09/24/2007 | Арета

"Люди! Це все вам сниться! І Тобі сниться! І Тобі..."
- козак Василь, "Пропала грамота".

Дивлюсь телевізор, слухаю радіо, гортаю газети... Перестаю розрізняти де політика, а де політичний анекдот. Ось, наприклад, такий (бородатий, зате актуальний):

"Верховна Рада. З високої трибуни лунають промови нардепів від "кааліції" і "аппазіції":

--Шановні депутати! Нарешті ми справедливо поділили всю владу і національні багатства! Ми вже приватизували усі стратегічні підприємства, землю, воду і, навіть, повітря! То може прийшов час і ПРО ЛЮДЕЙ ПОДУМАТИ?

--Слушна пропозиція, колеги! Десь так тисяч по пятьдесять душ на кожного депутата вистачить? Прошу поставити на голосування!"

Народ скаже, як зав'яже. Політичні магнати вже геть заброндзовіли і мають своїх виборців за кріпаків. Кріпаків безмозглих і безсловесних. Кріпаків, без права покинути пана навіть у "Юріїв день" позачергових виборів. Бо це, бачте, - "зрада". Небожителі політичного Олімпу чомусь переконані, що той, хто раз проголосував за них, - просто зобов'язаний робити це ще раз і ще раз. Служити вірно одному пану, хоч би там світ запався. Кинув одного разу бюлетень в урну - вважай підписав присягу кров'ю.



---------Не зрадь себе! Не зрадь Майдан!----------

Пригадуєте культові помаранчеві бігборди на всіх перехрестях? Шамани "нанайських" піартехнологій камлали на совість - заклинання подіяло. Вони вміють грати на тонких струнах душ. Вони намацали больові точки "маленьких українців". Зрада у свідомості козацьких нащадків є найпідлішим, найганебнішим злочином серед усіх можливих. Цьому вчить школа, батьки та історія. Щоправда, історія України вчить, що звичку зраджувати має якраз не народ, а вироджені владоможці. "Раби, подножки, грязь Москви, Варшавське - сміття ваші пани, ясновельможнії гетьмани" - сказав про них Пророк.

Але для того, щоб зрадити когось, спершу потрібно взяти на себе якісь зобов'язання. "Ясновельможнії гетьмани" миттєво забули власні урочисті обіцянки: "Бандитам - тюрми!", "Не словом, а ДІЛОМ!". Десь у заплутаних коридорах влади давно і слід прохолов отих лунких кроків "назустріч людям": "Створити п'ять мільйонів нових робочих місць"; "Збільшити бюджет - зменшенням податків"; "Повести рішучу боротьбу з корупцією" тощо. Великих слів велика сила...

Натомість щирій сіромі (кожному, хто відморожував нирки на Майдані) пояснили її зобов'язання у такій рекламі: "Ми сказали: влада злочинна. Ти знав, що потрібні зміни. Ющенко пішов у Президенти, бо Ти вірив у перемогу". Аякже ж, "Ющенко пішов..." нести той "тяжкий хрест" винятково заради Тебе! То ж пам'ятай, - Ти зобов'язаний до гробу. "...бо Ти вірив..." - читай присягнув. Адже ж "Ти знав..." на що підписався? Віддаш голос за будь-яку іншу патріотичну силу - "зрадник" однозначно!

І це вже не кріпацького розуму справа, що, насправді, політичним магнатам ті "зміни" так само "потрібні", як Сталіну конституція. А до тієї "перемоги" вірнопідданий електорат ще водитимуть довго і нудно... Водитимуть за ніс... Водитимуть від виборів до виборів... Водитимуть семимильними кроками "назустріч людям", як жидів по пустелі... На те вони й "месії".

"Їж кашу, бо прийде Бабай! Бабай вже гупає в двері!!!". Нічого не нагадує? Голосуй за Нашу Україну, бо інакше... Моторошна чорно-біла картина безчинств і потойбічний голос за кадром: "Бандити рвуться до влади!"... Мороз по шкірі. Ні, то не "страшне кіно" про заморського Бабая, Федя Крюгера. То - телереклама політичної сили, котра, вже рік як тримала в руках усю владу. Більше того, якраз ця сила твердо обіцяла "Бандитам - тюрми!". З тюрмами якось не склалося. Натомість, ці руки, які "ніколи не крали", вже тоді підписали "меморандум про примирення" з Януковичем, Ахметовим, Пінчуком, Суркісом та іншими бабаями.

