Prawie Szekspir (/)
08/18/2007 | Jarema Dobromilski
"Львівська газета", 17 серпня, 2007 року, № 144 (214)
Сон жовтневої ночі
------------------
Помилки не роблять нас мудрішими, оскільки нові з’являються в іншій формі Б. Челліні
Ось і сталося. Нарешті виборча епопея завершилась, і нова Верховна Рада перевершила всі очікування. Лише 26 депутатів із минулого скликання – дійсно оновлена влада. А як це вплинуло на всі гілки влади! Абсолютно нові обличчя, і не лише обличчя, а й нові підходи, нове, як казав М. Ґорбачов, “мишлєніє”, нові відносини. Народ, який довго терпляче голосував і доголосувався врешті! Спершу чи не всі звернули увагу на виняткову чемність і ввічливість депутатів, їхню повагу один до одного, до народу та Конституції. Так і звучить у трансляції, “прошу пана”, “вибачте, товаришко”, “будь ласка, колего-опозиціонер”. Відрадно, що ніхто за нікого не голосує чужими картками, всі чемно сидять у залі й уважно слухають промовців. Десь поділися мобільні телефони, партійні прапорці, відверте позіхання та гуляння залом.
Буфетниці Верховної Ради в шоці – під час засідань буфет порожній, не людно й у кулуарах. Журналістам майже нецікаво – все лагідно, спокійно, по-джентльменськи. Мирно і спокійно поділили швиденько парламентські посади, віддавши належне вибору народу та логіці демократії, та навівши лад із попередніми пільгами та необґрунтованими платежами, відразу взялися до роботи. Голова Верховної Ради пробує розсадити за партійним принципом, а всі єдині в пориві – мовляв, спочатку відбудуємо Україну, збудуємо гідне життя народу, а потім за партії візьмемося. Шкода партійних вождів, їм лиш внески збирати доводиться. Але зарплата тепер у нардепа не та – вдвічі більша від середньої в країні – то й не розживешся.
Перше, за що взялися після скасування пільг і недоторкан-ності, – приведення законодавства у відповідність до Конституції. Має людина право на гідне життя – поставили завдання розробити програми досягнення таких стандартів. Почали з освіти, скасувавши платне навчання й інші побори. Хочеш учитися – вчись, а потім працюй. Не хочеш вчитись або ж працювати – дозволили “повчитися” за кордоном. Далі черга медицини – підняли стандарти, зарплату та вимоги до лікарів. Хочеш працювати за гроші – дозволили лише повністю приватні клініки з повною відповідальністю та страхуванням ризиків. Найболючіше питання – житлове будівництво – теж зрушило з місця. Розробили цікаві та прозорі процедури, системи фінансування. Нарешті люди відчули, що таке гідна зарплата, покінчено з кастами держслужбовців та інших “спеціальних” людей. Умовляють голову Верховної Ради взяти охорону для поїздки в Чернівці, а він лиш усміхається – це ж моя країна, не ворожий табір, для чого охорона? Все почалося з прем’єра, який поїхав до Львова звичайним поїздом Київ-Львів, та ще із Жмеринки пересів у загальний вагон. Виявляється – так швидше пізнаєш власну країну. Довелося й Президентові сина в армію віддати, доньки у звичайну школу попросилися. Раптом екс-міністр Цушко виявив, що в наших лікарнях лікують краще, ніж у закордонних, а деякі процедури ощадніше роблять. Як Феофанію за непотрібністю закрили, всі приписалися до районних поліклінік. Що за мода?
Як оживилась економіка! Може, тому, що нарешті до економічного блоку допустили технарів-фахівців, скасували всі пільги та спеціальні режими, навели лад із податками. Виявилося, що податкова – не яка цяця, може бути лише підрозділом Міністерства фінансів. На митниці проблема з кадрами – вся попередня “гвардія” звільнилася, зачувши лише перші наслідки службових розслідувань. Ось що таке належна Служба безпеки у співпраці з Генпрокуратурою. Але й МВС не пасе задніх – усіх дивує лад на вулицях, розкриті резонансні злочини, ліквідація організованих злочинних груп. Росія та Білорусь занепокоєні переміщенням злочинного світу на її терени. Енергетика випереджає машинобудування, вже й вітчизняна електроніка стає відомою в Європі. Китайці ображаються на наші товари, які вкрили їхні полиці – що поробиш, такі правила СОТ.
