Костянтин Матвієнко: Банкрути
10/02/2007 | Liberty.
спеціально для «Дня»
Організувати заміну «касти незамінних», водночас запустивши процес стратегування країни, може лише складний суспільний суб’єкт, сконструйований з вітчизняних інтелектуалів, компетентної громадськості і системного бізнесу. Робота над його створенням уже почалася.
Чому виборча кампанія виявилася беззмістовною, нецікавою — просто малозначущою для суспільства? Чому, якщо після виборів таки буде утворено нову Верховну Раду, громадяни знову побачать там все ті ж угруповання зі своїми застарілими конфліктами і закулісними гешефтами та демагогічними популістичними штампами?
Відповідь проста. Для всіх українських політиків влада давно перестала бути засобом сприяння прогресу суспільства. Вона є лише самоціллю та засобом збагачення і задоволення примітивних амбіцій. Політика боротьби ідей та змістів в Україні давно вмерла. Відповіді на запитання Леоніда Кучми: «Скажіть мені, що ми будуємо?..» — немає і через тринадцять років після того як він вперше його поставив.
Держава вичерпала ресурс свого номінального існування. Вже сьогодні функції більшості державних інституцій дублюються або заміщаються системою неформальних зв’язків, корупційними схемами або й громадською активністю. При цьому влада коштує громадянам недешево і як сумлінним платникам податків, і як вимушеним співучасникам повсюдно поширених корупційних схем. Сьогодні єдиним прикладом ефективності держави є українська платіжна система — гривня справді являє собою майже повноцінний платіжний засіб. Хоча про функцію накопичення цього не скажеш — громадяни віддають перевагу конвертованим валютам для зберігання своїх заощаджень та здійснення великих покупок.
На загал, суспільство могло б поступово і безболісно витіснити владу із більшості площин свого буття. Але є такі його сфери, де ми не можемо обійтися без владних інституцій. Крім, уже згаданої платіжної системи, автоматично читачеві одразу спадуть на думку: правоохоронна функція, економічна безпека, оборона, подолання наслідків стихійних лих і катастроф, державна медицина, санітарні служби та освіта, охорона заповідників і культурного надбання...
Якість виконання цієї роботи владою вже настільки низька, що роботодавцю (громадянину, виборцеві, платникові податків) час подумати про звільнення недолугого робітника. Система охорони прав громадян ілюструє свою кричущу неефективність на прикладі права власності. Не лише рейдерські атаки на підприємства, що часто відбуваються за участю представників судової влади, а й елементарне шахрайство, з землею та нерухомістю, зробили тисячі людей бідними і безпритульними за потурання або прямої участі чиновників. Контрабанда є просто непорушним елементом українського економічного ландшафту, а тіньова економіка це просто основа всіх фарб, якими намальовано картину економічного стану країни. Що до якості державних освіти і медицини, роботи закладів санітарної або пожежної охорони, то кожен може навести безліч прикладів: як неякісності їх послуг, так і поборів та хабарів, що буяють там махровим цвітом. Тим більше є цінною подвижницька праця тих працівників цих закладів, які в умовах суцільної корупції намагаються чесно виконувати свою роботу. Та вони є винятками. А має ж бути навпаки!
Працівники державних закладів культури ведуть безнадійну боротьбу з органами влади не лише за мінімальне їх фінансування, але й змушені відбивати ті ж рейдерські атаки на майно та землю цих установ. Культура програє майже завжди.
Влада так довго тренувала громадян у боротьбі із собою, що тепер вони вже почали набувати певних навичок протидії: або шляхом силових акцій протесту; або створення приватних інституцій, що дублюють і заміщують державні установи; або ігнорування та переходу до «підпільних» способів задоволення своїх потреб та реалізації інтересів. Держава втрачає внутрішню конкурентоздатність. Здавалося б, просто еволюційним шляхом суспільство зможе мінімалізувати загрозу собі з боку своєї ж влади. Але політичний клас, мертвою хваткою вчепившись у владу, навчився використовувати її лише для примітивного політиканства та мародерства. Байдуже, хто з його представників називає себе сьогодні опозицією чи владою.
