відкрили пам"ятник Шевченку на Тарасовій горі.
Саме комуністи видавали Кобзар мільйонними тиражами та приймали обов"язкові учбові програми, де творчість Шевченка вивчалась школярами. Саме завдяки цим програмам абсолютна більшість сучасних українців обізнана з творчістю Кобзаря...
Шевченко в своїх творах не закликав до нелюбові до комуністів та не таврував їх...
То де логіка?
Я вже не кажу, що погляди Тараса Шевченка, Лесі Українки, Михайла Коцюбинського, Івана Франка були поглядами революційно-лівого спрямування.
Про таких як сумнозвісні пікетники-праволіберали Тарас Шевченко презирливо писав "Якби Ви знали, паничі..."
Отож, панове ліберасти, більш логічним було б виставити вічний пост біля пам"ятника Шевченка та не пускати до пам"ятника, скажімо, Уколова...
Тому що Тарас Шевченко ніколи ніде не висловлювався проти комуністів, проте недвозначно закликав "Кохайтеся чорнобриві, та не з москалями..."
І як в цьому випадку бути з конституційними правами громадян України на свободу зборів та свободу поглядів???..
Комуністи за Конституцією мають такі ж права як і ви...Вони мають право вільно зібратись та покласти квіти до пам"ятника Шевченку...
2007.03.14 | igorg
Та й хай собі кладуть квіти комуністи. Хіба їх хтось не пускав,
як громадяни, чи у них на лобі написано, що вони комуністи? До речі комуністи були різні. Були Скрипник, Шелест і навіть Кравчук. Ану пошукайте у святцях, може знайдете десь вулицю Скрипника, Шелеста. Як знайдете закричіть на форумі Історія. Загляньте на форум Історія. І Бурда і Дольчук були комуністами. То не така велика біда. Це був замкнений простір і інформаційний в тому числі. Де без варіантів ліпилося з людей лише одне. Світ подвійних стандартів. Декларувалося одне - робилося протилежне. Люди поступово приходили до тями. Хтось і досі не прийшов. То їх проблеми.Мова йде про КАНКРЄТНИХ КАМУНІСТОВ. Не дивує, що ОТІ комуністи з ОМОН приїхали квіти класти? Ось сюди загляньте http://kpu.krivbassinfo.com/
Голова міському КПУ заступник міського голови. Я їх років пять впритул спостерігав. Страшна гидота. Може ці поставлять? Чи видадуть?
Не про те кажете. І певно, що добре це розумієте. То нащо дурня клеїте? Тупо і плоско
2007.03.14 | Безробітний
Так не пускали ж їх...
Перешкоджали громадянам України покласти квіти та вшанувати пам"ять Шевченко.Не пускали люди, які чомусь вважають себе більшими українцями ніж комуністи Симоненко.
ОМОН був забов"язаний забезпечити конституційне право громадян України на свободу зібрань, бо ніякого рішення суду, яке забороняє комуністам покласти квіти до встановленого ними же (комуністами) пам"ятника, немає.
До того ж серед комуністів були обрані народом депутати Верховної Ради, які за своїм статусом мають право без перешкод пересуватись територією України.
І ще щодо "цивілізації" та смердючого гуртожитку...
Так ось, в країнах Євросоюзу, куди так прагнуть паничі, всі спроби перешкодити депутатам парламенту покласти квіти де вони забажають та коли вони забажають, закінчуються згідно з законом - надміру екзальтовані паничі опиняються перед судом з переламаними ребрами...
2007.03.14 | Раціо
Не не пускали, а тимчасово забезпечили їм те, за що вони
невпинно борються. Адже комуністи всім серцем прагнуть позбутися прав громадян України (і всіх инших позбавити) заради злиття із Росією. У Росії такі гнилі ліберастичні цінності як свобода зібрань давно скасовані. Отже комунякам просто локально забезпечили те, за що вони борються. А ці нечеми замість радіти й дякувати ще якісь сутички провокують.2007.03.14 | igorg
Не лукавте. Не громадян вони не пускали, а можновладців
Різницю відчуваєте? Бо громадяни у нас з ОМОН разом не ходять квіти класти2007.03.14 | Безробітний
Невже можновладці не є громадянами України?
2007.03.14 | UKRAINE-VOREVER
Re: Невже можновладці не є громадянами України?
