А що далі?
11/27/2007 | Олесь Український
Світове українство з журбою спостерігає розвиток політичних події в Україні - свої ″вороженьки″ оказуються гіршими чужих. Була узгоджена демократична коаліція. Народ довірив її у виборах, то чому тепер вони розгойдують маленького човника на бурхливій воді, який знову може потонути. Нехай чутки про другу тіньову домовленність будуть тільки чутками, бо розумний візник, не міняє коней посеред броду. Закохана в себе еліто, хіба ж вам недосить минулорічного досвіду? Політики, чому вам вже тепер тривожитись, хто за два роки кандитуватиме в президенти, будьте певні, що кандидатів буде більше, як ви сподієтись. А обраним буде той, кому народ довірить. Електорат в останніх виборах доказав свою політичну мудрість і зрілість, навіть підкупність вже не спрацювала. Чуємо, що чесні депутати, зараз, навіть за десять мільйонів не хочуть продати свою душу.
Торги новообраних депутатів за впливові місця, дуже негативно впливають на супільство, бо люди вважають, що жодні вибори не уздоровлять існуючої ситуації, аж поки народ не відправить зкорумповану, збагачену та непатріотичну еліту, на зелену пашу. Якщо гравці будуть ті самі то владної зміни не буде, вони тільки поміняють сидження і портфелі. Мабуть, і перебіжчиків не буде, бо немає куди бігти, хіба Президент в друге прголосить ″Маніфест″ з реґійонами, бо в політиків все є можливе. В передвиборчій гонці, щоб створити коаліцію, демократи обнімались і присягались на вірність а два місяці по виборах, вже 7-ім вибранців не підписуться, бо забули кому присягали. Боже, просвіти їх розум і відкрий очі, щоб знову не підписали чортові свою душу.
Чому частина демократичної коаліції, боїться опозиції і шукає компромісу з нею? Вони ж знають, що така спілка з реґіонами вже була, всім відомо до чого вона довела. Реґійони не боялись опозиції ані самого Президента і відкрито працювали в некористь народу і держави. Демократам немає причини боятись, якщо їхня влада працюватиме для добра народу, подбає про працю і добробут, щоб народ почувася гордим господарем на своїй землі, то опозиція сама перестане існувати. Зникнуть конфесійні й територіяльні різниці, не буде східних чи західних українців, бо буде одна українська нація, якої кожна одиниця буде дбати про велич і славу свойого народу й своєї держави.
Народ буде почувався щасливим в своїй країні тоді, коли буде своя українська патріотична влада, якої на жаль ще намає. Скажім собі правду, чому її немає? Частина української патріотичної еліти була знищена комуно-російським режімом а, друга була змушена прижитись в чужих краях а лишні, що є при владі, це в більшості вихованці комуністичної ідеології, перефарбовані партійці та енкаведисти, які не засвоїли жадних позитивних прикмет ані національних почувань. Вони є спадкоємцями батківської погорди і ненависті до всього, що є українське, тому і їхня політична та громадська діяльність налаштована щоб ″чим гірше, тим ліпше″.
Коли влада працює для себе а не для народу, то результат бачимо в Україні, яка має більше більйонерів, як ціла Східна Європа. Також у Верховній Раді нема депутата, щоб мав менше одного мільйона дол. Не гірше мають урядовці, в обласних та міських урядах. Коротше, за пограбоване державне та людське майно, державні олігарські владники топлються в добрах і розпусті, коли 75% населення живе в бідності, а 5мільйонів, щоб вижити, працює слугами за кордоном. А чесні і патріотичні люди в Україні, не можуть пройти застави до клубу політичних олігархів, бо немають мільйонів.
А що дальше? Проґноза майбутності нашого народу, не є дуже весела. Тому необхідно потрібна зміна. Мабудь, настав час, щоб чесна та патріотична молодь, яка ще не була здоктринована комунізмом і корупцією, вже почала творити власну силу, як це було в інших народів, щоб в недовзі була спроможна розламати олігархічні бараєри, віддати належне майно державі та створити правдиву українську патріотичну владу з націоннальним змістом. На що вже довго чекає терплячий український народ.
