09/21/2007 | Остап Кривдик

"Людям в Украине уже надоели выборы, они хотят видеть завтрашний день."
Віктор Янукович, з виступу в місті Сміла Черкаської області, 18 вересня 2007 року

Партія Регіонів є прямим ідеологічним і кадровим спадкоємцем Комуністичної партії СРСР. Наповнена якісно інакшим, ніж партійний, елементом, вона все ж зберігає десятки подібностей зі своєю "матір'ю".

Проте – це гени ще "матері", частково молодої - ВКП(б) зразка 1917-1939 років, частково – старечо-маразмної, брежнєвської.

Нео-УРСР

Президент пытается протянуть закон, уравнивающий в правах солдат и воинов УПА. А в Западной Украине именами ОУНовцев называют улицы… До тех пор, пока мы живы, мы не допустим этого. Мы не дадим глумиться над подвигами наших людей!
(з офіційного сайту Партії Регіонів)

Партія Регіонів повністю перебрала гуманітарну політику УРСР. Вони дивляться на світ по-радянському: для них герої УПА – це зрадники, що стріляли в спину воїнам радянської вітчизни, УНР – ворожий націоналістичний і класовий ворог, голодомор був всього-навсього природнім катаклізмом, спільним для кількох радянських регіонів, і так далі.

Хочете лакмусу – спитайте їх, як вони ставляться до пам'ятників Леніну: відповідь майже у 100% буде "це частина нашої історії, їх не можна знімати". Вони ніколи не згадають про сталінські репресії і русифікацію, про радянський грабунок українських природних ресурсів і психіатричні тортури над дисидентами.

Позірний інтернаціоналізм, виражений через концепцію двомовності, є продовженням радянської ідеї "злиття націй", вимушеним компромісом із загальноукраїнською державною ідеєю.

Їхня концепція регіонів як ідея нагадує формулювання про рівноправні між собою радянські соціалістичні республіки. Практика, проте, геть інша: чи стали набагато незалежнішими регіони за Януковича-1 і Януковича-2, а чи просто з'явився один регіон, рівноправніший за інші?

Нео-комуністи

Руководители и трудовые коллективы промышленных предприятий обратились к Премьер-министру Украины Виктору Януковичу.
(з офіційного сайту Партії Регіонів)

Позірна монолітність рядів, відсутність публічної внутрішньопартійної дискусії, і водночас безликість регіональної фракції цього скликання нагадала склад колишніх радянських парламентів, які тільки формально підіймали свої мандати, мовчки.

Якщо УРСР є "мамою" регіоналів, то батьком їх є кримінал, який пізніше переріс в бізнес. Велика частина більшовиків, з яких перший Сталін, була добре знайома з законами злочинного світу, частину свого життя провівши в тюрмах.

І зараз таке відверте толерування криміналу, властиве Партії регіонів (в Криму чільні регіонали є членами злочинних угрупувань) чітко показує їхню спадковість з тим самим грабіжником Котовським, наприклад.

Усі політики цього напрямку є людьми заможними, з добрячим досвідом перебування за кордоном і улаштованим особистим комфортом, та і зараз відокремлені від звичайного життя розкішними житлами і лімузинами.

Чим вам не сита ленінська братія, що повернулася з Женев і Парижів в революційну Росію?

Ведучи шикарне власне життя, вони займаються соціальним популізмом, обіцяючи "покращення вашого життя вже сьогодні". Чим це не схоже на секретарів компартії, які після байок про комуністичне майбутнє і перемоги пролетаріату їхали до партійних дач і спецпайків?

За своєю суттю, вони є модифікованою партноменклатурою, перебуваючи з коротенькою перервою при владі уже більше 15 років, а червоні директори – ще більше. Вони по суті ніколи не були в опозиції – навіть в час "розгулу" помаранчевої влади проблеми з'явилися тільки у кількох найодіозніших фігур. І досвід шикарного життя ще з совкових часів властивий кожному з них. Це – плоть від плоті радянської влади.

Їхні образи будуються за радянськими штампами "вихідців з народу", "таких самих, як і прості люди" - хоча здебільшого ще з кінця радянської влади ці люди уже були привілейованими і ніколи не знали ні дефіциту, ні черг, ні проблем з грошима.

Нео-комунізм

Несмотря на это, мы убеждены в правильности избранного партией курса на ускоренное развитие экономики, создание экономических предпосылок для повышения жизненного уровня граждан Украины.
(Борис Дейч, з офіційного сайту Партії Регіонів).

Основа регіональної ідеології – соціальний популізм. Ось кілька цитат з їхнього агітматеріалу, масово рознесеного по квартирах київських спальних районів: "Кожному пенсіонеру гарантуємо пенсію, що відповідає стажу, кваліфікації та умовам праці", "Люди відтепер зможуть планувати життя і сімейний бюджет на роки вперед", "Гарантуємо надання якісної безкоштовної медичної допомоги малозабезпеченим верствам населення".

І чим вам не "Фабрики - робітникам, землю – селянам!". Їхні ідеї по своїй суті спрямовані саме на "пролетаря", убогого і голодного, а не на "буржуя", який здебільшого потребує лише того, щоб йому не заважали.

А їхнє гасло про 50 тисяч виплат на дитину нагадує історію з Лівієм Друзом, римським патрицієм, котрий переміг Гая Гракха, реформатора і захисника позицій воїнів римської армії в дуже простий спосіб: обіцяв у три рази більше, ніж його суперник.

Очевидно, після перемоги обіцянки забулися…

Тою чи іншою мірою, соціально-економічним ідеалом для регіоналів є брежнєвські часи.

Світле регіональне майбутнє (чомусь таке схоже на світле минуле) виражається формулою "економічне процвітання і підвищення життєвого рівня" (воно ж – національна регіональна ідея).

Класового ворога в регіональній ідеології замінено на абстрактного "оранжевого" і ще більш абстрактного, проте спадкового з радянських часів "бандеровця", під опис якого потенційно попадає кожний україномовний.

А роль колишньої монументальної пропаганди зараз бере на себе футбол - ну не просто так же ж сотні мільйонів євро вкладаються в стадіон…

Епоха нео-комуністів

Видишь, цветет Отчизна,
Зори горят огнем.
Все дороги ведут к коммунизму,
И по праву в него мы войдем.
(з пісні радянського періоду)

Вищесказане стосується далеко не тільки Партії регіонів. Такі нео-комуністи є в кожній великій політичній силі.

Київські нашоукраїнці, що дусять ірпінські вибори, БЮТівські земельні магнати чи соціалістичні "власники заводів і пароходів" - з тої ж тарілки, просто з іміджем працюють краще і не говорять усе, що думають.

Та й, відверто кажучи, регіональні неокомуністи хоча б трішечки щиріші…