“Ну чому його не розстріляли?!”
11/05/2007 | Ярослав Сватко
Якісь дві дивні тенденції спостерігаємо в нашому суспільстві щодо командира УПА Василя Кука. Полярні та безапеляційні. З однієї випливає, що останнього командира УПА слід викреслити з нашої історії, з іншої – що його потрібно нагородити навіть тим, чим він себе не бажав бачити нагородженим за життя.
Обидві відображають нездоровий суспільний стан, коли судять люди, яким не слід було б судити, бо не знають або обставин, в яких особа, що її вони оцінюють, діяла, або мотивів, через які вона приймала ті чи інші рішення, та й, урешті, результатів і намірів. Це не лише з Василем Куком таке – просто з ним багато речей на видноті.
У середині минулого року Василь Степанович погодився взяти участь в інтернет-проекті “УПА в запитаннях і відповідях Головного Командира”. Один із мотивів організаторів – провести тест суспільства на ставлення до УПА та виявити інформаційні зони, в яких виникає найбільше запитань про Українську Повстанську Армію. Бо справді – ми от уже майже два десятиліття відкрито пояснюємо правду про УПА, а її не чують. То, може, не так пояснюємо, не про те, про що насправді слід було б говорити? Проект дав багато матеріалу для роздумів, але не тільки про психологію людей, які не сприймають правди УПА. Ті, що “за УПА”, знають про неї не надто більше. Їм добре відомі прізвища й епізоди визвольної боротьби, проте маловідомі суспільні обставини, а ще менше – світогляд та ідеологія.
“Чому вас просто не зліквідували? Чому КҐБ залишив вам життя?” – прямо спитав у Василя Кука один з учасників інтернет-проекту. Задовго тут повторювати відповідь Головного Командира, врешті, кого вона справді цікавить, знайде її або в інтернет-версії на Майдані, або в “Українській книгарні”. Річ про інше. Після виходу друкованої версії “Запитань і відповідей” це ж запитання ставили багато людей, яких аж ніяк не можна зарахувати до неприхильників УПА. Ставили, наперед переконані: якщо залишився живим, значить – зрадив, продав. І немає значення, що нам про це нічого не відомо. По-їхньому, не могло бути іншої умови, щоб залишитися живим. Аргумент, що Василь Кук був потрібен КҐБ, аби виманити сюди Бандеру, а потім – хрущовська відлига й уже репресія проти Кука ламала б картинку потьомкінських сіл українського розквіту для діаспори – для цих співрозмовників не працює. А розмова про те, що, перебуваючи у ворожому полоні, командир може вести свою гру з ворогом, аби врятувати тих однодумців, на яких КҐБ розставив сильця, видається для них не аргументом на користь Василя Степановича, а доказом, що таки-так, продав...
А все-таки, як він мав діяти? У процесі допитів Василь Кук доволі швидко з’ясував для себе, що на терені Закерзоння КҐБ разом із польською Безпекою організували фальшиву мережу та за її допомогою викривають усіх кур’єрів, яких ОУН посилає в Україну. Декількох людей із високим становищем в ОУН, яких Кук знав особисто багато років, розстріляли, і про це слідчі відкрито говорили йому, намагаючись зламати, переконати в безнадійності його боротьби. На черзі були нові кур’єри – цього від Кука ніхто не приховував. І тоді він погодився написати відкритий лист до діаспори про те, що підпілля в Україні ліквідовано, та вклав у нього умовний сигнал, зрозумілий лише двом людям: зв’язок провалено. Спрацювало. Кур’єрів припинили посилати на смерть. Зате Кук накликав на себе звинувачення невтаємничених патріотів у співпраці з КҐБ. Зазначу, офіційні чинники ОУН ніколи не говорили про зраду Василя Кука, вже в наш час Слава Стецько вважала цілком нормальним з’являтися на політичних заходах і конференціях разом із ним. СБ ОУН провела додаткове розслідування в першій половині 1990-х і зняла з нього підозри, ніби він здавав підпільників КҐБ. Але проти аргументу “чому його не розстріляли” не діє...