Є тому і відповідатимуть за повною програмою і скоріше, ніж комусь здається.2007.03.15 | igorg
А ви перетніться з їх інтересами то дізнаєтеся хто який громадян
ин і скількох сортів громадяни у нас бувають.2007.03.14 | Симон
Re: Та й хай собі кладуть квіти комуністи. Хіба їх хтось не пускав,
IGORG,Безробітний є старим комунякою-провокатором, який постійно пише антиукраїнську маячню. Ще не читали його шедеврів про ОУН-УПА?
100% згода з вашим дописом про комуністів.
2007.03.15 | Михайло Свистович
Re: Саме комуністи встановили пам"ятник Шевченку...
Безробітний пише:>
> Саме комуністи видавали Кобзар мільйонними тиражами
час від часу вилучаючи з нього певні вірші
>
> Шевченко в своїх творах не закликав до нелюбові до комуністів та не таврував їх...
А як можна таврувати те, про існування чого і не здогадуєшся. Я вже не кажу про поширення.
>
> То де логіка?
Де?
>
> Я вже не кажу, що погляди Тараса Шевченка, Лесі Українки, Михайла Коцюбинського, Івана Франка були поглядами революційно-лівого спрямування.
Хороше спрямування
>
> Про таких як сумнозвісні пікетники-праволіберали Тарас Шевченко презирливо писав "Якби Ви знали, паничі..."
Серед пікетників, здається, не було лібералів.
>
> більш логічним було б виставити вічний пост біля пам"ятника Шевченка та не пускати до пам"ятника, скажімо, Уколова...
Чому? Уколов теж має ліві погляди.
>
> Тому що Тарас Шевченко ніколи ніде не висловлювався проти комуністів, проте недвозначно закликав "Кохайтеся чорнобриві, та не з москалями..."
Так Симоненка і не пускали за те, що він - москаль.
>
> Комуністи за Конституцією мають такі ж права як і ви...
Погана Конституція
>
> Вони мають право вільно зібратись та покласти квіти до пам"ятника Шевченку...
Аха.
2007.03.15 | Дядя Вова
Безробiтний, ну что Вы к детишкам пристебались.
В их возрасте даже если нет врага, то его надо бы выдумать. Иначе неинтересно, иначе нельзя объединиться в Тайное Общество Борьбы.А откуда, Вы спрашиваете, этот их пафос, завал ВФ одинаковыми статьями и едиными мыслями? Так вспомните раннего Маяковского. Или вспомните «А он, мятежный ищет бури» молодого Лермонтова, или «Пусть скорее грянет Буря» не менее молодого М.Горького.
Только совершенно не ясно, что вместе с детишками делает М.Свистович. У него есть потрясающей глубины фраза:
>Погана Конституція
Представляю, как Михаил ведёт защиту своего клиента.
Судья: «Вы нарушили статью 1221-ю».
Михаил: «Ваша честь, це погана стаття».
P.S. А слово «VOREVER» должно было означать «FOREVER», если бы его автор удосужился поучиться в ср.школе? Или это намёк на «VOR»?
2007.03.15 | igorg
Дядьку! Ви так нічого й не догнали? Навіть після своїх тупих зап
итань? Чи погано доходить зміст відповідей.2007.03.15 | Мінор
Ги. Тарас Шевченко наш, русский, у него замечательная проза!
Боже, ну коли того Шевченка перестануть приватизовувати? Як не москалі, з якими не мають кохатися чорноброві, так комуністи, що справді видавали його мільйонними тиражами.Звичайно ж перетворювати Шевченка як на комуніста, так і на українського націоналіста - це хворе марення. Українці є різними і за поглядами, і на жаль, за мовою. І Шевченко належить, як культурна спадщина усім. Навіть Петру Симоненку і Наталі Вітренко, навіть придуркуватому Левченку.
2007.03.15 | igorg
Ні! Не належить їм Шевченко. Належить він українцям
та всім чесним, щирим і порядним людям.Друзями Шевченка були Щепкін і Олдрідж, родина графа Толстого і Яків де Бальмен, поляки Броніслав Залєський, Зигмунт Сераковський, академіки Бер і Остроградський та багато інших, відоміх і ні.
