04/01/2007 | Георгій Кобзар

Чи розпустить Президент Верховну Раду, чи ні? – Ось у чому головне питання сьогодення.

Одні, задля того, щоб допомогти йому визначитись, їдуть на Майдан або на Європейську площу, інші роблять ставки, дехто, про всяк випадок, пакує валізи й підшуковує на мапі світу країну, зовсім не схожу на Україну.

В принципі, відповідей на вищезазначене питання може бути лише два: Ющенко або розпустить, або не розпустить парламент. З огляду на те, що правових підстав для розпуску Верховної Ради зараз немає, хоч би як цього не хотілося опозиції, розігнати парламент можна лише за допомогою танків. От чи наважиться демократ Ющенко повторити «подвиг» демократа Єльцина?

Якщо взяти за абсолют вельми популярну нині теорію про те, що сучасним українцям властиве незрівнянне миролюбство, толерантність, що вони не здатні піти один на одного зі зброєю в руках (ой, як же хочеться у це вірити!), то події найближчим часом можуть розвиватися таким чином:

Варіант 1.

Ющенко, виступаючи перед народом по телебаченню, заявляє, що завжди був, є та залишиться прихильником розв’язання всіх гострих питань шляхом переговорів та домовленостей. Виходячи з цього, провівши багатоденні «Круглі столи» та консультації, він дійшов висновку, що для подолання політичної кризи в країні... необхідно парламент відправити у відставку й оголосити позачергові вибори. Указ підписаний, усім нардепам спасибі, всі вільні.

Антикризова коаліція національної єдності збирається на екстрене засідання й оголошує Президентом України Януковича. Він закликає народ вийти на захист демократично обраного парламенту, щоб завадити Ющенкові та «етім козлам» узурпувати владу.

Того ж дня Мороз заявляє, що для того, аби об’єднати країну, він бере на себе функції Президента. Тимчасово, до подолання кризи.

Черновецький, давши хабара працівникам телебачення, з’являється на телеекранах і виголошує промову, в якій зазначає, що «Посольство Боже» призначило Президентом саме його. Тимчасово. До нового пришестя.

У селі Мухосранівка безробітний алкоголік Бовдуренко, який нещодавно виписався з лікарні, оголошує Президентом України себе.

Міністр внутрішніх справ Цушко довго вагається, але ж таки вирішує вивести міліціантів для того, щоб:
а) Верховну Раду оточити;
б) Секретаріат Президента оточити;
в) а там видно буде.

Юрій Луценко, прихопивши з дома, про всяк випадок, письмове керівництво з народного самбо, паспорт громадянина Гондурасу, 5 комп’ютерів і вагон меблів, одягає на шию барабан, і з криком «Майдану барабанщик, я вже не мальчик!» вирушає до парламенту. За ним невеличкими купками, по 50-100 тисяч чоловік у кожній, йдуть ті, хто теж вважають себе не хлопчиками для биття.

Юлія Тимошенко закликає народ, що зібрався на Майдані, «спокійно, мирно піти до Верховної зРади та, не застосовуючи сили, набити пики охоронцям і захопити його, а депутатів-зрадників не вбивати... якщо можна».

І тут подає голос Гриценко. Він наголошує, що армію не вдасться втягнути у політичне протистояння. Втім, солдати – теж люди, вони бажають знати точку зору парламентарів, хай навіть і «розпущених», на події, що відбуваються у країні. Тому, за наказом міністра оборони, до будівлі Верховної Ради підтягуються штук 50-100 танків, які спрямовують свої гармати на депутатів, що галасують біля парламенту. Депам пропонується підійти поближче, зазирнути у дірку гармати й розповісти туди про все, чим вони не задоволені. Однак, бажаючих так і не знаходиться.

Народ, що підтягнувся з Майдану, вигукує: «Армія з народом!» Міліціонери розгублено передивляються, а потім починають скандувати: «І міліція з армією, тобто, з народом».

Янукович виходить до натовпу, закликає всіх боротися з помаранчевою чумою. В нього летять яйця. Він падає і непритомніє.

З’являється Мороз, який заявляє, що завдяки своїй політреформі він навмисно зробив усе, аби дискредитувати ідею парламентської республіки. Отже, завдання помаранчевої команди, що заслала його в тил до супротивника, він вважає виконаним, і складає з себе повноваження тимчасового Президента України. Тимчасово.