Запитую: що є більшою пожертвою – загинути однієї миті й назавжди мати спокій із боротьбою, яку ведуть твої товариші, чи врятувати їх для подальшої боротьби, знаючи, що щирі, але невтаємничені патріоти поставлять на тобі тавро зрадника, та з ним жити? Мовчать, хоча, може, прочитавши цю статтю, хтось і запропонує альтернативу...
Збираючи матеріали до документального фільму про Василя Кука, надибав у Підгородньому біля Золочева криївку Василя Кука та його зв’язкову, пані Надію Вишинську. Кук провів у цій криївці дві зими й покинув її назавжди, бо азбука конспірації казала, що й це задовго. Запитую в пані Надії: як склалася ваша доля, коли вас судили, до чого засудили?
– Та ні, – каже, – не судили, бо нічого не знали. Я хотіла йти воювати, але Кук, коли йшов від нас, сказав, що я молода, мушу жити, а не вмирати.
Племінники пані Надії дізналися про криївку 1995 року.
Тільки не кажіть, що вона співпрацювала з КҐБ, оскільки не сиділа, і взагалі тому, що її не розстріляли. Просто Василь Кук був найкращим в ОУН фахівцем із конспірації, писав підручники з цього предмета (за якими вчилися й Бандера, й Шухевич), умів підбирати та вишколювати кадри. Що, врешті, доводить термін його підпільної боротьби.
Ну, і не здав її на допитах, нє?
Урешті, Василь Кук за п’ятнадцять років життя в незалежній Україні зробив для увічнення боротьби УПА більше, ніж деякі інституції, яким це належало б робити відповідно до становища. Агенти таким не займаються.
Є другий бік ставлення до Василя Кука. Зробити його героєм там, де він сам собі цього зовсім не бажав. Орденоносцем – Героєм України зокрема. Можливо, ініціатори забули, а може, й не знають, що коли Василеві Кукові пропонували присвоїти звання Героя України, він відмовився. Сказав, що не може взяти таку нагороду, коли армії, якою він командував, не визнано визвольною. Чи багато ми знаємо людей у сучасній Україні, які відмовилися від державних нагород із такою ідейною мотивацією?
Нині, коли ще не всілася земля на його могилі, починають розмови про ревізію цього слова Головного Командира УПА. То що, може, держава вже визнала Повстанську Армію такою, що проливала кров за Самостійну Україну? Чи сталися інші події, через які можна безапеляційно порушувати волю людини, котра вже померла? Звісно, Василь Кук не заперечить із того світу, але ж він дав нам зрозумілий логічний ланцюжок: спершу УПА, а вже потім командир. Чи ми зробимо те, що не спричиняє особливих труднощів, а з УПА, як вийде? Тоді це вже не політична боротьба й виконання політичного заповіту, а політичне паразитування на імені людини, яка не давала на це повноважень.
Декілька разів протягом останніх років життя Василь Кук починав зі мною розмову на тему “де ви мене поховаєте”. Неприємна та незручна тема для розмови з цілком живою людиною, але Василя Степановича не давалося збутися жартом чи зміною теми. Коли він казав: “Ви мене поховаєте”, то не мав на увазі мене персонально, бо знаю, що говорив про це з багатьма людьми, яких уважав за таких, що роблять із ним спільну справу. Востаннє почав таку мову взимку2006/2007 років. Він розумів, що через становище Головного Командира є більше символом, аніж просто Василем Куком, і шукав місця для цього символу там, де зможе й після смерті боротися, на тому фронті, на якому він був за життя. Його могли поховати на Байковому – як Василя Кука, йому пропонували на личаківському полі почесних поховань – як Головному Командирові. Але він нагадав усім про давню постанову ОУН про майбутній Пантеон Героїв у Києві – і зробив за принципом “Україні все – а/або мені нічого”. “Ну, якщо зроблять у Києві той Пантеон – тоді нехай у Києві”, – і заповів поховати себе в рідному селі, поки ми не збудуємо того Пантеону.
