05/26/2007 | ОбНац

Безсмертному Тарасу
Ворог
Ворог входить в дім,
Його не чути кроків
За ним повзе біда,
Вживається потрохи

Плететься змови сіть,
Нечиста й непомітна.
Лиш щось в душі бринить,
Як спогад раю світла

Вона вже чує грім,
Безчесної розправи
Її бентежить сіль,
Сліз враженої мами

Для чого нас вони,
В світанки вповивали?
Щоб ми несли у світ,
Слід нашої держави !

Чи може лиш за тим,
Їх серце стрепенеться
Що щастя мало нам,
Побачить доведеться

Любимі, рідні, милі,
Чи лиш за тим живеться?
Щоб в колисковім сні,
Приспать потугу серця

Нам бог його дарив,
Щоб ми їз ним палали
Священним світлом зло,
Із темряви стрічали

Із вашого тепла,
Його вогонь постане
Із ваших чистих сліз,
Потуги кремінь встане

Бо не бувать Землі,
Вселюдської колиски
У зла в руках поки,
В синів в очах є зблиски

Людської сили вік,
Не спалених пітьмою
Надії в свіжий дих,
Не здавлений тюрмою

Чи може ?
Тихо звір
Із нас самих
Постане

Розчавить
Святісь чар
Отриманих
Од мами

Знайде в душі
Багно
Із нього
Зліпить тісто

Позбавить
Нас любві
І зло вселить
Намісто

Вкраде
Чистий порив
І в руки
Дасть нам злато

В його
Блискучій млі
І згине нас
Багато

Не буде
Більше спів
Нам душі
Звеличати

Не бачитимем
Ми
Що зла
Вже в нас багато

І тихо вмре
В журбі
Завіт
Рідного тата

Та стане
Нам чужим
І птах
І гай крилатий

Лиш
Живота порив
Утробно
Буде звати

І серце
Запливе
Холодним жиром
Скуки

Ми втратим
Все людське
Здобудем
Звіра пути

Так бути нам
Чи ні?
Нам бути?
Чи не бути?

Чи може
Сірий страх
В нас
Одбере відвагу

Чи ворога
Рука
Нечиста ..
І паршива

Задушить
Людське в нас
І забере
Що миле

Ми зрадим
Бога край,
Своїх сестер
І милих

Все віддамо
Йому
Що предки
Зберегли?...

Не спи,..
Вставай козак!
Розправ
Сідії вуса

Онуки
Вже твої
Всю зброю
Погубили

Менти
Її знайшли
І совість
Застрелили

Бездомний
Той хробак
Коріння
Вже копає

Там..
Де молились ми
Своїм богам
Прекрасним

Вже
Зілля сатани
Росте
І приростає

Втомилась
Людська кров
Цю лють
В себе впускати

А розум каже
Гов!
Невже ізнов
Стару сокиру брати...

Брати!
І гострити!
Брати!
І сказати!

Що не може
Правда
Долілиць
Лежати

Що не може
Горе
Дітей людських
Пеленати

Що не буде
Легінь
Навколішки
Стояти

Коли
Його рідні,
Сестра
Тато й мати

У ярмі
Проклятих
Будуть
Знемагати

Бо немає в світі
Із-за чого жити
Коли в людськім краю
Кат буде плодити:

Страх, безвір’я й похіть,
Грошове змагання,
Сірість, ницість, тупість
З вечора й до рання

Дитячу злочинність,
Наркоманів страхи.
Братерську нещирість
Та комплекс невдахи

Кат буде віщати,
Розум загнивати
Брат на брата стріли
Вогняні пускати

Усі телеканали-
Мізки промивати
Щоб не міг вже батько
Сину розказати:

Що створились люди
Щоб світ звеличати.
Що немає зла в них
Що всі брат до брата

Не радіють з того
Що в когось є горе
Не страждають в муках
Що в когось є щастя

А говорять в очі
І те , що за очі
І не щоб розгнівать
А для допомоги

Бо нема ділить що
Онукам Дажбога
Гармонії світу
Ми роси краплини

І з людської раси
Ще зростуть перлини
Світової касти
Що в ній зло загине.