Конституційно-правовий аналіз Указу Президента від 2 квітня 2007
04/12/2007 | Федір Веніславський
Конституційно-правовий аналіз Указу Президента України В.Ющенка від 2 квітня 2007 р. «Про дострокове припинення повноважень Верховної Ради України»
Федір Веніславський , м.Харків
Видання 2 квітня 2007 року Президентом України В.Ющенком Указу за № 264 «Про дострокове припинення повноважень Верховної Ради України» викликало цілу низку заяв як з боку політиків, так і з боку правників (у тому числі й з боку автора цього аналізу) про невідповідність зазначеного Указу ст. 90 Конституції України, і, як наслідок, – про його неконституційність. Причому огляд публікацій та заяв у ЗМІ свідчить, що в неконституційності Указу переконана переважна більшість і політиків, і правознавців.
Безперечно і суспільство, і політики, і фахівці мають право вільно висловлювати свою позицію та давати оцінки такому резонансному правовому документу, як цей Указ. Однак, з огляду на неоднозначність в оцінках змісту зазначеного Указу, неприпустимими є категоричні заяви про його явну неконституційність. Адже, з одного боку, це можна розцінювати як тиск на Конституційний Суд України, за яким Конституцією України закріплено виключне право виносити рішення щодо конституційності правових актів Президента України, а з другого боку – будь-які перестороги та зауваження щодо змісту зазначеного Указу глави держави, будь-які сумніви щодо його конституційності нікого не позбавляють від конституційного обов’язку виконувати Указ Президента України, чи, більше того, публічно закликати до його невиконання. До моменту прийняття Конституційним Судом України рішення щодо конституційності Указу Президента України від 2 квітня 2007 року, цей Указ є обов’язковим до виконання на території України відповідно до ч. 3 ст. 106 Конституції України. Факт звернення до Конституційного Суду України народних депутатів України з конституційним поданням щодо перевірки акта Президента України на предмет відповідності Конституції України не зупиняє його дію.
У зв’язку з вищезазначеним вважаємо за необхідне здійснити неупереджений, суто формальний конституційно-правовий аналіз зазначеного Указу Президента України саме на предмет його відповідності вимогам Конституції України, тобто спрогнозувати можливі аргументи, які можуть бути покладені в основу рішення Конституційного Суду України у справі щодо конституційності Указу Президента України за № 264 «Про дострокове припинення повноважень Верховної Ради України».
1. Як свідчить текст Указу Президента України В.Ющенка від 2 квітня 2007 р. № 264 «Про дострокове припинення повноважень Верховної Ради України» підставою для його видання стало ігнорування більшістю у Верховній Раді України конституційних вимог щодо формування коаліції депутатських фракцій, що проявилося в поширенні неконституційної практики масового поповнення її складу на засадах індивідуального або групового членства, всупереч вимогам ст. 83 Конституції України.
Аналіз положень ст. 83 Основного Закону України дозволяє зробити висновок, про те, що зазначене в Указі твердження Президента України є повністю обґрунтованим. Правові основи та процедури формування, а також припинення діяльності коаліції депутатських фракцій у Верховній Раді України, визначено Конституцією України (стаття 83) та Регламентом Верховної Ради України (глава 12). Відповідно до частини 6 статті 83 Конституції України, «за результатами виборів і на основі узгодження політичних позицій формується коаліція депутатських фракцій». Відповідно до частини 1 статті 61 Регламенту Верховної Ради України, «Коаліція депутатських фракцій у Верховній Раді (далі – коаліція) – це добровільне об’єднання депутатських фракцій, яке формується у Верховній Раді за результатами виборів і на основі узгодження політичних позицій. До складу коаліції входить більшість народних депутатів від конституційного складу Верховної Ради.» «Коаліція формується депутатськими фракціями, утвореними в порядку, встановленому цим Регламентом» (частина 2 статті 61 Регламенту).
Зазначені норми однозначно визначають, що суб’єктами формування коаліції депутатських фракцій є саме депутатські фракції, а не окремі народні депутати України. Разом з тим, аналіз тексту Угоди про створення Антикризової коаліції у Верховній Раді України V скликання між фракцією Партії регіонів, фракцією Соціалістичної партії України та фракцією Комуністичної партії України від 7 липня 2006 року свідчить, що окрім народних депутатів, які є членами цих фракцій, зазначену коаліційну угоду підписали окремі народні депутати, які входять до фракцій політичної партії «Наша Україна» та виборчого блоку Юлії Тимошенко. Причому, народні депутати України від депутатської фракції блоку «Наша Україна» Волков О.А. та Заплатинський В.М. підписали Угоду про створення Антикризової коаліції саме 7 липня 2006 року, а народний депутат України від депутатської фракції «Блок Юлії Тимошенко» Зубик В.В. – 10 липня 2006 року.
У зв’язку з зазначеним виникає цілком логічне запитання: чи було дотримано встановленої ст. 83 Конституції України процедури утворення коаліції депутатських фракцій у Верховній Раді України? На наш погляд, на це запитання можливі два варіанти відповіді:
1) Якщо Угоду про створення Антикризової коаліції у Верховній Раді України V скликання від 7 липня 2006 року окрім визначених Основним Законом України суб’єктів –депутатських фракцій – фракції Партії регіонів, фракції Соціалістичної партії України та фракції Комуністичної партії України підписали також неналежні суб’єкти – народні депутати від депутатської фракції блоку «Наша Україна», то лише їх підписи мають визнаватися недійсними, і, відповідно, це жодним чином не може ставити під сумнів легітимність Антикризової коаліції в цілому. Разом з тим, в даному випадку слід враховувати вимоги ч. 2 ст. 19 Конституції України, відповідно до якої, «Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України». На наш погляд, це конституційне положення повною мірою поширюється і на депутатські фракції у Верховній Раді України, як органи Верховної Ради України, і на народних депутатів України. Тому підписання коаліційної угоди окремими депутатами від депутатської фракції блоку «Наша Україна» можна розцінювати як їх дії всупереч вимогам Конституції України.
2) Юридичний факт підписання Угоди про створення Антикризової коаліції у Верховній Раді України V скликання від 7 липня 2006 року щонайменше двома неналежними суб’єктами – народними депутатами від депутатської фракції блоку «Наша Україна», тягне за собою визнання нелегітимною зазначеної Угоди в цілому. Адже підписання коаліційної угоди неналежними суб’єктами є прямим та однозначним порушенням вимог частини 6 ст. 83 Конституції України.
Тобто 7 липня 2006 року при підписанні Угоди про створення Антикризової коаліції мало місце порушення встановленої частиною 6 ст. 83 Конституції України процедури утворення коаліції депутатських фракцій у Верховній Раді України, або, іншими словами, коаліцію депутатських фракцій було сформовано, але з порушенням вимог ст. 83 Конституції України, що є однією з передбачених п. 1 ч. 2 ст. 90 Конституції України підстав для застосування Президентом України свого конституційного права достроково припинити повноваження Верховної Ради України.
Пунктом 1 частини 2 статті 90 Конституції України, встановлено, що Президент України має право достроково припинити повноваження Верховної Ради України, якщо: 1) протягом місяця не сформовано коаліцію депутатських фракцій відповідно до статті 83 цієї Конституції. Аналіз цієї норми Основного Закону України дозволяє зробити висновок, що підставою для її застосування з боку Президента України є наявність в сукупності двох необхідних передумов: 1) формування протягом одного місяця у Верховній Раді України коаліції депутатських фракцій; і 2) формування коаліції депутатських фракцій відповідно до статті 83 цієї Конституції. А як вже було зазначено, Антикризову коаліцію у Верховній Раді України V скликання, було сформовано протягом одного місяця але з порушенням вимог статті 83 Конституції України.
Вищенаведене дає підстави стверджувати, що, починаючи з 7 липня 2006 року і до моменту підписання Президентом України В.Ющенком Указу за № 264 «Про дострокове припинення повноважень Верховної Ради України», існувала передбачена п. 1 ч. 2 ст. 90 Конституції України підстава для дострокового припинення Президентом України повноважень Верховної Ради України.
При цьому слід зазначити, що ні ст. 90, ні ст. 106 Конституції України не встановлюють жодних термінів, протягом яких Президент України, при наявності передбачених Конституцією України підстав для дострокового припинення повноважень Верховної Ради України, має застосувати це своє конституційне право і достроково припинити повноваження Верховної Ради України.
Також Конституція України не ставить в жодну залежність конституційне право Президента України, закріплене п. 1 ч. 2 ст. 90 Основного Закону, достроково припинити повноваження Верховної Ради України від факту внесення ним до Верховної Ради України запропонованої Антикризовою коаліцією кандидатури на посаду Прем’єр-міністра України. Тому можливі посилання опонентів на зазначений факт – тобто на внесення Президентом України до Верховної Ради України кандидатури В.Януковича, запропонованої Антикризовою коаліцією на посаду Прем’єр-міністра України, як на підтвердження визнання з боку Президента України легітимності утворення Антикризової коаліції не має жодних юридичних наслідків і не може бути враховане при винесенні Конституційним Судом України рішення з цієї справи.
Окремо слід звернути увагу на ще одне порушення, що мало місце в процесі утворення Антикризової коаліції у Верховній Раді України 7 липня 2006 року. Відповідно до частини 9 ст. 83 Конституції України «Засади формування, організації діяльності та припинення діяльності коаліції депутатських фракцій у Верховній Раді України встановлюються Конституцією України та Регламентом Верховної Ради України».
Відповідно до частини 2 ст. 65 Регламенту Верховної Ради України «Депутатська фракція має право в будь-який час вийти зі складу коаліції, попередивши про це письмовою заявою керівників інших депутатських фракцій, які входять до коаліції, не менше ніж за десять днів до дати виходу. Протягом зазначеного строку така депутатська фракція в будь-який час має право в письмовій формі відкликати свою заяву. Якщо депутатська фракція не відкликала своєї заяви, головуючий на першому після закінчення десятиденного строку пленарному засіданні оголошує про вихід депутатської фракції з коаліції».
Частина 4 ст. 65 Регламенту Верховної Ради України встановлює, що «Не пізніш, як через чотири дні після приєднання депутатської фракції до коаліції, виходу чи виключення депутатської фракції з коаліції або укладення коаліцією у новому складі нового тексту коаліційної угоди про це робиться повідомлення головуючим на пленарному засіданні. В цей же строк зазначене повідомлення публікується у газеті «Голос України» відповідно разом з персональним складом депутатської фракції, яка вийшла чи виключена із складу коаліції, або персональним збільшеним складом коаліції і новим текстом коаліційної угоди.»
Відповідно до частини 2 ст. 66 Регламенту Верховної Ради України «Діяльність коаліції вважається припиненою у випадках, передбачених пунктами 2 і 3 частини першої цієї статті, з моменту офіційного оголошення про це головуючим на пленарному засіданні. Повідомлення про припинення діяльності коаліції публікується в газеті «Голос України» не пізніше ніж через чотири дні після офіційного оголошення про припинення її діяльності.»
Аналіз порядку створення Коаліції демократичних сил та обставин припинення її діяльності, а також процесу формування Антикризової коаліції у Верховній Раді України дозволяє зробити висновок про те, що мали місце суттєві порушення вищезазначених вимог Регламенту Верховної Ради України. По-перше, фракція Соціалістичної партії України вийшла з Коаліції демократичних сил, не повідомивши про це не пізніше, як за десять днів лідерів інших фракцій, які підписали Угоду. По-друге, фракція Соціалістичної партії України порушила термін оголошення на пленарному засіданні парламенту про вихід своєї фракції з Коаліції демократичних сил. По-третє, фракція Соціалістичної партії України не розмістила відповідне повідомлення в газеті «Голос України» (не пізніш як через чотири дні після офіційного оголошення на пленарному засіданні парламенту).
Лише після послідовного дотримання усіх зазначених вимог фракція Соціалістичної партії України мала право на своєму засіданні розглянути питання про свою участь у формуванні іншої коаліції та ухвалити з дотриманням демократичних процедур відповідне рішення. Всупереч зазначеним вимогам Регламенту Верховної Ради України представники фракції Соціалістичної партії України фактично одночасно заявили про вихід з Коаліції демократичних сил та про входження до складу Антикризової коаліції, що стало несподіванкою для інших учасників Коаліції демократичних сил.
Таким чином, зазначені порушення вимог Регламенту Верховної Ради України дають усі підстави для висновку про ще одне порушення порядку створення Антикризової коаліції.
2. Важливо також проаналізувати правомірність посилання Президента України в своєму Указі від 2 квітня 2007 року за № 264 «Про дострокове припинення повноважень Верховної Ради України» на частину 2 ст. 102 Конституції України, відповідно до якої «Президент України є гарантом державного суверенітету, територіальної цілісності України, додержання Конституції України, прав і свобод людини і громадянина». Проголошення Президента України на рівні Основного Закону гарантом додержання Конституції України, закріплює за главою держави цілу низку конституційних механізмів реалізації цієї його функції. Так, відповідно до ст. 106 Конституції України, елементами механізму гарантування дотримання Конституції України з боку Президента України зокрема є: а) право припинити повноваження Верховної Ради України у випадках, передбачених цією Конституцією; б) право зупиняти дію актів Кабінету Міністрів України з мотивів невідповідності цій Конституції з одночасним зверненням до Конституційного Суду України щодо їх неконституційності; в) право скасовувати акти Ради міністрів Автономної Республіки Крим; г) право вето щодо прийнятих Верховною Радою України законів.
