10/21/2007 | Сайд-Емін Ібрагімов, Президент Міжнародної Асоціації «Мир і прав

Генеральному Секретареві Ради Європи
Пану Террі Девісу


ВІДКРИТИЙ ЛИСТ

Вельшановний Пане Девіс,

Дякую Вам за Вашого листа від 2 жовтня 2007 та пропозицію зустрітися на рівних. Я сприймаю цю пропозицію як вияв поваги до малочисельного чеченського народу, який став жертвою великої світової політики. Я хотів би, щоб Ви знали, що я домагався цієї зустрічі та виконання своїх вимог не задля особистих чи амбіційних цілей, а в інтересах чеченського народу, який сьогодні опинився біля краю прірви. Мирне чеченське населення все ще перебуває у залежності від тих же злочинців, які безкарно чинять агресію, геноцид, злочини проти людства й військові злочини проти чеченського народу. Я аргументовано, на підставі юридичних фактів, готовий довести наявність цих злочинів у вчинках військових та політичних сил Росії проти чеченського народу.

Міжнародні організації, у тому числі Рада Європи, повноправним членом якої є й Росія, весь час прагнуть виправдати ці злочини, створюючи позірність діяльності, приймаючи постійно ігноровані Росією резолюції й рекомендації та посилаючись на міфічну «стабільність» і «відновлені будинки», у які вже ніколи не заселяться вбиті, ніколи не знатимуть щастя й спокою поранені, знівечені, інваліди, всі ті, хто залишився без рідних і друзів. Міжнародні організації, на мою думку, стали на шлях співучасті у злочинах. Вони практично змирилися з проведеними у Чеченії, в умовах окупації, незаконними виборами і призначенням маріонеткового керівництва; своїм мовчанням погодилися з діями злочинців; і навіть фінансуванням чеченських проросійських структур міжнародні організації «узаконили» це беззаконня, підштовхуючи цим чеченське населення до лояльності катам. І все супроводжується ігноруванням чеченської сторони, яка намагається донести до міжнародної громадськості правду про те, що відбувається, й добитися справедливості.

Голодування, звісно, не найкращий метод для політичних аргументацій. Проте, якщо мої юридичні підстави ігноруються, якщо пресі дана вказівка замовчувати мої законні вимоги не тільки в Росії, але й у демократичній Європі та Америці, то що ж мені залишається робити? Змиритися з тим, що на мій народ безпідставно навішаний ярлик терориста, і народ планомірно знищується заради політичних, економічних та інших інтересів нечистих на руку політиків, як це бувало неодноразово у світовій історії? Вибачте, але це суперечить моїм переконанням, і я буду боротися ненасильницькими методами за життя й свободу мого народу, аж допоки мене теж не спіткає доля тих, кого вбили за правду. Іншого методу змусити мене замовчати й змиритися зі злом, ігноруванням принципу верховенства права й проблемами у міжнародному законодавстві, які дозволяють безкарно чинити злочини проти безвинних людей, не існує. Я твердо й послідовно вибрав для себе ненасильницький, законний шлях боротьби зі злом та антилюдяністю, безвідносно до національної приналежності. І у цій боротьбі, навіть якби мене не підтримували тисячі чесних людей з різних країн світу, і я б залишився наодинці, мене б це не спинило, тому що я завжди відчуваю за собою силу правди.

У даний час мій фізичний стан дозволяє мені звернутися до Вас з проханням: визначити час нашої зустрічі, бажано з участю журналістів і фахівців Ради Європи у царині міжнародного права.

Президент Міжнародної Асоціації «Мир і права людини»
Сайд-Емін Ібрагімов (підпис)

16 жовтня 2007.


P.S. Від 14 жовтня у Сайд-Еміна Ібрагімова відключено всю лінію інтернет-зв'язку (провайдер - France Telecom), у тому числі й домашній телефон (працює, і то часами, лише мобільний). На питання дочки, яка подзвонила до France Telecom, спочатку, 16 жовтня, були запитання: «Чи не міняв Сайд-Емін лінію інтернету? Чи він не збирається міняти місце проживання? Нам подзвонили від його імені й попросили відключити, назвавши номер». На наступне питання дочки, чи досить невідомого дзвінка з вулиці, щоб компанія будь-якому з своїх клієнтів відключила інтернет, відповідь була не дуже чіткою: «Підключимо упродовж 48 годин». Коли минуло «трохи більше», ніж цей термін, 19 жовтня, дочка подзвонила знову. Відповідали у дуже брутальний спосіб: «Нам сказали відключити. Якщо він хоче підключитися до іншої лінії, хай заплатить велику пеню». На здивоване запитання дочки, за яке порушення пеня, відповіли: «Не наша справа розбиратися». Коли дочка сказала, що подасть до суду, відреагували: «Ваша справа, подавайте куди хочете».
Крім цього, чиниться сильний психологічний тиск не лише на Сайд-Еміна (зокрема, 16 – 17 жовтня йому «раптово» відключили електрику), але й на його дітей та близьких друзів.

Може, Франція після подорожі м. Саркозі до Москви добровільно стала суб'єктом Російської Федерації? Адже ще влітку м. Саркозі, тоді ще – міністр внутрішніх справ Франції, публічно прирівняв ситуацію в Чечні до ситуації в Дарфурі і вжив G-word (геноцид). Чи, може, французький народ терпітиме подвійні стандарти, аж поки методи, вибірково вжиті у Страсбурзі проти чеченського правозахисника, поширяться на весь французький народ?

Запис з телефону від Сайд-Еміна, переклад з рос. І коментар – Надія Банчик