09/16/2007 | Олександр Сіромаха

Минуло вже сім років після зникнення Георгія Гонгадзе. Країна змінилася. Точніше, вона рушила з місця у своєму розвиткові. Після десятиліття криз, пошуку власної ідентичності, вивчення рідної мови і панування авторитарної квазі-демократії, ми увійшли в фазу формування громадянського суспільства, виникнення багатопартійної системи та позиціювання на світовій арені.

Україна досягла повноліття і переживає "підлітковий період" - період формування та утвердження власного світогляду - звідси і конфронтація, і хаотичність, і деяке нахабство змішане із нестачею самовпевненості у зовнішніх стосунках. Ми переживаємо те, що переживала будь-яка країна, що перейшла від авторитарного режиму до утворення демократичної системи. Ми вчимося демократії, як вчилася, приміром, Іспанія після падіння режиму Франко. Іспанії знадобилося декілька десяків років для формування розвинутої партійної системи і повноцінного громадянського суспільства (звісно, не ідеального, але досить пристойного). Скільки знадобится нам?

Ми маємо мінус - в нас нема живих носіїв досвіду функціонування демократії. Ми маємо плюс - сусідство Європи та можливість використання її досвіду.

Ми йдемо вперед, незважаючи на підніжки зі Сходу, і всупереч політиканам, кожен з яких мріє про одне - концентрування влади у своїх руках. Ми то біжимо вгору, то падаємо, знесилені, і зповзаємо вниз. Але, оклигавши, знову повземо вперед. Нас зраджують політики, а ми все одно йдемо на вибори, і обираємо, як завжди, краще з гіршого, бо знаємо, що вони лиш мрійливо згадують про недавні часи, коли ніхто нікого не обирав, бо вибір був лише один.

Ми знаємо, що вони брешуть і крадуть, всі як один, але все одно вмикаємо телевізор, і слухаємо їх, щоб з"ясувати, хто ж бреше найменьше, бо відчуваємо, що лише так ми здатні примусити їх хоч інколи говорити правду.

Суспільство стало активним гравцем на політичній арені, навіть стомлене від політики і політиків. Тепер їм недостатньо дати вказівки на місця, скільки голосів має отримати "партія влади", а скільки треба кинути ручній опозиції для створення враження демократичності. Тепер їм треба загравати з нами і підкуповувати нас своїми обіцянками, інколи гречаною крупою, а інколи вже - на щастя - і діями.

Тепер вони не наважуються вбивати журналіста, за те що він "пише весь час у якусь «Українську ж там правду», її в Інтернет шурує...", і крізь злобу вимушені ковтати Правду або спростовувати неправду у суді.

Тепер вони вже не можуть відповідати лише на заздалегідь заготовлені питання, і вимушені звітувати перед своїм народом, і якщо треба, виправдовуватися перед ним.

Суспільство вже відчуло переваги конкурентної, демократичної політичної системи, і не збирається здавати позиції. Нажаль, поки що це конкуренція особистостей, а не ідеологій, але не все одразу... Формування справжніх партій та їх позиціювання на політичній шкалі - це питання часу. Ми вже потроху можемо розгледіти "хлопчик чи дівчинка" - "Наша Україна" має ознаки ліберальної партії, БЮТ схожий на центристів, ПРУ схильна до консерватизму.

І все ж всі українські політичні сили (партіями їх назвати важко) в першу чергу переймаються інтересами своїх спонсорів, рівень корупції напряму залежить від рівня присутності у владі, а ідеологію вдало підміняє відвертий популізм. Втім, популізм - це риса будь-якого політика будь-де. Просто у країнах із ровинутим громадянським суспільством на одному популізмі вибори не виграти - потрібні ще й довгострокові комплексні програми розвитку, і виконані обіцянки, і чисті руки. Українське суспільство поки що не вимагає від політиків цих речей, але із кожними виборами відчувається наближення до часів, коли ці поняття стануть невід"ємною частиною українського політичного життя.

Ми вирвалися із міцних обійм авторитаризму, і відчайдушно повземо з болота під назвою "кучмізм". Дорога ще довга і нелегка, але вона є, і - я переконаний - сил нам вистачить. Просто хочеться ще раз згадати про людину, яка своєю жахливою смертю відкрила нам шлях до достойного життя - про журналіста Георгія Гонгадзе, який зник сім років тому, 16 вересня 2000 року...