09/10/2007 | Анатолій Банний

Не думала і не гадала ветеран праці полтавка Катерина Колеснікова, що її ходіння за правдою до Олександра Мороза, закінчиться для неї фізичною наругою та моральним приниженням.

Так уже трапилось в українській новітній історії, що Олександр Мороз – вождь українських соціалістів, вирішуючи свої особисті питання з працевлаштуванням, рік тому опинився в таборі своїх опонентів – Партії регіонів. Останні ж, використавши Олександра Олександровича за призначенням, вчинили аналогічно. Тепер О.Морозу, щоб якимось чином втрапити до парламенту, доводиться, вибиваючи сльозу у виборчого електорату, самотужки їздити по українських містах і селах. Звісно, не в статусі героя...

Приїзд до Полтави політично підстаркуватого лідера СПУ його прихильниками в силу обставин готувався не один день. Сьогодні колись благодатна для соціалістів полтавська земля (третина парламентських голосів) через „підмочений” політичний імідж Мороза все далі й далі відходить від його фактично комуністичних ідей.

Тому, крім привезених з полтавської глибинки однопартійців, мало кого з полтавців зацікавив візит політика вчорашньої української доби. А ті, хто прийшов – без будь-якого ентузіазму слухали завчені напам’ять месиджі столичного гостя.

Того недільного вересневого дня на зустріч із соціалістичною Месією прийшла і полтавка, ветеран праці Катерина Колеснікова, яка за плідну співпрацю з соціалістами на парламентських виборах-2002 отримала особисту подяку від О.Мороза.

Наразі після зустрічі з членами СПУ та прес-конференції з журналістами у Палаці дозвілля „Листопад”, Мороз вийшов з напутнім словом до народу і, виголосивши образливі слова в адресу Президента України, Юлії Тимошенко, Юрія Луценка та „Народної самооборони” (найбільше дісталось), так і не зміг пояснити, яка користь від соціалістів буде у Верховній Раді України VI скликання. Не зміг, бо слухаючи Морозові пусто-брехні, навіть деякі радикально налаштовані члени СПУ, тихо заявляли, що Мороза та його оточення настав час гнати в шию.

А тим часом мешканка Полтави Катерина Колеснікова, яка, борючись за свої конституційні права так і не знайшла правди в українських судах, вирішила звернутись до Олександра Мороза.

- Приходьте о 16-й до телерадіокомпанії „Лтава”, привітливо запропонували Олександр Олександрович Мороз зі Степаном Степановичем Бульбою (першим соціалістом Полтавщини, 10-й номером у виборчому списку соціалістів), - там і поспілкуємось.

Окрилена морозівською увагою жінка звернулась до О. Мороза з проханням отримати автограф, але на неї накинулись два „качки” з особистої охорони громадянина Мороза.

- Заламавши мені руки за спину, - розповіла потерпіла, - мене, немов собаку, ці нелюди потягли по східцях на очах полтавців подалі від Мороза й Бульби. Пересилюючи біль та гіркоту образи знайшлися сили задати останнє питання Морозу з Бульбою: як вони захищають і люблять простих людей? Але Мороз і Бульба, відвівши очі, зробили вигляд, що нічого не трапилось.

Навіть після такого прийому полтавка вирішила о 16-й зустрітися з Морозом. Після довгих перемовин з охороною, Колеснікову провели на другий поверх ТРК „Лтава”. Поки охоронець по телефону повідомляв свого патрона, що його чекає К. Колеснікова, О. Мороз спокійно залишив приміщення телерадіокомпанії через інший вихід.

Ось така правда про Соціалістичну партію України - партію „соціального” захисту українського народу та її незмінного, а, можливо, і останнього лідера Олександра Мороза.

Анатолій БАННИЙ
(м. Полтава).

P.S. Того ж дня полтавець Микола Сітніков під час прямого ефіру на ТРК „Лтава” звернувся до Олександра Мороза з пропозицією, щоб Микола Рудьковський зі своїх нафтових свердловин 10 відсотків сировини залишав на Полтавщині. „Мені нічого невідомо про бізнес Рудьковського” , - заявив товариш Мороз.