При цьому глобальною проблемою для суспільства є те, що його політична еліта не виконує двох головних своїх функцій, точніше кажучи — місій.
По-перше, відтворення та розвиток життєво важливих інфраструктур. Очевидною є швидка стагнація мережі закладів охорони здоров’я, комерціалізація і, водночас, погіршення якості вищої і середньої освіти, збільшення аварійності на транспорті. Та найбільшою актуальною загрозою є зношеність комунальних мереж: каналізації, водо- і теплопостачання. При цьому через енерговитратність вартість цих послуг постійно зростає для населення, а безперебійність та якість дедалі зменшуються. Суспільство не має організаційних можливостей забезпечити якісну роботу комунального господарства, а влада займається цим номінально, приділяючи більше уваги приватизації та переприватизації енергокомпаній, водоканалів, муніципальних будівельних і транспортних підприємств. Політичні партії — учасники виборів практично не порушували ці проблеми, при цьому вони повсюдно складають місцеві ради.
По-друге, і головне. Формування і реалізація стратегії для країни. Різні угрупування політиків усі 16 років незалежності публічно конкурують між собою лише за двома напрямками, у яких мають намір здати (продати) національний суверенітет: 1. Європейський Союз — НАТО; 2. Росія. Відповідно, і українські аналітично- дослідницькі центри також працюють винятково у цій парадигмі. Інших варіантів політична еліта, принаймні публічно, не розглядає. Уся стратегія банально зводиться до передпродажної підготовки країни. За таких обставин основні політичні угрупування потребують активної допомоги саме закордонних, із Заходу або Сходу, консультантів з питань стратегування країни. Ця робота здійснюється ними в інтересах своїх країн, що природньо. Вітчизняним політологам, політтехнологам з іміджмейкерами і тим, хто себе ними називає, лишається лише адаптація для застосування під час виборів в Україні вторинних політтехнологій маніпуляції масовою свідомістю, зомбування виборців. Через нездатність запропонувати власні стратегії суспільного розвитку, вони також опиняються у збанкрутілій, в очах мислячої частини суспільства, кампанії імпотентів усіх без винятку кольорів політичного спектру.
Тим часом держава послідовно втрачає і зовнішню конкурентоздатність. Україна дедалі менше цікава провідним міжнародним гравцям як союзник і, навіть, як об’єкт за який варто боротися. Це прямий наслідок симуляції елітою своєї суспільної ролі. Українська трагедія полягає в тому, що нинішню верхівку ніким замінити. Вони виявилися, на сьогодні, безальтернативними. Організувати заміну «касти незамінних», водночас запустивши процес стратегування країни, може лише складний суспільний суб’єкт, сконструйований з вітчизняних інтелектуалів, компетентної громадськості і системного бізнесу. Робота над його створенням уже почалася.
Газета "День", №164, п'ятниця, 28 вересня 2007
Організувати заміну «касти незамінних», водночас запустивши процес стратегування країни, може лише складний суспільний суб’єкт, сконструйований з вітчизняних інтелектуалів, компетентної громадськості і системного бізнесу. Робота над його створенням уже почалася.
Чому виборча кампанія виявилася беззмістовною, нецікавою — просто малозначущою для суспільства? Чому, якщо після виборів таки буде утворено нову Верховну Раду, громадяни знову побачать там все ті ж угруповання зі своїми застарілими конфліктами і закулісними гешефтами та демагогічними популістичними штампами?
Відповідь проста. Для всіх українських політиків влада давно перестала бути засобом сприяння прогресу суспільства. Вона є лише самоціллю та засобом збагачення і задоволення примітивних амбіцій. Політика боротьби ідей та змістів в Україні давно вмерла. Відповіді на запитання Леоніда Кучми: «Скажіть мені, що ми будуємо?..» — немає і через тринадцять років після того як він вперше його поставив.