Крім того, ефективним засобом гарантування дотримання Конституції України є закріплене ст. 150 Конституції України право Президента України звертатися до Конституційного Суду України з конституційним поданням для вирішення питань про відповідність Конституції України законів та інших правових актів Верховної Ради України.
Однак, оскільки підставою видання Президентом України Указу від 2 квітня 2007 року за № 264 «Про дострокове припинення повноважень Верховної Ради України» стало поширення практики масового поповнення Антикризової коаліції за рахунок індивідуального або групового членства, що суперечить вимогам ч. 6 ст. 83 Конституції України, необхідно з’ясувати, за допомогою яких саме конституційних механізмів Президент України міг виступити гарантом додержання Конституції України в даному випадку, щоб припинити таку неконституційну практику як з боку коаліції в цілому, так і з боку окремих народних депутатів, які заявляли про своє приєднання до коаліції.
Системний аналіз положень Конституції України дозволяє зробити висновок про те, що у Президента України немає жодних передбачених Основним Законом України можливостей для реалізації своєї функції гаранта дотримання Конституції для реагування на зазначені порушення з боку коаліції депутатських фракцій та з боку окремих депутатів, окрім як застосування права достроково припинити повноваження Верховної Ради України. Адже звернутися до Конституційного Суду України з поданням щодо перевірки на предмет конституційності Угоди про створення Антикризової коаліції у Верховній Раді України V скликання Президент України не може, оскільки ця Угода не є правовим актом парламенту, і відповідно до ст. 150 Конституції України, перевірка її на предмет конституційності не відноситься до повноважень Конституційного Суду України.
3. У зв’язку з тим, що Президент України своїм Указом від 2 квітня 2007 року за № 264 «Про дострокове припинення повноважень Верховної Ради України» припинив достроково повноваження Верховної Ради України V скликання, але, незважаючи на даний Указ, Верховна Рада продовжує працювати, важливо також проаналізувати, чи правомірно працює український парламент, починаючи з 2 квітня 2007 року, і чи мають якусь юридичну силу прийняті ним акти.
Ст. 90 Конституції України в частині 1 закріпила загальне правило, відповідно до якого «Повноваження Верховної Ради України припиняються у день відкриття першого засідання Верховної Ради України нового скликання.» Частина 2 ст. 90 встановила, що «Президент України має право достроково припинити повноваження Верховної Ради України...». Формально-логічний аналіз фрази «достроково припинити повноваження» дозволяє зробити висновок про те, що в даному випадку мова йде саме про припинення виконання Верховною Радою України своїх конституційних повноважень, закріплених ст. 85 Конституції, з моменту застосування Президентом України свого конституційного права шляхом видання відповідного Указу. Тобто, якщо частина 1 ст. 90 Конституції України закріпила загальне правило щодо припинення повноважень Верховної Ради України, то частина 2 встановила виключення з цього правила. І сама етимологія слова «достроково» означає «до закінчення встановленого строку».
На підтвердження саме такої позиції можна навести інші норми Основного Закону України, які регулюють порядок виконання повноважень органу, повноваження якого припинено достроково. Зокрема, ст. 112 Конституції України закріплено, що «У разі дострокового припинення повноважень Президента України відповідно до статей 108, 109, 110, 111 цієї Конституції виконання обов’язків Президента України на період до обрання і вступу на пост нового Президента України покладається на голову Верховної Ради України». Відповідно до ч. 5 ст. 115 Конституції України, «Кабінет Міністрів України, який склав повноваження перед новообраною Верховною Радою України або відставку якого прийнято Верховною Радою України, продовжує виконувати свої повноваження до початку роботи новосформованого Кабінету Міністрів України». Більше того, частина 3 ст. 81 Конституції України прямо закріплює, що «Повноваження народного депутата України припиняються достроково також у разі дострокового припинення відповідно до Конституції України повноважень Верховної Ради України – в день відкриття першого засідання Верховної Ради України нового скликання».
Таким чином, Конституція України містить спеціальну норму у всіх випадках, коли після дострокового припинення повноважень того чи іншого органу державної влади він сам продовжує виконувати свої повноваження до початку роботи новосформованого органу, або ці функції покладаються на інший орган державної влади чи посадову особу. У випадку ж дострокового припинення Президентом України повноважень Верховної Ради України, така спеціальна конституційна норма відсутня, з чого можна зробити висновок, що повноваження Верховної Ради України закінчилися в день офіційного оприлюднення Президентом України свого Указу «Про дострокове припинення повноважень Верховної Ради України». Внаслідок цього усі акти, прийняті Верховною Радою України V скликання після 3 квітня 2007 року, не мають жодної юридичної сили.
Також слід звернути увагу на те, що народні депутати України продовжують користуватися усіма своїми правами та гарантіями, закріпленими Конституцією України та Законом України «Про статус народного депутата України» за винятком тих, які безпосередньо пов’язані з повноваженнями Верховної Ради України.
Одночасно слід зазначити, що п. 2 Указу Президента України від 2 квітня 2007 року «Про дострокове припинення повноважень Верховної Ради України» є некоректним, оскільки Президент України не може запропонувати народним депутатам України продовжувати виконувати свої повноваження, що безпосередньо не пов’язані з повноваженнями Верховної Ради України. Адже незалежно від наявності чи відсутності такої «пропозиції» з боку Президента України, народні депутати України продовжують виконувати свої повноваження на підставі 3 ст. 81 Конституції України.
4. Призначення Президентом України позачергових виборів народних депутатів України саме на 27 травня 2007 року повністю відповідає вимогам Конституції України. Відповідно до ч. 2 ст. 77 Конституції України «Позачергові вибори до Верховної Ради України призначаються Президентом України та проводяться в період шістдесяти днів з дня опублікування рішення про дострокове припинення повноважень Верховної Ради України.» Окрім того, пункт 7 ч. 1 ст. 106 Конституції України встановив, що Президент України призначає позачергові вибори до Верховної Ради України у строки, встановлені цією Конституцією України.
Порядок проведення позачергових виборів народних депутатів України визначено розділом ХІ Закону України «Про вибори народних депутатів України» від 7 липня 2005 року. Аналіз положень цього Закону свідчить, що за умови виконання відповідно до вимог ч. 3 ст. 106 Конституції України положень Указу Президента України від 2 квітня 2007 року усіма суб’єктами суспільних відносин, позачергові вибори можуть відбутися у встановлені Конституцією України строки. Більше того, слід зазначити, що відповідно до ч. 2 ст. 8 Основного Закону України, «Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.» Тому будь-які апеляції щодо неможливості проведення позачергових виборів до Верховної Ради України у строки, визначені Президентом України у повній відповідності до Конституції України, є повністю необґрунтованими та непереконливими.
5. Усе вищенаведене дозволяє зробити ще один важливий, на наш погляд, висновок щодо правових оцінок Указу Президента України В.Ющенка від 2 квітня 2007 року за № 264 «Про дострокове припинення повноважень Верховної Ради України» з боку Верховної Ради України, окремих народних депутатів та інших політиків.
Пунктом 6 своєї Постанови №237 від 2 квітня 2007 року «Про запобігання діям, що загрожують конституційному правопорядку, громадському спокою і стабільності в Україні» Верховна Рада України постановила: «Звернути увагу органів державної влади та органів місцевого самоврядування, офіційних друкованих видань, їх посадових і службових осіб на невідворотність юридичної відповідальності у разі недотримання вимог статті 60 Конституції України щодо віддання і виконання явно злочинного розпорядження чи наказу». У зв’язку з цим виникає запитання, чи є хоча б якісь підстави вважати, що зазначений Указ Президента України є явно злочинним? На наш погляд, наведені у цьому аналізі аргументи щонайменше не дозволяють стверджувати, що Президент України, видавши даний Указ, явно вийшов за межі своїх конституційних повноважень і тим самим скоїв злочинне діяння.
А оскільки об’єктивно існують аргументи як на користь визнання Указу Президента України від 2 квітня 2007 року за № 264 таким, що не відповідає Конституції України, так і ті, що свідчать про його повну відповідність Основному Закону України, вважати його явно злочинним, відкрито не виконувати його та публічно закликати до його невиконання іншими суб’єктами не лише необґрунтовано, але, в свою чергу, й злочинно.
Визначення відповідності Указу Президента України Конституції України є виключною прерогативою єдиного органу конституційної юрисдикції в Україні – Конституційного Суду України і не може бути присвоєна жодним іншим органом державної влади чи іншою посадовою особою.
11.04.2007 р.
http://khpg.org/index.php?id=1176384801
Федір Веніславський , м.Харків
Видання 2 квітня 2007 року Президентом України В.Ющенком Указу за № 264 «Про дострокове припинення повноважень Верховної Ради України» викликало цілу низку заяв як з боку політиків, так і з боку правників (у тому числі й з боку автора цього аналізу) про невідповідність зазначеного Указу ст. 90 Конституції України, і, як наслідок, – про його неконституційність. Причому огляд публікацій та заяв у ЗМІ свідчить, що в неконституційності Указу переконана переважна більшість і політиків, і правознавців.
Безперечно і суспільство, і політики, і фахівці мають право вільно висловлювати свою позицію та давати оцінки такому резонансному правовому документу, як цей Указ. Однак, з огляду на неоднозначність в оцінках змісту зазначеного Указу, неприпустимими є категоричні заяви про його явну неконституційність. Адже, з одного боку, це можна розцінювати як тиск на Конституційний Суд України, за яким Конституцією України закріплено виключне право виносити рішення щодо конституційності правових актів Президента України, а з другого боку – будь-які перестороги та зауваження щодо змісту зазначеного Указу глави держави, будь-які сумніви щодо його конституційності нікого не позбавляють від конституційного обов’язку виконувати Указ Президента України, чи, більше того, публічно закликати до його невиконання. До моменту прийняття Конституційним Судом України рішення щодо конституційності Указу Президента України від 2 квітня 2007 року, цей Указ є обов’язковим до виконання на території України відповідно до ч. 3 ст. 106 Конституції України. Факт звернення до Конституційного Суду України народних депутатів України з конституційним поданням щодо перевірки акта Президента України на предмет відповідності Конституції України не зупиняє його дію.
У зв’язку з вищезазначеним вважаємо за необхідне здійснити неупереджений, суто формальний конституційно-правовий аналіз зазначеного Указу Президента України саме на предмет його відповідності вимогам Конституції України, тобто спрогнозувати можливі аргументи, які можуть бути покладені в основу рішення Конституційного Суду України у справі щодо конституційності Указу Президента України за № 264 «Про дострокове припинення повноважень Верховної Ради України».
1. Як свідчить текст Указу Президента України В.Ющенка від 2 квітня 2007 р. № 264 «Про дострокове припинення повноважень Верховної Ради України» підставою для його видання стало ігнорування більшістю у Верховній Раді України конституційних вимог щодо формування коаліції депутатських фракцій, що проявилося в поширенні неконституційної практики масового поповнення її складу на засадах індивідуального або групового членства, всупереч вимогам ст. 83 Конституції України.
Аналіз положень ст. 83 Основного Закону України дозволяє зробити висновок, про те, що зазначене в Указі твердження Президента України є повністю обґрунтованим. Правові основи та процедури формування, а також припинення діяльності коаліції депутатських фракцій у Верховній Раді України, визначено Конституцією України (стаття 83) та Регламентом Верховної Ради України (глава 12). Відповідно до частини 6 статті 83 Конституції України, «за результатами виборів і на основі узгодження політичних позицій формується коаліція депутатських фракцій». Відповідно до частини 1 статті 61 Регламенту Верховної Ради України, «Коаліція депутатських фракцій у Верховній Раді (далі – коаліція) – це добровільне об’єднання депутатських фракцій, яке формується у Верховній Раді за результатами виборів і на основі узгодження політичних позицій. До складу коаліції входить більшість народних депутатів від конституційного складу Верховної Ради.» «Коаліція формується депутатськими фракціями, утвореними в порядку, встановленому цим Регламентом» (частина 2 статті 61 Регламенту).
Зазначені норми однозначно визначають, що суб’єктами формування коаліції депутатських фракцій є саме депутатські фракції, а не окремі народні депутати України. Разом з тим, аналіз тексту Угоди про створення Антикризової коаліції у Верховній Раді України V скликання між фракцією Партії регіонів, фракцією Соціалістичної партії України та фракцією Комуністичної партії України від 7 липня 2006 року свідчить, що окрім народних депутатів, які є членами цих фракцій, зазначену коаліційну угоду підписали окремі народні депутати, які входять до фракцій політичної партії «Наша Україна» та виборчого блоку Юлії Тимошенко. Причому, народні депутати України від депутатської фракції блоку «Наша Україна» Волков О.А. та Заплатинський В.М. підписали Угоду про створення Антикризової коаліції саме 7 липня 2006 року, а народний депутат України від депутатської фракції «Блок Юлії Тимошенко» Зубик В.В. – 10 липня 2006 року.