Улітку 1941 року він ішов на Київ проголошувати там Українську Державу. У кожному виступі про визвольну боротьбу наголошував, що УПА складалася з українців з усіх земель і боролася за всю Україну зі столицею в Києві. Своїм заповітом він поставив планку політичної боротьби на цьому відтинку для нас: хочете перепоховати – зробіть спочатку Пантеон у Києві. Зовсім, як із Героєм України, – нехай, але спершу – УПА.
Не знаю, коли ми виконаємо цей його заповіт, і чи захочуть наші політики займатися цим. Але якщо такий Пантеон постане – УПА здобуде столицю. Після смерті останнього командира й більшості ветеранів.
КҐБ справді має пошкодувати, що його вчасно не розстріляли.
Обидві відображають нездоровий суспільний стан, коли судять люди, яким не слід було б судити, бо не знають або обставин, в яких особа, що її вони оцінюють, діяла, або мотивів, через які вона приймала ті чи інші рішення, та й, урешті, результатів і намірів. Це не лише з Василем Куком таке – просто з ним багато речей на видноті.
У середині минулого року Василь Степанович погодився взяти участь в інтернет-проекті “УПА в запитаннях і відповідях Головного Командира”. Один із мотивів організаторів – провести тест суспільства на ставлення до УПА та виявити інформаційні зони, в яких виникає найбільше запитань про Українську Повстанську Армію. Бо справді – ми от уже майже два десятиліття відкрито пояснюємо правду про УПА, а її не чують. То, може, не так пояснюємо, не про те, про що насправді слід було б говорити? Проект дав багато матеріалу для роздумів, але не тільки про психологію людей, які не сприймають правди УПА. Ті, що “за УПА”, знають про неї не надто більше. Їм добре відомі прізвища й епізоди визвольної боротьби, проте маловідомі суспільні обставини, а ще менше – світогляд та ідеологія.
“Чому вас просто не зліквідували? Чому КҐБ залишив вам життя?” – прямо спитав у Василя Кука один з учасників інтернет-проекту. Задовго тут повторювати відповідь Головного Командира, врешті, кого вона справді цікавить, знайде її або в інтернет-версії на Майдані, або в “Українській книгарні”. Річ про інше. Після виходу друкованої версії “Запитань і відповідей” це ж запитання ставили багато людей, яких аж ніяк не можна зарахувати до неприхильників УПА. Ставили, наперед переконані: якщо залишився живим, значить – зрадив, продав. І немає значення, що нам про це нічого не відомо. По-їхньому, не могло бути іншої умови, щоб залишитися живим. Аргумент, що Василь Кук був потрібен КҐБ, аби виманити сюди Бандеру, а потім – хрущовська відлига й уже репресія проти Кука ламала б картинку потьомкінських сіл українського розквіту для діаспори – для цих співрозмовників не працює. А розмова про те, що, перебуваючи у ворожому полоні, командир може вести свою гру з ворогом, аби врятувати тих однодумців, на яких КҐБ розставив сильця, видається для них не аргументом на користь Василя Степановича, а доказом, що таки-так, продав...
А все-таки, як він мав діяти? У процесі допитів Василь Кук доволі швидко з’ясував для себе, що на терені Закерзоння КҐБ разом із польською Безпекою організували фальшиву мережу та за її допомогою викривають усіх кур’єрів, яких ОУН посилає в Україну. Декількох людей із високим становищем в ОУН, яких Кук знав особисто багато років, розстріляли, і про це слідчі відкрито говорили йому, намагаючись зламати, переконати в безнадійності його боротьби. На черзі були нові кур’єри – цього від Кука ніхто не приховував. І тоді він погодився написати відкритий лист до діаспори про те, що підпілля в Україні ліквідовано, та вклав у нього умовний сигнал, зрозумілий лише двом людям: зв’язок провалено. Спрацювало. Кур’єрів припинили посилати на смерть. Зате Кук накликав на себе звинувачення невтаємничених патріотів у співпраці з КҐБ. Зазначу, офіційні чинники ОУН ніколи не говорили про зраду Василя Кука, вже в наш час Слава Стецько вважала цілком нормальним з’являтися на політичних заходах і конференціях разом із ним. СБ ОУН провела додаткове розслідування в першій половині 1990-х і зняла з нього підозри, ніби він здавав підпільників КҐБ. Але проти аргументу “чому його не розстріляли” не діє...
