Нарешті й архівна правда побачить світ!
12/02/2007 | Йосиф Сірка
Учасники визвольних змагань, що входили до ОУН-УПА, вже десятиліттями звертали увагу на те, що під час Другої світової війни на території України діяли групи, що видавали себе за бійців УПА, а були в дійсності агентами радянської влади і діяли, щоб скомпромітувати визвольний національний рух ОУН-УПА, який провадився проти нацистської Німеччини та окупаційної радянської армімії на території України.
Оскільки в радянські часи обливали брудом ОУН-УПА, а комуністичні підбріхувачі в Україні й до сьогодні не дихнуть, коли не брехнуть, то на численні свідчення про брутальні провокативні вчинки агентів НКВД (КДБ), що виступали від імені УПА, ніхто не звертав увагу. Зараз, коли СБУ оприлюднила факти компрометації бійців ОУН-УПА чекістами, потрібно у всіх ЗМІ зайнятись поясненням, щоб усі, і ті, що віддали ще голос за КПУ, знали правду, що червоним нацистам було мало крові, вони ще й хотіли заплямувати героїв України, що їм і вдавалось аж до сьогоднішнього дня. Ворожнеча, яку посіяли кагебівські банди, була не тільки в Україні до визвольного руху, але й у самому ОУН-УПА, коли різні крила визвольного руху взаємно себе підозрювали у злочинах, скоєних проти цивільного населення, або ліквідації повстанських груп.
Саме зараз слід знов повернутись до спогадів очевидців, яким досі не йняли віри, коли вони твердили про масові розстріли НКВДистами у 1941 році, коли відступали перед німецьким військом. До таких спогадів належить книжка Ростислава Зеленого „Одне століття Зелених”, яка появилася ще у 2002 р. (в сереії „Поличка Карпатського краю” № 1 (138), Ужгород 2002р.). Р.Зелений згадаує, як він з дружиною Іриною, перед приходом німців у Львів, пішли у в”язницю по вул. Лонцького, щоб там пошукати недавно арештованого родича. „У в”язниці, коли увійшли у першу келію, вразив нас жахливий вид. Велика кімната була переповнена помордованими людьми” (стоор. 134). Автор далі розповідає про масові гроби (поховання) у Львові, які мали йти на рахунок німців, але ті увійшли у місто, коли жертви НКВДистів уже були присипані у масових гробах або лежали у кімнатах, оскільки їх не встигали закопати, а живими залишати не хотіли.
Це лише один із сотень спогадів, які раніше штампували як „антикомуністичні”.
Але ж є також спогади про те, що печерську святиню Успенський собор у Києві висадили в повітря ще до приходу німців у столицю, може зараз люди не боятимуться, що їх назвуть антикомуністами і скажуть правду, яка хоч і пізно, а таки перемагає!
Зараз слід зайнятись і правдою щодо ОУН-УПА, якій закидають співпрацю з німцями та антисемітизм. Щодо співпраці з німцями, то вже було багато написано, але не підкреслюється, що провідники ОУН були запроторені до в”язниць та концентраційних таборів, що б довело, що ОУН переслідували і німці.
Щодо антисемітизму стосовно УПА, то чомусь мало поширюються спогади саме тих євреїв, які служили в УПА. Визначний український поет Мойсей Фішбейн у інтерв”ю газеті „Україна молода” за 28.11.2007 р. зазначив, що: „Українська Повстанська Армія була єдиною армією, яка воювала за незалежність України. А всі ті провокації, всі ті брехні, буцімто УПА винищувала євреїв... Скажіть мені, як УПА могла винищувати євреїв, коли євреї були в УПА?” М.Фішбейн наводить конкретно імена євреїв, які були членами УПА й подає цитату Стелли Кренцбах, яка у своїх спогадах сказала: „Тим, що я сьогодні живу й усі сили моїх 38 років віддаю вільному Ізраїлеві, я завдячую, мабуть, тільки Богові й УПА”. Хіба можна дати ще кращий доказ того, що УПА не була антисемітською, а ставилася до євреїв як і до українців.
Нам не слід чекати, поки хтось розкриє ще інші архіви про злочини нелюдського режиму в Україні. Слід збирати від ще живих очевидців докази того, що Український Національний Рух був гуманним, не ізольованим від інших національностей і спрямованим на визволення України від загарбників не зважаючи на те, як вони себе називали – націонал-соціалістами, чи комуністами-інтернаціоналістами.
