07/05/2007 | Вільний радикал

Коли говорять про те, що указ Ющенка про розпуск ВР є порушенням Конституції, я відчуваю потужний внутрішній спротив, а це для мене сигнал, що в тезі є нелогічність, яку потребно виправити. Зауважу, що якби мова йшла про коаліціонерів, не варто було би і рипатись, але достукатись до тих, хто навіть друга Платона не істину не обміняє, сенс здається є, що я і спробую зробити.
Каліцтво завдане Конституції «політреформою», медик назвав би несумісним із життям, а тому вона зробилась річчю не до ужитку, принаймні у багатьох випадках. Додайте неповагу до закону, як у суспільства на загал, так і у влади зокрема. Сидить та неповага глибоко, мало не на генетичному рівні, і це ще більше ускладнює завдання визначення правомірності акту. Вже цього було би достатньо щоби насправді кваліфікований, а головне неупереджений юрист сказав, що Конституція не дає чіткої відповіді на поставлене запитання: «Чи відповідає Конституції Указ?», та залишив питання без розгляду та порадив би Законодавцю писати закони розбірливіше, і це було би чесно.
Так виглядає ситуація зі щабля макрорівня, з якого, на моє переконання, треба починати розгляд будь якої проблеми, а особливо складної. Це завжди корисно, а іноді й достатньо. Розумію, що в даному випадку не для всіх це буде достатньо, тому сунемо далі.
Зважимо на терезах дві загрози: на одній чашці порушення букви закону, на другій очевидна загроза для суспільства і країни, яку становить, чимдалі очевидніше, коаліція і уряд. Як на мене, перевага другої є очевидною, а тому коштом першої треба усунути другу, до того ж невідповідність букві не обов*язково є порушенням закону.
Спершу уряд. Найяскравіша дія не початку роботи – це заборона експорту зерна та ще й з порушенням закону. Причина заборони не стихійне лихо, а фантомний переляк перед повторенням конфузу 2003р., що трапився з тодішніми-нинішніми фігурантами Януковичем-Азаровим. Наслідки – пляма на репутації країни, як партнера у міжнародній торгівлі, втрата частини зернового ринку, судові позови постраждалих зернотрейдерів і виплата їм компенсацій з бюджету, тобто з кишені обивателя платника податків, втрати виробників збіжжя. Ще одна помітна дія – спроба ухиляння від сплати податків у великих розмірах, здійснена внесенням урядом проекту поправок до податкових законів, згідно з якими звільнялись від оподаткування 500 млн грн. дивідендів від акцій, а левова частка тих акцій належить купці людей числом близько 100. Дуже промовистим було позитивне голосування по цьому питанню СПУ та КПУ. Спроби Рудьковського замінити кількох компетентних, досвідчених і, головне, успішних керівників Чорноморських портів та Дунайського пароплавства темними конячками, спосіб продажу Семенюкою «Луганськепловозу» не потребує коментарів. Вистачить цього, щоб назвати такий уряд загрозою для суспільства, чи продовжити перелік досягнень, бо їх ще в них є?
Тепер про невідповідність букві, яка не завжди є порушенням закону. Недарма існує вислів «дух і буква закону», при чому слово дух передує букві і цей порядок слів точно вказує на пріоритети. Питається, що ж таке дух закону? Це його відповідність праву, або справедливості, а справедливість – це інструмент виміру зла і добра суспільства, про які воно заздалегідь домовилося. Саме у парі право – закон, перше є головним, а друге – підрядним, і друге не повинно суперечити першому, бо в результаті отримаємо неправовий закон. Показовою ілюстрацією може служити Закон про заборону КС розглядати конституційну реформу. Заборона КС робити те, до чого він покликаний є очевидним абсурдом і до речі, одна відмова КС розглядати протест на цей закон є достатньою, щоб кваліфікувати такий КС, як нікчемний, а тому заслуговуючий на негайного копняка під сраку з наступною довічною забороною його членам займатись юридичною практикою. Але повернемось до права, справедливості. Що це таке? Мій варіант відповіді такий – сукупність інструментів захисту людської спільноти від зла, та для покарання зла. Інструменти – закони, слова, якими закони написані, то є буква закону, а застосування закону таким чином, щоби запобігти злу, чи покарати його, я й назвав би духом, відповідаючим закону. Знати де поставити кому у вироку «стратити не можна помилувати» означає мати правосвідомість, і на мій погляд, не такий вже то й біном Ньютона, правда для цього, як необхідний мінімум треба мати совість, ну й бажано вміння логічно мислити, неупередженість, тощо.