Як би це не було дико, але дурною страшилкою для дітей дошкільного віку вдалося закріпачити душі не одного нащадка роду козацького. Промовистий приклад: навіть на Львівщині, лише третина з тих, хто наважився обрати "Свободу" до облради, голосували за цю ж силу і до Верховної... Інші дві третини свідомих прихильників ідеології "Свободи" просто... побоялися "втратити голос".

З одного боку, дієвість таких "педагогічних" методів впливу на психіку громадян свідчить про незрілість, "дитячість" суспільства. З іншого - про крайню зневагу до людей з боку тих, хто зробив страх знаряддям витискання голосів. Тому й плювати їм на власні обіцянки. Бо дешевше і легше вчасно розіграти показову сценку боїв без правил біля владного корита. Чергову серію драматичної боротьби з невблаганними упирями. Упирям хоч би що, а виборець тільки зойкає біля телевізора з краплями валер'янки напохваті. І знову, через "не хочу", ковтає нав'язлу в зубах кашу з прокислих обіцянок. Бо йому пороблено на переляк: "В ніч виборів прийде Бабай... і забере Твій голос!!!".

Але кого врешті зрадили і чиї голоси насправді втрачено?

Ще не висохли галочки на виборчих бюлетенях, як ті, що найгучніше кричали "Не зрадь!", перші побігли до "бандитів", які "рвуться до влади", проситися в "широку коаліцію". Не встигли... Мороз, "вірний соратник" по трибунах Майдану, виявився спритнішим. Новоспеченого спікера негайно нарекли "Зрадником №1". Мабуть з ревності.

І ось, контуженому яйцем "проффесору" (с) булава падає в руки, як сир з роззявленого дзьоба дурної ворони (а може й не ворони? папа-рапа-рапа-па, а може й не дурної?...). Фіговий листок "Універсалу" цнотливо декорує зморщену "твердість" президента на церемонії інавгурації нового прем'єр-міністра. Бабай таки прийшов... І хто йому двері відкрив?

Отож, увага! Питання нашої вікторини: "Хто кого зрадив?" і "Чиї голоси пропали?"



---------Справедливість є! За неї варто боротися!-----------

На прю з негідниками стають безкомпромісні і непідкупні "Воїни Світла". А зокрема: фєльдмани, губскі, гладії, хмєльніцкі тощо. Але їх не видно. Увесь віртуальний простір до небокраю застилає милий українському серцю образ "берегині" і, по-сумісництву, "мучениці за справедливість". Вся в білому, вона закликає весну (Марія-Деві-Христос з усім своїм "Білим Братством" падає ниць і б'є поклони). У трепетних руках то ніжний паросток в землиці рідній, то серденько палке... Біле, за задумом іміджмейкерів, символізує чистоту помислів... Червоне - то любов... А чорне - то журба... Уся пісенна "мамина любов" мала би озватись у серцях українців благоговійним щемом. І дурневі зрозуміло, що тримати в руках живе серце можна лише чистими руками. З винятково благородними помислами. Звісно ж, якщо цей внутрішній орган перед тим не належав якійсь Білосніжці. Та наразі, усі масмедійні дзеркала країни відображають лиш один образ, "що на світі наймиліший, найрум'яніший і найбіліший".

Але наш виборець не в тім'я битий. Самими отими казковими "прибамбасами" його за серце не вхопиш! Він вчений і знає, що по білих одежах лише зустрічають, а "весна обов'язково прийде" і без календарно-обрядових заклинань у виконанні Юлії Грігян(с). Йому подавай щось доленосне, стратегічно важливе і хитромудро заплетене.

