08/23/2007 | Майдан-ІНФОРМ

Шановний Юрію Віталійовичу!

Звертаюсь до Вас з надією, що може хоч Ви, коли знову станете міністром внутрішніх справ України - а я в це вірю, покладете край тому «безпредєлу» в органах міліції, що коїться в нашому місті.
Глибокий материнський біль заставив мене звернутись до Вас і розповісти про біду, що впала на нашу сім’ю.
Я народила і ми з чоловіком виховали пятьох синів – орлів. Ми завжди пишалися своїми дітьми. Вони ніколи не заставляли нас червоніти за свої вчинки. Весь вік працювала у школі і виховувала чужих і своїх дітей у шанобливому ставленні до старших, у любові до менших, повазі до всіх, хто оточує. Ніхто з моїх дітей ні п’є, ні палить. Троє старших з відзнакою вже отримали вищу освіту та створили свої власні сім’ї.Четвертий син Сашко також добре навчається у ВУЗі на 4-му курсі, а п,ятий – учень 11 – го класу.
Все б було добре, якби не біда, що впала на нашу сім’ю у серпні минулого року.
05.08.2006 року мій Сашко пізно ввечорі приблизно о 23-ій годині повертався додому (він тоді тимчасово мешкав в свого середнього брата у 9-типоверхівці за адресою: вул. Тинка б.15 кв.32) і у під’їзді на нього зненацька напав незнайомий п’яний чоловік, що, як пізніше виявилось, також тут мешкав.Цей чоловік на 10 років старший за сина і фізично значно більший та сильніший.Він вимагав, щоб Сашко зачинив за собою двері у під’їзд, хоча сам же зайшов за сином вслід і Сашко його бачив біля вхідних дверей. Син не став з ним спілкуватись, зрозумівши, що чоловік зовсім п’яний. Чекаючи визванного ліфта син стояв так, щоб не заважати п’яному, навіть відвернувся від нього. А п’яний, відчувши неповагу до своєї персони, з нецензурною лайкою зненацька почав бити сина по голові. Отямившись, Сашко намагався вислизнути з-під ударів, але їх було так багато, що згодом він зрозумів, що треба оборонятись і так його пхнув, що той, заплутавшись у своїх ногах із силою вдарився об стінку і впав на підлогу. Все це відбувалося на першому поверсі під’їзду біля ліфтової кабіни.
Побачивши, що п’яний не рухається, Сашко одразу ж подзвонив у сусідню квартиру, прохаючи викликати міліцію та швидку допомогу, а також своєму брату.
Міліція приїхала дуже швидко, невдовзі приїхала і швидка. Чоловіка забрали у лікарню, а мої сини разом поїхали у Саксаганський РВ міліції, щоб написати пояснення і заяву про напад.
Пізніше виявилось, що у Сашка є свідок – Трандіна Олена, дівчина, що мешкає у цьому ж під’їзді і яка бачила на власні очі як Костя Тоічкін (п’яниця) ображав Сашка і перший почав його бити.
Вся ця історія дуже звична для нашого міста. Перший слідчий Соколенко Г.В. одразу ж сказав, що тут все ясно. П’яниця сам винний, не треба було чіплятись до людей. Але за незрозумілих нам причин через деякий час слідчого замінили і все пішло нашкереберть.
Новий слідчий Тинянова М.С. зробивши глибоку паузу у рослідуванні справи (близько 0,5 року) почала розслідування, і за її версією виявилося, що Сашко сам напав на п’яного і сильно побив його.
Вона робить такий висновок, незважаючи на те,
-що у Сашка було виявлено 16 місць прикладання фізичної сили, 2 переломи на обох руках, гематома під оком, крововилив у склеру ока, розбиті губи – все це задокументовано у висновках СМЕ, а у Тоічкіна – «не менше двох ударів по голові» - також із висновку того ж СМЕ,
-що нападник був сильно п’яний (1,4 проміле алкоголю у крові), а син – зовсім тверезий,
-що є свідок який бачив хто на кого напав.
Через 6-7 місяців з’являються свідчення тих людей, з якими він пив того вечора, які свідчать з точністю до 5 хвилин, що дівчина Олена не могла бачити початок бійки, оскільки зайшла у під’їзд значно пізніше, як зайшли Сашко і Тоічкін.
На допитах слідча пропонувала Сашкові зізнатися, що він сам напав на п’яного і побив його, що якщо так, то вона закриє справу. Одержавши негативну відповідь вона почала впливати на свідка Трандіну Олену, яку 6 разів викликала на допит та очні ставки і яка, врешті решт, погодилася відмовитися від усіх своїх попередніх показів і сказала, що нічого не бачила.
В результаті всього цього моєму Сашкові пред’явлено звинувачення по 121статті ч.1 Кримінального Кодексу і справу передано у суд, а п’яниця Тоічкін В.К. виправданий, справу проти нього по ст.296, 122 закрито.
Ми намагалися оскаржити дії слідчої Тинянової М.С., звертались зі скаргами до начальника міліції міста, прикурора району, області але отримали відповіді у вигляді звичайної відписки. Ніхто не схотів навіть прочитати матеріали справи.

Я розумію що ви сильно зайнята людина. Розумію, що Ви зараз нічим не зможете нам допомогти. Та листа я написала з тим, щоб у подальшому, як виграєте вибори і станете міністром – а я в це вірю і вся наша сім’я завжди були вашими прихильниками, звернули увагу на наше місто, на тих людей, в чиїх руках доля наших дітей і які, не гребуючи нічим, за хабарі роблять свої справи.
Склалося враження, що всі кримінальні справи у нашому місті вирішуються за наявністю грошей у обвинуваченого. Хабарі вирішують усе. Хто більше дасть, на той бік і буде повернута справа.
Пишу про це тому, що коли ми одержали можливість ознайомитися з документами по справі, то побачили багато білих плям і нестиковок, натяжок і поверхневого ставлення до справи.

З повагою мама 5-х дітей
Задорожня Раїса Миколаївна
21.08.2007