Держава вичерпала ресурс свого номінального існування. Вже сьогодні функції більшості державних інституцій дублюються або заміщаються системою неформальних зв’язків, корупційними схемами або й громадською активністю. При цьому влада коштує громадянам недешево і як сумлінним платникам податків, і як вимушеним співучасникам повсюдно поширених корупційних схем. Сьогодні єдиним прикладом ефективності держави є українська платіжна система — гривня справді являє собою майже повноцінний платіжний засіб. Хоча про функцію накопичення цього не скажеш — громадяни віддають перевагу конвертованим валютам для зберігання своїх заощаджень та здійснення великих покупок.
На загал, суспільство могло б поступово і безболісно витіснити владу із більшості площин свого буття. Але є такі його сфери, де ми не можемо обійтися без владних інституцій. Крім, уже згаданої платіжної системи, автоматично читачеві одразу спадуть на думку: правоохоронна функція, економічна безпека, оборона, подолання наслідків стихійних лих і катастроф, державна медицина, санітарні служби та освіта, охорона заповідників і культурного надбання...
Якість виконання цієї роботи владою вже настільки низька, що роботодавцю (громадянину, виборцеві, платникові податків) час подумати про звільнення недолугого робітника. Система охорони прав громадян ілюструє свою кричущу неефективність на прикладі права власності. Не лише рейдерські атаки на підприємства, що часто відбуваються за участю представників судової влади, а й елементарне шахрайство, з землею та нерухомістю, зробили тисячі людей бідними і безпритульними за потурання або прямої участі чиновників. Контрабанда є просто непорушним елементом українського економічного ландшафту, а тіньова економіка це просто основа всіх фарб, якими намальовано картину економічного стану країни. Що до якості державних освіти і медицини, роботи закладів санітарної або пожежної охорони, то кожен може навести безліч прикладів: як неякісності їх послуг, так і поборів та хабарів, що буяють там махровим цвітом. Тим більше є цінною подвижницька праця тих працівників цих закладів, які в умовах суцільної корупції намагаються чесно виконувати свою роботу. Та вони є винятками. А має ж бути навпаки!
Працівники державних закладів культури ведуть безнадійну боротьбу з органами влади не лише за мінімальне їх фінансування, але й змушені відбивати ті ж рейдерські атаки на майно та землю цих установ. Культура програє майже завжди.
Влада так довго тренувала громадян у боротьбі із собою, що тепер вони вже почали набувати певних навичок протидії: або шляхом силових акцій протесту; або створення приватних інституцій, що дублюють і заміщують державні установи; або ігнорування та переходу до «підпільних» способів задоволення своїх потреб та реалізації інтересів. Держава втрачає внутрішню конкурентоздатність. Здавалося б, просто еволюційним шляхом суспільство зможе мінімалізувати загрозу собі з боку своєї ж влади. Але політичний клас, мертвою хваткою вчепившись у владу, навчився використовувати її лише для примітивного політиканства та мародерства. Байдуже, хто з його представників називає себе сьогодні опозицією чи владою.
При цьому глобальною проблемою для суспільства є те, що його політична еліта не виконує двох головних своїх функцій, точніше кажучи — місій.
По-перше, відтворення та розвиток життєво важливих інфраструктур. Очевидною є швидка стагнація мережі закладів охорони здоров’я, комерціалізація і, водночас, погіршення якості вищої і середньої освіти, збільшення аварійності на транспорті. Та найбільшою актуальною загрозою є зношеність комунальних мереж: каналізації, водо- і теплопостачання. При цьому через енерговитратність вартість цих послуг постійно зростає для населення, а безперебійність та якість дедалі зменшуються. Суспільство не має організаційних можливостей забезпечити якісну роботу комунального господарства, а влада займається цим номінально, приділяючи більше уваги приватизації та переприватизації енергокомпаній, водоканалів, муніципальних будівельних і транспортних підприємств. Політичні партії — учасники виборів практично не порушували ці проблеми, при цьому вони повсюдно складають місцеві ради.