Торонто, 1.12.2007 р.
Оскільки в радянські часи обливали брудом ОУН-УПА, а комуністичні підбріхувачі в Україні й до сьогодні не дихнуть, коли не брехнуть, то на численні свідчення про брутальні провокативні вчинки агентів НКВД (КДБ), що виступали від імені УПА, ніхто не звертав увагу. Зараз, коли СБУ оприлюднила факти компрометації бійців ОУН-УПА чекістами, потрібно у всіх ЗМІ зайнятись поясненням, щоб усі, і ті, що віддали ще голос за КПУ, знали правду, що червоним нацистам було мало крові, вони ще й хотіли заплямувати героїв України, що їм і вдавалось аж до сьогоднішнього дня. Ворожнеча, яку посіяли кагебівські банди, була не тільки в Україні до визвольного руху, але й у самому ОУН-УПА, коли різні крила визвольного руху взаємно себе підозрювали у злочинах, скоєних проти цивільного населення, або ліквідації повстанських груп.
Саме зараз слід знов повернутись до спогадів очевидців, яким досі не йняли віри, коли вони твердили про масові розстріли НКВДистами у 1941 році, коли відступали перед німецьким військом. До таких спогадів належить книжка Ростислава Зеленого „Одне століття Зелених”, яка появилася ще у 2002 р. (в сереії „Поличка Карпатського краю” № 1 (138), Ужгород 2002р.). Р.Зелений згадаує, як він з дружиною Іриною, перед приходом німців у Львів, пішли у в”язницю по вул. Лонцького, щоб там пошукати недавно арештованого родича. „У в”язниці, коли увійшли у першу келію, вразив нас жахливий вид. Велика кімната була переповнена помордованими людьми” (стоор. 134). Автор далі розповідає про масові гроби (поховання) у Львові, які мали йти на рахунок німців, але ті увійшли у місто, коли жертви НКВДистів уже були присипані у масових гробах або лежали у кімнатах, оскільки їх не встигали закопати, а живими залишати не хотіли.
Це лише один із сотень спогадів, які раніше штампували як „антикомуністичні”.
Але ж є також спогади про те, що печерську святиню Успенський собор у Києві висадили в повітря ще до приходу німців у столицю, може зараз люди не боятимуться, що їх назвуть антикомуністами і скажуть правду, яка хоч і пізно, а таки перемагає!
Зараз слід зайнятись і правдою щодо ОУН-УПА, якій закидають співпрацю з німцями та антисемітизм. Щодо співпраці з німцями, то вже було багато написано, але не підкреслюється, що провідники ОУН були запроторені до в”язниць та концентраційних таборів, що б довело, що ОУН переслідували і німці.
Щодо антисемітизму стосовно УПА, то чомусь мало поширюються спогади саме тих євреїв, які служили в УПА. Визначний український поет Мойсей Фішбейн у інтерв”ю газеті „Україна молода” за 28.11.2007 р. зазначив, що: „Українська Повстанська Армія була єдиною армією, яка воювала за незалежність України. А всі ті провокації, всі ті брехні, буцімто УПА винищувала євреїв... Скажіть мені, як УПА могла винищувати євреїв, коли євреї були в УПА?” М.Фішбейн наводить конкретно імена євреїв, які були членами УПА й подає цитату Стелли Кренцбах, яка у своїх спогадах сказала: „Тим, що я сьогодні живу й усі сили моїх 38 років віддаю вільному Ізраїлеві, я завдячую, мабуть, тільки Богові й УПА”. Хіба можна дати ще кращий доказ того, що УПА не була антисемітською, а ставилася до євреїв як і до українців.
Нам не слід чекати, поки хтось розкриє ще інші архіви про злочини нелюдського режиму в Україні. Слід збирати від ще живих очевидців докази того, що Український Національний Рух був гуманним, не ізольованим від інших національностей і спрямованим на визволення України від загарбників не зважаючи на те, як вони себе називали – націонал-соціалістами, чи комуністами-інтернаціоналістами.
Торонто, 1.12.2007 р.
Відповіді
2007.12.03 | naukovets
Re: Нарешті й архівна правда побачить світ!