У зв’язку з зазначеним виникає цілком логічне запитання: чи було дотримано встановленої ст. 83 Конституції України процедури утворення коаліції депутатських фракцій у Верховній Раді України? На наш погляд, на це запитання можливі два варіанти відповіді:
1) Якщо Угоду про створення Антикризової коаліції у Верховній Раді України V скликання від 7 липня 2006 року окрім визначених Основним Законом України суб’єктів –депутатських фракцій – фракції Партії регіонів, фракції Соціалістичної партії України та фракції Комуністичної партії України підписали також неналежні суб’єкти – народні депутати від депутатської фракції блоку «Наша Україна», то лише їх підписи мають визнаватися недійсними, і, відповідно, це жодним чином не може ставити під сумнів легітимність Антикризової коаліції в цілому. Разом з тим, в даному випадку слід враховувати вимоги ч. 2 ст. 19 Конституції України, відповідно до якої, «Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України». На наш погляд, це конституційне положення повною мірою поширюється і на депутатські фракції у Верховній Раді України, як органи Верховної Ради України, і на народних депутатів України. Тому підписання коаліційної угоди окремими депутатами від депутатської фракції блоку «Наша Україна» можна розцінювати як їх дії всупереч вимогам Конституції України.
2) Юридичний факт підписання Угоди про створення Антикризової коаліції у Верховній Раді України V скликання від 7 липня 2006 року щонайменше двома неналежними суб’єктами – народними депутатами від депутатської фракції блоку «Наша Україна», тягне за собою визнання нелегітимною зазначеної Угоди в цілому. Адже підписання коаліційної угоди неналежними суб’єктами є прямим та однозначним порушенням вимог частини 6 ст. 83 Конституції України.
Тобто 7 липня 2006 року при підписанні Угоди про створення Антикризової коаліції мало місце порушення встановленої частиною 6 ст. 83 Конституції України процедури утворення коаліції депутатських фракцій у Верховній Раді України, або, іншими словами, коаліцію депутатських фракцій було сформовано, але з порушенням вимог ст. 83 Конституції України, що є однією з передбачених п. 1 ч. 2 ст. 90 Конституції України підстав для застосування Президентом України свого конституційного права достроково припинити повноваження Верховної Ради України.
Пунктом 1 частини 2 статті 90 Конституції України, встановлено, що Президент України має право достроково припинити повноваження Верховної Ради України, якщо: 1) протягом місяця не сформовано коаліцію депутатських фракцій відповідно до статті 83 цієї Конституції. Аналіз цієї норми Основного Закону України дозволяє зробити висновок, що підставою для її застосування з боку Президента України є наявність в сукупності двох необхідних передумов: 1) формування протягом одного місяця у Верховній Раді України коаліції депутатських фракцій; і 2) формування коаліції депутатських фракцій відповідно до статті 83 цієї Конституції. А як вже було зазначено, Антикризову коаліцію у Верховній Раді України V скликання, було сформовано протягом одного місяця але з порушенням вимог статті 83 Конституції України.
Вищенаведене дає підстави стверджувати, що, починаючи з 7 липня 2006 року і до моменту підписання Президентом України В.Ющенком Указу за № 264 «Про дострокове припинення повноважень Верховної Ради України», існувала передбачена п. 1 ч. 2 ст. 90 Конституції України підстава для дострокового припинення Президентом України повноважень Верховної Ради України.
При цьому слід зазначити, що ні ст. 90, ні ст. 106 Конституції України не встановлюють жодних термінів, протягом яких Президент України, при наявності передбачених Конституцією України підстав для дострокового припинення повноважень Верховної Ради України, має застосувати це своє конституційне право і достроково припинити повноваження Верховної Ради України.
Також Конституція України не ставить в жодну залежність конституційне право Президента України, закріплене п. 1 ч. 2 ст. 90 Основного Закону, достроково припинити повноваження Верховної Ради України від факту внесення ним до Верховної Ради України запропонованої Антикризовою коаліцією кандидатури на посаду Прем’єр-міністра України. Тому можливі посилання опонентів на зазначений факт – тобто на внесення Президентом України до Верховної Ради України кандидатури В.Януковича, запропонованої Антикризовою коаліцією на посаду Прем’єр-міністра України, як на підтвердження визнання з боку Президента України легітимності утворення Антикризової коаліції не має жодних юридичних наслідків і не може бути враховане при винесенні Конституційним Судом України рішення з цієї справи.
Окремо слід звернути увагу на ще одне порушення, що мало місце в процесі утворення Антикризової коаліції у Верховній Раді України 7 липня 2006 року. Відповідно до частини 9 ст. 83 Конституції України «Засади формування, організації діяльності та припинення діяльності коаліції депутатських фракцій у Верховній Раді України встановлюються Конституцією України та Регламентом Верховної Ради України».
Відповідно до частини 2 ст. 65 Регламенту Верховної Ради України «Депутатська фракція має право в будь-який час вийти зі складу коаліції, попередивши про це письмовою заявою керівників інших депутатських фракцій, які входять до коаліції, не менше ніж за десять днів до дати виходу. Протягом зазначеного строку така депутатська фракція в будь-який час має право в письмовій формі відкликати свою заяву. Якщо депутатська фракція не відкликала своєї заяви, головуючий на першому після закінчення десятиденного строку пленарному засіданні оголошує про вихід депутатської фракції з коаліції».
Частина 4 ст. 65 Регламенту Верховної Ради України встановлює, що «Не пізніш, як через чотири дні після приєднання депутатської фракції до коаліції, виходу чи виключення депутатської фракції з коаліції або укладення коаліцією у новому складі нового тексту коаліційної угоди про це робиться повідомлення головуючим на пленарному засіданні. В цей же строк зазначене повідомлення публікується у газеті «Голос України» відповідно разом з персональним складом депутатської фракції, яка вийшла чи виключена із складу коаліції, або персональним збільшеним складом коаліції і новим текстом коаліційної угоди.»
Відповідно до частини 2 ст. 66 Регламенту Верховної Ради України «Діяльність коаліції вважається припиненою у випадках, передбачених пунктами 2 і 3 частини першої цієї статті, з моменту офіційного оголошення про це головуючим на пленарному засіданні. Повідомлення про припинення діяльності коаліції публікується в газеті «Голос України» не пізніше ніж через чотири дні після офіційного оголошення про припинення її діяльності.»
Аналіз порядку створення Коаліції демократичних сил та обставин припинення її діяльності, а також процесу формування Антикризової коаліції у Верховній Раді України дозволяє зробити висновок про те, що мали місце суттєві порушення вищезазначених вимог Регламенту Верховної Ради України. По-перше, фракція Соціалістичної партії України вийшла з Коаліції демократичних сил, не повідомивши про це не пізніше, як за десять днів лідерів інших фракцій, які підписали Угоду. По-друге, фракція Соціалістичної партії України порушила термін оголошення на пленарному засіданні парламенту про вихід своєї фракції з Коаліції демократичних сил. По-третє, фракція Соціалістичної партії України не розмістила відповідне повідомлення в газеті «Голос України» (не пізніш як через чотири дні після офіційного оголошення на пленарному засіданні парламенту).
Лише після послідовного дотримання усіх зазначених вимог фракція Соціалістичної партії України мала право на своєму засіданні розглянути питання про свою участь у формуванні іншої коаліції та ухвалити з дотриманням демократичних процедур відповідне рішення. Всупереч зазначеним вимогам Регламенту Верховної Ради України представники фракції Соціалістичної партії України фактично одночасно заявили про вихід з Коаліції демократичних сил та про входження до складу Антикризової коаліції, що стало несподіванкою для інших учасників Коаліції демократичних сил.
Таким чином, зазначені порушення вимог Регламенту Верховної Ради України дають усі підстави для висновку про ще одне порушення порядку створення Антикризової коаліції.
2. Важливо також проаналізувати правомірність посилання Президента України в своєму Указі від 2 квітня 2007 року за № 264 «Про дострокове припинення повноважень Верховної Ради України» на частину 2 ст. 102 Конституції України, відповідно до якої «Президент України є гарантом державного суверенітету, територіальної цілісності України, додержання Конституції України, прав і свобод людини і громадянина». Проголошення Президента України на рівні Основного Закону гарантом додержання Конституції України, закріплює за главою держави цілу низку конституційних механізмів реалізації цієї його функції. Так, відповідно до ст. 106 Конституції України, елементами механізму гарантування дотримання Конституції України з боку Президента України зокрема є: а) право припинити повноваження Верховної Ради України у випадках, передбачених цією Конституцією; б) право зупиняти дію актів Кабінету Міністрів України з мотивів невідповідності цій Конституції з одночасним зверненням до Конституційного Суду України щодо їх неконституційності; в) право скасовувати акти Ради міністрів Автономної Республіки Крим; г) право вето щодо прийнятих Верховною Радою України законів.
Крім того, ефективним засобом гарантування дотримання Конституції України є закріплене ст. 150 Конституції України право Президента України звертатися до Конституційного Суду України з конституційним поданням для вирішення питань про відповідність Конституції України законів та інших правових актів Верховної Ради України.
Однак, оскільки підставою видання Президентом України Указу від 2 квітня 2007 року за № 264 «Про дострокове припинення повноважень Верховної Ради України» стало поширення практики масового поповнення Антикризової коаліції за рахунок індивідуального або групового членства, що суперечить вимогам ч. 6 ст. 83 Конституції України, необхідно з’ясувати, за допомогою яких саме конституційних механізмів Президент України міг виступити гарантом додержання Конституції України в даному випадку, щоб припинити таку неконституційну практику як з боку коаліції в цілому, так і з боку окремих народних депутатів, які заявляли про своє приєднання до коаліції.
Системний аналіз положень Конституції України дозволяє зробити висновок про те, що у Президента України немає жодних передбачених Основним Законом України можливостей для реалізації своєї функції гаранта дотримання Конституції для реагування на зазначені порушення з боку коаліції депутатських фракцій та з боку окремих депутатів, окрім як застосування права достроково припинити повноваження Верховної Ради України. Адже звернутися до Конституційного Суду України з поданням щодо перевірки на предмет конституційності Угоди про створення Антикризової коаліції у Верховній Раді України V скликання Президент України не може, оскільки ця Угода не є правовим актом парламенту, і відповідно до ст. 150 Конституції України, перевірка її на предмет конституційності не відноситься до повноважень Конституційного Суду України.
3. У зв’язку з тим, що Президент України своїм Указом від 2 квітня 2007 року за № 264 «Про дострокове припинення повноважень Верховної Ради України» припинив достроково повноваження Верховної Ради України V скликання, але, незважаючи на даний Указ, Верховна Рада продовжує працювати, важливо також проаналізувати, чи правомірно працює український парламент, починаючи з 2 квітня 2007 року, і чи мають якусь юридичну силу прийняті ним акти.
Ст. 90 Конституції України в частині 1 закріпила загальне правило, відповідно до якого «Повноваження Верховної Ради України припиняються у день відкриття першого засідання Верховної Ради України нового скликання.» Частина 2 ст. 90 встановила, що «Президент України має право достроково припинити повноваження Верховної Ради України...». Формально-логічний аналіз фрази «достроково припинити повноваження» дозволяє зробити висновок про те, що в даному випадку мова йде саме про припинення виконання Верховною Радою України своїх конституційних повноважень, закріплених ст. 85 Конституції, з моменту застосування Президентом України свого конституційного права шляхом видання відповідного Указу. Тобто, якщо частина 1 ст. 90 Конституції України закріпила загальне правило щодо припинення повноважень Верховної Ради України, то частина 2 встановила виключення з цього правила. І сама етимологія слова «достроково» означає «до закінчення встановленого строку».
На підтвердження саме такої позиції можна навести інші норми Основного Закону України, які регулюють порядок виконання повноважень органу, повноваження якого припинено достроково. Зокрема, ст. 112 Конституції України закріплено, що «У разі дострокового припинення повноважень Президента України відповідно до статей 108, 109, 110, 111 цієї Конституції виконання обов’язків Президента України на період до обрання і вступу на пост нового Президента України покладається на голову Верховної Ради України». Відповідно до ч. 5 ст. 115 Конституції України, «Кабінет Міністрів України, який склав повноваження перед новообраною Верховною Радою України або відставку якого прийнято Верховною Радою України, продовжує виконувати свої повноваження до початку роботи новосформованого Кабінету Міністрів України». Більше того, частина 3 ст. 81 Конституції України прямо закріплює, що «Повноваження народного депутата України припиняються достроково також у разі дострокового припинення відповідно до Конституції України повноважень Верховної Ради України – в день відкриття першого засідання Верховної Ради України нового скликання».
