Бояться?
04/04/2007 | Witer
автор: Остап Кривдик, політолог, активіст
Жодні запевнення про те, що життя після виборів повернеться в нормальне русло, не відповідають дійсності - і ми це добре знаємо.
Віктор Янукович, виступ на сесії Верховної Ради, 3 квітня 2007 року, 10:39
Перевибори представники урядової коаліції називають державним переворотом.
Дивна ця логіка - під брендом "коаліція національної єдності" просувати розкольницькі ідеї! Якщо ми при владі - кругом стабільність і зростання, але, упаси Господи, хтось інший буде - буде "хаос, розкол держави і громадянське протистояння"!
Міф про розкол України, придуманий політтехнологами Януковича Павловським і Гельманом, роздрукований в "трьох сортах України" і знайдений на складах "Дусі" (Державного (!) управління справами) три роки тому, успішно використовується самими розкольниками. Зараз Раїса Богатирьова і Віктор Янукович - абсолютні послідовники цих тез.
Оприлюднені зливними каналами Вітренко, Корчинського і найнятих наці-хлопчиків Едуарда Коваленка в 2004 році, міфи про нациста і американського зятя Ющенка, про насильницьку жорстоку українізацію, про агресивних наглих галичан а ля "дикі гуцули" насильно впихаються в голови жителя Сходу України. Схід і Захід і надалі протиставляється - і це робота Януковича і його технологів.
Мета проста - налякати простих людей Сходу тим, що до них до хати прийде нацист-галичанин, забере їхні гроші, заборонить російську мову, приведе агресивних тупих американських вояків НАТО, які зроблять тут Югославію. І тоді, очевидно, виступити їхнім "захисником".
Страх перевиборів соціал-комуністо-регіоналів говорить про одне - коаліціянти їх бояться. Чому? У випадку, якщо їхній рейтинг - достатньо високий, їм нема чого турбуватися: наступні вибори підтвердять результати попередніх. Буде утворено нову коаліцію, прийнято програму, обрано прем"єра, розподілено посади.
Чому, коли в Італії, Бельгії, Великобританії чи Німеччині призначають дострокові вибори, ніхто не говорить про розкол держави? Чому там ніхто не кличе представників усіх європейських, російських та інших структур? Чому не кричать про "хаос" і "кровопролиття"?
Суть демократії - у тому, що одна політична сила може змінювати іншу при владі, і що опозиція може стати владою, а влада - опозицією. Складається враження, що правляча коаліція боїться такого ходу подій. Її представники навіть і не думають про те, що на наступних виборах, навіть якщо вони програють ці, коаліціянти знову можуть повернутися.
Влада їм потрібна сьогодні і надовго, бажано - мабуть, назавжди. А риторика про стабільність, зростання ВВП, необхідність позитивних змін - в поєднанні з залякуванням війною, кров"ю, протистоянням, розколом - класичні "пряник" і "батіг", відомі ще з часів давніх імперій.
В мізках багатьох людей-прихильників правлячої коаліції існує своєрідна амбівалентність, роздвоєність свідомості. Влада погана - але її керівники добрі: такий собі модифікований міф про "доброго царя і поганих бояр". Саме цю роздвоєність, неможливість співставити погану воду в крані, розбиті дороги, мізерну зарплату і реальну владу, і використовуватимуть коаліціянти, спробувавши прикритись людьми під ефемерними гаслами "захисту від НАТО і диких гуцульських бандерівців".
Врахуйте: перегляду політреформи не відбулося - отже, ми й надалі обиратимемо парламент парламентсько-президентської республіки. Проте регіони-комуністи-соціалісти не вміють від"єднати державотворчий процес від політичної боротьби. Вони готові принести спокій в державі у жертву своїй "стабільності" - а, по суті, своїй владі.
Фальшива "турбота" про громадян, прагнення врятувати Україну від витрат на вибори, а ці гроші, пустити, наприклад, на ліки, не витримує ннаіякої критики. Мільярди, пущені тими ж коаліціантами через офшори повз український бюджет, на ліки не пішли. І не підуть. Брехня - очевидна і нагла.
Страх виборів - настільки великий, що Верховна Рада аж повернула старий склад ЦВК, очолюваний Ківаловим - той самий, який було визнано Верховним судом фальсифікатором виборів. Порушується процедура - склад ЦВК повинен подавати Президент (пункт 1 статті 6 Закону про ЦВК). Навіщо, якщо вони такі впевнені, що виборів не буде?
Мабуть, справжній їх страх – це страх відповідальності за сфальсифіковані вибори 2004 року, за десятиліття кучмівського бєспрєдєлу, а, можливо, й глибше – якщо говорити про комуністів. І тільки будучи при владі, вони можуть бути спокійними за набуте неправдою майно, за те, що скривджені ними люди не дождуться справедливості.