Запитую: що є більшою пожертвою – загинути однієї миті й назавжди мати спокій із боротьбою, яку ведуть твої товариші, чи врятувати їх для подальшої боротьби, знаючи, що щирі, але невтаємничені патріоти поставлять на тобі тавро зрадника, та з ним жити? Мовчать, хоча, може, прочитавши цю статтю, хтось і запропонує альтернативу...
Збираючи матеріали до документального фільму про Василя Кука, надибав у Підгородньому біля Золочева криївку Василя Кука та його зв’язкову, пані Надію Вишинську. Кук провів у цій криївці дві зими й покинув її назавжди, бо азбука конспірації казала, що й це задовго. Запитую в пані Надії: як склалася ваша доля, коли вас судили, до чого засудили?
– Та ні, – каже, – не судили, бо нічого не знали. Я хотіла йти воювати, але Кук, коли йшов від нас, сказав, що я молода, мушу жити, а не вмирати.
Племінники пані Надії дізналися про криївку 1995 року.
Тільки не кажіть, що вона співпрацювала з КҐБ, оскільки не сиділа, і взагалі тому, що її не розстріляли. Просто Василь Кук був найкращим в ОУН фахівцем із конспірації, писав підручники з цього предмета (за якими вчилися й Бандера, й Шухевич), умів підбирати та вишколювати кадри. Що, врешті, доводить термін його підпільної боротьби.
Ну, і не здав її на допитах, нє?
Урешті, Василь Кук за п’ятнадцять років життя в незалежній Україні зробив для увічнення боротьби УПА більше, ніж деякі інституції, яким це належало б робити відповідно до становища. Агенти таким не займаються.
Є другий бік ставлення до Василя Кука. Зробити його героєм там, де він сам собі цього зовсім не бажав. Орденоносцем – Героєм України зокрема. Можливо, ініціатори забули, а може, й не знають, що коли Василеві Кукові пропонували присвоїти звання Героя України, він відмовився. Сказав, що не може взяти таку нагороду, коли армії, якою він командував, не визнано визвольною. Чи багато ми знаємо людей у сучасній Україні, які відмовилися від державних нагород із такою ідейною мотивацією?
Нині, коли ще не всілася земля на його могилі, починають розмови про ревізію цього слова Головного Командира УПА. То що, може, держава вже визнала Повстанську Армію такою, що проливала кров за Самостійну Україну? Чи сталися інші події, через які можна безапеляційно порушувати волю людини, котра вже померла? Звісно, Василь Кук не заперечить із того світу, але ж він дав нам зрозумілий логічний ланцюжок: спершу УПА, а вже потім командир. Чи ми зробимо те, що не спричиняє особливих труднощів, а з УПА, як вийде? Тоді це вже не політична боротьба й виконання політичного заповіту, а політичне паразитування на імені людини, яка не давала на це повноважень.
Декілька разів протягом останніх років життя Василь Кук починав зі мною розмову на тему “де ви мене поховаєте”. Неприємна та незручна тема для розмови з цілком живою людиною, але Василя Степановича не давалося збутися жартом чи зміною теми. Коли він казав: “Ви мене поховаєте”, то не мав на увазі мене персонально, бо знаю, що говорив про це з багатьма людьми, яких уважав за таких, що роблять із ним спільну справу. Востаннє почав таку мову взимку2006/2007 років. Він розумів, що через становище Головного Командира є більше символом, аніж просто Василем Куком, і шукав місця для цього символу там, де зможе й після смерті боротися, на тому фронті, на якому він був за життя. Його могли поховати на Байковому – як Василя Кука, йому пропонували на личаківському полі почесних поховань – як Головному Командирові. Але він нагадав усім про давню постанову ОУН про майбутній Пантеон Героїв у Києві – і зробив за принципом “Україні все – а/або мені нічого”. “Ну, якщо зроблять у Києві той Пантеон – тоді нехай у Києві”, – і заповів поховати себе в рідному селі, поки ми не збудуємо того Пантеону.