Таким чином, Конституція України містить спеціальну норму у всіх випадках, коли після дострокового припинення повноважень того чи іншого органу державної влади він сам продовжує виконувати свої повноваження до початку роботи новосформованого органу, або ці функції покладаються на інший орган державної влади чи посадову особу. У випадку ж дострокового припинення Президентом України повноважень Верховної Ради України, така спеціальна конституційна норма відсутня, з чого можна зробити висновок, що повноваження Верховної Ради України закінчилися в день офіційного оприлюднення Президентом України свого Указу «Про дострокове припинення повноважень Верховної Ради України». Внаслідок цього усі акти, прийняті Верховною Радою України V скликання після 3 квітня 2007 року, не мають жодної юридичної сили.
Також слід звернути увагу на те, що народні депутати України продовжують користуватися усіма своїми правами та гарантіями, закріпленими Конституцією України та Законом України «Про статус народного депутата України» за винятком тих, які безпосередньо пов’язані з повноваженнями Верховної Ради України.
Одночасно слід зазначити, що п. 2 Указу Президента України від 2 квітня 2007 року «Про дострокове припинення повноважень Верховної Ради України» є некоректним, оскільки Президент України не може запропонувати народним депутатам України продовжувати виконувати свої повноваження, що безпосередньо не пов’язані з повноваженнями Верховної Ради України. Адже незалежно від наявності чи відсутності такої «пропозиції» з боку Президента України, народні депутати України продовжують виконувати свої повноваження на підставі 3 ст. 81 Конституції України.
4. Призначення Президентом України позачергових виборів народних депутатів України саме на 27 травня 2007 року повністю відповідає вимогам Конституції України. Відповідно до ч. 2 ст. 77 Конституції України «Позачергові вибори до Верховної Ради України призначаються Президентом України та проводяться в період шістдесяти днів з дня опублікування рішення про дострокове припинення повноважень Верховної Ради України.» Окрім того, пункт 7 ч. 1 ст. 106 Конституції України встановив, що Президент України призначає позачергові вибори до Верховної Ради України у строки, встановлені цією Конституцією України.
Порядок проведення позачергових виборів народних депутатів України визначено розділом ХІ Закону України «Про вибори народних депутатів України» від 7 липня 2005 року. Аналіз положень цього Закону свідчить, що за умови виконання відповідно до вимог ч. 3 ст. 106 Конституції України положень Указу Президента України від 2 квітня 2007 року усіма суб’єктами суспільних відносин, позачергові вибори можуть відбутися у встановлені Конституцією України строки. Більше того, слід зазначити, що відповідно до ч. 2 ст. 8 Основного Закону України, «Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.» Тому будь-які апеляції щодо неможливості проведення позачергових виборів до Верховної Ради України у строки, визначені Президентом України у повній відповідності до Конституції України, є повністю необґрунтованими та непереконливими.
5. Усе вищенаведене дозволяє зробити ще один важливий, на наш погляд, висновок щодо правових оцінок Указу Президента України В.Ющенка від 2 квітня 2007 року за № 264 «Про дострокове припинення повноважень Верховної Ради України» з боку Верховної Ради України, окремих народних депутатів та інших політиків.
Пунктом 6 своєї Постанови №237 від 2 квітня 2007 року «Про запобігання діям, що загрожують конституційному правопорядку, громадському спокою і стабільності в Україні» Верховна Рада України постановила: «Звернути увагу органів державної влади та органів місцевого самоврядування, офіційних друкованих видань, їх посадових і службових осіб на невідворотність юридичної відповідальності у разі недотримання вимог статті 60 Конституції України щодо віддання і виконання явно злочинного розпорядження чи наказу». У зв’язку з цим виникає запитання, чи є хоча б якісь підстави вважати, що зазначений Указ Президента України є явно злочинним? На наш погляд, наведені у цьому аналізі аргументи щонайменше не дозволяють стверджувати, що Президент України, видавши даний Указ, явно вийшов за межі своїх конституційних повноважень і тим самим скоїв злочинне діяння.
А оскільки об’єктивно існують аргументи як на користь визнання Указу Президента України від 2 квітня 2007 року за № 264 таким, що не відповідає Конституції України, так і ті, що свідчать про його повну відповідність Основному Закону України, вважати його явно злочинним, відкрито не виконувати його та публічно закликати до його невиконання іншими суб’єктами не лише необґрунтовано, але, в свою чергу, й злочинно.
Визначення відповідності Указу Президента України Конституції України є виключною прерогативою єдиного органу конституційної юрисдикції в Україні – Конституційного Суду України і не може бути присвоєна жодним іншим органом державної влади чи іншою посадовою особою.
11.04.2007 р.
http://khpg.org/index.php?id=1176384801
Відповіді
2007.04.12 | igorg
На жаль Президент та правники надто довго не зважали
на багато зазначених "фокусів". Що зрештою і призвело до краю. Та краще вже пізніше ніж коли пізно чи ніколи. Очевидно, що це вже питання зовсім не правове, а суто політичне.2007.04.12 | Faargenwelsh
я не розумію одного :
нехай всі викладені в статті аргументи є правильними і коаліція утворена з порушенням конституції. хто саме може і/або має повноваження це констатувати?тут, у ВФ, не далі як декілька днів тому всі погоджувалися з тим, що поки, скажімо, рішення суду не є скасоване у встановленому законом порядку, то його треба виконувати, яким би безглуздим воно не було. причому це стосується всіх правочинів взагалі. так ось є серія правочинів, якими було утворено коаліцію, та якими до неї ніби-то приєднувалися окремі депутати.
яка б не була безглуздість чи нелегітимність цих правочинів, мені незрозуміло, чому вони можуть вважатися нелегітимнимидо того, як це встановив суд. в цьому відношенні, хоч би скільки разів президент не був правий по суті (що, до речі, далеко не очевино), указ, на мою думку, явно нехтує процедурними моментами.
хтось може спростувати цю аргументацію?
2007.04.12 | igorg
Ну про які процедурні моменти тут взагалі можна говорити,
якщо в основі своїй нищиться сама суть права і судочинства. Хто і де зараз зважає на оті процедурні моменти? Де вони? І хто заставить їх дотримуватися? Де ті механізми. Кожна сила підспудно вважає, що відсутність процедур саме їй дає перевагиНаразі вибори є прецидентом і механізмом, що здатний таки хоч трохи вправити мізки (стільки бабла в пусту витрачено на підкупи депутатів) і заставити шукати цивілізовані рамки суперництва у політиці.
2007.04.12 | дідусь
Re: Конституційно-правовий аналіз Указу Президента від 2 квітня 2007
Федір Веніславський пише:> Аналіз положень ст. 83 Основного Закону України дозволяє зробити висновок, про те, що зазначене в Указі твердження Президента України є повністю обґрунтованим.
Не дозволяє - якщо аналізувати, а не тлумачити на свій лад норми права, як це здійснено в цій статті.
> Зазначені норми однозначно визначають, що суб’єктами формування коаліції депутатських фракцій є саме депутатські фракції,...
А що, в угоді написано - "ми "договарівающієся сторони" - соціалістична партія, партія регіонів, компартія, депутат волков, заплатинський" і т.д.?
Чи Конституція і регламент забороняють вступати до коаліції окремим депутатам із інших фракцій?
Тут фіфті-фіфті. Прямої заборони немає, та й формально коаліція укладалась - як угода фракцій, а те що її забажали підписати і окремі депутати із інших фракцій, так закон такої заборони не містить, а враховуючи, що фракційних депутатів цілком хватало для створення коаліції - то які підстави сумніватись, що створена коаліція фракцій - до якої просто примкнули депутати з інших фракцій, що не заборонено.
>Разом з тим, аналіз тексту Угоди про створення Антикризової коаліції у Верховній Раді України V скликання між фракцією Партії регіонів, фракцією Соціалістичної партії України та фракцією Комуністичної партії України від 7 липня 2006 року свідчить, що окрім народних депутатів, які є членами цих фракцій, зазначену коаліційну угоду підписали
Підписали чи створили - це різні речі. адже є засновники підприємства і ті хто потім стали членами відповідного товариства?
> 1) Якщо Угоду про створення Антикризової коаліції у Верховній Раді України V скликання від 7 липня 2006 року окрім визначених Основним Законом України суб’єктів –депутатських фракцій – фракції Партії регіонів, фракції Соціалістичної партії України та фракції Комуністичної партії України підписали також неналежні суб’єкти – народні депутати від депутатської фракції блоку «Наша Україна», то лише їх підписи мають визнаватися недійсними, і, відповідно, це жодним чином не може ставити під сумнів легітимність Антикризової коаліції в цілому. Разом з тим, в даному випадку слід враховувати вимоги ч. 2 ст. 19 Конституції України, відповідно до якої, «Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України». На наш погляд, це конституційне положення повною мірою поширюється і на депутатські фракції у Верховній Раді України, як органи Верховної Ради України, і на народних депутатів України.
Тут питання колізійне - органами ВР - перш за все, є комісії ВР, а не фракції. Фракція не є юридичною особою, не видає документів розпорядчого характеру, навіть законопроекти процедурно розглядаються у комісіях. Тому тут питання далеко не однозначне.
> Тому підписання коаліційної угоди окремими депутатами від депутатської фракції блоку «Наша Україна» можна розцінювати як їх дії всупереч вимогам Конституції України.
Ще раз - створили (а саме про це йдеться у 83-й) чи підписали - як там в угоді, бо я її чесно кажжучи не читав.
> 2) Юридичний факт підписання Угоди про створення Антикризової коаліції у Верховній Раді України V скликання від 7 липня 2006 року щонайменше двома неналежними суб’єктами – народними депутатами від депутатської фракції блоку «Наша Україна», тягне за собою визнання нелегітимною зазначеної Угоди в цілому. Адже підписання коаліційної угоди неналежними суб’єктами є прямим та однозначним порушенням вимог частини 6 ст. 83 Конституції України.
І ще раз - створили чи лише підписали?
>
> Тобто 7 липня 2006 року при підписанні Угоди про створення Антикризової коаліції мало місце порушення встановленої частиною 6 ст. 83 Конституції України процедури утворення коаліції депутатських фракцій у Верховній Раді України, або, іншими словами, коаліцію депутатських фракцій було сформовано, але з порушенням вимог ст. 83
Значить ви визнаєте все ж, що коаліцію (і саме депутатських фракцій) було все ж створено? А тепер назвіть норму закону, яка дозволяє визнати допущені порушення достатньо суттєвими, щоб скасувати?
І не треба у своєму аналізі виходити з позиції - що Президенту можна все, що не заборонено (не обмежено) конституціє., а іншим - лише те, що прямо дозволено нею.
2007.04.12 | 123
Re: Конституційно-правовий аналіз Указу Президента від 2 квітня
дідусь пише:> > Зазначені норми однозначно визначають, що суб’єктами формування коаліції депутатських фракцій є саме депутатські фракції,...
> А що, в угоді написано - "ми "договарівающієся сторони" - соціалістична партія, партія регіонів, компартія, депутат волков, заплатинський" і т.д.?
> Чи Конституція і регламент забороняють вступати до коаліції окремим депутатам із інших фракцій?
> Тут фіфті-фіфті. Прямої заборони немає, та й формально коаліція укладалась - як угода фракцій, а те що її забажали підписати і окремі депутати із інших фракцій, так закон такої заборони не містить, а враховуючи, що фракційних депутатів цілком хватало для створення коаліції - то які підстави сумніватись, що створена коаліція фракцій - до якої просто примкнули депутати з інших фракцій, що не заборонено.
На мою думку, тут не фіфті-фіфті, а чікі-пукі
Але Президент не посилається на неконституційність утворення АКК як на підставу для розпуску Парламенту
> > 1) Якщо Угоду про створення Антикризової коаліції у Верховній Раді України V скликання від 7 липня 2006 року окрім визначених Основним Законом України суб’єктів –депутатських фракцій – фракції Партії регіонів, фракції Соціалістичної партії України та фракції Комуністичної партії України підписали також неналежні суб’єкти – народні депутати від депутатської фракції блоку «Наша Україна», то лише їх підписи мають визнаватися недійсними, і, відповідно, це жодним чином не може ставити під сумнів легітимність Антикризової коаліції в цілому. Разом з тим, в даному випадку слід враховувати вимоги ч. 2 ст. 19 Конституції України, відповідно до якої, «Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України». На наш погляд, це конституційне положення повною мірою поширюється і на депутатські фракції у Верховній Раді України, як органи Верховної Ради України, і на народних депутатів України.
>
>
> Тут питання колізійне - органами ВР - перш за все, є комісії ВР, а не фракції. Фракція не є юридичною особою, не видає документів розпорядчого характеру, навіть законопроекти процедурно розглядаються у комісіях. Тому тут питання далеко не однозначне.
Чому Ви про фракції кажете? Тут треба казати про окремих депутатів. Фракції ставили підписи точно правильно - а дискутується, чи правильно чинили окремі депутати.
Депутати, мабуть, є посадовими особами. Ну нехай вони чинили неправильно, порушували Конституцію - коли підписували АКК. І що з того? На правильність утворення АКК не впливає. А як такий факт порушенням депутатом Конституції ніяких підстав не для чого не дає. Якби це було підставою для розпуску - так які проблеми, вони ж постійно порушують Конституцію. Взяти хоча б особисте голосування, якого нема й близько.
> > Тому підписання коаліційної угоди окремими депутатами від депутатської фракції блоку «Наша Україна» можна розцінювати як їх дії всупереч вимогам Конституції України.