Родзинка торішньої кампанії БЮТ - теза про "вибори прем'єра". Суспільству хвацько нав'язують думку, що вибори до ВР - це... зовсім і не вибори до найвищого законодавчого органу. Це - не що інше, як прямий вибір прем'єр-міністра! Усі разом узяті депутати (а, відповідно, всякі там партійні списки), мовляв, жодної ролі не грають. Для цього штаб БЮТу цілеспрямовано мусує потрібні дані соціології. Соціометценр уповноважений заявити: найбільша кількість громадян бачить главою уряду або Віктора Януковича, або Юлію Тимошенко. Тобто, якщо виборець "проти" призначення прем'єр-міністром Януковича - він просто зо-бо-в'я-за-ний віддати голос за БЮТ! І навпаки: якщо Ти не за БЮТ - значить лиєш воду на млин бандитів! Те саме "Не зрадь!", тільки не в лоб, а в профіль. Ефект проникнення у свідомість підсилюється тим, що виборець сприймає нав'язану йому думку не як прямий наказ, а як власний логічний висновок. Він задоволений собою і "своєю" стратегічною далекоглядністю. Адже все наче б то так ладно виходить! А головне - просто і справедливо. Одним махом відпала потреба критично аналізувати програми та порпатися в брудній білизні списків кандидатів. А таємничістю своїх списків БЮТ не уступав будь-якії масонській ложі. Бо для чого кріпакам знати зайве про магнатів? Наприклад те, що статки "борців за справедливість" із списку БЮТ такі мізерні - якихось 6,5 міліардів(!) доларів. Кріпакам розтлумачили на хлопський розум: "проти" Януковича = "за" Тимошенко. Що тут думати? Голосувати треба! Щоб голос "не пропав"...

До слова, Тимошенко винна "любим друзям" не один ящик добірного вірменського кон'яку. Адже своїми апокаліптичними пророцтвами ("Бандити рвуться до влади!") "Наша Україна" мимоволі роздула рейтинг БЮТу, можливо, більше ніж власний. Не один "маленький українець" вже на той час тяжко розчарувався безпліддям "помаранчевої революції". Нераз його погляд звертався і до "Програми захисту українців" та чистого списку "Свободи". Проте, і залякування бандитами, які чомусь досі не в тюрмах, і мантра "Не зрадь!", таки спрацювали. Обирати "любих друзів" рука вже якось не піднімалася. І свідомий українець, згнітивши серце, кидав свій бюлетень за... космополітичний БЮТ. Знову ж таки, "щоб голос не пропав"...

Та, знову ж таки запитаймо: "Хто кого врешті зрадив?" і "Чиї голоси насправді пропали?"

Як тільки рожева мрія про прем'єрство Тимошенко луснула, лави "Воїнів Світла" захиталися. Подейкують, що БЮТівська знать викладала по $ 3-5 млн. за місце в списку. Мабуть же не на те щоб партизанити в "аппазициї"! Вони ж вірили, що "мама-берегиня" буде прем'єром і всіх пригріє. Вони знали за яку "справедливу" долю пирога насправді "варто боротися". Такі гроші закопано, а проценти не родять... Ну хіба то бізнес?

"Справедливість є! І нею варто поторгуватися." - подумали "Воїни Світла". І також побігли домовлятися до... комуністів, соціалістів і регіоналів. До тих же "бандитів", які таки "дорвалися до влади". Щоправда влада їхня була поки що хиткою, до кінця не узаконеною. До повної узурпації корита "януковичам" бракувало лише Закону про кабінет міністрів. Ось тут то і знайшовся консенсус між "непримиренними противниками". Це сталося за десять днів до Нового Року, 21 грудня 2007 року. Як сніг на голову ошелешеній країні, свіжоспечена конституційна більшість (у складі: БЮТ, КПУ, СПУ, ПРУ) висипала пакет "доленосних" рішень. "Антикризовики" отримали омріяний подарунок під ялинку - Закон про кабінет міністрів. Він дав новоспеченому прем'єру навіть більше повноважень, ніж спланована Кремлем злощасна політреформа. Президент остаточно перетворився у весільного генерала. Який-не-який, все ж всенародно обраний, глава держави позбувся права навіть послів призначати без дозволу Януковича. Які ж "державотворчі" закони виторгувала собі Тимошенко? Закон про імперативний мандат для депутатів місцевих рад та Закон про опозицію.