На один з танків сунеться Кінах. На ньому помаранчевий шарф. Він чіпляється за шарф і падає. Усередині Кінаха скрипить якийсь механізм, руки й ноги погано слухаються, але він уперто намагається залізти на танк. З 15-ї спроби в нього це нарешті виходить, і головний підприємець і промисловець вигукує: «Ющенко – так!». «Кінах – мудак», – відгукуються люди навколо.

Цушко згадує, що Кравченко увійшов в історію тим, що застрелився. Він бере пістолет, яким його нагородив Луценко ще в бутність міністром МВС, приставляє до свого кумпола й натискає на гачок. Лунає постріл, але Цушко залишається неушкодженим. «Ага ж, треба стрілятися вдруге», – пригадує історію Кравченка агроном-міліціонер. Випустивши собі у скроню всю обойму, Цушко так і не досягає мети, бо у мозок влучити так і не вдається.

Ахмєтов заявляє, що він, як і нормальні конкретні донецькі пацани Гайдук і Тарута, відтепер буде фінансувати на виборах БЮТ і «Нашу Україну». Під барабанний бій біля Верховної Ради з’являється нарсамбіст Луценко, що гучно кричить: «І я вже не мальчик!» Ахмєтов, заїкаючись, додає, що відтепер буде підтримувати два види спорту: футбол і нарсамбо.

Звідкілясь матеріалізується Литвин і менторським тоном починає повчати, що парламент необхідно було розігнати ще у 2005 році. І взагалі, за його словами, Верховну Раду треба розганяти щорічно, аж до тих пір, поки Народна партія не подолає 3-процентного бар’єру й не проскочить до лав парламентарів.

Партія регіонів, залишившись без матеріальної підтримки, саморозпускається.

У новинах лунає інформація про те, що Симоненко, взявши собі ім’я Ком Укр Сим, емігрував до Північної Кореї.

Згодом проводяться нові вибори. До парламенту проходять БЮТ, «Народна самооборона» та «Блок комуністів і безпартійних». За списком БЮТу нардепами стають Ахмєтов, Азаров, Гавриш, Медведчук, Волков та інші «борці з антинародним режимом». За списками «Народної самооборони» до Верховної Ради потрапляють рештки «Нашої України», «Пори» та «любі друзі». Комуністів та безпартійних відтепер очолює Янукович, разом з ним – Мороз та Вітренко. Литвин і Богословська, що знов опинились за бортом великої політики, волають про масові фальсифікації. Втім, це вже зовсім інша історія...

Варіант 2.

Ющенко, виступаючи перед народом по телебаченню, заявляє, що завжди був, є та залишиться прихильником розв’язання всіх гострих питань шляхом переговорів та домовленостей. Виходячи з цього, провівши багатоденні «Круглі столи» та консультації, він дійшов висновку, що для подолання політичної кризи в країні... необхідно підписати Універсал про ненапад між Президентом і парламентсько-урядовою коаліцією.

Універсал підписують Ющенко, Янукович і Мороз, тиснуть один одному руки й посміхаються у телекамери.

Наразі Янукович оголошує, що, з огляду на Конституцію та численні Універсали й Меморандуми, відтепер припиняється перехід депутатів з опозиційних фракцій до парламентської більшості.

Заспокоєний Президент із задоволенням переймається бджолами, мистецькими арсеналами, музеями окупації України царським режимом та монголо-татарським ярмом, а також міжнародними візитами до Албанії й інших провідних країн світу.

Депутати дійсно більше не виходять зі своїх фракцій. Відбувається інакше: все більше депів голосує у Верховній Раді разом з коаліціантами, формально залишаючись в опозиції. Коли місяців через 7-8 кількість «КОНАЄ» разом з тими, кому з боку донецьких вдалося зробити такі пропозиції, від яких вони не змогли відмовитись, сягає ¾ парламенту, Президент скликає черговий і, цього разу, останній «Круглий стіл».

На ньому він, звертаючись до Януковича і Мороза, з металом у голосі, твердо й жорстко промовляє:
- Не виганяйте мене, будь ласка, а...