>
>
> Ще раз - створили (а саме про це йдеться у 83-й) чи підписали - як там в угоді, бо я її чесно кажжучи не читав.
А якщо і всупереч Конституції діяли - то що? Це вони постійно роблять.
> > 2) Юридичний факт підписання Угоди про створення Антикризової коаліції у Верховній Раді України V скликання від 7 липня 2006 року щонайменше двома неналежними суб’єктами – народними депутатами від депутатської фракції блоку «Наша Україна», тягне за собою визнання нелегітимною зазначеної Угоди в цілому. Адже підписання коаліційної угоди неналежними суб’єктами є прямим та однозначним порушенням вимог частини 6 ст. 83 Конституції України.
Цей момент зовсім неочевидний. Підписання угоди неналежними суб*єктами не означає, що угода не підписана належними суб*єктами. Підписана. І тому її визнавати "нелегітимною" я підстав не бачу. Ще раз - необхідна і достатня умова "легітимності" угоди є одна, і вона дотримана однозначно:
У Верховній Раді України за результатами виборів і на основі узгодження політичних позицій формується коаліція депутатських фракцій, до складу якої входить більшість народних депутатів України від конституційного складу Верховної Ради України.
2007.04.12 | igorg
Не пересмикуйте. Нова система виборів якраз і була
створена для того, щоб не було перекупу окремих депутатів. Щоб ВР була структурована. Щоб обмежити число договірних сторін. З іншого боку, як виявилося, це значно спростило торги2007.04.12 | дідусь
Re: Не пересмикуйте. Нова система виборів якраз і була
igorg пише:> створена для того, щоб не було перекупу окремих депутатів. Щоб ВР була структурована. Щоб обмежити число договірних сторін.
Це ваше розуміння (мождиво й правильне). але воно не норма закону, а тому розпускати ВР, з підстав "філософського бачення" неприпустимо.
> З іншого боку, як виявилося, це значно спростило торги
А це вже ваше пересмикування, - візміть попередні Верховні ради і чисто математично прорахуйте кількість переходів по фракціях депутатів тоді і виходів зараз і ви побачте, що тоді депутати "скупались і перекупались" куди частіше.
Так що пропорціоналка таки виконала зазначену вами функцію.
І хоча ще до досконалості далеко, але пересмикувати не треба, що зараз стало простіше.
2007.04.14 | igorg
Справа в тому, що тлумачити норми закону має право
Верховний суд, а Конституцію конституційний. Скажімо чесно, що офіційне тлумачення просто відсутнє, його ніхто не давав. Сторони розраховували, що за відсутності офіційного тлумачення закон можна тлумачити довільно. Або тлумачення буде зроблено відповідно до ситуації і інтересів. Результат за таких умов відомий - перемагає не право а сила. Тоді повернімося назад і подивіться, а хто ж робив так, що тлумечень не було?А взагалі який сенс говорити взагалі про законність, а тим більше про дотримання процедурних моментів, якщо структури влади елементарно корумповані тотально. Депутати, судді, чиновники. За руку не зловили і не зловлять, звісно. Але цілком очевидні наслідки корумпованості. З цим здається ніхто не стане сперечатися?
Як на мене йде боротьба двох принципово протилежних ідеологій, світоглядів, які ніколи спільно співіснувати не зможуть принципово. Яких саме я думаю також усім зрозуміло. Питання лише в тому яка з них переможе і визначить подальшу долю України принаймні років на 50-80. За відсутності гостроти боротьби корупція перестане бути потужним засобом, а стане перешкодою для реалізації владних функцій. Тому її швиденько знизять до прийнятного рівня.
Принципово в тоталітарних структурах рівень корупції значно вищий ніж в демократичних. Причина проста - там завжди існує прихована внутрішня боротьба між різними групами. Ставки дуже високі, інших варіантів самовияву (легальних) немає. Тому це продовжується але вже на внутрішньому рівні, у більш дрібних питаннях.
Мене радує, що в демсил переважає нове, молоде покоління, на противагу тоталітарщикам, вік яких в основному за 50-60. Це суттєвий момент за яким фактор часу грає на демсили.
Взагалі, якщо говорити про переваги й недоліки демократів й тоталітарщиків то очевидно, що тоталітарні мають значну перевагу за умов відсутності діючого правового поля й законності. Це їх стихія. Тому й маючи 35% підтримки можуть фактично домінувати над іншими. Аналог військової організації. Більше того такі структури здатні швидко вирішити ряд стратегічних питань. Одна біда - хтось має гнити в казармах і окопах, тягнути ногу на плацу
ПОДОБАЄТЬСЯ? Проблема в тому, що ні я ні мої діти так не зможуть. Генетично.
2007.04.12 | Hoja_Nasreddin
Re: Не пересмикуйте. Нова система виборів якраз і була
>створена для того, щоб не було перекупу окремих депутатів.Боюся, що все значно прозаїчніше. Саме такі закони про вибори (як парлментські так і президентські) писали в НУ, а конкретно, Ключковський. Писалося весь час маючи в голові Ющенка та Нашу Україну. Пригадайте, як проштовхували політреформу і не втистачило 6!!! голосів. Хоча було все "на мазі". Не думаю, що тут обійшлося без мішків з грішми. Більше того, коли ще Кучма був на коні, то НУ виступала скорше за парламентську республіку (принаймні за значні обмеження повноважень президента - бо йшлося про конкретну особу - Кучму). Між іншим, в тих парламентах переходів було більше, але вони здебільшого були локально-безсистемні. Тобто ніхто не ставив собі за мету сколотити 300 голосів (Кучма просто би не дозволив, основні грошові мішки були або його родичі або залежні від нього люди).
>Щоб ВР була структурована. Щоб обмежити число договірних сторін.
Так говорили чи проголошували. Але напевне елементарно копіювали системи з інших країн. Чи вже тоді знали, для чого саме закриті списки, чи то відчули й використали пізніше - біс його знає. Але ніхто ж нікого не перекуповує в нормальних країнах (принаймні про це не чути).
>З іншого боку, як виявилося, це значно спростило торги . Можливо саме для того це й було сотворено.
Коли Ахмєтов пішов на вибори, то стало ясно що він порахував скільки що коштує та майбутні прибутки (і неминучі витрати). І не прорахувався. А список розцінок попередніх переходів він мав. Для СПУ він піднімав ціну очевидно доти, доки "вдарили по руках". І дав би більше і значно більше, бо вигідно. Він сильно хвилювався, коли дійшло до призначення прем'єра Януковича. Здається вперше, він застосував шантаж у відкриту (газета Сегодня та натяк на публікацію компромату на Ющенка), а потім цей марш-кидок Київ-Москва-Київ Бойка, і та заповітна папка. Цілком можливо, що викладено круглу суму за цю папку.
2007.04.13 | ГайдиДоБайди
Re: Допоки по ЗМІ лише анальні замовлення
Про інше тяжко казати.Уже як "експерти" розглядають. У Конституції написано
А де написано та що Конституція складається з розділів, чимсь не цікавить, бо, гадаю, це не підмет замовлення.
Твереза людина мала б додуматися, що в розділі про Верховну Раду не викладають уповноваження презтидента.
А саме стаття 90, на яку Мороз підло наголошує, розміщено в розділі ВР.
Тому вийде, що в статті 90 не мова про право президента, а на президента накладено обов'язок, у разі, коли вибори не довели до працездатности ВР. Звідки, усі точки, які заторкають дострокове припинення ВР у статті 90, вони стосуються до розпочинання діяльности нового скликання.
Тому також в Указі президента не згадують статтю 90, на яку покликається Мороз. Та цілковито неписьменно від Мороза, говорячи про уповноваження президента, коли він при цьому покликається на розділ ВР у Конституції.
Тут немає розходження поміж духом і словом К.
Одинока різниця тут, що Л. Кучма вийшов з погляду душмана, російського намісника, а Ющенко з народовладних засад. Відповідно зловживав Кучма КС, як це тепер старається Мороз.
2007.04.14 | Slavix
Дякую! Хоч один цікавий "пропрезидентський" аналіз!
Федір Веніславський пише:>
> Видання 2 квітня 2007 року Президентом України В.Ющенком Указу за № 264 «Про дострокове припинення повноважень Верховної Ради України» викликало цілу низку заяв як з боку політиків, так і з боку правників (у тому числі й з боку автора цього аналізу) про невідповідність зазначеного Указу ст. 90 Конституції України, і, як наслідок, – про його неконституційність. Причому огляд публікацій та заяв у ЗМІ свідчить, що в неконституційності Указу переконана переважна більшість і політиків, і правознавців.
Фіфті-фіфті. Юристи-Ющефани (з тих хто "не в тємі"), які 1 квітня ржали над проектом указу або називали його "провокацією з боку блакитних" та фальшивкою, 3-го квітня флюгерно змінили свою точку зору на протилежну. Деякі видання (з шанованих мною - "Коментарі") взагалі відштовхуються від завідомої конституційності, як від аксіоми.
>
> Безперечно і суспільство, і політики, і фахівці мають право вільно висловлювати свою позицію та давати оцінки такому резонансному правовому документу, як цей Указ. Однак, з огляду на неоднозначність в оцінках змісту зазначеного Указу, неприпустимими є категоричні заяви про його явну неконституційність.
Як і про конституційність.
>Адже, з одного боку, це можна розцінювати як тиск на Конституційний Суд України, за яким Конституцією України закріплено виключне право виносити рішення щодо конституційності правових актів Президента України,
Виключно. Але позиція багатьох юристів, які вважають указ незаконним, полягає в а) Наданні виключно правової оцінки-аналізу; б) сприйнятті та беззастережному виконанні будь-якого, рішення КСУ; в) необхідності керуватися виключно законодавством і ніякого "вирішення в чисто політичній площині".
В даному випадку обговорення в приватному колі, публічно або висловлення позиції в ЗМІ не є тиском на КСУ (не на мобільний же суддям дзвонять!), адже тоді й саме подання до КСУ можна розцінювати як тиск.
>а з другого боку – будь-які перестороги та зауваження щодо змісту зазначеного Указу глави держави, будь-які сумніви щодо його конституційності нікого не позбавляють від конституційного обов’язку виконувати Указ Президента України, чи, більше того, публічно закликати до його невиконання.
В даному випадку йдеться про виконання указу, який можна назвати явно злочинним (ст. 356 ККУ (самоправство), 365 ККУ (перевищення влади або службових повноважень)). Тут дехто заперечить та пошлеться на презумпцію невиновності до рішення суду, але: а) Президент (на відміну від членів Уряду та народних депутатів) має АБСОЛЮТНУ недоторканість і під час своєї каденції не може бути порушене питання про його притягнення до кримінальної відповідальності; б) Питання на логіку: Президент видає указ про вбивство на підставі того, що він гарант і це буде засобом забезпечення суверенітету. Чи слід його виконувати до рішення КСУ? Чи звільнить це виконавця від кримінальної відповідальності? Чи будете Ви особисто його виконувати?
>До моменту прийняття Конституційним Судом України рішення щодо конституційності Указу Президента України від 2 квітня 2007 року, цей Указ є обов’язковим до виконання на території України відповідно до ч. 3 ст. 106 Конституції України.
Мабуть автор просто забув про першу частину речення ч.3 ст.106:
Президент України на основі та на виконання Конституції і
законів України видає укази і розпорядження...
В даному випадку указ, щонайменше, є сумнівним в цьому відношенні. Дотримання цієї вимоги буде встановлено КСУ, від результатів розгляду буде залежати виконання.
>Факт звернення до Конституційного Суду України народних депутатів України з конституційним поданням щодо перевірки акта Президента України на предмет відповідності Конституції України не зупиняє його дію.
Якщо члени уряду та парламентарі порушують закон, невиконуючи указ, Президенту слід звернутись до суду, який надасть правову оцінку та притягне до відповідальності (міністрів можна).
>
> У зв’язку з вищезазначеним вважаємо за необхідне здійснити неупереджений, суто формальний конституційно-правовий аналіз зазначеного Указу Президента України саме на предмет його відповідності вимогам Конституції України, тобто спрогнозувати можливі аргументи,
які можуть бути покладені в основу рішення Конституційного Суду України у справі щодо конституційності Указу Президента України за № 264 «Про дострокове припинення повноважень Верховної Ради України».
Чи не проект це рішення КСУ, часом?
>
> 1. Як свідчить текст Указу Президента України В.Ющенка від 2 квітня 2007 р. № 264 «Про дострокове припинення повноважень Верховної Ради України» підставою для його видання стало ігнорування більшістю у Верховній Раді України конституційних вимог щодо формування коаліції депутатських фракцій, що проявилося в поширенні неконституційної практики масового поповнення її складу на засадах індивідуального або групового членства, всупереч вимогам ст. 83 Конституції України.
В чому неконституційність "поповнення"? В Конституції йдеться про створення...
>
> Аналіз положень ст. 83 Основного Закону України дозволяє зробити висновок, про те, що зазначене в Указі твердження Президента України є повністю обґрунтованим.
