06/05/2007 | Navigator

Два роки не був у Мінську, а різниця в настроях народу помітна.
Раніше все більше виступали "за".
Тепер - все більше проти.
Основна група батькіної підтримки, люди похилого віку, розлютована відміною пенсіонерських пільг:" Про нас зовсім не думає."
Покоївка семидесяти років в готелі довго жалілася мені на нові обставини життя. Отримує в готелі сто доларів на місяць.
Кругом зібралися ще три, схвалюючи почуте. Молодша глумливо повторювала, вказуючи на уявні мікрофони:"Наш президент - найкращий в світі."
Щодо шпигунів і мікрофонів - то в Білорусії вже склався народний фольклор :"Кегебешники перевдягаються і ходять по місту, вислуховуючи незадоволених. Тому розмовляти "про політику" краще на вулиці, де нема мікрофонів і нікого незнайомого поряд. А ще люди з чистими руками і гарячительним серцем напиваються, покриваються щетиною і шукають горілку після 23.00, коли продаж заборонений. Якщо хтось продасть з машини - то конфіскація машини як знаряддя злочину."
Новини по телевізору: "Лукашенко доручив прем"єр-міністрові організувати навчання для міліціонерів країн СНД." Тобто жителі Білорусі повинні знати, що тут Білоруська держава на недосяжній висоті.
По-білоруськи не почув з телевізора ні слова. Реклама місцевого патріотизму виключно по-російськи:"Ми - дєті твоі, родная Бєларусь!"
По дорозі познайомився з міжнародним автомобільним перевізником. Отримав статистичну довідку, що число фур, що приписані до Білорусії, скоротилось за останні чотири роки з дванадцяти тисяч до вісьми. Народ перереєстровує свої фірми в Литві, Польщі і Росії. Не в Україні, на жаль.
А мрія Лукашенка взагалі рожева (комуністична) - потиснути невдовзі руку останньому білоруському бізнесмену, "бо вони всі жуліки".
Отакоє от.