04/03/2007 | ROTAGIVAN

Головне — не дати владній верхівці нацькувати українців один на одного. Бо розпуск президентом Верховної Ради — це лише весняне загострення цілого букету вроджених хвороб «незалежної республіки». Всі ці нинішні розмови про імперативний мандат, казуїстику конституційних процедур чи тонкощі перевиборів приховують головне — недолугість всієї політичної системи та нагальну необхідність її зміни.

Система

Ви тільки вдумайтесь: нинішня держава не має сформульованої мети, не має відповідального керівництва, його зарплата не залежить від досягнутих результатів, а його дії не контролюються жодною незалежною «ревізійною комісією». Будь-яка бізнесова структура, організована за такою моделлю, розвалилася б за кілька місяців. Нинішня ж держава тримається на плаву лише завдяки величезним ресурсам цієї землі та терплячості українського народу.

Усвідомлення цієї істини переконує в безглуздості будь-яких виборів-перевиборів в рамках існуючої недемократичної системи і дає відповідь на запитання «що робити?»

По-перше, не дати владі нацькувати українців одне на одного.

По-друге, донести до прихильників обох таборів думку про те, що у них спільний ворог — антинародна система, змінити яку можна лише спільною дією.

По-третє, розпочати загальнонаціональну дискусію на тему Реформації, першим кроком якої має бути Раціоналізація держави, яка передбачає здійснення 5 доволі очевидних кроків.

1. ВНЕСТИ ДО ІСНУЮЧОЇ КОНСТИТУЦІЇ УКРАЇНИ ПОЛОЖЕННЯ ПРО МЕТУ ДЕРЖАВИ

Осмислена діяльність передбачає наявність чіткої мети, тому саме з неї починається статут будь-якої організації — це очевидний, загальновизнаний факт. Головним статутним документом держави Україна є Конституція, проте в ній з якогось дива нічого не сказано про мету державної влади. Тобто взагалі не зрозуміло, навіщо вона (влада) потрібна народові. А оскільки немає мети, то неможливо оцінити, ефективна ця влада чи ні.

Мета організації — це стан, якого вона прагне досягти. Щоб мета слугувала надійним орієнтиром, вона має бути чітко визначена через кількісні показники. Державну мету можна сформулювати так: Щоб українці були багаті, культурні й здорові, і щоб їх було багато. Для кількісної оцінки якості життя у міжнародній практиці використовується Індекс людського розвитку (Індекс якості життя), який розраховується за методикою Програми розвитку ООН на основі індексів реальних доходів на душу населення, досягнутого рівня освіти і тривалості життя.

Тому 3-ю статтю Конституції України треба доповнити таким реченням: «Метою державної влади є кількісне зростання корінного населення України та неухильне підвищення якості його життя, що визначається Індексом людського розвитку Програми розвитку ООН».

2. СКАСУВАТИ АНТИКОНСТИТУЦІЙНИЙ ПЕРЕВОРОТ

Наявність повноважного керівника — це основа успішної організації. В Україні таким керівником є Президент, адже згідно з Конституцією від 28.06.1996 він є главою держави і володіє найбільшими владними повноваженнями.

Зміни, внесені в Конституцію Верховною Радою 08.12.2004, суттєво зменшують повноваження Президента, через що Україна вже не має повноважного, а отже — відповідального керівника. Натомість значні повноваження перейшли до Верховної Ради, тож тепер уже немає з кого персонально запитати про стан справ у державі.

Ще гірше те, що згадані зміни руйнують конституційне поле України. Вони змінюють конституційний лад з президентсько-парламентської на парламентсько-президентську республіку, а таке рішення можна приймати лише на всенародному референдумі — згідно зі 5-ю статтею Конституції: «Право визначати і змінювати конституційний лад в Україні належить виключно народові і не може бути узурповане державою, її органами або посадовими особами». Потрібно скасувати антиконституційний закон України № 2222-IV «Про внесення змін до Конституції» від 8.12.2004, зберегти законну президентсько-парламентську республіку з повноважним і відповідальним главою держави.