Цітіруєм ч.6 ст. 83:
У Верховній Раді України за результатами виборів і на основі
узгодження політичних позицій формується коаліція депутатських
фракцій, до складу якої входить більшість народних депутатів
України від конституційного складу Верховної Ради України.
Аналізіруєм:
А) За результатами виборів пройшло 5 партій та блоків, які утворили фракції;
Б) Позиції узгоджувалися, і, як показав час, в різних форматах;
В) Коаліція (вчасно) була СФОРМОВАНА саме фракціями з достатньою кількістю депутатів в момент створення;
Г) До складу коаліції ВХОДЯТЬ ДЕПУТАТИ;
Д) Їх повинно бути більше 225.
Всі вимоги ч. 6 ст. 83 дотримані; інші частини ст. 83 це питання не регулюють.
>Правові основи та процедури формування, а також припинення діяльності коаліції депутатських фракцій у Верховній Раді України, визначено Конституцією України (стаття 83) та Регламентом Верховної Ради України (глава 12). Відповідно до частини 6 статті 83 Конституції України, «за результатами виборів і на основі узгодження політичних позицій формується коаліція депутатських фракцій». Відповідно до частини 1 статті 61 Регламенту Верховної Ради України, «Коаліція депутатських фракцій у Верховній Раді (далі – коаліція) – це добровільне об’єднання депутатських фракцій, яке формується у Верховній Раді за результатами виборів і на основі узгодження політичних позицій. До складу коаліції входить більшість народних депутатів від конституційного складу Верховної Ради.» «Коаліція формується депутатськими фракціями, утвореними в порядку, встановленому цим Регламентом» (частина 2 статті 61 Регламенту).
>
> Зазначені норми однозначно визначають, що суб’єктами формування коаліції депутатських фракцій є саме депутатські фракції, а не окремі народні депутати України.
По-перше, як вже зазначалося, коаліцію було сформовано саме фракціями; По-друге, якщо вже так ми любимо Регламент, читаємо ч. 4 ст.61:
Позафракційний народний депутат має право за особистою
заявою увійти до складу коаліції чи опозиції.
>Разом з тим, аналіз тексту Угоди про створення Антикризової коаліції у Верховній Раді України V скликання між фракцією Партії регіонів, фракцією Соціалістичної партії України та фракцією Комуністичної партії України від 7 липня 2006 року свідчить, що окрім народних депутатів, які є членами цих фракцій, зазначену коаліційну угоду підписали окремі народні депутати, які входять до фракцій політичної партії «Наша Україна» та виборчого блоку Юлії Тимошенко. Причому, народні депутати України від депутатської фракції блоку «Наша Україна» Волков О.А. та Заплатинський В.М. підписали Угоду про створення Антикризової коаліції саме 7 липня 2006 року, а народний депутат України від депутатської фракції «Блок Юлії Тимошенко» Зубик В.В. – 10 липня 2006 року.
Будь-яких строків приєднання позафракційників до коаліції чи опозиції не встановлено. Об"єктивності заради слід відзначити, що ст. 61 Регламенту було доповнено ч. 4 у вересні 2006 р., але як вже писалося вище, і без цього спеціально виписаного застереження (до речі, не оскарженого, такого що має юридичну силу дія якого поширюється на депутатів) ч.1 ст. 61 Регламенту та ч. 6 ст. 83 Конституції передбачається створення коаліції фракціями, але членство депутатів. Крім того, ч. 4 передбачено як членство в коаліції, так і в опозиції, залежно від вподобань депутата.
>
> У зв’язку з зазначеним виникає цілком логічне запитання: чи було дотримано встановленої ст. 83 Конституції України процедури утворення коаліції депутатських фракцій у Верховній Раді України? На наш погляд, на це запитання можливі два варіанти відповіді:
>
> 1) Якщо Угоду про створення Антикризової коаліції у Верховній Раді України V скликання від 7 липня 2006 року окрім визначених Основним Законом України суб’єктів –депутатських фракцій – фракції Партії регіонів, фракції Соціалістичної партії України та фракції Комуністичної партії України підписали також неналежні суб’єкти – народні депутати від депутатської фракції блоку «Наша Україна», то лише їх підписи мають визнаватися недійсними, і, відповідно, це жодним чином не може ставити під сумнів легітимність Антикризової коаліції в цілому.
Саме так. Навіть через те, що ці кренделі "забули" вчасно вийти з фракції, це їх особисті проблеми. Такий самий підпис на угоді може поставити і прибиральниця, але це не тягне недійсність угоди.
>Разом з тим, в даному випадку слід враховувати вимоги ч. 2 ст. 19 Конституції України, відповідно до якої, «Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України».
Саме так. Президент в тому числі. Горе-підписанти діяли не як посадові особи ВРУ(тобто особи, які здійснюють організаційно-розпорядчі та дорадчі функції від імені органу, тобто ВРУ), а за власною ініціативою і тому орган ВРУ не несе відповідальності за їх дії.
>На наш погляд, це конституційне положення повною мірою поширюється і на депутатські фракції у Верховній Раді України, як органи Верховної Ради України, і на народних депутатів України.
По-перше, в ч. 2 ст. 19 Конституції України йдеться про органи ДЕРЖАВНОЇ влади та місцевого самоврядування; По-друге, єдиним органом законодавчої влади є ВРУ; По-третє, ч. 1 ст. 57 Регламенту:
"Депутатські фракції формуються на першій сесії Верховної
Ради нового скликання до розгляду питань про обрання Голови
Верховної Ради України, створення органів Верховної Ради."
Таким чином, фракція (як і депутатська група) не є "органом", а є депутатським об"єднанням, яке формує органи - комітети, тимчасові комісії; Посадовими особами ВРУ з числа депутатів є Голова та його заступники, голови комітетів, підкомітетів, тимчасових комісій. Вони є посадовими особами виключно тоді коли здійснюють діяльність у відповідних підрозділах або діють за їх дорученням від їх імені. При проголошенні запитів, виступів, написанні заяв, стрибання по фракціях, зустрічі з виборцями тощо воне не є посадовими особами. По-четверте, органом державної влади є ВРУ, яка діє на підставі Конституції та регламенту ВРУ; народні депутати, крім цього, керуються ЗУ "Про статус народного депутата", "Про комітети ВРУ", Положеннями про відповідні комітети та підкомітети, внутрішніми документами фракцій. ВРУ діяла на підставі Конституції та Регламенту, Розяснень КСУ.
>Тому підписання коаліційної угоди окремими депутатами від депутатської фракції блоку «Наша Україна» можна розцінювати як їх дії всупереч вимогам Конституції України.
А) де "супереч"? Б) їх дії, або дії/бездіяльність ВРУ та її органів?
>
> 2) Юридичний факт підписання Угоди про створення Антикризової коаліції у Верховній Раді України V скликання від 7 липня 2006 року щонайменше двома неналежними суб’єктами – народними депутатами від депутатської фракції блоку «Наша Україна», тягне за собою визнання нелегітимною зазначеної Угоди в цілому. Адже підписання коаліційної угоди неналежними суб’єктами є прямим та однозначним порушенням вимог частини 6 ст. 83 Конституції України.
А які ще є механізми приєднання окремих депутатів, які б могли засвідчити згоду депутатів виконувати положення цієї угоди? Повторюсь: формування та приєднання - різні речі. Приєднання окремих депутатів дозволене і прямо передбачене Регламентом.
>
> Тобто 7 липня 2006 року при підписанні Угоди про створення Антикризової коаліції мало місце порушення встановленої частиною 6 ст. 83 Конституції України процедури утворення коаліції депутатських фракцій у Верховній Раді України, або, іншими словами, коаліцію депутатських фракцій було сформовано, але з порушенням вимог ст. 83 Конституції України, що є однією з передбачених п. 1 ч. 2 ст. 90 Конституції України підстав для застосування Президентом України свого конституційного права достроково припинити повноваження Верховної Ради України.
Читаємо п.1 ч.2 ст.90 Конституції:
протягом одного місяця у Верховній Раді України не
сформовано коаліцію депутатських фракцій відповідно до статті 83
цієї Конституції;
Протягом місяця коаліцію було сформовано належними суб"єктами (фракціями) відповідно до ст. 83.
>
> Пунктом 1 частини 2 статті 90 Конституції України, встановлено, що Президент України має право достроково припинити повноваження Верховної Ради України, якщо: 1) протягом місяця не сформовано коаліцію депутатських фракцій відповідно до статті 83 цієї Конституції. Аналіз цієї норми Основного Закону України дозволяє зробити висновок, що підставою для її застосування з боку Президента України є наявність в сукупності двох необхідних передумов: 1) формування протягом одного місяця у Верховній Раді України коаліції депутатських фракцій;
Мабуть все ж таки "не сформування" протягом місяця
і
>2) формування коаліції депутатських фракцій відповідно до статті 83 цієї Конституції.
А як вже було зазначено, Антикризову коаліцію у Верховній Раді України V скликання, було сформовано протягом одного місяця але з порушенням вимог статті 83 Конституції України.
Мабуть таки, мабуть малося на увазі "без дотримання вимог". 2. Так треба вже визначитись, що є неконституційним: "поповнення", як писалося спочатку або "формування".
>
> Вищенаведене дає підстави стверджувати, що, починаючи з 7 липня 2006 року і до моменту підписання Президентом України В.Ющенком Указу за № 264 «Про дострокове припинення повноважень Верховної Ради України», існувала передбачена п. 1 ч. 2 ст. 90 Конституції України підстава для дострокового припинення Президентом України повноважень Верховної Ради України.
> При цьому слід зазначити, що ні ст. 90, ні ст. 106 Конституції України не встановлюють жодних термінів, протягом яких Президент України, при наявності передбачених Конституцією України підстав для дострокового припинення повноважень Верховної Ради України, має застосувати це своє конституційне право і достроково припинити повноваження Верховної Ради України.
бла-бла-бла.
>
> Також Конституція України не ставить в жодну залежність конституційне право Президента України, закріплене п. 1 ч. 2 ст. 90 Основного Закону, достроково припинити повноваження Верховної Ради України від факту внесення ним до Верховної Ради України запропонованої Антикризовою коаліцією кандидатури на посаду Прем’єр-міністра України. Тому можливі посилання опонентів на зазначений факт – тобто на внесення Президентом України до Верховної Ради України кандидатури В.Януковича, запропонованої Антикризовою коаліцією на посаду Прем’єр-міністра України, як на підтвердження визнання з боку Президента України легітимності утворення Антикризової коаліції не має жодних юридичних наслідків і не може бути враховане при винесенні Конституційним Судом України рішення з цієї справи.
бла-бла-бла.
> Окремо слід звернути увагу на ще одне порушення, що мало місце в процесі утворення Антикризової коаліції у Верховній Раді України 7 липня 2006 року. Відповідно до частини 9 ст. 83 Конституції України «Засади формування, організації діяльності та припинення діяльності коаліції депутатських фракцій у Верховній Раді України встановлюються Конституцією України та Регламентом Верховної Ради України».
>
> Відповідно до частини 2 ст. 65 Регламенту Верховної Ради України «Депутатська фракція має право в будь-який час вийти зі складу коаліції, попередивши про це письмовою заявою керівників інших депутатських фракцій, які входять до коаліції, не менше ніж за десять днів до дати виходу. Протягом зазначеного строку така депутатська фракція в будь-який час має право в письмовій формі відкликати свою заяву. Якщо депутатська фракція не відкликала своєї заяви, головуючий на першому після закінчення десятиденного строку пленарному засіданні оголошує про вихід депутатської фракції з коаліції».
>
> Частина 4 ст. 65 Регламенту Верховної Ради України встановлює, що «Не пізніш, як через чотири дні після приєднання депутатської фракції до коаліції, виходу чи виключення депутатської фракції з коаліції або укладення коаліцією у новому складі нового тексту коаліційної угоди про це робиться повідомлення головуючим на пленарному засіданні. В цей же строк зазначене повідомлення публікується у газеті «Голос України» відповідно разом з персональним складом депутатської фракції, яка вийшла чи виключена із складу коаліції, або персональним збільшеним складом коаліції і новим текстом коаліційної угоди.»
>
> Відповідно до частини 2 ст. 66 Регламенту Верховної Ради України «Діяльність коаліції вважається припиненою у випадках, передбачених пунктами 2 і 3 частини першої цієї статті, з моменту офіційного оголошення про це головуючим на пленарному засіданні. Повідомлення про припинення діяльності коаліції публікується в газеті «Голос України» не пізніше ніж через чотири дні після офіційного оголошення про припинення її діяльності.»
> Аналіз порядку створення Коаліції демократичних сил та обставин припинення її діяльності, а також процесу формування Антикризової коаліції у Верховній Раді України дозволяє зробити висновок про те, що мали місце суттєві порушення вищезазначених вимог Регламенту Верховної Ради України. По-перше, фракція Соціалістичної партії України вийшла з Коаліції демократичних сил, не повідомивши про це не пізніше, як за десять днів лідерів інших фракцій, які підписали Угоду. По-друге, фракція Соціалістичної партії України порушила термін оголошення на пленарному засіданні парламенту про вихід своєї фракції з Коаліції демократичних сил. По-третє, фракція Соціалістичної партії України не розмістила відповідне повідомлення в газеті «Голос України» (не пізніш як через чотири дні після офіційного оголошення на пленарному засіданні парламенту).