Propaganda tse ne nauka. Naukovtsi vyznachyly scho UPA bula stvorena OUN na vesni 1943 roku na osnovi des 5000 ukraintsiv scho zalyshyly zagony nimetskoi politzii na Volyni. Pered tsym tsi politsai dopomagaly nimtsiam znyshchyty sotni tysiach evreiiv, ukraintsiv, bilorusiv i rosiian, a v 1943-49 rokach UPA vbylo desiatky tysiach poliakiv, ukraintsiv i rosian. Nemae dokaziv togo scho tsi vsi zlochyny zdiisnyly pereodiagnyti v biitsiv UPA ukrainsti i rosiyany z Radianskogo Soyuzu.Dzherela:
Ukraina-Polscha: Vazhki Pytannia (9 tomiv), 1998-2004, Lutsk-Warsawa
Snyder, Timothy, "To Resolve the Ukrainian Question Once and for All": The Ethnic Cleansing of Ukrainians in Poland, 1943-1947
Journal of Cold War Studies - Volume 1, Number 2, Spring 1999, pp. 86-120
Ta bagato inshych naukovych vydan
2007.12.03 | 123
Так а коли вона побачить? Поки тільки піар побачив, хіба ні?
2007.12.03 | Мим
Re: Нарешті й архівна правда побачить світ!
Опять мучимые клеймом "фашистских пособников" в Торонто книжку тиснули в свое оправдание? Создание новых исторических фактов - штука тонкая - белые нитки то там, то сям выглядывают.Ну подумайте сами. УПА - партизаны, действующие чаще всего там, где и живут. В селах друг друга знают все, как в своем, так и в окрестных. Помогают, чем могут. И вот в селе появляются переодетые НКВДисты и начинают зверствовать. Мало того, что им молчать нужно, т.к. диалектами не владеют (их же из Донецка перевросили), так еще и ни одной знакомой рожи среди местных. И вот, как в анекдоте про заброшенного в Нечерноземье негра-шпиона, они вовсю выдают себя за УПА.
А может, они просто метки оставляли? Кровью на разоренной хате: "Здеся було УПА. Слава Украине!"
Клоуны, короче.
Почитайте документы. Не те, которые сочиняют в Торонто.
Группы, которые внедряли в УПА НКВД состояли из перевербованных боевиков, часто из бывших руководителей. И было их предостаточно. И внедрялись они не для того, чтобы резать мирное население (что просто не имеет смысла), а для того, чтобы организованно сдавать этих партизан в руки НКВД.
Писатели хреновы.
2007.12.03 | Pavlo
Архівне відео (л+)
http://www.youtube.com/watch?v=PrRhtbLQ5pA2007.12.04 | Большой Брат
Тоже архивное видео... (л+)
http://www.youtube.com/watch?v=ChsMzsR_Nss&feature=related2007.12.04 | igorg
Так, пане Йосипе, родина мого діда ховала
в себе молодого єврея, Ізя, здається його звали. Ховали не від УПА, від німців. А це Рівенщина, село Звіже (зараз Звіздівка, поряд село Іванова Долина де був польсько-німецький гарнізон, читайте Заграва на Яновою на форумі Історія) край що контролювався УПА, й приховати єврея в селі від односельців було майже неможливо. Однак ховали саме від німців. Може десь живий ще, й памятає тих людей що його рятували.2007.12.05 | naukovets
Re: Так, пане Йосипе, родина мого діда ховала
"Волинські події почалися у квітні 1943 р. Частини Першої групи УПА під командуванням Дубового (І.Литвинчука) 21 – 22 квітня винищили жителів польського села Іванова Долина Костопільського району Рівненської області. У травні ці самі частини здійснили ще шість акцій проти поляків."(за результатами наукового дослідження, яке з 1997 по 2004 провела група вітчизняних істориків під керівництвом професора Станіслава Кульчицького. Ця робота ґрунтується виключно на архівних документах та історичних фактах, а тому встановлює реальну картину тогочасних подій.)
Під час німецької окупації України “Дубовий” (Іван Литвинчук) вступив на службу до міської управи міста Сарни Рівненської області, одночасно очоливши Сарненський окружний провід ОУН,... згодом провідниками ОУН був призначений керівником групи УПА-Північ під шифром «Заграва» (архів СБУ України)
2007.12.05 | naukovets
Re: Так, пане Йосипе, родина мого діда ховала
Nemae chasu pidtverdyty tsi dani, ale dyvno scho profesor ne moze sam vidriznyty propagandu pro UPA vid istorycgnych faktivЗВІЗДІВКА (Звиздне, Здвизже) — В період Великої Вітчизняної війни за допомогу партизанам село спалили німецько-фашистські загарбники, virogidno z dopomogoyu miscevoi politsii.