Хоча не всі погоджуються, що це головне. Бо група “депутатів-державників” рішуче та майже революційно навела лад у судовій системі та правоохоронних органах. Публічний контроль, звітність громаді та система незалежних атестацій зробили своє. Швидко оновили найвищі органи судової влади, позбавивши їх партійного нашарування. Фахівці та система контролю. Просто, а функціонує.
Не таємниця, що тих декілька депутатів, які працювали в попередній Верховній Раді, спробували знову втягнути депутатів у “спікеріаду” чи лихоманку обрання прем’єра. Їм одразу вказали на вихід, запропонувавши партіям-переможцям старанніше підбирати людей і не ганьбити себе. Спочатку виробили процедури, потім кандидатури, погодили можливі колізії та суперечки – а там і вибори відбулися за декілька днів. Знову дивина – спікером обрали маловідомого правника, а прем’єром навпаки – відомого господарника нової хвилі. Але й колишнім першим особам не дали почивати на лаврах – усі вони або діючі радники або ж об’єдналися за фінансування В. Пінчука та П. Порошенка в дослідницьку групу “Сприяння Україні”. Це не єдиний мозковий центр розвитку, адже з ним успішно конкурує Львівсько-Донецький інститут економічного розвитку, яким керує В. Пинзеник, а спонсорує Р. Ахметов.
Нарешті МВС отримало міліцейського керманича, а Служба безпеки – професійного контррозвідника. Поглянули – а міліції забагато, тому багатьох, пов’язаних із заробітчанством, добровільно відпустили. Прокурори згадали свої функції, й одразу десятки судів попросилися на відпочинок. За ними інші сотні. Професія правника знову стала популярною. А потім чергова хвиля подань про відставку з “Нафтогазу” й інших прибуткових державних структур. Дехто завбачливо навіть майно дарує державі. Кажуть, добровільно, але чомусь стверджують про це на тлі будівлі Генпрокуратури.
Президент відчув себе людиною – в країні настав час для спокою та благодаті. Але не тягнеться душа на пасіку чи до гончарного кругу – стільки ще нових справ і невирішеного. Тільки завершили соціальну програму для донецького краю, а вже на черзі Кримська конференція поєднання. Почали люди краще жити, якось і мовні питання стали не такими болючими, тим паче, що розмовляти українською стало модно та престижно. Хоча й до російської увага почала зростати і, як не парадоксально, – на заході країни, де великий притік російських туристів та інвестицій. Як гідно сприймають тепер нас у світі – аж серце переповнюється радістю. Знову проблема продовження договору стосовно Чорноморського флоту. Росіяни скаржаться, що після того, як усе в оренді порахували, стало надто дорого. Запропонували знижки, як то кажуть, “без ПДВ”. Ще б погодилися на п’ять років, але відчувається, що вже не надовго – бо переносять інфраструктуру. Не втримати їх, а шкода – після перерахунку орендної плати був цей платіж добрим заробком. Чи десятки готелів і баз відпочинку, побудованих за кошти партнерів з ЄС, перекриють фінансові втрати? Можливо, це зміг би порахувати М. Азаров, але він повністю присвятив себе пошуку нафти в шельфі Чорного моря. Виявилося, добрий і вдалий геолог!
Але бджоли все не дають спокою, ось одна біло-голуба бджілка в помаранчевому капелюшку знову відкололася від гурту, що прямує в ЄС, та надокучливо пробує вжалити. Двиготіння крилець наростає, ось рішуче піке, треба рятуватись, АХ! – так і пропав цей дивний сон. Утопія, яка могла бути реальністю.
Усе в жовтні буде, як і в березні, лише листя, колись ніжно зелене, пожовкне. Та ж Верховна Рада, тільки іншого скликання, ті ж бездарні та скомпрометовані особи, така є безглузда політика на самознищення та приниження люду. Знову ЕЛІТА і НАРОД, а між ними прірва. До чого тут вибори, коли олії в головах тих, кого вибираємо, немає. Але вони вже все вибрали і відібрали. Осінь не додає оптимізму, а зима – тепла.