Повторимо питання нашої вікторини: "Хто кого зрадив?" і "Чиї голоси пропали?"



-------Убивчі підсумки--------

Як бачимо, політичні сусаніни манівцями лицемірства і безпринципності знову завели країну до того ж болота.

Хтось скаже, що все вищевикладене - суб'єктивна і надто категорична критика "демократичних сил", які героїчно "б'ються як риба об лід" ось уже 16 років...

Хтось навіть здійме істеричний галас: "Ніж в спину ... !" (демократії, Ющенку, Тимошенко - потрібне підкреслити).

Гаразд, звернімося до безпристрасної мови чисел. Все ж цікаво знати достеменно: скільки (і чиїх) голосів пропало.

Скільки виборців представляє кожен депутат? Беремо в руки калькулятор: кількість громадян, що взяла участь у виборах 2006 року (25 352 380) ділимо на кількість депутатів Верховної Ради (450). Таким чином бачимо, що одному народному обранцю свої голоси віддали 56 339 виборців.

Тепер порахуймо депутатів, які відразу після виборів перебігли з т. зв. "помаранчевого" табору під булаву В. Януковича. Отримаємо промовисту картину: 10 народних депутатів вийшли з НСНУ, 6 народних обранців - із БЮТ. Ну і, звичайно, - майже вся фракція Соцпартії кількістю 31 "соратник по Майдану". Загалом: 47 народних депутатів покинули лави "помаранчевих". Зауважимо, що це число стосується лише офіційно зареєстрованих у документах ВР перебіжчиків. Без урахування депутатів, які готові були голосувати разом з "антикризовиками" не виходячи з власних фракцій. Зрештою, ми ж пам'ятаємо, що стало головною причиною розпуску парламенту? Авжеж, те, що вкрай охамілі від вседозволеності "януковичі" вирішили показово створити конституційну більшість (не менше 300 мандатів). Тобто "засвітити" своїх латентних прихильників у лавах НУ та БЮТ. Вивести парадом і пошикувати під червоно-голубі знамена ще принаймні ... "борців за справедливість" та "незрадьмайданників".

Офіційно, "помаранчева коаліція" здала "антикризовій" щонайменше 2 647 933 голосів своїх виборців. Коли врахуємо, ще тих ... депутатів з БЮТ та НУ які не встигли перейти на бік "кааліциї", то кількість зраджених українців автоматично зростає до ... млн. Нічого нового. Кріпаків здавна заведено продавати, програвати в карти тощо.

Але цікаво знати що: навіть тих 2,6 мільйона голосів вистачило б для проходження трьохвідсоткового бар'єру... три з половиною рази! Тобто, у парламенті могло б бути ще зо три патріотичні сили. Наприклад, такі як об'єднання "Свобода"...

Ніхто нікого не зрадив. Просто троє шуллерів ріжуться в "дурня". На гроші і душі кріпаків. Як завжди, вони за всяку ціну уникатимуть чесної боротьби: ідеологічної дискусії, змагання програм, порівняння списків. І вкотре вони витягатимуть з рукавів краплені козирі: заклики "не розпорошувати голоси", висмоктані з пальця звинувачення, маніпуляції, фальсифікації тощо.

Тут є лише один спосіб в дурні не пошитися - той яким скористався козак Василь.

Плюнь в карти!



P.S.
Не переймайся - усі кольорові номенклатурно-олігархічні "мегаблоки" дадуть собі раду і без Тебе. А кожен свідомий голос насправді ніколи не буває "втраченим". Повір, навіть якщо "Свобода" набере 2,99% і не пройде у парламент - Твій вибір обов'язково врахують. І "мегаблоки" і "гігапартії" самі наввипередки кинуться виконувати хоча б окремі пункти "Програми захисту українців". Вони зі шкіри лізтимуть, щоб Тобі сподобатись. Принаймні, перед черговими позачерговими виборами.

Леонід Мартинюк

http://www.svoboda.lviv.ua/dokument003100.html