США, Mon, 26 Nov 2007 22:17:03 -0500 (Втр, 05:17 EET)
Торги новообраних депутатів за впливові місця, дуже негативно впливають на супільство, бо люди вважають, що жодні вибори не уздоровлять існуючої ситуації, аж поки народ не відправить зкорумповану, збагачену та непатріотичну еліту, на зелену пашу. Якщо гравці будуть ті самі то владної зміни не буде, вони тільки поміняють сидження і портфелі. Мабуть, і перебіжчиків не буде, бо немає куди бігти, хіба Президент в друге прголосить ″Маніфест″ з реґійонами, бо в політиків все є можливе. В передвиборчій гонці, щоб створити коаліцію, демократи обнімались і присягались на вірність а два місяці по виборах, вже 7-ім вибранців не підписуться, бо забули кому присягали. Боже, просвіти їх розум і відкрий очі, щоб знову не підписали чортові свою душу.
Чому частина демократичної коаліції, боїться опозиції і шукає компромісу з нею? Вони ж знають, що така спілка з реґіонами вже була, всім відомо до чого вона довела. Реґійони не боялись опозиції ані самого Президента і відкрито працювали в некористь народу і держави. Демократам немає причини боятись, якщо їхня влада працюватиме для добра народу, подбає про працю і добробут, щоб народ почувася гордим господарем на своїй землі, то опозиція сама перестане існувати. Зникнуть конфесійні й територіяльні різниці, не буде східних чи західних українців, бо буде одна українська нація, якої кожна одиниця буде дбати про велич і славу свойого народу й своєї держави.
Народ буде почувався щасливим в своїй країні тоді, коли буде своя українська патріотична влада, якої на жаль ще намає. Скажім собі правду, чому її немає? Частина української патріотичної еліти була знищена комуно-російським режімом а, друга була змушена прижитись в чужих краях а лишні, що є при владі, це в більшості вихованці комуністичної ідеології, перефарбовані партійці та енкаведисти, які не засвоїли жадних позитивних прикмет ані національних почувань. Вони є спадкоємцями батківської погорди і ненависті до всього, що є українське, тому і їхня політична та громадська діяльність налаштована щоб ″чим гірше, тим ліпше″.
Коли влада працює для себе а не для народу, то результат бачимо в Україні, яка має більше більйонерів, як ціла Східна Європа. Також у Верховній Раді нема депутата, щоб мав менше одного мільйона дол. Не гірше мають урядовці, в обласних та міських урядах. Коротше, за пограбоване державне та людське майно, державні олігарські владники топлються в добрах і розпусті, коли 75% населення живе в бідності, а 5мільйонів, щоб вижити, працює слугами за кордоном. А чесні і патріотичні люди в Україні, не можуть пройти застави до клубу політичних олігархів, бо немають мільйонів.
А що дальше? Проґноза майбутності нашого народу, не є дуже весела. Тому необхідно потрібна зміна. Мабудь, настав час, щоб чесна та патріотична молодь, яка ще не була здоктринована комунізмом і корупцією, вже почала творити власну силу, як це було в інших народів, щоб в недовзі була спроможна розламати олігархічні бараєри, віддати належне майно державі та створити правдиву українську патріотичну владу з націоннальним змістом. На що вже довго чекає терплячий український народ.
США, Mon, 26 Nov 2007 22:17:03 -0500 (Втр, 05:17 EET)
Відповіді
2007.11.28 | Західняк
Re: А що далі?
Так, гірко дивитися на розбрат серед депутатської братії. Це ще один урок для вкотре ошуканих виборців. Знову повторюється наша історія. От тому й державність утверджується так повільно. "Вболівання" за народ і державу,яке демонструють депутати, - лише черговий піар-хід. Старі галичани казали,що за Австрії і Польщі був більший порядок ніж нині. Може ми приречені, щоб нами хтось керував??? Закличмо німців,поляків - хай наведуть лад. Самі не годні!2007.11.28 | Тестер
Прогноза :) така. Чому дурні бо бідні - ну і т.д.