Улітку 1941 року він ішов на Київ проголошувати там Українську Державу. У кожному виступі про визвольну боротьбу наголошував, що УПА складалася з українців з усіх земель і боролася за всю Україну зі столицею в Києві. Своїм заповітом він поставив планку політичної боротьби на цьому відтинку для нас: хочете перепоховати – зробіть спочатку Пантеон у Києві. Зовсім, як із Героєм України, – нехай, але спершу – УПА.
Не знаю, коли ми виконаємо цей його заповіт, і чи захочуть наші політики займатися цим. Але якщо такий Пантеон постане – УПА здобуде столицю. Після смерті останнього командира й більшості ветеранів.
КҐБ справді має пошкодувати, що його вчасно не розстріляли.
Відповіді
2007.11.05 | Вячеслав Хаврусь
Дякую за гарний та повчальний матеріал
2007.11.05 | Ярослав Сватко
Не знаю, чи навчить цей матеріял тих, до кого звернений
Написав я його тому, що вже заграли суперпильні "патріоти", які всіх судять, самі нічого, крім розмов, не роблять, а себе вважають більшими націоналістами, ніж Степан Бандера. Їх, мабуть, нічого і не навчить. Якщо на когось подіє - то це на владу місцевого вищесереднього рівня. Але ненадовго, треба буде повторювати "повчання" за кілька місяців.2007.11.06 | Ярослав Сватко
Попереднє зауваження ніяк не стосується УКРа і Л.Плюща,які взяли
участь в прямому ефірі з Василем Куком. Якраз їм я вдячний, що підняли цю проблему, акцентували її, і витягнули з Кука хоч якусь відповідь. Вони є одні з тих, хто взяв участь в проекті. Мене заграли інші2007.11.06 | Ukrpatriot(patriot)
Про політичне паразитування на пам'яті
Перш за все дякую за статтю. Цікава.А тепер про інше, про політику
Ярослав Сватко пише:
> Тоді це вже не політична боротьба й виконання політичного заповіту, а політичне паразитування на імені людини, яка не давала на це повноважень.
Чому ж Ви самі п. Ярославе дозволили перетворити презентацію книги у Львові у "політичне паразитування". Саме Ви дякували Петрові Олійнику, який говорив про "присвоєння героя України" і шельмував таємничих "псевдопатріотів", що розвалюють "демократичні" сили. Та взагалі за загальним часом мовлення більше говорили про майбутні вибори ніж про УПА і Кука.
То ось питання по суті. ЧИ не долучаєтесь Ви самі до процесу "паразитування на імені"? Дякую за відповідь.
2007.11.06 | Ярослав Сватко
Олійник не перший і не останній голова ЛОДА
Я, звичайно, міг гордо відмовитися від його партійного замовлення суттєвої частини тиражу. І випустити дулю в кишені, бо за ті гроші, які зібрало майданне товариство, навіть купити папір для нормального тиражу та друкарські форми не можна було. Після того ходити і всім розповідати, як мені не допомагають випустити таку безцінну книжку. Не було би книжки, інформація не йшла б в Україну, зате я був би білим і пухнастиим.Я підло вибрав такий ото продажний шлях: дозволив Олійникові замовити частину тиражу, піаритися на ньому 27 вересня, ну, а далі - віддати книжку львівській упівській організації. Каюсь, мене тяжко болить серце, що я політично скурвився з Олійником і Пшевлоцьким, і маю тільки одну пом"якшуючу обставину - я не пішов до Писарчука і реґіонів, як щоденно йде Юрко Шухевич за грішми для якоїсь ветеранської потреби. Можливо, Ваш суд врахує цю пом'якшуючу обставину.
Можливо, ви також врахуєте таку пом"якшуючу обставину, що я не використовую цю книжку для особистого піару, якщо розмовляючи про книжку, десь доводиться себе згадувати, то це обставини, яких неможливо обійти - я все-таки упорядник, редактор, і тяглова сила цього проекта. Я не політик, не депутат, і політичним паразитуванням займатися не можу - це неправильне означення, виберіть інше.