Закон апріорі не може бути досконалим, бо, по-перше, його пишуть люди, а по друге, він мав би в ідеалі описати життя, нехай тільки в частині способів, якими можна завдати шкоди суспільству, або його частині. Мусимо погодитись, що це неможливо з огляду на спритність та винахідливість усякого роду ділків. Тому суддя, який закон застосовує, повинен завжди звірятись з головним орієнтиром - справедливістю, добром для суспільства, те ж саме пропоную робити всім бажаючим поспекулювати на тему законності якихось дій.
Отже, повертаючись до указу президента, спитаємо себе чи є порушенням Конституції переформування більшості долученням до неї окремих депутатів тих фракцій меншості, які не входять і не бажають входити у більшість? ТАК , є. Чи вільний депутат у своїх діях? Невідомо, бо одна стаття Конституції каже так, а друга – ні, а значить це питання знімаємо з розгляду, як таке, що не має коректної відповіді. Чи була спотворена воля виборця такими діями більшості та окремих депутатів з меншості? ТАК. Чи є це порушення серйозним, таким, що шкодить суспільству, служить йому на зле? ТАК. А згадаймо закон про кабмін (принагідно превєд БЮТ), де всупереч Конституції, міністрів закордонних справ та оборони висуває не президент, а прем*єр, ігнорування вето на нього. Чи є це порушенням Конституції? ТАК, є. Чи є Президент гарантом Конституції? ТАК. Що може (з)робити гарант? Юристи, я певен, проспівали б на цю тему цілу пісню і то довжелезну, на мій аматорський погляд, це робить його ще одним КС (конст. судом.), який може і повинен порушення Конституції припиняти, наприклад Указами, які, за тією ж Конституцією є обов*язковими для виконання.
Так у чому мала би полягати відповідність Указу Конституції? У збереженні вірності букві закону, що є недосконалим витвором недосконалих людей і в якому не додумались описати саме таке шахрайство, чи у припиненні сваволі? Відтяти гангренозний член, чи законослухняно чекати смерті від сепсису? Ні, для мене тут питань немає. А той, хто думає, що всі ті речі можна проігнорувати, дозволивши керувати країною купці ненажерливих шахраїв, які вважають себе всесильними тільки тому, що вони Верховна Рада, або не дуже глибоко розмірковував над цим, або qui prodest, як казали колись римляни, тобто йому це вигідно. І не волання такого мародера від Конституції, дуже схоже на горезвісне «тримай злодія!», спонукало мене усе це написати, його поведінка дуже влучно окреслена формулою джентльменів КВН з Одеси: «Якщо незнання закону не звільнює від відповідальності , тоді, мабуть, знання закону звільнює, а тому йому мої аргументи не потрібні, а натомість, вони, можливо, допоможуть якомусь добросовісно заблукавшому.
І на останок не можу утриматись від шпильки у бік президента, якого я не люблю, і не вважаю найкращим. Хоча це вже й запізно.
Чи можна було зробити це краще, не порушуючи букв? ТАК. І то дуже просто, але в липні 2006р. Право делегувати до уряду 2 міністрів фактично робить президента «нерозмінним» членом правлячої коаліції, і його незгода із складом унеможливлює її існування. Норма дещо сумнівна сама по собі, але як підстава для розпуску – залізобетонна, не до підваження.