03/27/2007 | Русин

У проекті Майдану "Червоні лінії" на 8 місці з 11 серед основних прав і свобод, яким в Україні існують загрози стоїть "право вільно обирати та бути обраним". Це дуже дивно, бо це право - головне, що може бути у громадянина, це наріжний камінь демократії і в будь яких переліках це право повинно стояти на першому місці. По-друге, цьому праву в Україні вже нічого не загрожує, бо його вже нема, воно вже знищено морозівською політреформою.
Воно може бути реалізовано тільки за умови використання мажоритарної системи виборів, яка не влаштовувала її ворогів саме тим, що розширювала доступ до влади незаангажованих громадян, які не присягали на вірність Морозу, Симоненку та т.і., бо мали свою совість, свій розум, справжній патріотизм і не підміняли усе це холуйською вірністю "лінії партії", а вірніше, волі її хазяїв.
Тому, якщо народ не буде рішуче та наполегливо вимагати скасування цієї політреформи, не буде підтримувати тих, хто виступає проти неї, то про "право вільно обирати та бути обраним" можна буде забути назавжди. Тому що партіям демократія непотрібна. Їм потрібна партократія - влада партій. А влада народу і влада партій - це дві великі одеські різниці. Бо у партій - посередників між народом і владою, є свої корпоративні інтереси, які в разі захоплення влади є для них першочеговими. Тому усі партійні обіцянки недолугому електорату і називаються "передвиборними", що даються тільки до виборів. До речі,одним із значень українського слова "пересічний" при перекладі на російську мову є "недалёкий". Може саме тому наші владоможці так полюбляють його вживати по відношенню до своїх громадян, які вже 15 років свято вірять їхній брехні?
Є пропозиція до "Народної самооборони": принести до Конституційного суду заяви громадян України про скасування політреформи в зв'язку з порушенням їхніх конституційних прав.
Якщо на майдані є люди, які можуть передати цю пропозицію Луценку, то треба це зробити. Це була б дуже важлива акція народної самооборони.
На закінчення кілька аксиом стосовно нашої політичної дійсності, які треба чітко розуміти усім громадянам при визначені своєї громадянської позиції.

Партії- це комерційні організації, які знаходяться на утриманні олігархів і виконують функції захисту їх економічних інтересів та збагачення своїх провідних членів. Вкладені в передвиборчий піар гроші після виборів повертаються інвесторам в обсягах, про які звичайні фірми не можуть і мріяти.
Соціальні потреби суспільства враховуються ними в мінімальних обсягах, достатніх тільки для забезпечення такої ж стабільності в державі.

Партії, які входять зараз до складу Верховної Ради (крім БЮТ, яка за це не голосувала), понівечіли Конституцію, провівши антинародну, антидемократичну, антидержавну політреформу, що сконцентрувала владу в руках дуже обмеженого кола осіб партійно-кланової олігархії.
Не дивлячісь на те, що ця політреформа фактично змінила державний устрій в країні, вона не була погодженна з народом в конституційний спосіб і є відверто антиконстітуційною.

Політреформа узурпувала конституційні права усіх громадян України на висунення своєї кандидатури та обрання до органів державної влади.

Затверджена політреформою пропорційна система виборів фактично позбавила народ дійсного права вибору, бо він не може тепер вибрати незалежних кандидатів, які мають свою, потрібну виборцям програму, а вимушений голосувати за списки осіб, у яких є тільки одна програма - особиста відданість керівництву партій та їх фінансовим спонсорам.

Пропорційна система виборів знищила будь яку відповідальність депутатів перед виборцями, бо їх тепер вибирає не народ, а ті, хто складає партійні списки. Нема конкретних зобов'язань депутатів перед конкретними виборцями, отже нема підстав для якоїсь їх відповідальності, як і засобів для їх відкликання.

Закон про імперативний мандат ще більше посилив залежність депутатів від керівництва партій, перетворивши кожний депутатський блок у монолітне формування маріонеток, які одностайно голосують по команді своїх бонз.

Призначення уряду Верховною Радою - це кричуще порушення засадничого демократичного принципу про незалежність гілок влади, в наслідок чого законодавча влада (ВР), та виконавча (кабмін) перетворилися на єдину систему кругової поруки, яка спотворює принципові засади відповідальності влади.
Для повного забезпечення в Україні партійно-кланової диктатури
залишилось тільки призначати Верховною Радою ще й Президента.

Тільки прямі вибори народом голови виконавчої влади (Президента) та депутатів усіх Рад, в тому числі і Верховної, відповідають принципам демократії.

Необхідна відповідальність влади перед народом може бути досягнута тільки шляхом застосування дієвих механізмів дострокового відкликання депутатів та імпічмента Президента, в разі невиконання ними своїх економічних передвиборчих зобов'язань.