2007.11.06 | Ukrpatriot(patriot)
Re: Олійник не перший і не останній голова ЛОДА
Ярослав Сватко пише:> Я, звичайно, міг гордо відмовитися від його партійного замовлення суттєвої частини тиражу. І випустити дулю в кишені, бо за ті гроші, які зібрало майданне товариство, навіть купити папір для нормального тиражу та друкарські форми не можна було. Після того ходити і всім розповідати, як мені не допомагають випустити таку безцінну книжку. Не було би книжки, інформація не йшла б в Україну, зате я був би білим і пухнастиим.
А альтернатива була тільки партійно-олійникова?
> Я підло вибрав такий ото продажний шлях: дозволив Олійникові замовити частину тиражу, піаритися на ньому 27 вересня, ну, а далі - віддати книжку львівській упівській організації. Каюсь, мене тяжко болить серце, що я політично скурвився з Олійником і Пшевлоцьким, і маю тільки одну пом"якшуючу обставину - я не пішов до Писарчука і реґіонів, як щоденно йде Юрко Шухевич за грішми для якоїсь ветеранської потреби. Можливо, Ваш суд врахує цю пом'якшуючу обставину.
Мені в принципі по барабану і Писарчук і Олійник. Але я б на Вашому місці тоді не говорив про "політичне паразитування". Бо Ви самі до нього долучилися. Тобто, коли звинувачуєте когось, то самі мали б бути у цьому питанні чистим.
До речі чим гроші Олійника кращі за гроші Писарчука? Тільки тим, що ці люди належать до різних партій?
>
> Я не політик, не депутат, і політичним паразитуванням займатися не можу - це неправильне означення, виберіть інше.
Означення обрали Ви самі. Я просто пригадав те, що мені особливо запам"ятався з презентації. Означимо по іншому, помічник тих, хто "паразитує" на темі УПА і Кука особисто.
2007.11.06 | Ярослав Сватко
Я обрав инше означення.Можу бути політичною курвою -паразитом ні
Паразитує той, хто робить собі політичні дивіденди, не вкладаючи великих зусиль, за рахунок слави инших людей (на яких паразитують). Я політичних дивдендів не отримую, бо не політик.Ukrpatriot(patriot) пише:
>
> А альтернатива була тільки партійно-олійникова?
Стосовно вибору бажаючих прилучитися до книжки - я говорив з усіма фракціями обласної ради. Відгукнулися двоє на рівні фракцій - Олійник і Пшевлоцький, двоє індивідуально - Богдан Кук (не родич Василя Кука) і Богдан Козак. Їх участь дозволила зробити ціну, доступну для небагатої людини. Вони забрали свої частки тиражу протягом трьох днів після випуску, і мене мало хвилює, що вони з нею зроблять. Думаю, що не викинуть. Скоріше за все - дадуть в шкільні бібліотеки. Пшевлоцький віддав на Покрови значну частину своєї частки в Інститут Сухопутних Військ.
Ukrpatriot(patriot) пише:
> Означимо по іншому, помічник тих, хто "паразитує" на темі УПА і Кука особисто.
Я не тільки помічник, я ще й шантажист. Бо я подав цю книжку на обласну програму підтримки книговидання, з якої просив "аж" 4000 (чотири тисячі) гривень. Експертна група, яку склали з невідромих мені осіб депутати, викинула цю книжку з програми. Цей факт я використав для підлого і неморального шантажування неозначених депутатів. Що, як не дали з бюджету, то нехай дають з партійної каси. Правда, піддалися на шантаж всього дві партії
Дозволяю Вам використати цей пасаж для мого морального знеславлення.
