2. На початку слова вимовляла "и" моя бабуся, від якої я й собі навчився (упереджуючи евентуальні волання про непритаманний літературній українській мові перекручений західняцький ужиток: це було на Слобожанщині).
До речі, йдеться не тільки про "инший" чи "инакше".
Зрозумів. А можна мені зробити свій внесок до правопису? :)
Нещодавно, під впливом чергових заяв президента, я подумав як правильно було б перекласти на українську російский вираз "безрадостная жизнь".
Начебто само виникло, що з урахуванням поточного менталітету, треба перекласти як: "беззрадасне життя".
Тобто, одне слово накопичує в собі і емоційну причину (зрада) і натякає на наслідок (радість). А якщо нема причини, то звідкіля візьметься наслідок (тому - без)?
2007.10.19 | Михайло Свистович
Re: На те (в моєму випадку) є дві причини.
Сергій Вакуленко пише:
>
> 2. На початку слова вимовляла "и" моя бабуся, від якої я й собі навчився (упереджуючи евентуальні волання про непритаманний літературній українській мові перекручений західняцький ужиток: це було на Слобожанщині).
Але слова "евентуальні" Ваша бабуся точно не вживала
Сергій Вакуленко пише:
>
> Якби її попросити, вона б сказала "ивентуальні"
Якби попросили, то вона б і "мейбі" сказала б. Можливо б вимовила це як "мейби". Але, напевно, вона все ж таки вживала слово "можливі"
>
> А таки ж ні: біля хати росла ива (що поробиш — Слобожанщина...)
Росла біля хати верба, а те, що її хтось назвав неіснуючим в українській мові словом підриває і довіру до звуку "и" на початку слова з вуст цієї людини
> > А таки ж ні: біля хати росла ива (що поробиш — Слобожанщина...)
>
> Росла біля хати верба, а те, що її хтось назвав неіснуючим в українській мові словом підриває і довіру до звуку "и" на початку слова з вуст цієї людини
Та воно, бачте, Михайло свистович каже, що нема, а от Євген Желехівський, Борис Грінченко, Григорій Голоскевич, Євген Онацький, ба й Академія наук УРСР кажуть, що є...
Сергій Вакуленко пише:
>
> Та воно, бачте, Михайло свистович каже, що нема, а от Євген Желехівський, Борис Грінченко, Григорій Голоскевич, Євген Онацький, ба й Академія наук УРСР кажуть, що є...
Моя мати теж зі Слобожанщини.
Оскільки в дитинстві проводив багато часу в цьому селі (Сумської області), помітив характерний ужиток "И" замість "І", у багатьох випадках.
Нич(ніч), ридний, мий (мій), вин (він), стил (стіл).
Хоча за часів Огієнка («Найголовніші правила українського правопису» 1919 р.) ще "можна було":
2. З початку слова, коли не вимовляється йі, треба писати і (а не и): Іван, іграшка, іду, істина, Ілля, іскра, ікавка, ім'я, іспит, існувати, істота, іти, Ірод, іржа, Ірпінь.
Примітка: але перед н можна писати и: инший, инколи, иней, иноді.
2007.10.21 | Хвізик
дяк. цікавий лінк, але чомусь від нього голі баби вилазять
Відповіді
2007.10.19 | Сергій Вакуленко
Re: хто знає хороші переклади Олеся на англійську мову?
Зараз шукати нема часу, але зазирнути варто до Online Library of Ukrainian Literature Торонтського університету.Отуточки
http://membres.lycos.fr/mazepa99/
я спробував глянути: Олесь мав би бути, та нема...
Хоча дещо инше є.
2007.10.19 | SpokusXalepniy
Оффтоп. Поясніть будь ласка на правах авторитета. :)
Сергій Вакуленко пише:> Хоча дещо инше є.
Я вже не перший раз бачу, що пишуть "инше" замість "інше".
Чому?
2007.10.19 | Сергій Вакуленко
На те (в моєму випадку) є дві причини.
1. Так у словнику Бориса Грінченка.2. На початку слова вимовляла "и" моя бабуся, від якої я й собі навчився (упереджуючи евентуальні волання про непритаманний літературній українській мові перекручений західняцький ужиток: це було на Слобожанщині).
До речі, йдеться не тільки про "инший" чи "инакше".
Сюди ж належать слова (беручи найпоширеніші):
ива, идол, индик, иржа, ирій, ирод, искра, ич.
2007.10.19 | SpokusXalepniy
Зрозумів. А можна мені зробити свій внесок до правопису? :)
Нещодавно, під впливом чергових заяв президента, я подумав як правильно було б перекласти на українську російский вираз "безрадостная жизнь".Начебто само виникло, що з урахуванням поточного менталітету, треба перекласти як: "беззрадасне життя".