3. ВНЕСТИ ДО КОНСТИТУЦІЇ ПОЛОЖЕННЯ ПРО ПЕРСОНАЛЬНУ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ПРЕЗИДЕНТА

Щоб повноважний керівник був зацікавлений працювати на досягнення мети, потрібна наявність дійових стимулів. Особиста зацікавленість і персональна відповідальність Президента за досягнення конституційної мети є фундаментом демократичного устрою. Тому статтю 102 Конституції України треба доповнити таким реченням: «Президент несе персональну відповідальність за досягнення мети державної влади (стаття 3) на час завершення свого президентського строку. За невиконання зазначеної мети Президент відповідає власним майном і власною свободою згідно з рішенням Верховного Суду, яке має бути прийнято протягом 6 місяців з дня закінчення його президентських повноважень після відкритого судового розгляду з прямою відео- та радіотрансляцією в національному ефірі». Президент може бути виправданий Верховним Судом, якщо буде встановлено, що керована ним державна влада не досягла своєї мети через непереборні обставини.

Що ж до матеріальної зацікавленості Президента в ефективній діяльності, то його винагорода має складатися з фіксованої та змінної частин, яка повинна прямо залежати від кінцевих результатів діяльності керованої Президентом влади, тобто від досягнення державою її конституційної мети. Ця норма має бути чітко прописана у відповідному законі України і стосуватися всієї владної вертикалі.

4. СТВОРИТИ НЕЗАЛЕЖНИЙ КОНТРОЛЮЮЧИЙ ОРГАН
Обов’язковою умовою демократичного устрою є прозорість і підконтрольність влади. Народ повинен знати, що реально відбувається і як керована Президентом влада щоквартально та щорічно наближається до своєї конституційної мети — зростання кількості корінного населення та якості його життя. Для забезпечення функції контролю в демократичних організаціях створюється незалежний орган — ревізійна комісія, яка повинна забезпечити здійснення належного контролю за фінансово-господарською діяльністю товариства. Незалежність, а отже ефективність цього контролюючого органу забезпечується тим, що він обирається загальними зборами товариства і тому підзвітний лише цим зборам — це усталена й загально визнана практика.

В Україні функцію ревізійної комісії виконує Рахункова палата. Згідно з законом України, вона «здійснює контроль на засадах законності, плановості, об’єктивності, незалежності та гласності». Проблема в тому, що за Конституцією (стаття 85, п. 16) «призначення на посади та звільнення з посад Голови та інших членів Рахункової палати» здійснює Верховна Рада. Отже, члени Рахункової палати прямо залежні від ВР і тому аж ніяк не можуть здійснювати задекларований «контроль на засадах незалежності», тобто діяти в інтересах всього народу, а не одного з державних органів.

Щоб контроль народу за державними органами перетворився з декларацій на об’єктивну реальність, треба зробити просту річ: розширити повноваження Рахункової палати, а її голову обирати на загальнонаціональних виборах — так само, як ми обираємо Президента. Тоді він буде справді незалежним, оскільки відповідатиме лише перед народом, що його обрав. При цьому голова Рахункової палати повинен, подібно до Президента, нести персональну відповідальність за керований ним контролюючий орган.

5. ПРОВЕСТИ РЕФЕРЕНДУМ НА ПІДТРИМКУ РАЦІОНАЛІЗАЦІЇ ДЕРЖАВИ

Потрібно провести всенародний референдум за народною ініціативою згідно з 72-ю статтею Конституції за збереження законної президентсько-парламентської республіки відповідно до Конституції 1996 року та у внесенні в неї трьох зазначених вище положень про: 1) мету державної влади; 2) персональну відповідальність Президента за досягнення мети; 3) всенародне обрання голови Рахункової палати.

Нагадаємо, що концепція Раціоналізації держави не з’явилася вчора чи сьогодні. Вона була прийнята загальними зборами IV Всесвітнього Форуму українців 20 серпня 2006 р., тому її можна вважали волею світового українства.