На жаль, я вже в літах і вже достатньо зіпсутий морально, тому невдовзі збираюсь взятися знову за старе. Маю ще кілька проектів про визвольну боротьбу, які потребують вилучених в народу грошей
2007.11.06 | Ukrpatriot(patriot)
До речі про проекти
До речі чи планується щось про розвідку ОУН випускати, чи замало матеріалу. Щось на кшталт http://lib.oun-upa.org.ua/tkaczenko/.І ще все ж таки відповідь. Чим гроші Олійника кращі за гроші Писарчука?
До речі, колись виходили непогані вишкільні матеріали з розвідувальної справи. Мені навіть потрапляла до рук книжка про розбудову мережі, конспірацію ітд.
2007.11.07 | Ярослав Сватко
Re: До речі про проекти
Ukrpatriot(patriot) пише:> До речі чи планується щось про розвідку ОУН випускати, чи замало матеріалу. Щось на кшталт http://lib.oun-upa.org.ua/tkaczenko/.
Про ці речі пише Інститут СБУ - і достатньо фахово. Тим більше, має документи, і видавництво. Я свого часу написав і видав книжечку про Степана Мудрика - керівника розвідки закордонної ОУН. Зараз маю намір скласти книжку спогадів сучасників про Євгена Пришляка - одного з керівників СБ ОУН на останніх етапах збройної боротьби.
> І ще все ж таки відповідь. Чим гроші Олійника кращі за гроші Писарчука?
Коли Писарчук проголосує у Верховній Раді за визнання УПА - не будуть відрізнятися нічим. Тоді й звернуся. А зараз, якщо хоче підтримувати книжки, якими займаюсь я - хай змінить свою політичну позицію на голосуваннях в Києві. А якщо йому це по цимбалах - то й мені його підтримка теж.
2007.11.07 | Ukrpatriot(patriot)
А НУНС голосувала за УПА?
> Ukrpatriot(patriot) пише:> Про ці речі пише Інститут СБУ - і достатньо фахово. Тим більше, має документи, і видавництво.
Те, що написало СБУ читав, але воно більше схоже на те "як боролися з УПА", хоча і цікаво. Хотілося б дізнатися більше про методи роботи СБ ОУН. І ще мало літератури про УПА та ОУН на СХоді.
> Коли Писарчук проголосує у Верховній Раді за визнання УПА - не будуть відрізнятися нічим.
Коли Олійник голосував за визнання УПА. Ось регіонал Радзієвський брав участь у відкритті пам"ятної дошки президенту УГВР Кирилу Осьмаку. То щось з аргументацією не те. В Олійника не вимагаєте голосувати за УПА, а у Писарчука вимагаєте.
2007.11.07 | Ярослав Сватко
Моє право - хочу - то й вимагаю
НУНС принаймні публічно заявила про намір голосувати за визнання УПА. Тепер з цього вийде або наступна серія "Бандитам -тюрми", і вони підуть в небуття, або проголосують. Врешті, вони вже голосували за, просто голосів забракло.З регіоналами що інакше - вони політично публічно заявляють протилежне. Дошка Осьмака від Радзієвського мене не переконує - переконує роздруківка Верховної Ради з його голосом за УПА.
Ukrpatriot(patriot) пише:
> Те, що написало СБУ читав, але воно більше схоже на те "як боролися з УПА", хоча і цікаво. Хотілося б дізнатися більше про методи роботи СБ ОУН. І ще мало літератури про УПА та ОУН на СХоді.
У мене бракує часу на роботу над цими виданнями. На жаль. в добі тільки 24 години. Я міг би це написати так, як мені оповідам Степан Мудрик (чи Іван Кашуба), але це навіть не на місяць роботи. Крім того, є речі, які на мою думку, є важливіші для висвітлення. От, над ними і працюю.
Що ж до літератури на Сході, то це питання видавничої політики. У мене є своя концепція, що книжка з видавництва повинна коштувати не більше двох буханок хліба. Видаючи книжки про УПА я цього дотримуюсь. Тому Коновалець розійшовся трьома виданнями, Місія Бандери - двома і зараз готуємо перевидання другого видання. Бо люди, яких це цікавить, в стані її купити. На жаль, цю концепцію не всі видавництва поділяють, воліють видати грубу книжку на спонсорські гроші, а що тираж 200 примірників розчиниться в Україні непомітно - це для них другорядне. Ну, але до таких Ви не маєте претензій, а от я крайній, бо я тут є.