Сон побачив Юрій Губені, доктор економічних наук, професор
--------------------
http://www.gazeta.lviv.ua/articles/2007/08/17/25622
Сон жовтневої ночі
------------------
Помилки не роблять нас мудрішими, оскільки нові з’являються в іншій формі Б. Челліні
Ось і сталося. Нарешті виборча епопея завершилась, і нова Верховна Рада перевершила всі очікування. Лише 26 депутатів із минулого скликання – дійсно оновлена влада. А як це вплинуло на всі гілки влади! Абсолютно нові обличчя, і не лише обличчя, а й нові підходи, нове, як казав М. Ґорбачов, “мишлєніє”, нові відносини. Народ, який довго терпляче голосував і доголосувався врешті! Спершу чи не всі звернули увагу на виняткову чемність і ввічливість депутатів, їхню повагу один до одного, до народу та Конституції. Так і звучить у трансляції, “прошу пана”, “вибачте, товаришко”, “будь ласка, колего-опозиціонер”. Відрадно, що ніхто за нікого не голосує чужими картками, всі чемно сидять у залі й уважно слухають промовців. Десь поділися мобільні телефони, партійні прапорці, відверте позіхання та гуляння залом.
Буфетниці Верховної Ради в шоці – під час засідань буфет порожній, не людно й у кулуарах. Журналістам майже нецікаво – все лагідно, спокійно, по-джентльменськи. Мирно і спокійно поділили швиденько парламентські посади, віддавши належне вибору народу та логіці демократії, та навівши лад із попередніми пільгами та необґрунтованими платежами, відразу взялися до роботи. Голова Верховної Ради пробує розсадити за партійним принципом, а всі єдині в пориві – мовляв, спочатку відбудуємо Україну, збудуємо гідне життя народу, а потім за партії візьмемося. Шкода партійних вождів, їм лиш внески збирати доводиться. Але зарплата тепер у нардепа не та – вдвічі більша від середньої в країні – то й не розживешся.
Перше, за що взялися після скасування пільг і недоторкан-ності, – приведення законодавства у відповідність до Конституції. Має людина право на гідне життя – поставили завдання розробити програми досягнення таких стандартів. Почали з освіти, скасувавши платне навчання й інші побори. Хочеш учитися – вчись, а потім працюй. Не хочеш вчитись або ж працювати – дозволили “повчитися” за кордоном. Далі черга медицини – підняли стандарти, зарплату та вимоги до лікарів. Хочеш працювати за гроші – дозволили лише повністю приватні клініки з повною відповідальністю та страхуванням ризиків. Найболючіше питання – житлове будівництво – теж зрушило з місця. Розробили цікаві та прозорі процедури, системи фінансування. Нарешті люди відчули, що таке гідна зарплата, покінчено з кастами держслужбовців та інших “спеціальних” людей. Умовляють голову Верховної Ради взяти охорону для поїздки в Чернівці, а він лиш усміхається – це ж моя країна, не ворожий табір, для чого охорона? Все почалося з прем’єра, який поїхав до Львова звичайним поїздом Київ-Львів, та ще із Жмеринки пересів у загальний вагон. Виявляється – так швидше пізнаєш власну країну. Довелося й Президентові сина в армію віддати, доньки у звичайну школу попросилися. Раптом екс-міністр Цушко виявив, що в наших лікарнях лікують краще, ніж у закордонних, а деякі процедури ощадніше роблять. Як Феофанію за непотрібністю закрили, всі приписалися до районних поліклінік. Що за мода?
Як оживилась економіка! Може, тому, що нарешті до економічного блоку допустили технарів-фахівців, скасували всі пільги та спеціальні режими, навели лад із податками. Виявилося, що податкова – не яка цяця, може бути лише підрозділом Міністерства фінансів. На митниці проблема з кадрами – вся попередня “гвардія” звільнилася, зачувши лише перші наслідки службових розслідувань. Ось що таке належна Служба безпеки у співпраці з Генпрокуратурою. Але й МВС не пасе задніх – усіх дивує лад на вулицях, розкриті резонансні злочини, ліквідація організованих злочинних груп. Росія та Білорусь занепокоєні переміщенням злочинного світу на її терени. Енергетика випереджає машинобудування, вже й вітчизняна електроніка стає відомою в Європі. Китайці ображаються на наші товари, які вкрили їхні полиці – що поробиш, такі правила СОТ.
