Кохання – або обов'язок перед суспільством
10/23/2007 | Майдан-ІНФОРМ
Зі слів Цецилії Саркозі випливає, що вона поставила президента Франції перед таким вибором.
В Європі жваво обговорюють розлучення французького президента з дружиною Цецилією після одинадцяти років подружнього життя. Сама Цецилія стверджує, що їх родина зруйнувалася вже через п'ять місяців після обрання Ніколя президентом, бо вона не переносить життя під юпітерами та фотоспалахами. “Для нього президентство – це як скрипка Страдіварі для скрипача, можливість вдосконалити своє мистецтво і донести його людям” - розповіла Цецилія щоденній газеті “L'Est Republicain”, - “але для мене це щось зовсім інше... Ми випробували все. Я випробувала все. Але знести таке життя я не в змозі – я потребую не слави, а тіні, спокою.”
Ці слова Цецилії Саркозі дуже виразно доповнюються поведінкою її тепер вже екс-чоловіка, який продовжує носити шлюбну обручку, ніби й не розводився. Запитаний журналістами на саміті ЄС а Лісабоні про деталі розлучення, гостро відповів: “ Французький народ обрав мене для того, щоб я вирішував суспільні проблеми, а не коментував своє приватне життя.” І додав, що самі французи значно менше цікавляться його розлученням, ніж медії. Справді, соцопитування, проведене CSA, показало, що 92% французів не змінили своєї думки про президента після його розлучення, а 79 % не вважають цю подію аж так важливою для французької політики.
Два роки тому подружжя вже мало проблему в стосунках. Тоді у Ніколя Саркозі почалася хвиля публічності в політичному житті, Цецилія охолола до нього і у травні 2005 року виїхала в Ню Йорк. “ Я закохалася в іншого чоловіка” - визнає вона сьогодні. Через рік вона повернулася до Ніколя. Весь час сепарації Ніколя виглядав приголомшеним розлукою, почав худнути. Повернення Цецилії повернуло йому впевненість у його спроможності давати собі раду в політичній боротьбі. І саме це дає можливість аналітикам говорити зараз про майбутній вплив розлучення на політичні рішення президента.
Повернувшись, Цецилія спробувала взяти на себе функції, притаманні першій леді країни. Вона брала учась у складних переговорах щодо відміни смертної кари та звільнення болгарських медсестер з лівійської тюрми. Однак після повернення з Тріполі соціялісти публічно зв'язали її переговори з підписанням контракту щодо продажу Лівії французьких протитанкових ракет. Було видно, що ця політична демагогія відбила у неї бажання займатись гуманітарними проблемами, якщо вони хоч трохи дотикають політики. Можливо, саме тому вони лише тричі, від часу обрання Ніколя президентом, з'явилась із своїм чоловіком на офіційних прийомах. Врешті, усе закінчилося полюбовним розлученням. Щодного поганого слова про Ніколя журналісти від Цецилії так і не почули. Ба більше - “Я була дуже горда і щаслива за його успіх. Я була горда, бо це, що він робить, є справою життя. Це вимагає великої самопосвяти... Проте я думаю, що він є з тої породи чоловіків, які кладуть всю свою кар'єру та життя на службу державі, нічого не просячи взамін”.
Чи худнутиме французький президент – побачимо невдовзі. Шлюбну обручку він і далі носить так, як вимагає французька традиція від одружених – на безіменному пальці лівої руки...
В Європі жваво обговорюють розлучення французького президента з дружиною Цецилією після одинадцяти років подружнього життя. Сама Цецилія стверджує, що їх родина зруйнувалася вже через п'ять місяців після обрання Ніколя президентом, бо вона не переносить життя під юпітерами та фотоспалахами. “Для нього президентство – це як скрипка Страдіварі для скрипача, можливість вдосконалити своє мистецтво і донести його людям” - розповіла Цецилія щоденній газеті “L'Est Republicain”, - “але для мене це щось зовсім інше... Ми випробували все. Я випробувала все. Але знести таке життя я не в змозі – я потребую не слави, а тіні, спокою.”
Ці слова Цецилії Саркозі дуже виразно доповнюються поведінкою її тепер вже екс-чоловіка, який продовжує носити шлюбну обручку, ніби й не розводився. Запитаний журналістами на саміті ЄС а Лісабоні про деталі розлучення, гостро відповів: “ Французький народ обрав мене для того, щоб я вирішував суспільні проблеми, а не коментував своє приватне життя.” І додав, що самі французи значно менше цікавляться його розлученням, ніж медії. Справді, соцопитування, проведене CSA, показало, що 92% французів не змінили своєї думки про президента після його розлучення, а 79 % не вважають цю подію аж так важливою для французької політики.
Два роки тому подружжя вже мало проблему в стосунках. Тоді у Ніколя Саркозі почалася хвиля публічності в політичному житті, Цецилія охолола до нього і у травні 2005 року виїхала в Ню Йорк. “ Я закохалася в іншого чоловіка” - визнає вона сьогодні. Через рік вона повернулася до Ніколя. Весь час сепарації Ніколя виглядав приголомшеним розлукою, почав худнути. Повернення Цецилії повернуло йому впевненість у його спроможності давати собі раду в політичній боротьбі. І саме це дає можливість аналітикам говорити зараз про майбутній вплив розлучення на політичні рішення президента.
Повернувшись, Цецилія спробувала взяти на себе функції, притаманні першій леді країни. Вона брала учась у складних переговорах щодо відміни смертної кари та звільнення болгарських медсестер з лівійської тюрми. Однак після повернення з Тріполі соціялісти публічно зв'язали її переговори з підписанням контракту щодо продажу Лівії французьких протитанкових ракет. Було видно, що ця політична демагогія відбила у неї бажання займатись гуманітарними проблемами, якщо вони хоч трохи дотикають політики. Можливо, саме тому вони лише тричі, від часу обрання Ніколя президентом, з'явилась із своїм чоловіком на офіційних прийомах. Врешті, усе закінчилося полюбовним розлученням. Щодного поганого слова про Ніколя журналісти від Цецилії так і не почули. Ба більше - “Я була дуже горда і щаслива за його успіх. Я була горда, бо це, що він робить, є справою життя. Це вимагає великої самопосвяти... Проте я думаю, що він є з тої породи чоловіків, які кладуть всю свою кар'єру та життя на службу державі, нічого не просячи взамін”.
Чи худнутиме французький президент – побачимо невдовзі. Шлюбну обручку він і далі носить так, як вимагає французька традиція від одружених – на безіменному пальці лівої руки...