>
> Лише після послідовного дотримання усіх зазначених вимог фракція Соціалістичної партії України мала право на своєму засіданні розглянути питання про свою участь у формуванні іншої коаліції та ухвалити з дотриманням демократичних процедур відповідне рішення. Всупереч зазначеним вимогам Регламенту Верховної Ради України представники фракції Соціалістичної партії України фактично одночасно заявили про вихід з Коаліції демократичних сил та про входження до складу Антикризової коаліції, що стало несподіванкою для інших учасників Коаліції демократичних сил.
>
> Таким чином, зазначені порушення вимог Регламенту Верховної Ради України дають усі підстави для висновку про ще одне порушення порядку створення Антикризової коаліції.
Це вже цікавіше. Тобто виходить, що антикризова коаліція нелегітимна, а демократична коаліція провжує діяти, адже жодна з фракцій демократичної коаліції не дотрималась цієї процедури виходу. Тобто знову ж, підстава, передбачена п.1 ч. 1 ст. 90 Конституції відсутня
Якщо серйозно, то ці норми стосуються виходу з коаліції, а не ФОРМУВАННЯ нової і тому це питання виключно комітету ВРУ з питань регламенту та депутатської етики; і взагалі - притягнуто за вуха дуже здалеку. П.1 ч. 1 ст. 90 відсилає до ст. 83. Обидві норми є нормами вищої юридичної сили та прямої дії. Реламентом не регулюються дії президента та його повноваження це внутрішній документ веховної ради. Наприклад: порушення регламенту (внесення до зали плакатів, улюлюкалок) під час прийняття законів не є підставою для їх скасування/недійсності; закони підлягають скасуванню виключно через неконституційність.
>
> 2. Важливо також проаналізувати правомірність посилання Президента України в своєму Указі від 2 квітня 2007 року за № 264 «Про дострокове припинення повноважень Верховної Ради України» на частину 2 ст. 102 Конституції України, відповідно до якої «Президент України є гарантом державного суверенітету, територіальної цілісності України, додержання Конституції України, прав і свобод людини і громадянина». Проголошення Президента України на рівні Основного Закону гарантом додержання Конституції України, закріплює за главою держави цілу низку конституційних механізмів реалізації цієї його функції.
Є така норма. За правовою природою це принцип-декларація (загальна норма), яка не надає Президенту царських повноважень, а дозволяє діяти на підставі норм-механізмів (спеціальних норм); спеціальні норми мають перевагу над загальними; спеціальна норма в даному випадку - ст. 90.
>Так, відповідно до ст. 106 Конституції України, елементами механізму гарантування дотримання Конституції України з боку Президента України зокрема є: а) право припинити повноваження Верховної Ради України у випадках, передбачених цією Конституцією; б) право зупиняти дію актів Кабінету Міністрів України з мотивів невідповідності цій Конституції з одночасним зверненням до Конституційного Суду України щодо їх неконституційності; в) право скасовувати акти Ради міністрів Автономної Республіки Крим; г) право вето щодо прийнятих Верховною Радою України законів.
Як вже згадувалося, можна всьо шо прямо передбачене законом.
>
> Крім того, ефективним засобом гарантування дотримання Конституції України є закріплене ст. 150 Конституції України право Президента України звертатися до Конституційного Суду України з конституційним поданням для вирішення питань про відповідність Конституції України законів та інших правових актів Верховної Ради України.
>
> Однак, оскільки підставою видання Президентом України Указу від 2 квітня 2007 року за № 264 «Про дострокове припинення повноважень Верховної Ради України» стало поширення практики масового поповнення Антикризової коаліції за рахунок індивідуального або групового членства, що суперечить вимогам ч. 6 ст. 83 Конституції України, необхідно з’ясувати, за допомогою яких саме конституційних механізмів Президент України міг виступити гарантом додержання Конституції України в даному випадку, щоб припинити таку неконституційну практику як з боку коаліції в цілому, так і з боку окремих народних депутатів, які заявляли про своє приєднання до коаліції.
> Системний аналіз положень Конституції України дозволяє зробити висновок про те, що у Президента України немає жодних передбачених Основним Законом України можливостей для реалізації своєї функції гаранта дотримання Конституції для реагування на зазначені порушення з боку коаліції депутатських фракцій та з боку окремих депутатів, окрім як застосування права достроково припинити повноваження Верховної Ради України. Адже звернутися до Конституційного Суду України з поданням щодо перевірки на предмет конституційності Угоди про створення Антикризової коаліції у Верховній Раді України V скликання Президент України не може, оскільки ця Угода не є правовим актом парламенту, і відповідно до ст. 150 Конституції України, перевірка її на предмет конституційності не відноситься до повноважень Конституційного Суду України.
Ага. Але окрім Конституційного подання можна подати Конституційне звернення з проханням офіційного тлумачення ст. 83 та 90. І вже на підставі розгляду вирішувати питання про видання указу.
>
> 3. У зв’язку з тим, що Президент України своїм Указом від 2 квітня 2007 року за № 264 «Про дострокове припинення повноважень Верховної Ради України» припинив достроково повноваження Верховної Ради України V скликання, але, незважаючи на даний Указ, Верховна Рада продовжує працювати, важливо також проаналізувати, чи правомірно працює український парламент, починаючи з 2 квітня 2007 року, і чи мають якусь юридичну силу прийняті ним акти.
>
> Ст. 90 Конституції України в частині 1 закріпила загальне правило, відповідно до якого «Повноваження Верховної Ради України припиняються у день відкриття першого засідання Верховної Ради України нового скликання.»
В даному випадку ця норма є універсальною, а не загальною. Тобто буде застосовуватись незалежно від підстав закінчення повноважень. Загальною робить норму лише наявність спеціальної норми більш вузького спрямування (встановлення вийнятків) з тих же питань, яка не може бути абстрактнішою за загальну.
>Частина 2 ст. 90 встановила, що «Президент України має право достроково припинити повноваження Верховної Ради України...». Формально-логічний аналіз фрази «достроково припинити повноваження» дозволяє зробити висновок про те, що в даному випадку мова йде саме про припинення виконання Верховною Радою України своїх конституційних повноважень, закріплених ст. 85 Конституції, з моменту застосування Президентом України свого конституційного права шляхом видання відповідного Указу. Тобто, якщо частина 1 ст. 90 Конституції України закріпила загальне правило щодо припинення повноважень Верховної Ради України, то частина 2 встановила виключення з цього правила. І сама етимологія слова «достроково» означає «до закінчення встановленого строку».
По-перше, до чого тут формальна логіка? По-друге, размішлізм не синонім слова аналіз, По-третє, ч. 5 ст. 76 Конституції:
Строк повноважень Верховної Ради України становить п'ять
років.
Достоково означає до СТРОКУ. Строк - 5 років. Достроково - раніше 5 років. ч. 1 Ст. 90 регламентується порядок припинення повноважень та день припинення. Крім того, Президент має право розпустити конкретний парламент з конкретним складом, а не відмінити законодавчу гілку влади вцілому, навіть на певний визначений строк. При будь-якій відставці або самоусуненні повноваження владних органів та посадових осіб мають виконуватись: відповідно до нормативно-правових або локальних актів передбачається виконання кимось владних обовязків: Президента - Головою ВРУ, міністра - перший заступник, ВРУ - ВРУ. У випадку відсутності повноважної ВРУ неможливо ні оголосити надзвичайний або військовий стан (а раптом?), ратифікувати міжнародні угоди (що може мати наслідком санкції до країни за невиконання міжнародних зобов"язань; афтограф Ющенки не прокатить), не можна буде навіть внести зміни до ЗУ "Про бюджет" для фінансування майбутніх виборів.
>
> На підтвердження саме такої позиції можна навести інші норми Основного Закону України, які регулюють порядок виконання повноважень органу, повноваження якого припинено достроково. Зокрема, ст. 112 Конституції України закріплено, що «У разі дострокового припинення повноважень Президента України відповідно до статей 108, 109, 110, 111 цієї Конституції виконання обов’язків Президента України на період до обрання і вступу на пост нового Президента України покладається на голову Верховної Ради України». Відповідно до ч. 5 ст. 115 Конституції України, «Кабінет Міністрів України, який склав повноваження перед новообраною Верховною Радою України або відставку якого прийнято Верховною Радою України, продовжує виконувати свої повноваження до початку роботи новосформованого Кабінету Міністрів України». Більше того, частина 3 ст. 81 Конституції України прямо закріплює, що «Повноваження народного депутата України припиняються достроково також у разі дострокового припинення відповідно до Конституції України повноважень Верховної Ради України – в день відкриття першого засідання Верховної Ради України нового скликання».
Те ж саме для ВРУ незалежно від причини припинення повноважень.
>
> Таким чином, Конституція України містить спеціальну норму у всіх випадках, коли після дострокового припинення повноважень того чи іншого органу державної влади він сам продовжує виконувати свої повноваження до початку роботи новосформованого органу, або ці функції покладаються на інший орган державної влади чи посадову особу. У випадку ж дострокового припинення Президентом України повноважень Верховної Ради України, така спеціальна конституційна норма відсутня, з чого можна зробити висновок, що повноваження Верховної Ради України закінчилися в день офіційного оприлюднення Президентом України свого Указу «Про дострокове припинення повноважень Верховної Ради України». Внаслідок цього усі акти, прийняті Верховною Радою України V скликання після 3 квітня 2007 року, не мають жодної юридичної сили.
По-перше, тут немає різночитань - однозначно до нового складу ВРУ; По-друге, висновки про юридичну силу актів ВРУ має робити КСУ.
>
> Також слід звернути увагу на те, що народні депутати України продовжують користуватися усіма своїми правами та гарантіями, закріпленими Конституцією України та Законом України «Про статус народного депутата України» за винятком тих, які безпосередньо пов’язані з повноваженнями Верховної Ради України.
>
> Одночасно слід зазначити, що п. 2 Указу Президента України від 2 квітня 2007 року «Про дострокове припинення повноважень Верховної Ради України» є некоректним, оскільки Президент України не може запропонувати народним депутатам України продовжувати виконувати свої повноваження, що безпосередньо не пов’язані з повноваженнями Верховної Ради України. Адже незалежно від наявності чи відсутності такої «пропозиції» з боку Президента України, народні депутати України продовжують виконувати свої повноваження на підставі 3 ст. 81 Конституції України.
Читаємо ч.1 ст. 81 Конституції:
Повноваження народних депутатів України припиняються одночасно з припиненням повноважень Верховної Ради України.
Читаємо ч.3 ст. 81 Конституції:
Повноваження народного депутата України припиняються
достроково також у разі дострокового припинення відповідно до
Конституції України повноважень Верховної Ради України - в день
відкриття першого засідання Верховної Ради України нового
скликання.
По-перше, встановлюється ОДНОЧАСНІСТЬ припинення повноважень ВРУ та окремих депутатів; По-друге, прямо зазначається припинення відповідно до Конституції України повноважень Верховної Ради України - в день відкриття першого засідання Верховної Ради України нового скликання. Чим безпосередньо встановлено строк припинення повноважень ВРУ та депутатів в день першого засідання новообраної ради.
>
> 4. Призначення Президентом України позачергових виборів народних депутатів України саме на 27 травня 2007 року повністю відповідає вимогам Конституції України. Відповідно до ч. 2 ст. 77 Конституції України «Позачергові вибори до Верховної Ради України призначаються Президентом України та проводяться в період шістдесяти днів з дня опублікування рішення про дострокове припинення повноважень Верховної Ради України.» Окрім того, пункт 7 ч. 1 ст. 106 Конституції України встановив, що Президент України призначає позачергові вибори до Верховної Ради України у строки, встановлені цією Конституцією України.
>
> Порядок проведення позачергових виборів народних депутатів України визначено розділом ХІ Закону України «Про вибори народних депутатів України» від 7 липня 2005 року. Аналіз положень цього Закону свідчить, що за умови виконання відповідно до вимог ч. 3 ст. 106 Конституції України положень Указу Президента України від 2 квітня 2007 року усіма суб’єктами суспільних відносин, позачергові вибори можуть відбутися у встановлені Конституцією України строки.
В математичних здібностях Президента сумнівів не маю. Н.м.д. - єдиний неспірний пункт указу.
> Більше того, слід зазначити, що відповідно до ч. 2 ст. 8 Основного Закону України, «Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.» Тому будь-які апеляції щодо неможливості проведення позачергових виборів до Верховної Ради України у строки, визначені Президентом України у повній відповідності до Конституції України, є повністю необґрунтованими та непереконливими.
Одна проблєма: у випадку визнання КСУ указу незаконним - усі посадовці потрапляють пряміком на зону за нецільове використання коштів. Кому це треба?
>
> 5. Усе вищенаведене дозволяє зробити ще один важливий, на наш погляд, висновок щодо правових оцінок Указу Президента України В.Ющенка від 2 квітня 2007 року за № 264 «Про дострокове припинення повноважень Верховної Ради України» з боку Верховної Ради України, окремих народних депутатів та інших політиків.