Хоча не всі погоджуються, що це головне. Бо група “депутатів-державників” рішуче та майже революційно навела лад у судовій системі та правоохоронних органах. Публічний контроль, звітність громаді та система незалежних атестацій зробили своє. Швидко оновили найвищі органи судової влади, позбавивши їх партійного нашарування. Фахівці та система контролю. Просто, а функціонує.
Не таємниця, що тих декілька депутатів, які працювали в попередній Верховній Раді, спробували знову втягнути депутатів у “спікеріаду” чи лихоманку обрання прем’єра. Їм одразу вказали на вихід, запропонувавши партіям-переможцям старанніше підбирати людей і не ганьбити себе. Спочатку виробили процедури, потім кандидатури, погодили можливі колізії та суперечки – а там і вибори відбулися за декілька днів. Знову дивина – спікером обрали маловідомого правника, а прем’єром навпаки – відомого господарника нової хвилі. Але й колишнім першим особам не дали почивати на лаврах – усі вони або діючі радники або ж об’єдналися за фінансування В. Пінчука та П. Порошенка в дослідницьку групу “Сприяння Україні”. Це не єдиний мозковий центр розвитку, адже з ним успішно конкурує Львівсько-Донецький інститут економічного розвитку, яким керує В. Пинзеник, а спонсорує Р. Ахметов.
Нарешті МВС отримало міліцейського керманича, а Служба безпеки – професійного контррозвідника. Поглянули – а міліції забагато, тому багатьох, пов’язаних із заробітчанством, добровільно відпустили. Прокурори згадали свої функції, й одразу десятки судів попросилися на відпочинок. За ними інші сотні. Професія правника знову стала популярною. А потім чергова хвиля подань про відставку з “Нафтогазу” й інших прибуткових державних структур. Дехто завбачливо навіть майно дарує державі. Кажуть, добровільно, але чомусь стверджують про це на тлі будівлі Генпрокуратури.
Президент відчув себе людиною – в країні настав час для спокою та благодаті. Але не тягнеться душа на пасіку чи до гончарного кругу – стільки ще нових справ і невирішеного. Тільки завершили соціальну програму для донецького краю, а вже на черзі Кримська конференція поєднання. Почали люди краще жити, якось і мовні питання стали не такими болючими, тим паче, що розмовляти українською стало модно та престижно. Хоча й до російської увага почала зростати і, як не парадоксально, – на заході країни, де великий притік російських туристів та інвестицій. Як гідно сприймають тепер нас у світі – аж серце переповнюється радістю. Знову проблема продовження договору стосовно Чорноморського флоту. Росіяни скаржаться, що після того, як усе в оренді порахували, стало надто дорого. Запропонували знижки, як то кажуть, “без ПДВ”. Ще б погодилися на п’ять років, але відчувається, що вже не надовго – бо переносять інфраструктуру. Не втримати їх, а шкода – після перерахунку орендної плати був цей платіж добрим заробком. Чи десятки готелів і баз відпочинку, побудованих за кошти партнерів з ЄС, перекриють фінансові втрати? Можливо, це зміг би порахувати М. Азаров, але він повністю присвятив себе пошуку нафти в шельфі Чорного моря. Виявилося, добрий і вдалий геолог!
Але бджоли все не дають спокою, ось одна біло-голуба бджілка в помаранчевому капелюшку знову відкололася від гурту, що прямує в ЄС, та надокучливо пробує вжалити. Двиготіння крилець наростає, ось рішуче піке, треба рятуватись, АХ! – так і пропав цей дивний сон. Утопія, яка могла бути реальністю.
Усе в жовтні буде, як і в березні, лише листя, колись ніжно зелене, пожовкне. Та ж Верховна Рада, тільки іншого скликання, ті ж бездарні та скомпрометовані особи, така є безглузда політика на самознищення та приниження люду. Знову ЕЛІТА і НАРОД, а між ними прірва. До чого тут вибори, коли олії в головах тих, кого вибираємо, немає. Але вони вже все вибрали і відібрали. Осінь не додає оптимізму, а зима – тепла.
Сон побачив Юрій Губені, доктор економічних наук, професор
--------------------
http://www.gazeta.lviv.ua/articles/2007/08/17/25622