Отож, хто кричить "Тримайте злодія!"?
Жодні запевнення про те, що життя після виборів повернеться в нормальне русло, не відповідають дійсності - і ми це добре знаємо.
Віктор Янукович, виступ на сесії Верховної Ради, 3 квітня 2007 року, 10:39
Перевибори представники урядової коаліції називають державним переворотом.
Дивна ця логіка - під брендом "коаліція національної єдності" просувати розкольницькі ідеї! Якщо ми при владі - кругом стабільність і зростання, але, упаси Господи, хтось інший буде - буде "хаос, розкол держави і громадянське протистояння"!
Міф про розкол України, придуманий політтехнологами Януковича Павловським і Гельманом, роздрукований в "трьох сортах України" і знайдений на складах "Дусі" (Державного (!) управління справами) три роки тому, успішно використовується самими розкольниками. Зараз Раїса Богатирьова і Віктор Янукович - абсолютні послідовники цих тез.
Оприлюднені зливними каналами Вітренко, Корчинського і найнятих наці-хлопчиків Едуарда Коваленка в 2004 році, міфи про нациста і американського зятя Ющенка, про насильницьку жорстоку українізацію, про агресивних наглих галичан а ля "дикі гуцули" насильно впихаються в голови жителя Сходу України. Схід і Захід і надалі протиставляється - і це робота Януковича і його технологів.
Мета проста - налякати простих людей Сходу тим, що до них до хати прийде нацист-галичанин, забере їхні гроші, заборонить російську мову, приведе агресивних тупих американських вояків НАТО, які зроблять тут Югославію. І тоді, очевидно, виступити їхнім "захисником".
Страх перевиборів соціал-комуністо-регіоналів говорить про одне - коаліціянти їх бояться. Чому? У випадку, якщо їхній рейтинг - достатньо високий, їм нема чого турбуватися: наступні вибори підтвердять результати попередніх. Буде утворено нову коаліцію, прийнято програму, обрано прем"єра, розподілено посади.
Чому, коли в Італії, Бельгії, Великобританії чи Німеччині призначають дострокові вибори, ніхто не говорить про розкол держави? Чому там ніхто не кличе представників усіх європейських, російських та інших структур? Чому не кричать про "хаос" і "кровопролиття"?
Суть демократії - у тому, що одна політична сила може змінювати іншу при владі, і що опозиція може стати владою, а влада - опозицією. Складається враження, що правляча коаліція боїться такого ходу подій. Її представники навіть і не думають про те, що на наступних виборах, навіть якщо вони програють ці, коаліціянти знову можуть повернутися.
Влада їм потрібна сьогодні і надовго, бажано - мабуть, назавжди. А риторика про стабільність, зростання ВВП, необхідність позитивних змін - в поєднанні з залякуванням війною, кров"ю, протистоянням, розколом - класичні "пряник" і "батіг", відомі ще з часів давніх імперій.
В мізках багатьох людей-прихильників правлячої коаліції існує своєрідна амбівалентність, роздвоєність свідомості. Влада погана - але її керівники добрі: такий собі модифікований міф про "доброго царя і поганих бояр". Саме цю роздвоєність, неможливість співставити погану воду в крані, розбиті дороги, мізерну зарплату і реальну владу, і використовуватимуть коаліціянти, спробувавши прикритись людьми під ефемерними гаслами "захисту від НАТО і диких гуцульських бандерівців".
Врахуйте: перегляду політреформи не відбулося - отже, ми й надалі обиратимемо парламент парламентсько-президентської республіки. Проте регіони-комуністи-соціалісти не вміють від"єднати державотворчий процес від політичної боротьби. Вони готові принести спокій в державі у жертву своїй "стабільності" - а, по суті, своїй владі.
Фальшива "турбота" про громадян, прагнення врятувати Україну від витрат на вибори, а ці гроші, пустити, наприклад, на ліки, не витримує ннаіякої критики. Мільярди, пущені тими ж коаліціантами через офшори повз український бюджет, на ліки не пішли. І не підуть. Брехня - очевидна і нагла.
Страх виборів - настільки великий, що Верховна Рада аж повернула старий склад ЦВК, очолюваний Ківаловим - той самий, який було визнано Верховним судом фальсифікатором виборів. Порушується процедура - склад ЦВК повинен подавати Президент (пункт 1 статті 6 Закону про ЦВК). Навіщо, якщо вони такі впевнені, що виборів не буде?
Мабуть, справжній їх страх – це страх відповідальності за сфальсифіковані вибори 2004 року, за десятиліття кучмівського бєспрєдєлу, а, можливо, й глибше – якщо говорити про комуністів. І тільки будучи при владі, вони можуть бути спокійними за набуте неправдою майно, за те, що скривджені ними люди не дождуться справедливості.
Отож, хто кричить "Тримайте злодія!"?