>
> Пунктом 6 своєї Постанови №237 від 2 квітня 2007 року «Про запобігання діям, що загрожують конституційному правопорядку, громадському спокою і стабільності в Україні» Верховна Рада України постановила: «Звернути увагу органів державної влади та органів місцевого самоврядування, офіційних друкованих видань, їх посадових і службових осіб на невідворотність юридичної відповідальності у разі недотримання вимог статті 60 Конституції України щодо віддання і виконання явно злочинного розпорядження чи наказу». У зв’язку з цим виникає запитання, чи є хоча б якісь підстави вважати, що зазначений Указ Президента України є явно злочинним? На наш погляд, наведені у цьому аналізі аргументи щонайменше не дозволяють стверджувати, що Президент України, видавши даний Указ, явно вийшов за межі своїх конституційних повноважень і тим самим скоїв злочинне діяння.
Звернути увагу. Ніхто нікого ні до чого не зобовязав. Я б особисто не виконував: з"їв би 5 пачок морозива та пішов би на лікарняний до рішення КСУ; потім би діяв відповідно до рішення. Великий ризик.
>
> А оскільки об’єктивно існують аргументи як на користь визнання Указу Президента України від 2 квітня 2007 року за № 264 таким, що не відповідає Конституції України, так і ті, що свідчать про його повну відповідність Основному Закону України, вважати його явно злочинним, відкрито не виконувати його та публічно закликати до його невиконання іншими суб’єктами не лише необґрунтовано, але, в свою чергу, й злочинно.
Яка, вибачте, стаття ККУ встановлює відповідальність за такі заклики? При цьому наведеним вище застереженням нагадується про відповідальність за виконання явно злочинних наказів та розпоряджень. Це стосується актів як на виконання Указу так і всупереч Указу у випадку визнання його конституційності.
> Визначення відповідності Указу Президента України Конституції України є виключною прерогативою єдиного органу конституційної юрисдикції в Україні – Конституційного Суду України і не може бути присвоєна жодним іншим органом державної влади чи іншою посадовою особою.
>
Істино так. При цьому не слід забувати, що Рішенням КСУ будуть регулюватися не правовідносини морального бджоляра з купкою продажних бандитів, а між органами та посадовими особами держави на весь подальший період. У випадку приходу на посаду Президента в майбутньому "бандіта", маючи паршивеньку фракцію в ВРУ в 20 чоловік або по 1 засланому казачку в кожній фракції, можна до нескінченності розганяти парламент "в день підписання указу" (враховуючи, звичайно, один рік, протягом якого розганяти заборонено) при цьому процедури підрахунку голосів, видачі мандатів тощо затягнути на строк більше року, встановивши таким чином повну диктатуру, адже рік обчислюється з моменту обрання депутатів.
2007.04.14 | ГайдиДоБайди
Re:Що порівнюєте дострокові вибори з вбивством про себе свідчить
Ви використовуєте нагоду, щоб вирвати з змісту.Звідки Ви лише дешево очорнюєте про злочинність Указу.
Зрозуміло, що для злочинця, будь-який присуд супроти його злочину видається кривдою.
Звідки, для злочинця може виникати враження про сторонність закону, якби він не може закони зловживати на власний "розсуд", задля своїх злочинів.
От, як у вашому випадку
2007.04.16 | Slavix
Re:Що порівнюєте дострокові вибори з вбивством про себе свідчить
ГайдиДоБайди пише:Re:Що порівнюєте дострокові вибори з вбивством про себе свідчить
Не дострокові вибори, а перевищення службових повноважень та самоправство. Це такі теж злочини, як і вбивство (міг би навести кілька десятків інших злочинів), просто зварити ширку за указом Президента може хтось би і погодився
> Ви використовуєте нагоду, щоб вирвати з змісту.
Що вирвано? Повністю процитовано первинний документ, огляд виключно правовий, аргументований без формулювань типу "після формально- логічного анадізу" або інших кучерявостей, які на думку деяких авторів для "маленьких пересічних" будуть незрозумілими словосполученнями, але додадуть авторитету написаному поруч.
>
> Звідки Ви лише дешево очорнюєте про злочинність Указу.
Ніхто нічого не очорнює, при чому дешево! Висловив свою правову позицію з цього питання, при чому абсолютно безкоштовно
>
> Зрозуміло, що для злочинця, будь-який присуд супроти його злочину видається кривдою.
Не схоже, що моральні збираються визнати присуд не на свою користь. Особисто я вИзнаю будь-яке рішення КСУ, навіть найабсурдніше, адже це виключно його повноваження (в Україні не монархія, є система органів влади з визначеним колом повноважень).
>
> Звідки, для злочинця може виникати враження про сторонність закону, якби він не може закони зловживати на власний "розсуд", задля своїх злочинів.
Законом не можна зловживати, його можна виконувати або ні. Я вважаю, що виконувати повинні всі від рядового громадянина до Президента.
>
> От, як у вашому випадку
В нашому випадку є небажання повторення ситуації 1917 р. "караул устал" та комісарів з маузерами, які застосовуються на власний розсуд в ім"я високих ідеалів.
П.С.За адресою http://zakon1.rada.gov.ua можна знайти 100030 нормативно-правових акти (законів, підзаконних актів, розяснень тощо) і з легкістю перевірити всі наведені мною посилання.
Агресивно сперечетись з юристом з правоих питань, керуючись при цьому лише тлумачним словником української мови, укладеним сотню років тому в еміграції та чіста-челавєчєскімі симпатіями до однієї зі сторін конфлікту, мінімум неетично.
2007.04.16 | ГайдиДоБайди
Re:Ви займаєтеся тут тільки піднацюківським ревунством
Я не збираюся, щоб заново прочитувати вашу ...Ви порівнюєте приготовлення до дострокових виборів Указом президента до вбивства. Подібно підступає стаття в УП, що я дурень сьогодні збирався прочитувати, бо ж настрів мав, а відразу зіпсувся.
Отже, щоб очорнювати Указ президента вириваєте зміст з зв'язку. Відповідно стаття по УП. Та тут головно, щоб Указ президента співзвучав з назвою Гітлер.
А я чогось не пригадую, що Гітлер будь-коли довів до виборів. Гітлер ж захопив владу, приблизно як це здійснив Янукович. Та й число 32% пригадує відсоток 33% який набрав Гітлер, перед тим, як він захопив владу.
Тож усе на місці. Напрочуд усе розумію.
2007.04.16 | Slavix
Re:Ви займаєтеся тут тільки піднацюківським ревунством
Re:Ви займаєтеся тут тільки піднацюківським ревунствомЩо це таке???????
ГайдиДоБайди пише:
> Я не збираюся, щоб заново прочитувати вашу ...
Не читайте нашу... Ще раз: це правовий, а не політичний аналіз, де йдеться не про доцільність (хоча це мені особисто вигідно, як юристу, який може заробити під час виборів копійку; жодний з бізнесклубів (т.зв. партій пребставлених у ВРУ) мені не подобається), а про відповідність законодавству; ну це як хіманаліз, наприклад, води: хіміки визначають її чистоту, склад речовин тощо. Якщо це виявиться кислота, лакмусова бомажка змінить свій колір, не залежно від відносин з постачальником води, відносин керівництва з хіміком, гострої потреби в питній воді, цін на бензин на світовому ринку абощо. Не знаю як ще Вам пояснити.
>
> Ви порівнюєте приготовлення до дострокових виборів Указом президента до вбивства.
Ну не важливо до чого. Ну не порівнювати ж з "самовільним відлученням з місць строкової служби" або "незаконним використанням символіки червоного хреста"??? Є й такі злочини, але неюристи можуть незрозуміти одразу що такі дії є злочинами, тому вбивство - наглядніше. НЕ ВАЖЛИВО з якою статтею порівнювати, просто в діях вбачаються склади злочинів, таких як перевищення влади та службових повноважень та самоправство; дії виконавців можуть бути кваліфіковані як розтрата або нецільове використання коштів, якщо указ буде визнаний неконституційним.
>Подібно підступає стаття в УП, що я дурень сьогодні збирався прочитувати, бо ж настрів мав, а відразу зіпсувся.
А Ви не чекайте всезагального одобрямсу своєї позиції, настрій псуватися не буде. Знайомтесь з різними точками зору, аналізуйте, обирайте.
>
> Отже, щоб очорнювати Указ президента вириваєте зміст з зв'язку.
Указ не святий, щоб його очорнювати, де і що я вириваю Ви так і не вказали.
> Відповідно стаття по УП. Та тут головно, щоб Указ президента співзвучав з назвою Гітлер.
>
До чого тут Гітлер??? Просто юридично безграмотний документ, знову ж таки, на мою думку.
> А я чогось не пригадую, що Гітлер будь-коли довів до виборів.
Гітлер ж захопив владу, приблизно як це здійснив Янукович.
Зате більшовики довели. Спочатку "караул устал", потім купа самих чєстних виборів до підгонки під потрібний вождям єдиноможливий результат; в колгоспи теж записували добровільно.
>Та й число 32% пригадує відсоток 33% який набрав Гітлер, перед тим, як він захопив владу.
Точно. А труп Гітлера так і не знайшли... Замисліться
>
> Тож усе на місці. Напрочуд усе розумію.
От і чудово.
2007.04.15 | Д-р
Re: Конституційно-правовий аналіз Указу Президента від 2 квітня 2007
Цікаво порівняти відношення коаліціянтів а) до Указу про розпуск і б) до Закону про кабмін. Обидва оскаржені в КС, але перший вони вже проголосили незаконним та злочинним, а на другий посилаються, коли, наприклад, вимагають від президента, щоб він погоджував свої укази з кабміном (тобто, з тими, хто має їх виконувати). Хотілося б почути від "юристів" коментарі з цього приводу.2007.04.16 | Slavix
І про кабмін трохи
Д-р пише:> Цікаво порівняти відношення коаліціянтів а) до Указу про розпуск і б) до Закону про кабмін. Обидва оскаржені в КС, але перший вони вже проголосили незаконним та злочинним, а на другий посилаються, коли, наприклад, вимагають від президента, щоб він погоджував свої укази з кабміном (тобто, з тими, хто має їх виконувати). Хотілося б почути від "юристів" коментарі з цього приводу.
В обох випадках остаточну крапку має поставити КСУ. Стосовно указу трохи вже писав. Робити більш-менш глибокий аналіз закону часу не маю, але по памяті (читав свіжеприйнятий) видалися досить сумнівними 2 моменти:
А)контрасигнація виконавцями (без встановлення відповідальності за непоставлення підпису). Призначення цієї процедури взагалі - засвідчення часу, з якого зобов"язаному посадовцю відомо про необхідність виконання (та власне факту ознайомлення зі змістом), відповідно терміни виконання, питання про відповідальність за несвоєчасне виконання, координація різних виконавців між собою (технічний момент). Тому питання про нечинність указу не може бути поставлене в залежність від контрасигнації; указ має діяти з моменту оприлюднення, дати, встановленої законодавством або дати зазначеної в указі, якщо указ законний та нетаємний.
При цьому таємні укази дійсно доцільно обов"язково вчасно контрасигнувати з встановленням юридичної відповідальності за ухилення від підписання, якщо буде доведено належне направлення виконавцям такого указу.
Б) Внесення подання кандидатур міністра оборони та закордонних справ коаліцією (у випадку не внесення вчасно Президентом) є порушенням принципу розподілу влад та перебранням коаліцією на себе конституційних повноважень Президента. Якщо подання кандидатури прем"єра та інших членів уряду в такий спосіб можливе (кандидатури ОБИРАЄ та вносить коаліція/прем"єр; Президент, вносячи подання, виконує скоріш символічну функцію на зразок контрасигнації та перевірки відповідності кандидата встановленим законом вимог: відсутність непогашеної судимості, наприклад; парламентсько-президентська республіка однако ж ), то внесення подання на цих двох міністрів - виключні повноваження Президента (адже саме на нього покладається ОБРАННЯ кандидатур, він верховний головнокомандувач, за посадою ці кандидатури входять до РНБО, Президент голова держави, гарант суверенітету та територіальної цілісності і т.п.) і тому цю функцію може виконувати крім нього лише голова ВРУ у випадку дострокового припинення повноважень Президента.
При цьому доцільно доповнити Конституцію нормою про обов"язок Президента внести вчасно ці кандидатури, при цьому незгода з вчасно внесеними кандидатурами Президента протягом двох місяців може мати наслідком розпуск парламенту через несформованість уряду(в даному випадку парламент виконує "символічну функцію"). Невнесення вчасно зробити підставою для імпічменту (щоб не використовувалось, як важіль впливу на ВРУ: я пів року не повношу, а вас через 2 місяці розпущу через несформованість уряду в повному складі бо мені не подобається як народ проголосував на парламентських виборах). Таким чином міг би бути встановлений баланс між ВРУ та През-ом в цьому питанні.
Тому вважаю, що ці 2 положення ЗУ сумнівними в плані Конституційності і КСУ мав би їх скасувати.
П. С. Посилань на статті не роблю, вибачаюсь. Може якось згодом.