По-друге, і головне. Формування і реалізація стратегії для країни. Різні угрупування політиків усі 16 років незалежності публічно конкурують між собою лише за двома напрямками, у яких мають намір здати (продати) національний суверенітет: 1. Європейський Союз — НАТО; 2. Росія. Відповідно, і українські аналітично- дослідницькі центри також працюють винятково у цій парадигмі. Інших варіантів політична еліта, принаймні публічно, не розглядає. Уся стратегія банально зводиться до передпродажної підготовки країни. За таких обставин основні політичні угрупування потребують активної допомоги саме закордонних, із Заходу або Сходу, консультантів з питань стратегування країни. Ця робота здійснюється ними в інтересах своїх країн, що природньо. Вітчизняним політологам, політтехнологам з іміджмейкерами і тим, хто себе ними називає, лишається лише адаптація для застосування під час виборів в Україні вторинних політтехнологій маніпуляції масовою свідомістю, зомбування виборців. Через нездатність запропонувати власні стратегії суспільного розвитку, вони також опиняються у збанкрутілій, в очах мислячої частини суспільства, кампанії імпотентів усіх без винятку кольорів політичного спектру.
Тим часом держава послідовно втрачає і зовнішню конкурентоздатність. Україна дедалі менше цікава провідним міжнародним гравцям як союзник і, навіть, як об’єкт за який варто боротися. Це прямий наслідок симуляції елітою своєї суспільної ролі. Українська трагедія полягає в тому, що нинішню верхівку ніким замінити. Вони виявилися, на сьогодні, безальтернативними. Організувати заміну «касти незамінних», водночас запустивши процес стратегування країни, може лише складний суспільний суб’єкт, сконструйований з вітчизняних інтелектуалів, компетентної громадськості і системного бізнесу. Робота над його створенням уже почалася.
Газета "День", №164, п'ятниця, 28 вересня 2007
Відповіді
2007.10.02 | Liberty.
Леся Гонгадзе: 30 вересня голосувати підуть
рабиМати загиблого журналіста Георгія Гонгадзе Леся Гонгадзе не піде голосувати 30 вересня.
«Коли мене люди питають, за кого ж голосувати, я відповідаю – усіх повикреслюйте. Це ж не вибори, а знущання. Це витрачання наших грошей, наших пенсій, це наші невиліковні хворі, наші смердючі каналізації, якими нас намагаються задушити. А тим часом вони мають дачі, живуть за містом, відпочивають на Кіпрі. А нещасний народ втягується в їхню гру», – заявила Леся Гонгадзе сьогодні, 28 вересня, в коментарі ЗІКу.
Леся Гонгадзе не голосуватиме 30 вересня і уникає будь-яких політичних дискусій у громадських місцях. «Нестабільність в суспільства комусь вигідна. Сумно дивитися на тих, хто піддається впливові, задурманених, обдурених, нерозвинутих, що захопилися цими політичними забавами, бо від цих виборів абсолютно нічого не залежить. Все поділено. Більше того, в один прекрасний день ми опинимося в становищі, коли все буде приватизовано невідомо ким і невідомо для кого, а ми з вами станемо кріпаками та рабами», – додала пані Леся.
На її думку, лише рабам потрібний хліб та видовища.
2007.10.02 | Арета
Re: Леся Гонгадзе: 30 вересня голосувати підуть
100% правда. Про що я й говорила тут перед виборами.Бавиться сволота людською терпеливістю, а совок гордо питає "від кого мене треба захищати"?
2007.10.02 | Liberty.
Re: Леся Гонгадзе: 30 вересня голосувати підуть
Арета пише:> 100% правда. Про що я й говорила тут перед виборами.
>
> Бавиться сволота людською терпеливістю, а совок гордо питає "від кого мене треба захищати"?
Із всього можна мати користь. Навіть у Криму, попри шалене цькування із усіх боків (особисто мене помаранчеві обізвали "зрадником", коли я почав агітувати за Свободу, свого часу біля трьох місяців мерз у Сімферополі на нашому майдані, витримуючи цькування оскаженілих януковичей) за Свободу проголосувало більше 700 осіб. Зараз керівництво обласної організації має намір віднайти всіх, хто голосував за Свободу (впевнений, що через місяц, тих, хто скаже, що він голосував за Свободу у Криму будуть тисячі) і створити з них постійно діючу мережу пропагандистів.