Тобто, одне слово накопичує в собі і емоційну причину (зрада) і натякає на наслідок (радість). А якщо нема причини, то звідкіля візьметься наслідок (тому - без)?
2007.10.19 | Михайло Свистович
Re: На те (в моєму випадку) є дві причини.
Сергій Вакуленко пише:>
> 2. На початку слова вимовляла "и" моя бабуся, від якої я й собі навчився (упереджуючи евентуальні волання про непритаманний літературній українській мові перекручений західняцький ужиток: це було на Слобожанщині).
Але слова "евентуальні" Ваша бабуся точно не вживала
>
> ива
А може таки верба?
2007.10.20 | Сергій Вакуленко
Re: На те (в моєму випадку) є дві причини.
Михайло Свистович пише:> Але слова "евентуальні" Ваша бабуся точно не вживала
Якби її попросити, вона б сказала "ивентуальні".
> > ива
>
> А може таки верба?
А таки ж ні: біля хати росла ива (що поробиш — Слобожанщина...).
2007.10.20 | Михайло Свистович
Re: На те (в моєму випадку) є дві причини.
Сергій Вакуленко пише:>
> Якби її попросити, вона б сказала "ивентуальні"
Якби попросили, то вона б і "мейбі" сказала б. Можливо б вимовила це як "мейби". Але, напевно, вона все ж таки вживала слово "можливі"
>
> А таки ж ні: біля хати росла ива (що поробиш — Слобожанщина...)
Росла біля хати верба, а те, що її хтось назвав неіснуючим в українській мові словом підриває і довіру до звуку "и" на початку слова з вуст цієї людини
2007.10.20 | Сергій Вакуленко
Re: На те (в моєму випадку) є дві причини.
Михайло Свистович пише:> > А таки ж ні: біля хати росла ива (що поробиш — Слобожанщина...)
>
> Росла біля хати верба, а те, що її хтось назвав неіснуючим в українській мові словом підриває і довіру до звуку "и" на початку слова з вуст цієї людини
Та воно, бачте, Михайло свистович каже, що нема, а от Євген Желехівський, Борис Грінченко, Григорій Голоскевич, Євген Онацький, ба й Академія наук УРСР кажуть, що є...
2007.10.21 | Михайло Свистович
Re: На те (в моєму випадку) є дві причини.
Сергій Вакуленко пише:>
> Та воно, бачте, Михайло свистович каже, що нема, а от Євген Желехівський, Борис Грінченко, Григорій Голоскевич, Євген Онацький, ба й Академія наук УРСР кажуть, що є...
Я побалакаю з ними, перевірю
2007.10.21 | Михайло Свистович
Встиг поговорити лише з Борисом Грінченком
Ви маєте рацію. Біля хати дійсно ива.2007.10.20 | ОРИШКА
евентуальне - то з польської. Моя прабабуся
так казала2007.10.20 | Сергій Вакуленко
Ги!
Ви майже вгадали.Хоча:
http://www.oboulo.com/form-intention-known-as-dolus-eventualis-in-criminal-law-37759.html
+ ось вам ужиток цього слова від східняка (полтавця) Петлюри:
http://www.ukrcenter.com/library/read.asp?id=367&page=2
2007.10.20 | Михайло Свистович
То не з польської, а з латини
2007.10.21 | SkaGenij
Стосовно вживання "И" замість "І"
Моя мати теж зі Слобожанщини.Оскільки в дитинстві проводив багато часу в цьому селі (Сумської області), помітив характерний ужиток "И" замість "І", у багатьох випадках.
Нич(ніч), ридний, мий (мій), вин (він), стил (стіл).
2007.10.19 | Kronk
а тому що
автор дотримується правопису, який не є чинним http://pravopys.vlada.kiev.ua/pravopys/pravXXI/zmist.htm2007.10.19 | Сергій Вакуленко
Якби ж то був правопис...
...а то — лівопис.2007.10.20 | Koala
Здається, це харківський правопис 1929-го
2007.10.21 | Сергій Вакуленко
Ні
У скрипниківці И на початку слова вже не було.Хоча за часів Огієнка («Найголовніші правила українського правопису» 1919 р.) ще "можна було":
2. З початку слова, коли не вимовляється йі, треба писати і (а не и): Іван, іграшка, іду, істина, Ілля, іскра, ікавка, ім'я, іспит, існувати, істота, іти, Ірод, іржа, Ірпінь.
Примітка: але перед н можна писати и: инший, инколи, иней, иноді.
2007.10.21 | Хвізик
дяк. цікавий лінк, але чомусь від нього голі баби вилазять
2007.10.21 | Сергій Вакуленко
А що Ви хотіли?
Це ж французький сайт.2007.10.21 | SkaGenij
Тема про Олеся, перейшла у філологіяний диспут!
Ги!До речі мій улюблений поет, мені траплялись перекладі російською, теж цікаво...