А от Пушкіна за його поему Полтава Шевченко не бажав ні знати ні згадувати. Й з Афанасьєвим-Чужбинським після його віршів "бридке і підле улещення російської зброї" вже не бажав зустрічатися.
Тож не треба нашого Шевченка та отим виродкам давати. Не всім він належав, не всіх бажав знати. А критерій його відомий.
2007.03.16 | пан Roller
Re: А от Пушкіна за його поему Полтава Шевченко не бажав ні знат
igorg пише:> "А от Пушкіна за його поему Полтава Шевченко не бажав ні знати ні згадувати."
http://www2.maidan.org.ua/n/culture/1173535170
Часто люди советуют делать то, чего сами не придерживаются.
Например, читать Шевченко.Что означает эта ваша фраза. Шевченко сам писал об этом, или это ваши домыслы. По крайней мере "Мария" (картина) Шевченко написана как раз по Полтаве Пушкина. И за что Шевченко мог не любить "Полтаву" Пушкина?
Я был вынужден удалить тему в которой приводился текст письма Шевченко, на русском языке, с посьбой присвоить ему академика, в котором он каялся за свои работы. И никто не подверг сомнению подлиность этого документа. Но, почему-то стали на перебой говорить , что читать треба Шевченко, а это не Шевченко разве, не он писал?
Тема простояла на форуме, ее редактировал Свистович, а потом какой-то Хрен, клерк майдана, приходит и говорит, что перенесет тему в культуру, по той причине, что читать треба Шевченко, а не каких-то там авторов. Вот он так решил.
А почему читать я обязан ему, а не писать, и именно Шевченко и делать это именно в культуре, я так и не понял. Хоча до этого меня уверяли, что на майдане "никто, никому, ничего не должен".
Так не достанься ты некому. Я удалил тему. Так этот дурик зачем-то перенес обрывки.Но, там нет Шевченко.
Сам ведь говорил, что читать треба его, Шевченко. Ну никакой последовательности.Теперь я вот читаю от вас, не опять не в культуре, про конфликт Ш с Пушкиным.
Значит, об этом можне читать не на форуме культура? Не от Шевченко, а от Вас,но не от Бузины? Вам можно, а мне нельзя?
О том, кому належить Шевченко.А кто вам дал право его прихватизировать его и делить?
А если Шевченко не належить мне,к примеру, то означает ли это, что мне его нельзя читать, и картин нельзя смотреть, а вам можно.
И как я могу его читать, мне это советуют,если мне он не належить? Или вместо него читать Пушкина, вам он не належить, значит нам можно.Вы так поделили и нас не спросили.
Brgds
С вашей ссылки.
Марія. Малюнок до поеми О.С.Пушкіна "Полтава". 1840. Папір, акварель, бронза.
http://kobzar.info/kobzar/works/pictures/1840/09/28/19.html
Читайте Шевченко.
«Милостивый государь князь Василий Андреевич. Вашему сиятельству известно, что в 1847 году я был присужден к продолжительному наказанию за неосторожные стихи, написанные мною в минуты душевного огорчения такими явлениями, о которых я не имел права судить основательно, по удалению моему от центра правительствующей власти. Вполне сознаю свои заблуждения и желал бы, чтобы преступные стихи мои покрылись вечным забвением (!). Десять лет прошло с того времени. В такой продолжительный период и дети становятся людьми, мыслящими основательно. Поэтому надобно предположить, что и в моей бедной голове больше установилось порядка, если не прибавилось ума. На основании этого естественного предположения, покорно прошу ваше сиятельство... смотреть на меня, как на человека нового, и не смешивать меня с тем Шевченко, который имел несчастье навлечь на себя своими рукописями праведный гнев в Бозе почившего государя императора.
...Возвратясь теперь в Академию художеств, я подвергаюсь естественному следствию десятилетнего моего отсутствия – бедности, из которой не могут извлечь меня отсталые труды мои по части живописи, – тем более что мне уже 48, и что мое зрение с каждым месяцем ослабевает. ...Прося вас снять с моих книг запрещение... я прошу дозволить мне на старости иметь кусок хлеба от моих молодых трудов, признанных цензурою безвредными даже и до благодетельственного воцарения нашего великого монарха».
http://izvestiya.odessa.gov.ua/Main.aspx?sect=Page&PageID=4503