Час працює на нас. Настав момент істини, всі "націонал"-"демократи" себе остаточно розкрили.
Крим вітає Вас Орето!
2007.10.02 | ОРИШКА
А у мене думка-контра, то раби не голосують
2007.10.02 | Liberty.
Re: А у мене думка-контра, то раби не голосують
Нажаль голосують: у Донецьку за "своїх" і у Львові та Києві за "своїх".А вони вже відверто глузують з "електорату".
Нажаль процес творення нації особливо в такій великій країні як наша не можливо при скорити. Але процес іде, і це лякає Тимошенок і Луценок. Саме тому Луценко раптом почав волати про УПА.
Цього разу одурив. А що буде далі.
176 тисях то десять дивізій часів другої світової війни. В УПА було вдвічі менше, а воювали десять років. Кількість тих, у кого відкриються очі буде тільки зростати.
2007.10.02 | ОРИШКА
Re: А у мене думка-контра, то раби не голосують
Очі будуть відкриватися не зразу. Інформація про другу світову зараз - це купа міфів для обивателя, не кожен хоче і може сидіти за томами книжок, порівнювати спогади, ритися в архівах і т.ін. Ніхто ще й не починав досліджувати другу світову, виходячи з правди.2007.10.03 | Михайло Свистович
Re: А у мене думка-контра, то раби не голосують
Liberty. пише:> Нажаль голосують: у Донецьку за "своїх" і у Львові та Києві за "своїх".
>
> А вони вже відверто глузують з "електорату".
І чудово домовляються між собою, дружать, разом грабують обидва електорати, які нещадно гризуться.
2007.10.02 | Арета
Раби голосують за тих, хто гарніше обгорточку розмалював...
2007.10.02 | klepton
А мені неЛесяГонгадзе казала, що
раби не голосують. І що з того, ґа?2007.10.02 | сябр
Re: Леся Гонгадзе: 30 вересня голосувати підуть
Я співчуваю горю п. Лесі. але її неадекватність в історії з тілом Гонгадзе помітна вже роки зо два. непорядно використовувати немолоду, нещасну і не зовсім здорову людину для аргументації своїх політичних спекуляцій (слово спекуляція ми розуміємо у тому сенсі. як його застосовував З.Фройд - як логічні розмірковування, не підкріплені безпосередньо фактами).2007.10.03 | Михайло Свистович
Re: Леся Гонгадзе: 30 вересня голосувати підуть
сябр пише:> Я співчуваю горю п. Лесі. але її неадекватність в історії з тілом Гонгадзе помітна вже роки зо два
Мирослава теж неадекватна?
2007.10.02 | Предсказамус
Костянтин Матвієнко аналітик від слова "анал".
Приклад: прогноз виборів мера Київа 2006.---
Константин Матвиенко, руководитель копорации стратегического консалтинга "Гардарика" абсолютно уверен, что исход выборов будет в пользу Виталия Кличко причем его отрыв составит порядка 10-15%. "Дело в том, что деятельность нынешнего мэра привела к тому, что огромное число людей не хотят его больше видеть во главе Киева. Это и те, кто недоволен тем, что посреди их дворов вырастают многоэтажки, что уничтожаются скверы. Это и инвесторы, уставшие от непрозрачности киевской горадминистрации. Этот "фронт сопротивления" будет действовать по принципу "Лишь бы не Омельченко — хуже уже не будет", — пояснил эксперт свой прогноз. Однако, по его мнению, Кличко все-таки столкнется с проблемами в ходе выборов. Боксеру будет непросто противостоять ведущим политическим силам страны — "Нашей Украине", БЮТ и "Партии Регионов", которые, по мнению политолога, поддержат Омельченко, ведь "сын мэра Александр вошел в список блока Ющенко, его заместитель Игорь Лысов идет по списку "Партии Регионов", а БЮТ отказалась выставить Николая Томенко"
---
http://www.igls.com.ua/analytics/1021/
2007.10.02 | Арета
Це по принципу - сам дурак?
Тягнибок-дурак, Матвієнко - анал... Цікава тенденція вимальовується... І кредо:"Хто протів міра-тот протів нас, тому на ж..у натянєм глаз"!