Зауважте, що активісти Майдану в процесі видання книжки "УПА у відповідях" передоплатою замовили заздалегідь частину тиражу для Одеси, Херсона і Харкова. Значить, на Сході ця книжка в якихось кількостях буде. А якщо з"явиться потреба в більших кількостях - додрукуємо. Я мрію - з передмовою Ахметова за його гроші. Писарчук для моїх амбіцій не катіт.
2007.11.07 | Ukrpatriot(patriot)
Re: Моє право - хочу - то й вимагаю
Ярослав Сватко пише:> НУНС принаймні публічно заявила про намір голосувати за визнання УПА. Тепер з цього вийде або наступна серія "Бандитам -тюрми", і вони підуть в небуття, або проголосують. Врешті, вони вже голосували за, просто голосів забракло.
Чомусь думаю, що буде, як з бандитам тюрми. Бо кілька функціонерів вже говорили про те, що це не на часі. Крім того у передвиборчій програмі у них УПА не було.
> З регіоналами що інакше - вони політично публічно заявляють протилежне.
Ну колись Янукович публічно заявляв про потребу визнання УПА
>Дошка Осьмака від Радзієвського мене не переконує - переконує роздруківка Верховної Ради з його голосом за УПА.
Його в Раді ще не було, коли голосували за УПА.
> Ukrpatriot(patriot) пише:
> > Те, що написало СБУ читав, але воно більше схоже на те "як боролися з УПА", хоча і цікаво. Хотілося б дізнатися більше про методи роботи СБ ОУН. І ще мало літератури про УПА та ОУН на СХоді.
>
> У мене бракує часу на роботу над цими виданнями. На жаль. в добі тільки 24 години. Я міг би це написати так, як мені оповідам Степан Мудрик (чи Іван Кашуба), але це навіть не на місяць роботи. Крім того, є речі, які на мою думку, є важливіші для висвітлення. От, над ними і працюю.
> Що ж до літератури на Сході, то це питання видавничої політики.
Я мав на увазі про діяльність підпілля ОУН на Сході.
>Ну, але до таких Ви не маєте претензій, а от я крайній, бо я тут є.
Це тільки Ваші слова. Я до них так само маю достатньо претензій.
> Зауважте, що активісти Майдану в процесі видання книжки "УПА у відповідях" передоплатою замовили заздалегідь частину тиражу для Одеси, Херсона і Харкова. Значить, на Сході ця книжка в якихось кількостях буде. А якщо з"явиться потреба в більших кількостях - додрукуємо. Я мрію - з передмовою Ахметова за його гроші. Писарчук для моїх амбіцій не катіт.
Ну то зверністься до Ахметова з листом
2007.11.07 | Ярослав Сватко
Добре. матиму час - достосуюсь до Ваших порад
А наразі - пішов до своїх проектів. треба б щось знову зробити, щоб критики мали що критикувати2007.11.06 | igorg
Слушно. А де можна знайти роботи Кука з конспірації
про котрі Ви пишете.2007.11.06 | Ярослав Сватко
Я замовив для Вас один примірник. Але обійдеться Вам дорого
Бо я гроші за таке не беру.Тільки за участь в роботі над Нахтіґалем або 2WW в запитаннях і відповідях.
Я ж писав Патріотові, що я підлий і неморальний шантажист. Маєте нагоду переконатись.
Книжка є в відкритих вже архівах СБУ, готується перевидання.
2007.11.07 | igorg
Вельми вдячний і з охотою
2007.11.07 | Хвізик
там до Вас (а може і не до Вас) інше питання виникло (л)
http://www2.maidanua.org/news/view.php3?bn=maidan_hist&key=1194273695&first=1194273695&last=11909086262007.11.07 | Ярослав Сватко
Про цей період історії спогадів, мабуть, вже й не буде, а докуме
а документів під час бардаку не укладають.так що для фантазії про те, як НКВД звільняла Бандеру з польської тюрми - широке поле.