2007.10.02 | Предсказамус
Талю, коли ви вже будете сперечатися з думками, а не оппонентами
Є що сказати на захист такого "аналіза" - кажіть. Немає - знайдіть для обговорення щось простіше.2007.10.02 | ОРИШКА
Какой Вы толерантный! Учусь
2007.10.02 | Предсказамус
.
2007.10.02 | Арета
Re: Талю, коли ви вже будете сперечатися з думками, а не оппонентами
Перепрошую, предсказамусе, щойно помітила, то не до вас було написано. Моя помилка...Але по суті вашого закиду, чоми ви не вважаєте, що з особистостями боряться ті, хто когось аналом і тягниблохом називає. Це ж не просто непорядно, але й підло, бо опонент ж НЕПРИСУТНІЙ. Це, розумієте, як копняк нижче живота... Так не робиться...
2007.10.02 | Предсказамус
Публічна людина - то не форумчанин
Арета пише:> Але по суті вашого закиду, чоми ви не вважаєте, що з особистостями боряться ті, хто когось аналом і тягниблохом називає.
Того самого я тягниблохом не називаю, так що мимо. Що до "аналітика" Матвіенко, то я давав оцінку не його особистості, а продукту, тобто аналітичним дослідам цього добродія. Відчуття, що він їх відобував з того самого місця просто непереборне, що особливо видно на прикладі прогноза виборів київского мера.
> Це ж не просто непорядно, але й підло, бо опонент ж НЕПРИСУТНІЙ. Це, розумієте, як копняк нижче живота... Так не робиться...
Це тягар важкий кожної публічної людини. Кому не до вподоби - хай перекваліфікується в управдоми. Ось ви зовсім недавно Юльку воровкою назвали, хоча вироку суду немає і не буде - я ж не побіг терти ваш пост? Томущо© то ваше право давати оцінку политикам.
2007.10.03 | TrollSeeker
Re: Публічна людина - то не форумчанин
Предсказамус пише:> Ось ви зовсім недавно Юльку воровкою назвали, хоча вироку суду немає і не буде - я ж не побіг терти ваш пост? Томущо© то ваше право давати оцінку политикам.
А давати, мяко кажучи, негативні характеристики присутнім на майдані дописувачам під правила не підпадає?
Що? Це не є характеристиками відносно конкретної особи?
Добре, тоді я теж маю таке право давати узагальнені характеристики.
Dear Marginal Remote Patriots, чи не обридло вам здалеку поливати лайном все те, що не відповідає релігійним догмам націонал-шовіністичної секти ім п.Тягнибока? Якщо ваша зашореність не дає можливості вам бачити далі ваших шароварів, то може спочатку спробуєте хоч на деякий час скинути ці шори щоб побачити, що "кацапи", "жиди", "татарва" і всі інші, що так муляють вам шаровари, в своїй основній масі абсолютно нічим не гірші українці, ніж "ультра-пат-ук-ріоти". А може навіть і кращі. Бо, таки, всі незгоди і радощі їхні пов'язані безпосередньо з тією країною, де вони живуть, - Україною. Вони, на відміну від деяких Remote Patriots, не спостерігають те, що відбувається в Україні з великої відстані, а приймають безпосередню участь в цьому. То не личить Remote Patriots пихато нав'язувати свої сентенції, бо дуже відірвані вони від реального.
2007.10.02 | Pavlo
- 5. Людина абсолютно не розуміє логіку подій.
2007.10.03 | Tatarchuk
я не поняв про кого це автор:
Liberty. пише:> ...складний суспільний суб’єкт, сконструйований з вітчизняних інтелектуалів, компетентної громадськості і системного бізнесу. Робота над його створенням уже почалася.
> Організувати заміну «касти незамінних», водночас запустивши процес стратегування країни, може лише складний суспільний суб’єкт, сконструйований з вітчизняних інтелектуалів, компетентної громадськості і системного бізнесу. Робота над його створенням уже почалася.
Що це за масони? Чому б хоча б не натякнути кого автор має на увазі. Інакше текст складає враження неадекватного